Решение № 140638813, 15.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/19784/26І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючої судді Медяної Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Кравчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №147 від 13.10.2026, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6 800,00 грн на користь позивача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказі не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Квитанція АТ КБ «Приватбанк» на суму 80 грн. не підтверджує факт придбання саме алкогольного напою, а також не містить інформації про власника рахунку.

Крім цього, згідно пояснень ОСОБА_2 , алкогольний напій: «сидр» купувала не вона, а інша особа, якій вона передала свою картку.

Осіб, які перебували з ОСОБА_2 не встановлено та не допитано в якості свідків.

Крім цього, позивач просив поновити йому строк на оскарження даної постанови, оскільки про існування даної постанови він дізнався лише 28.05.2026 після відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у справі. (а.с.31)

Представник відповідача адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради Скакун О.М. подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних з підстав їх необгрунтованості. Оскаржувана постанова є законною, а тому не підлягає скасуванню. (а.с.40-43)

У судовому засіданні, яке відбулося 07 жовтня 2026 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Оськін Ю.В. пояснили, що позивач не продавав ані ОСОБА_2 , ані її знайомим слабоалкогольного напою - «сидр».

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Оськін Ю.В. в судове засідання не з`явилися, проте представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради Скакун С.В. в судове засідання зне з`явилася, проте подала заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечу єпроти задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про проведення судового засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова надсилалася ОСОБА_1 відповідачем. (а.с.97)

Конверт з поштовим відправленням №R067103290225 було повернуто без зазначення причин повернення. (а.с.96)

Постановою головного державного виконавця Другого ВДВС у м. Вінниці Хмельницького МУМЮ Куцулимою Г.С. від 28.05.2026 було відкрито виконавче провадження №81118122 з виконання оскаржуваної постанови. (а.с.11-12)

ОСОБА_1 звернувся до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради з заявою про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №147, і отримав копії справи 01.06.2026 про що свідчить його підпис на заяві. (а.с.98)

Позивач звернувся до суду з даним позовом 04.06.2026 засобами поштового зв`язку (а.с.23), тобто у встановлений законом десятиденний строк після отримання оскаржуваної постанови.

Відомостей про те, що оскаржувану постанову було надіслано на адресу позивача, на його електронну пошту або до його електронного кабінету військовозобов`язаного до 01.06.2026 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява про поновлення пропущеного процесуального строку ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки він пропущений з поважних причин.

Щодо скасування вказаної постанови, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.12.2025, ОСОБА_3 просить прийняти міри до продавця ОСОБА_4 «Для своїх» за адресою: АДРЕСА_1 , який здійснив продаж слабоалкогольних напоїв «сидр» її неповнолітній доньці ОСОБА_2 (а.с.76-77)

Згідно з копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №747373 від 16.12.2023, ОСОБА_1 14.12.2025 близько 16:25 за адресою: АДРЕСА_1 , пив-бар «Для своїх», перебуваючи на своєму робочому місці, здійснив продаж слабоалкогольного напою - «сидр» на суму 80 грн. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.16)

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 16.12.2025 вбачається, що він впізнав дівчину, яку показали йому на фотографії, і що вона дійсно була у закладі з невідомими ОСОБА_1 особами. Вони сиділи за столом №9 за барною стійкою та покинули заклад до 22 години, і дівчина пішла з хлопцем у невідомому напрямку. (а.с.78)

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 16.12.2025, опитаної в присутності її матері ОСОБА_3 , вона 14.12.2025 близько 15:30 год. поїхала з дому до Вінниці, щоб зустрітися з друзями: Назром (24 р.) та ОСОБА_5 (17 р.), більше інформації про них їй невідомо. Вони зустрілися в барі «Любителів пива» за адерсою; м. Вінниця, вул. Винниченка, 33А, де розпивали слабоалкогольні напої пиво та сидр. Напої придбав її карткою Влад. (а.с.79)

З копії квитанції вбачається, що 14.12.2025 о 16:25 год. в бар-клубі Любителів пива «Для своїх» було здійснено платіж на суму 80 грн. (а.с.85) Вказане також підтверджується скріншотом з банківського додатку. (а.с.86)

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради №147 від 13.02.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 6 800 грн. В постанові зазначено, що 14.12.2025 близько 16:25 год ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в барі «Для своїх» за адресою: м. Вінниця, вул. Винниченка, 33А, здійснив продаж слабоалкогольного напою - «сидр» на суму 80 грн. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.22)

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наявності доказів вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення (проступку).

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в діях відповідної особи.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 1 частини першої статті 213 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 156 КУпАП (частина перша статті 218 КУпАП).

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма ч.2 ст.156 КУпАП є бланкетною адміністративно-правовою нормою. Тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого недотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі Закон №3817-IX).

Статтею 71 Закону №3817-IX встановлені обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.

Згідно з пунктом другим частини першою цієї статті забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18-річного віку.

Якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння або в особи, яка здійснює доставку таких товарів, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, такий продавець чи особа, яка здійснює доставку, зобов`язані звернутися до покупця з вимогою пред`явити паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідчення водія, або інший документ, що підтверджує його вік, або їх електронні копії, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (ч.5 ст.71 Закону №3817-IX).

Частиною 6 ст.71 Закону №3817-IX встановлено, що у разі відмови покупця надати один із документів, передбачених частиною п`ятою цієї статті, продаж чи передання такій особі пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння забороняється.

Відповідальність за порушення норм цього Закону встановлена статтею 73 Закону №3817-IX, відповідно до частини першої якої, за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до частини 2 статті 156 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за сам факт продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, незалежно від мотивів, умислу чи обставин ініціювання такого продажу.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, що в своїй сукупності підтвердили б факт того, що ОСОБА_1 дійсно продав неповнолітній ОСОБА_2 слабоалкогольний напій - «сидр».

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме ОСОБА_2 купувала вказаний напій. Водночас, з її письмових пояснень прямо вбачається, що слабоалкогольний напій- «сидр» купувала інша особа на ім`я ОСОБА_6 . Доказів того, що працівники поліції встановили дану особу та допитали його в якості свідка, матеріали справи не містять.

Крім цього, квитанція АТ КБ «Приватбанк» на суму 80 грн. та скірншот з банківського додатку не містять інформації про те, що вказаний платіж дійсно було спрямовано саме на купівлю слабоалкогольного напою «сидр», а також того, що картка юніора № НОМЕР_1 , з якої було здійснено даний платіж, дійсно належить саме ОСОБА_2 .

Водночас, навіть за умови, що дана картка дійсно належить саме ОСОБА_2 , вона в своїх письмових поясненнях прямо зазначає, що її карткою для купівлі слабоалкогольних напоїв користувалася інша особа, тобто купівлю напою здійснювала не вона.

Суд наголошує на тому, що сам по собі факт розрахунку карткою юніора автоматично не доводить вину продавця, адже карткою в даному випадку користувалася інша особа з дозволу власника картки.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 в своїх письових поясненнях не зазначає, хто саме з працівників бару "Для своїх" здійснив продаж слабоалкогольних напоїв, за які було здійснено розрахунок її карткою.

Будь-яких інших доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснив продаж товару на суму 80 грн., який зафіксовано в копії квитанції матеріали справи не містять.

Отже, наявні в матеріалах адміністративної справи №147 докази, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, фактично містять інфомацію про факт здійснення платежу 14.12.2025 з картки ОСОБА_2 (з її слів) в барі "Для своїх". Водночас, матеріали адміністративної справи не містять достатніх та достовірних доказів того, що цей платіж було здійснено ОСОБА_2 , за слабоалкогольний напій - "сидр", та що продаж даного напою здійснив саме ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради не доведено факт продажу ОСОБА_1 слабоалкогольного напою - «сидр» на суму 80 грн. неповнолітній ОСОБА_2 , а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.

З огляду на викладене вище, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення) Київ від 9 вересня 2026 року у справі № 10-р(II)/2026 зазначено, що із конституційно узгодженого (конформного) тлумачення абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 З Закону України „Про судовий збір в системному зв`язку із приписами частини другої статті 55 Конституції України, а також із юридичними позиціями Конституційного Суду України, випливає, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

Конституційний Суд України звертає увагу на те, що обов`язок сплати судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення встановлено згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що її сформульовано у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17. Зазначену правову позицію колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосувала в остаточному судовому рішенні у справі Заявника.

Конституційний Суд України наголошував, що «забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України» [абзац четвертий пункту 8 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022]. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування іншими судами і самим Верховним Судом. Водночас у статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо колегія суддів вважає за потрібне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Принцип верховенства Конституції України (частина друга статті 8 Основного Закону України) зобов`язує кожен суд застосовувати норми права у спосіб, що відповідає Конституції України.

У справі Заявника розумний сумнів у відповідності застосованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду Конституції України був наявний prima facie з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент розгляду колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи Заявника Конституційний Суд України вже вказав, що „саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору [абзац перший підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2025 року № 2-р(II)/2025]. Ця юридична позиція Конституційного Суду України підлягала застосуванню.

Водночас, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.694888733.1 від 04.06.2026 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Таким чином, оскільки в даній категорії справ чинним законодавством не передбачено сплату судового збору, позивачу слід повернути сплачений судовий збір у сумі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 156, 252, 255, 280, 287 КУпАП, ст. 2, 72, 77, 73, 79, 139, 143, 243-246, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №147 від 13.10.2026, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6 800,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП - закрити.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір за квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.694888733.1 від 04.06.2026 в розмірі 1 331,20 грн., одержувач: ГУК у Він. Обл./м. Вінниця/22030101, код одержувача 37979858, розрахунковий рахунок одержувача UA318999980313181206000002856, надавач платіжних послуг отримувача Казначейство України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач аміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 03084813, місцезнаходження: Вінниця, вул. Брацлавська, 85.

Суддя