Решение № 140637314, 14.10.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2073/26

Провадження № 2/352/1715/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю представника позивача Марущака В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області, про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

18.08.2026 позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області, про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що батько позивача, ОСОБА_4 , був власником будинковолодіння в АДРЕСА_1 . Спірне будинковолодіння 1981-1991 років забудови, збудовано на підставі Свідоцтва про забудову, тобто спірне майно не є самочинним та збудоване до 1992 року. 09 липня 2001 року ОСОБА_4 при житті, склав заповіт, про те, що після його смерті, все належне йому майно, заповів ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті останнього відкрилася спадщина на все належне йому спадкове майно в т.ч. на спірне будинковолодіння.

Спадкоємцями батька також були мама (дружина спадкодавця), ОСОБА_5 , та брат із сестрою, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які на спадщину не претендували і не заявляли про свої спадкові права на спадкове будинковолодіння. Більш того, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 також померла. Інших спадкоємців за законом або заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , які б заявили про свої спадкові права, немає. Заяву про відмову від спадщини позивач до нотаріальної контори не подавала. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне майно нотаріальному порядку не може оформили свої спадкові права. За таких обставин, ОСОБА_1 , належить право власності на спірне АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_4 . Просила позов задовольнити.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. До суду надіслали заяви, в яких просили позов задовольнити, розгляд справи здійснювати без їх участі. Справжність підпису засвідчено старостою Вільшаницького старостинського округу В.Ющишиним.

Представник Тисменицької міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи через підсистему «Електронний суд». У заяві надісланій суду представник просила розгляд справи здійснювати без її участі, щодо позову не заперечувала, з урахуванням наявних у справі доказів.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24.08.2026 року постановлено відкрити провадження у справі та її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження.

15.09.2026 року згідно ухвали суду постановлено витребувати з Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи №1245, яка надійшла на постійне зберігання з Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, згідно свідоцтва про право на спадщину виданого Тисменицькою ДНК 26.11.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4857, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Згідно ухвали суду від 15.09.2026 року постановлено підготовче провадження закрити, призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 27.04.2026 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , входять: житловий будинок площею 99,1 кв.м. (літера «А»), Літня кухня (літера «Б»), Погріб (літера Б1), Стодола (літера «В»), Стайня (літера Г), комора (літера Д), курник (літера Е), туалет, ворота, огорожа, криниця. Рік побудови будинку 1981 рік.(а.с.10-12).

Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Івано-Франківської області, складеного 27.07.1978 року забудовником є ОСОБА_6 за адресою в Івано-Франківській області с. Вільшаниця, де виділена земельна ділянка під забудову, забудова дозволена виконкомом Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих, строк закінчення забудови 28.07.1981 року. В акті відводу земельної ділянки, розбивки будівель в натурі та передачі проєктної документації, ОСОБА_4 була відведена на місці земельна ділянка під забудову садиби (а.с.14-16).

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 25.10.1958 року уклав шлюб із ОСОБА_5 , про що у Вільшаницькій сільській раді складено актовий запис №14 (а.с.17).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.18).

ОСОБА_8 10.11.1984 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , що видане повторно 16.12.2014 року (а.с.19).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру Тисменицької ТГ (а.с.24).

Згідно довідки на право власності селянського двору, на житловий будинок у зв`язку з оформленням спадщини Тисменицької міської ради від 03.06.2026 року №49 згідно з записом в погосподарській книзі № 1 особовий рахунок № НОМЕР_4 виконавчого комітету Вільшаницької сільської ради за гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться житловий будинок та господарські будівлі. Будівлі знаходяться в АДРЕСА_1 розташовані на не приватизованій земельній ділянці Вільшаницької сільської ради площею 0,2500га. Хто був зареєстрований на день його смерті сільська рада підтвердити не може в зв`язку із пожежею в грудні місяці 2002року в приміщенні сільської ради де було знищено всі по господарські книги. Заповіт від імені померлого ОСОБА_4 в виконкомі сільської ради не посвідчувався (а.с.27).

Згідно довідки Тисменицької міської ради від 03.06.2026 року №51 Вільшаницький старостинський округ №1 повідомляє про те, що інформацію про категорію господарства і те хто був зареєстрований та проживав у будинку по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 р. надати не може, оскільки по господарські книги та всі документи сільської ради було знищено пожежею в грудні 2002 року (а.с.29).

Відповідно до довідки Тисменицької міської ради від 03.06.2026 року №50, згідно даних погосподарської книги №1 за померлим ОСОБА_4 рахується будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.28).

Відповідно до довідки Тисменицької міської ради від 03.06.2026 року №52 гр. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала за адресою АДРЕСА_2 . До дня смерті з ОСОБА_5 проживали і продовжують проживати: внука - ОСОБА_9 -1987р.н. Заповіт від імені померлої ОСОБА_5 в виконкомі сільської ради посвідчувався ІНФОРМАЦІЯ_6 по реєстру за № 24 і з того часу не відмінявся (а.с.30).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с.8).

У довідці виконавчого комітету Вільшаницької сільської ради від 10.11.2008 року №598 зазначено, що заповіт від імені померлого ОСОБА_4 в виконкомі сільської ради посвідчувався 09.07.2001 року по реєстру №23 і з того часу не відмінявся, до дня смерті проживали разом (а.с.73).

Згідно заповіту від 09.07.2001 року ОСОБА_4 , 1936 року народження, на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження про те, що все своє майно заповідає ОСОБА_1 (а.с.71).

Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.10.2019 року звернулась ОСОБА_1 (а.с.).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а.с.69).

Згідно довідки Вільшаницької сільської ради, що міститься в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , вказано, що громадянка ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 була постійним жителем села Вільшаниця Тисменицького району Івано-Франківської області та до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою в АДРЕСА_2 , зі слів заявниці на день смерті були зареєстровані та проживали син ОСОБА_4 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , невістка ОСОБА_5 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт від імені ОСОБА_10 не посвідчувався. На день смерті ОСОБА_11 в управління майном вступила внука ОСОБА_1 , брала участь у похоронах баби, фактично проживали до дня смерті разом (а.с.84).

06.11.2008 року ОСОБА_1 державний нотаріус Тисменицької державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту, посвідченого Вільшаницькою сільською радою 09 липня 2001 року по реєстру №23, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_4 , зокрема на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності ТзОВ «Вілія» розміром 30,83 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ІФ №0082731, виданий Тисменицькою райдержадміністрацією 25 травня 2000 року, зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №56 (а.с.87).

У відповідності до витягу з реєстру Тисменицької ТГ від 04.06.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 21.05.1985 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.25).

У відповідності до витягу з реєстру Тисменицької ТГ від 04.06.2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 01.06.1986 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.26).

У постанові державний нотаріус Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун С.В. від 06.05.2026 року відмовлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 , постановлено відмовити гр. ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу (а.с.31).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього ж Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч. 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частиною 1 ст.182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до положень п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно із ч. 1ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 10.10.2018 у справі №557/1209/16-ц.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи спірне домоволодіння збудоване до 05 серпня 1992 року. Документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт наявний в матеріалах справи, а тому спірне домоволодіння введено в експлуатацію та реєстрації не підлягало.

Таким чином, судом встановлено, що спірне нерухоме майно належало спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності на момент його смерті.

Оскільки судом встановлено, що інших спадкоємців за законом або заповітом на спадкове майно немає, а спадкоємець ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки на час його смерті проживала разом із ним, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Вільшаницької сільської ради від 10.11.2008 року, а також те, що спадкодавцем здійснено заповідальне розпорядження в користь позивача та нотаріусом видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на інше майно померлого, позовні вимоги слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на спірне будинковолодіння.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

На підставі ст.328, 392, 1272, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст.12, 13, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачі: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 ;

ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 ;

Тисменицька міська рада Івано-Франківської області, вул. Галицька,17, м. Тисмениця Івано-Франківська область, ЄДРПОУ:04336165.

Рішення складене в повному обсязі 14.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.