Решение № 140631740, 15.10.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4525/26

№ 2/688/2828/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

15 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

15.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №106857 від 03.04.2024 у розмірі 18058,40 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн..

Позов мотивований тим, що 03.04.2024 ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №106857 у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору, товариство перерахувало відповідачу на вказану ним банківську картку кредитні кошти в сумі 4000 грн. При цьому, відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 18058,40 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 5058,40 грн, заборгованості за комісією в сумі 1000 грн., заборгованості за пенею в сумі 8000 грн.

23.12.2024 ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №106857 від 03.04.2024 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи провести у відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс». У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

15.09.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, в якому просив витребувати інформацію, що містить банківську таємницю.

17.09.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2026, витребував докази, що містять банківську таємницю.

02.10.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

15.10.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 03.04.2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) №106857 в електронній формі із застосуванням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL9577.

Відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 договору, товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк кредиту 90 днів, тобто до 01.07.2024.

Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти в розмірі 803% річних від суми кредиту з розрахунку 2,2% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Пунктом 1.4 договору визначено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.8.4.1 договору, графік розрахунків розміщується в електронному вигляді в Особистому кабінеті клієнта, зареєстрованого на веб-сторінці товариства та є Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №106857.

Свої зобов`язання ТОВ «ФК «Авіра груп» виконало, 03.042024 перерахувало грошові кошти в сумі 4000 грн на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 . Перерахування грошових коштів на картку відповідача було здійснено за допомогою технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021.

Вказане підтверджується повідомленням АТ «УніверсалБанк» від 01.10.2026, відповідно до якого банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , на яку 03.04.2024 надійшли кошти в сумі 4000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 16.12.2024 виникла заборгованість у сумі 18058,40 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 4000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 5058,40 грн, заборгованості по комісії в сумі 1000 грн та заборгованості за пенею в сумі 8000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

23.12.2024 року ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого ТОВ «ФК Авіра груп» передало (відступило) за плату ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до Договором факторингу № 23122024 від 23.12.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №106857 від 03.04.2024 на суму 18058,40 грн, з яких: 4000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5058,40 грн - заборгованості за відсотками, 1000 грн заборгованості за комісією, 8000 грн заборгованості за пенею.

Відповідно до акту приймання передачі реєстру прав вимоги від 23.12.2024 до договору факторингу №23122024 від 23.12.2024, ТОВ «ФК «Авіра груп» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр прав вимоги за кількістю боржників 9280, загальна сума заборгованості 150 833 044 грн 75 коп.

Відповідно до платіжних інструкцій від 15.01.2025 та 13.02.2025, ТОВ «Діджи Фінанс» перерахував ТОВ «ФК «Авіра груп» плату за договором факторингу №23122024 від 23.12.2024 в сумі по 507226,55 грн.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №106857 до ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копіями договору про надання фінансового кредиту №106857 від 03.04.2024 з додатками, довідкою про ідентифікацію клієнта, підтвердження про здійснення переказу грошових коштів, розрахунку заборгованості по кредитному договору, договору факторингу №23122024 від 23.12.2024, витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №23122024 від 23.12.2024, іншими документами, доданими до матеріалів справи.

Застосовані норми права.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду.

Суд дійшов висновку, що дослідженими доказами підтверджується факт укладання між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 кредитного договору, який укладений у електронній формі та підписаний відповідачем, шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти надійшли на зазначену відповідачем платіжну картку. Відповідач своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість.

При цьому, суд враховує, що відповідач не оспорив заборгованості за кредитним договором, власного розрахунку не надав та не надав суду доказів погашення кредитної заборгованості.

23.12.2024 ТОВ «ФК «Авіра груп» на підставі договору факторингу №23122024 відступило право вимоги до відповідача для ТОВ «Діджи Фінанс», який є належним позивачем у справі.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості ні первісному кредитору, ні позивачу, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії підлягає до задоволення.

Вимоги про стягнення заборгованості за пенею задоволенню не підлягають з огляду на таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжена та діє дотепер.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за пенею в сумі 8000 грн задоволенню не підлягають, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10058,40 грн, з яких тіло кредиту 4000 грн; проценти 5058,40 грн та комісія 1000 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково на 55,70% (10058,40:18058,40х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1482,96 грн судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено договором про надання правової допомоги №42649746/01 від 01.06.2026, додатковою угодою №106857 від 29.06.2026 до договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 01.06.2026, актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.06.2026, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 29.06.2026, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 6000 грн. не є співмірним з складністю справи, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №106857 від 03.04.2024 року у розмірі 10058 (десять тисяч п`ятдесят вісім) грн 40 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 4000 грн; заборгованість за відсотками 5058,40 грн та заборгованість за комісією 1000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1482,96 грн судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 42649746);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК