Решение № 140638534, 14.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4345/25

14.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 17.11.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 16.05.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 13.05.2025-100002556, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 28000 грн строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 02.10.2025.

Відповідно до умов договору кредит надавався із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 4200 грн, а також неустойку у розмірі 280 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених ним умовах, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, комісію та, у разі її нарахування, неустойку.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши 16.05.2025 відповідачу кредитні кошти у сумі 28000 грн на зазначений нею платіжний засіб, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Позивач вказує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При укладенні договору ОСОБА_1 також пройшла ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконує, у встановлені договором строки кредит, проценти та комісії не сплатила, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 78808,85 грн, яка складається з: 28000 грн заборгованість за тілом кредиту, 35280 грн проценти, 2088,85 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, та 13440 грн неустойка.

Позивач також зазначає, що 31.05.2025 відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 6591,15 грн, яка була врахована при формуванні довідки про заборгованість та визначенні суми позовних вимог. На думку позивача, зазначена часткова сплата свідчить про визнання відповідачем наявності боргових зобов`язань за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.05.2025-100002556 від 16.05.2025 у розмірі 78808,85 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подала, своїх заперечень щодо позовних вимог та доказів на їх спростування суду не надала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було вручено 25.09.2026 відповідно до рекомендованого рповідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.05.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 13.05.2025-100002556.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником на номер телефону, зазначений ним при реєстрації. ОСОБА_1 16.05.2025 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердила прийняття умов договору.

Згідно з умовами кредитного договору № 13.05.2025-100002556 від 16.05.2025 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 28000,00 грн строком на 140 днів із кінцевою датою повернення кредиту 02.10.2025.

Відповідно до пункту 6 кредитного договору процентна ставка є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожний день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит. Пунктом 7 договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 4200,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію, якщо така встановлена договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60XX-XXXX-1978. Згідно з пунктом 4.3 договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту або сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця або їх зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Судом також встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України.

Відповідно до кредитного договору та інформаційного повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення за вих. №225-1111 від 11.11.2025 про перерахування коштів ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 28000,00 грн, які остання отримала 16.05.2025. Отже, позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі.

Судом встановлено, що 31.05.2025 ОСОБА_1 здійснила часткову сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 6591,15 грн. Зазначена сума була врахована позивачем при формуванні розрахунку заборгованості та визначенні розміру позовних вимог.

ОСОБА_1 зобов`язалася своєчасно повернути кредитні кошти, сплачувати проценти та комісію відповідно до умов договору, однак свої зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 13.05.2025-100002556 від 16.05.2025 становить 78808,85 грн, з яких: 28000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 35280,00 грн проценти за користування кредитом, 2088,85 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, та 13440,00 грн неустойка.

Доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, повного погашення заборгованості або спростування наведених позивачем відомостей щодо її розміру матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту в електронній формі, отриманням відповідачем кредитних коштів, частковим виконанням нею грошових зобов`язань, обов`язком повернення кредиту у визначений договором строк та сплати процентів, комісії та інших платежів, передбачених договором, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Завданням цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.05.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 13.05.2025-100002556.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору та її підписання одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення кредитного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема умовами кредитного договору, заявкою на отримання кредиту, а також відомостями про проходження відповідачем ідентифікації шляхом використання Системи BankID Національного банку України.

Підписавши кредитний договір та погодивши його умови, відповідач прийняла на себе обов`язок повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та, у разі її нарахування, неустойку. Згідно з пунктом 3.1 договору кредитодавець зобов`язувався надати кредит, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти і комісію, якщо така встановлена договором.

Суд враховує, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є способом підписання електронного правочину.

У матеріалах справи наявні відомості про те, що ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором пропозицію про укладення кредитного договору та заявку на отримання кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що після укладення кредитного договору позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 28000,00 грн. Відповідно до умов кредитного договору та інформаційного повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 225-1111 від 11.11.2025 про перерахування коштів, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 28000,00 грн, які були перераховані відповідачу.

Таким чином, судом встановлено належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань у частині надання кредитних коштів.

Разом із тим відповідач, отримавши кредитні кошти, належним чином не виконала покладений на неї договором обов`язок щодо їх повернення та сплати передбачених договором процентів і комісії, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Судом установлено, що 31.05.2025 відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 6591,15 грн, яка була врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості. Зазначена обставина додатково підтверджує факт виконання відповідачем частини грошового зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов кредитного договору підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідно до якого станом на дату подання позову загальний розмір заборгованості становить 78808,85 грн та складається з: 28000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 35280,00 грн проценти за користування кредитом, 2088,85 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, та 13440,00 грн неустойка.

Відповідач відзиву на позов не подала, не надала суду письмових пояснень або заперечень щодо укладення кредитного договору, факту отримання кредитних коштів, правильності нарахування процентів, комісії та неустойки, не подала власного розрахунку заборгованості та не надала доказів її повного погашення.

Відповідно до статей 7681 ЦПК України саме сторона, яка заперечує проти позову, повинна надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень. Однак таких доказів відповідачем суду не надано.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що він містить відомості про складові заборгованості та узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Підстав вважати наданий позивачем розрахунок у частині основної суми кредиту, процентів та комісії недостовірним або таким, що не відповідає умовам укладеного договору, судом не встановлено.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, отримавши кредитні кошти у розмірі 28000,00 грн, відповідач була зобов`язана повернути їх у визначений договором строк та сплатити проценти і комісію, передбачені умовами кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач погодила розмір процентної ставки та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, визначена у розмірі 15 % від суми кредиту та становить 4200,00 грн.

При цьому відповідно до наданого позивачем розрахунку після врахування здійсненого відповідачем платежу заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, становить 2088,85 грн.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про недійсність кредитного договору в цілому або недійсність погоджених сторонами умов щодо розміру процентної ставки та комісії. Доказів визнання зазначених умов недійсними у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Отже, позивач довів належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для стягнення з відповідача 28000,00 грн основного боргу, 35280,00 грн процентів за користування кредитом та 2088,85 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Разом із тим, оцінюючи вимогу позивача про стягнення неустойки у розмірі 13440,00 грн, суд приходить до іншого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що зазначену суму позивач нарахував у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Саме по собі передбачення договором можливості застосування неустойки не є безумовною підставою для її стягнення, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню також імперативні приписи законодавства.

Суд виходить із того, що пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено звільнення позичальника у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, зокрема, від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

На час розгляду справи в Україні діє правовий режим воєнного стану, а тому наведені положення Цивільного кодексу України підлягають врахуванню судом при вирішенні питання щодо можливості стягнення неустойки, нарахованої за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

При цьому суд враховує, що кредитний договір між сторонами укладений 16.05.2025, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX від 22.11.2023. Разом із тим сама по собі можливість нарахування кредитодавцем неустойки за договорами споживчого кредитування, укладеними після набрання чинності відповідними змінами, не усуває необхідності перевірки судом конкретного розрахунку неустойки та дотримання кредитодавцем вимог чинного законодавства при її нарахуванні.

У цьому випадку позивач просить стягнути 13440,00 грн неустойки, посилаючись на умови кредитного договору, відповідно до яких неустойка визначена у розмірі 280,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Однак наданий позивачем розрахунок неустойки не містить достатнього обґрунтування кількості днів прострочення, конкретних періодів її нарахування та співвідношення нарахованої суми з кожним окремим невиконаним зобов`язанням відповідача. За таких обставин суд не має можливості перевірити правильність нарахування неустойки у заявленому до стягнення розмірі.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на наведене суд не знаходить достатніх правових та доказових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем неустойки у розмірі 13440,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Водночас доводи позивача про наявність заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами. Відповідачем не спростовано факту отримання кредитних коштів, укладення кредитного договору, погодження його умов та наявності непогашеної заборгованості.

З урахуванням установлених обставин суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 13.05.2025-100002556 від 16.05.2025 у розмірі 65368,85 грн, яка складається з: 28000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 35280,00 грн проценти за користування кредитом та 2088,85 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 65368,85 грн заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки у розмірі 13440,00 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, із відмовою у задоволенні вимоги про стягнення неустойки, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 78808,85 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 65368,85 грн, що становить 82,95 % від заявленої суми позову.

Враховуючи співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог (65368,85 грн із 78808,85 грн), з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2009,29 грн, що відповідає пропорційній частці задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263265, 274, 279 ЦПК України, статтями 207, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.05.2025-100002556 від 16.05.2025 у розмірі 65368 (шістдесят п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 85 коп., яка складається з:

?28000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

?35280,00 грн - проценти за користування кредитом;

?2088,85 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2009 (дві тисячі дев`ять) грн. 29 коп.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 13440,00 грн неустойки - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА