Решение № 140636737, 15.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1614/26

провадження № 2/179/1414/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.06.2008 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203689739.

15.06.2012 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення по справі № 2-806/11, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 2203689739 від 20.06.2008 у розмірі 223 039,95 грн.

Згідно з мотивувальною частиною рішення, сума заборгованості позичальника становила 27 975,46 доларів США, що складалася із: 10 332,82 доларів США сума неповернутого кредиту, 3 191,73 доларів США несплачені проценти, 14 450,92 доларів США пеня суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що складає по курсу НБУ - 223 039,95 грн.

Після набрання вказаним судовим рішенням законної сили Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» видано виконавчий лист № 2-806/11.

15.09.2015 за зверненням ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» Магдалинівський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження № 48708753 за виконавчими листами виданими за рішенням суду від 15.06.2012 № 2-806/11, станом на сьогодні за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) виконавче провадження № 48708753 завершено.

З моменту набрання рішенням суду законної сили заборгованість не погашена ні в примусовому, ні в добровільному порядку, а тому рішення суду станом на теперішній час залишається невиконаним у розумінні чинного законодавства.

Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів (ухвали про заміну сторони виконавчого провадження № 2-806/11 від 30.03.2018), право грошової вимоги належить саме ТОВ «ВІН ФІНАНС».

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до Наказу № 55-к від 25.07.2024 та виписки з ЄДРПОУ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239).

Станом на день подання цього позову рішення суду відповідачем не виконано.

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 25.02.2019 по 23.02.2022, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, інфляційні збитки у розмірі 48 770,91 грн та 3% річних у розмірі 20 055,27 грн, що в загальному розмірі становить 68 826,18 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 68 826,18 грн, яка складається з 3% річних у розмірі 20 055,27 грн та інфляційних збитків у розмірі 48 770,91 грн, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою судді від 13.08.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2012 року у справі № 2-806/11, яке наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень, був задоволений позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль, в особі Дніпропетровської обласної дирекції, заборгованість за кредитним договором № 014/8109/3129/73 від 20.06.2008 року в сумі 223 039 грн 95 коп.

Згідно з мотивувальною частиною рішення, станом на 30.09.2011 сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 10 332,82 доларів США сума неповернутого кредиту, 3 191,73 доларів США несплачені проценти, 14 450,92 доларів США пеня суми простроченого платежу за кожен день прострочення, всього сума боргу складає 27 975,46 доларів США, що складає по курсу НБУ - 223 039,95 грн

30.08.2017 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/45 від 30.08.2017, а згодом 30.08.2017 між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/45-ДГ, за якими право грошової вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Згідно з ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.03.2018 у справі № 2-806/11 провадження № 6/179/6/18, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, замінено стягувача у виконавчому провадженні - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Відповідно до наказу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» № 55-к від 25.07.2024, на виконання протоколу Загальних зборів учасників вказаного товариства від 25.07.2024, було перейменовано ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що рішення суду не виконувалось відповідачем ні в добровільному, ні в примусовому порядку, тому за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 сума інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з невиконанням рішення суду становить: інфляційні втрати у розмірі 48 770,91 грн та 3% річних у розмірі 20 055,27 грн, що в загальному розмірі становить 68 826,18 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.02.2019 до 23.02.2022 за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статей 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Постанові від 16.05.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц відступила від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Проте, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі № 754/511/23, зазначені такі правові висновки:

«..п. 135. Разом з тим з урахуванням висновків у цій справі Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, за змістом яких, коли кредитор уже скористався судовим захистом рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання не може вважатись натуральним навіть за умов пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і відмови в поновленні цього строку судом, оскільки такі обставини не мають правового значення, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на таке невиконане зобов`язання…».

145. Вказане судове рішення (про відмову в поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмову у видачі його дубліката) засвідчує, що стягувач втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу. Тобто у такому випадку основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України.

146. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

147. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України…».

Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що 15.09.2015 за зверненням ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» Магдалинівський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження № 48708753 за виконавчими листами виданими за рішенням суду від 15.06.2012 № 2-806/11, станом на сьогодні за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) виконавче провадження № 48708753 завершено. До позову позивач додав Витяг з АСВП від 05.08.2026 (а.с. 11).

Так, згідно витягу з АСВП від 05.08.2026 вбачається, що стан виконавчого провадження № 48708753 завершено.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів у цій справі на підтвердження того, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» не втратило право на примусове виконання заочного рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2012 року у справі № 2-806/11 про стягнення основного боргу з ОСОБА_1 , що виконавчий лист після завершення ВП № 48708753 Магдалинівським ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) знов перебуває на примусовому виконанні тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому в силу приписів ч. 2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. Позивачем також не заявлено клопотань про витребування доказів.

Таким чином, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Оскільки, на теперішній час будь-якого виконавчого провадження з приводу примусового виконання вищезазначеного заочного рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2012 року у справі № 2-806/11 про стягнення основного боргу з ОСОБА_1 немає за виконавчим листом (боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «ВІН ФІНАНС»); належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною позивача суду не були надані, у позові позивач посилається на те, що виконавче провадження завершено, то при вищевикладених обставинах, з урахуванням вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України та вищезазначеного останнього висновку ВП ВС від 11.02.2026 року у справі ЄУН 754/511/23, враховуючи факт неперебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності, суд приходить до висновку, що останнє унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень у цій справі взагалі частини другої статті 625 ЦК України, оскільки немає і обов`язку відповідача ОСОБА_1 у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, у позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» немає правової підстави для нарахування та стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню, а тому позивачу у цій справі ТОВ «ВІН ФІНАНС» слід відмовити у задоволенні його вищезазначеного позову до відповідача у повному обсязі з підстав через його безпідставність та необґрунтованість.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що у позові відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м.Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна