Решение № 140633116, 14.10.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1977/26Єдиний унікальний № 748/2429/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокум. ЧернігівЧернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Костюкової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Зінченко Ю.Р.

розглянувши в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и в:

Представник позивача Івкова Каріна Ігорівна, діючи на підставі довіреності від 24.06.2026 та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 03 серпня 2026 року, в системі «Електронний суд», звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.07.2024-100000271 від 22.07.2024 у розмірі 7400 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22.07.2024 укладено Кредитний договір (оферти) №22.07.2024-100000271 Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 2500 грн, строком на 98 днів з дати надання. Дата повернення кредиту 27.10.20264. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 5% від суми Кредиту та дорівнює 125 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 125 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом Позивач свої зобов`язання за договором виконав надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання за Договором №22.07.2024-100000271 від 22.07.2024 належним чином не виконав , у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 7400 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2500 грн, по процентам у розмірі 3150 грн, комісії (повязаної з наданням кредиту) -125 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості ) 375 грн та неустойки -12500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 заяву ТОВ «Споживчий центр» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду належним чином за адресою місця реєстрації, конверт повернувся на адресу суду не врученим з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу приписів п. 4 ч.8 ст128 ЦПК України є належним повідомленням , в судове засідання не з`явився , відзиву у справі не подав.

Позивач в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи за його відсутності , проти ухвалення судом заочного рішення заперечень не має.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, і, в даному конкретному випадку за наявних у справі доказів за одночасного існування передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України умов ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

22.07.2024 року відповідач звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав електронним цифровим підписом заявку, у якій погодився із умовами кредитного договору (оферти), підтвердив, що приймає (акцептує) пропозицію про укладання договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №22.07.2024-100000271 з якими попередньо ознайомився

ОСОБА_2 під час укладання кредитного договору №22.07.2024-100000271 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankiD Національного банку.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 22/07/2024; Сума Кредиту: 2500 грн. 00 коп.строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання.; Дата повернення (виплати) кредиту - 27/10/2024;Період користування Кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період");Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користуванняКредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 125 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 125 грн. у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо комісія встановлена договором.

Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72XX-XXXX-4547. Договір підписано одноразовим ідентифікатором Е133( а.с 17-23)

Відповідачу було перераховано 2500,00 грн., що підтверджується квитанцією ТОВ «УПР» з якої вбачається, що перераховано 2500 ,00 грн 22.07.2024 року об 07:28:02 грн на номер картки 4790729956554547 Призначення платежу «Видача договором кредиту №22.07.2024-100000271 ( а.с 13)

Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість, станом на 15.07.2026 року складає 7400 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500 грн, заборгованість за процентами 3150 грн., заборгованість по комісіям 500 грн, залишок штрафів 1250грн ( а.с 14-16) .

З розрахунку судом встановлено, що відсотки по за межами строку дії договору не нараховувалися, а відповідач не вніс жодного платежу в рахунок погашення заборгованості

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, договір №22.07.2024-100000271 укладено сторонами в електронній формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки цей договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З розрахунку вбачається, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту в сумі 2500 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором №22.07.2024-100000271, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами

Розрахунок заборгованості позивача підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, відповідачем наявність такої заборгованості не спростовано, свого контрозрахунку не надано, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, до 22 квітня 2024 року надавачі споживчих кредитів могли здійснювати нарахування процентів у розмірі - 2,5%, з 22 квітня 2024 року дозволено здійснювати нарахування процентів, не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а з 20 серпня 2024 року 1% на день.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відсотки за кредитним договором №22.07.2024-10000027 від 22.07.2024 року, підлягають перерахунку за ставкою, визначеною в ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», адже вказаний кредитний договір укладений після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати 1%.

Так, за період з 22.07.2024 по 19.08.2024 року (29 днів) відсотки мають нараховуватися за ставкою 1,5% , що становить за вказаний період 1087,50 грн та за період з 20.08.2024 по 27.10.2024 (69 днів) сума відсотків за ставкою 1% на день, що становить 1725 грн. Отже в цілому розмір відсотків за користування кредитом має становити 2812,50 грн і таку суму суд вважає за можливе стягнути з відповідача.

Стосовно стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 375 грн за кредитним договором №22.07.2024-100000271 , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 375 грн. за кредитним договором №22.07.2024-100000271є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо вимог про стягнення неустойки сумі 1250 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення враховуючи наступне.

В обґрунтування нарахування відсотків за ст 625 ЦК України позивач посилається на п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» зазначаючи, що при стягнені неустойки за кредитним договором слід використовувати не загальне законодавство, а норми цього закону які є спеціальними нормами, що регулюють безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування. При цьому позивач вказує, що положення п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», які звільняють споживача від відповідальності перед кредитором у разі порушення зобов`язань та від обов`язку сплатити неустойку (штраф, пеню) на договори, що укладені після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Законом №3498- ІХ), тобто на кредитні договори укладені після 23.01.2024 року - не поширюються.

Суд не може погодитися з даними доводами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо неустойки задоволенню не підлягає.

Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 125 грн відповідно до умов кредитного договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного, а саме з відповідача на користь відповідача в сумі 5437,50 грн, з яких: 2500 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 2812,50 грн - заборгованість за процентами та комісія за надання кредиту 125 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача, виходячи з розрахунку: гривень (5437,50 розмір задоволених позовних вимог) х 100% / 7400 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 73,48 %; 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 73,48% / 100% = 1956,33 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.07.2024-100000271 від 22.07.2024 в розмірі 5437 ( п`ять тисяч чотириста тридцять сім )грн 50 коп, з яких: 2500 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 2812,50 грн - заборгованість за процентами та 125 грн - комісія за надання кредиту

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1956,33 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Т.В.Костюкова