Решение № 140639997, 14.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5161/25 Провадження № 2/0274/543/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" заборгованість за кредитним договором № 3411408207- 496182 від 19.10.2021 у розмірі 20869,80 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що 19.10.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» за допомогою вебсайту https://koshelok.ua/, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», було укладено договір № 3411408207-496182 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 7 000,00 грн; початковий строк кредитування 14 днів; дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період); базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 02.11.2021 до 30.01.2022 за ставкою 2,2% на добу.

Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, за договором № 3411408207- 496182 від 19.10.2021 утворилась заборгованість у розмірі 20869,80 грн, яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою - 13869,80 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 16.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

11.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що кредитний договір мав бути підписаний ОСОБА_1 шляхом направлення ТОВ «Кашельок» електронного повідомлення, підписаного саме одноразовим ідентифікатором. При цьому стверджує, що відсотки нараховані поза межами строку дії кредитного договору є незаконними. Не погоджується із розміром витрат позивача на правову допомогу. У зв`язку із цим в разі задоволення/часткового задоволення позовних вимог просить зменшити розмір компенсації витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Крім того, просить суд врахувати понесення відповідачем судових витрат в якості оплати послуг на правову допомогу в сумі 8000 грн.

05.01.2026 надійшли пояснення позивача щодо укладеності кредитного договору. Також Позивач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу, що складає 8000,00 грн неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Таким чином, заявлений розмір витрат не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та має бути зменшена судом до мінімуму - 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що 19.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику № 3411408207- 496182, відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту 7000,00 грн, дисконтна ставка, що становить 0,99 % на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), визначений п.3.6, п. 3.7 договору; базова ставка 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.8 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається строком на 14 днів лояльний період.

Відповідно до п. 3.6. договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Згідно із випискою АТ "ОЩАДБАНК", 19.10.2021 було здійснено переказ коштів в сумі 7000,00 грн за реквізитами картки № 5167490098387260.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Кошельок» за період з 19.10.2021 по 30.01.2022 заборгованість за договором становить 20869,80 грн, яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою - 13869,80 грн.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклала договір про надання коштів у позику та підписала його у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих у кредит коштів.

Так, відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається строком на 14 днів лояльний період.

Відповідно до п. 3.6. договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умова: зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що протягом лояльного періоду відповідачем не здійснено оплату всіх нарахованих відсотків, що свідчить про продовження останньою користування кредитом та як наслідок, після закінчення лояльного періоду, що згідно договору є відкладальною обставиною, строк користування кредитом продовжився не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду, тобто до 30.01.2022.

Таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 120 днів з моменту укладення договору (14 днів лояльного періоду + 90 днів пролонгації), по закінченню якого, у відповідача виник обов`язок повернути суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом.

Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду.

Тобто строк кредитування з 19.10.2021 до 30.01.2022 є погодженим сторонами договору.

Згідно розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися Товариством з 19.10.2021 до 30.01.2022 в межах строку дії договору.

Відтак, заборгованість за відсотками, згідно договору про надання коштів у позику становить 13869,80 грн.

За наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які позивач визначив у розмірі 8 000,00 грн, суд доходить таких висновків

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, додаток до договору з наведенням відомостей про види послуг, їх тривалість, вартісне значення: оформлення документів 1000,00 грн, збір та аналіз доказів 2000,00 грн, складення позовної заяви - 4000,00 грн., формування додатків 2000,00 грн, відправка позову 1000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд», а тому додані до позовної заяви копії письмових та електронних доказів належним чином не засвідчувалися.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оформлення документів щодо надання правничої допомоги (додаток до договору), збір та аналіз доказів, формування правової позиції, формування додатків до позовної заяви, відправка позову стороні в цілому є складниками такої послуги як підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, а тому вони не можуть мати окремий вартісний показник.

Крім того, формування адвокатського досьє не є послугою, наданою позивачу в розумінні ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає за можливе стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" заборгованість за кредитним договором № 3411408207- 496182 від 19.10.2021 у розмірі 20869,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА