Приговор № 140631077, 13.10.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10296/24

н/п 1-кп/766/1754/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 :

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022 року за № 22022230000000125 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 02.03.2000 року, депутата Херсонської міської ради VIII скликання, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

ОСОБА_5 , будучи громадянином України, депутатом Херсонської міської ради VIII скликання, працюючи на посаді директора міського комунального підприємства « Херсонелектротранс », будучи достеменно поінформованим та розуміючи факт захоплення міста Херсон та Херсонської області збройними силами рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, перебуваючи у невстановленому місці, у не встановлений час, але не пізніше 01.06.2023 року, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту та в умовах воєнного стану та умисно вчинив дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, які були виражені в тому числі в організації примусового отримання працівниками міського комунального підприємства « Херсонелектротранс » заробітної плати у рублях російської федерації, тим самим підтримуючи та приводячи в дію указ голови незаконно створеної військової-цивільної адміністрації ОСОБА_8 № 027-р від 23.05.2022 та розпорядження № 026-р від 23.05.2022 «Про введение бивалютной зоны в Херсонськой области».

Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи вчинення своїх злочинних дій, спрямованих на допомогу представникам держави-агресора, перебуваючи у невстановленому місці, у не встановлений час, але не пізніше 01.08.2023 року, надав вказівку підлеглим співробітникам міського комунального підприємства « Херсонелектротранс » розмістити у громадському транспорті, який належить підприємству, агітаційно-пропагандистські плакати, спрямовані на позитивне висвітлення агресії рф проти України та підтримку країни - агресора, а також із закликами до отримання мешканцями Херсона громадянства рф.

Також ОСОБА_5 , продовжуючи вчинення своїх злочинних дій, спрямованих на допомогу представникам держави-агресора, перебуваючи у невстановленому місці, у не встановлений час, але не пізніше 22.12.2022 року, здійснив реєстрацію у «Едином государственном реестре юридических лиц» російської федерації за нормами законодавства російської федерації незаконно створеного підприємства « Городское коммунальное предприятие «Херсонэлектротранс » (реєстраційний номер № 1229500007945).

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.

II. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст.297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111 КК України, за якими, висунуто обвинувачення ОСОБА_5 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2024 року (справа № 415/2182/20) зазначено, що законодавець дозволяє розгляд справи судом за відсутності обвинуваченого (in absentia), тобто застосування процедури спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК. Означена процедура застосовується судом за клопотанням прокурора за умови підтвердження, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора .

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті 28.06.2024 року.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, проведено судові засідання: 07.08.2024 року, 17.10.2024 року, 28.10.2024 року, 27.01.2025 року та 09.04.2025 року.

У газеті «Урядовий кур`єр» № 155 (7815) від 01.08.2024 року, №207 (7867) від 11.10.2024 року та № 263 (7923) від 27.12.2024 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_5 у підготовчі судові засідання. Повідомлення про виклик до суду ОСОБА_5 були розміщені на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області та сайті Офісу Генерального прокурора .

Згідно довідки СБУ від 23.01.2025 року № 71/22/8-258 ОСОБА_5 переховується на тимчасова окупованій території Херсонської області у м. Скадовськ.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2025 року задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 та ухвалою суду від 22.07.2025 року призначено судовий розгляд.

В подальшому, на виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до призначених судових засідань опубліковані та оприлюднені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр та на сайті Офісу Генерального прокурора .

Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_5 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 протягом тривалого часу на території України, яка підконтрольна законної владі, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

Щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно доручення Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 05.06.2024 року №002-140001582 захисником ОСОБА_5 було призначено адвоката ОСОБА_7 .

05.06.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

05.06.2024 року в газеті «Урядовий кур`єр» № 114 (7774), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення про повідомлення про підозру ОСОБА_5 із повістками про виклик останнього до підрозділу Служби безпеки України на 09.06.2024 року, 10.06.2024 року та 11.10.2024 року в період часу з 09:00 год. по 17:00 год., для вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 України та участі у проведенні інших слідчих та процесуальних дій.

Крім того, вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».

Постановою старшого слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 12.06.2024 року ОСОБА_5 оголошено у розшук.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22022230000000125 від 09.05.2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

22.06.2024 року в газеті «Урядовий кур`єр» № 127 (7787), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано повідомлення про ухвалення слідчим суддею рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22022230000000125 від 09.05.2022 року, стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .

Вказане повідомлення про дозвіл слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2024 року на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 , а також повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування, відкриття та надання доступу до матеріалів кримінального провадження розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора .

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.

На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.

Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення ОСОБА_5 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia виконані та дотримані у повному обсязі.

III. Позиція сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та просив призначити відповідне покарання в межах санкцій вказаної статті у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна.

У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався, через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст. 323 КПК України (in absentia).

Захисник ОСОБА_7 , здійснюючи активний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченого, усіма незабороненими законом способами, у своїй промові під час судових дебатів зазначив, що прокурором не в повній мірі доведено факт винуватості ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України, посилаючись на недопустимість частини письмових доказів, наданих стороною обвинувачення. При ухваленні вироку та визначенні міри покарання просив врахувати досліджені судом докази, обставини вчинення кримінального правопорушення та визначити підзахисному покарання у мінімальному розмірі.

IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчинених кримінальних правопорушень.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду від 14.07.2023 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD+R диском з фіксацією процесуальної дії, яким оглянуто загальнодоступний Інтернет-ресурс - сайт « Федеральной налоговой службы российской федерации », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 де виявлено та збережено документальний файл, складений російською мовою: «выписка из Единого государственного реестра юридических лиц от 14.07.2023 №ЮЭ9965-23-99054420», який містить відомості щодо реєстрації юридичної особи, так зване « Городское коммунальное предприятие «Херсонэлектротранс » (реєстраційний номер № 1229500007945)» за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 12 , де в розділі «Сведения о лице, имеющим право без доверенности действовать от имени юридического лица» зазначений « ОСОБА_10 », посада «руководитель юридического лица»;

- протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.10.2023 (розсекречений), відповідно до якого під час отриманого доступу до електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_11 », в якій міститься листування з електронною поштою « ІНФОРМАЦІЯ_12 », що використовується ОСОБА_5 , виявлено листування та документи, які містять відомості про « ОСОБА_10 », як директора так званого « ГКП «Херсонэлектротранс », серед яких наявні відомостей про оплату праці, розпорядження пов`язані з організацією роботи вказаного підприємства, а також листування директора так званого « ГКП «Херсонэлектротранс » ОСОБА_5 з представниками окупаційної влади, в тому числі щодо фінансування підприємства у валюті - рублях російської федерації, використання та сплати обов`язкових платежів, також звітність перед окупаційною владою, в тому числі щодо виконання розпоряджень так званого «правительства Херсонской области»;

- протоколом огляду від 09.05.2024 року, яким оглянуто матеріали кримінального провадження № 22023000000000508 від 09.05.2022 року та вилучено оригінали документів, зокрема: - документ із шапкою (мовою оригіналу) « Военно-гражданская администрация Херсонской области Налоговая служба Херсонской области » 02.09.22 № 93», адресований так званому «Директору ГКП « Херсонэлектротранс » ОСОБА_10 »; - документ від 23.08.2022 №1-169, адресований так званому « Руководителю налоговой службы Херсонской области » від так званого «директора ГКП Херсонолектротранс » ОСОБА_10 » які були об`єктом дослідження, при проведенні почеркознавчої експертизи;

- висновком експерта № СЕ-19/112-24/6805-ПЧ від 24.05.2024 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи документів, яким підтверджено, що досліджувані підписи розташовані біля рукописного тексту «Получено 15.09.2022 г. ОСОБА_10 » у документі із шапкою (мовою оригіналу) « Военно-гражданская администрация Херсонской области Налоговая служба Херсонской области » від 02.09.22 № 93, адресований так званому «Директору ГКП « Херсонэлектротранс » ОСОБА_10 » та у графі «С уважением, Директор ОСОБА_11 » у документі від 23.08.2022 №1-169 адресований так званому «Руководителю налоговой службы Херсонской области» від так званого «директора ГКП Херсонолектротранс » ОСОБА_10 », виконані ОСОБА_5 .

Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджуюся показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що в період тимчасової окупації вона перебувала у м. Херсон, працювала прибиральницею у КП « Херсонелектротранс », яке працювало в період окупації м. Херсон, директором якого був ОСОБА_5 . За вказівкою керівника свідок, разом із напарницею, розклеювала агітаційно-пропагандистські листівки у громадському транспорті, які були завезені на підприємство представниками рф. Про роботу підприємства та виплату заробітної плати у російських рублях повідомляв ОСОБА_5 на зібранні членів трудового колективу, яке відбулося у липні 2022 року, на якому свідок була присутня особисто. З серпня 2022 року заробітна плата на підприємстві вже виплачувалася у російських рублях.

Свідок ОСОБА_13 , під час її допиту показала, що станом на початок повномасштабного вторгнення вона проживала в м.Херсоні та працювала на посаді начальника відділу кадрів КП « Херсонелектротранс », яке також працювало в період тимчасової окупації м. Херсон, директором якого був ОСОБА_5 . Останній проводив збори трудового колективу де повідомляв про перехід на оплату проїзду в громадському транспорті як в гривнях так і в рублях. В подальшому, при проведенні зборів, які відбулися в червні 2022 року, ОСОБА_5 повідомив про виплату заробітної плати в рублях рф, що було негативно сприйнято членами трудового колективу. На території підприємства були завезені агітаційно-пропагандистські матеріали з російською символікою, які за особистим розпорядженням ОСОБА_5 було розклеєно на рухомий склад. З періодичністю, один - два рази на тиждень, ОСОБА_5 їздив на наради до окупаційної адміністрації, готував документи для перереєстрації підприємства за стандартами рф. Також, ОСОБА_5 організував для працівників підприємства соціальні виплати у розмірі десять тисяч російських рублів та видачу гуманітарної допомоги від рф, у вигляді продуктових наборів, яка роздавалась на території підприємства. Про діяльнісьпід тиском з боку представників рф ОСОБА_5 не повідомляв.

V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази, які вказують на доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Доводи захисника про те, що протокол огляду від 09.05.2024 року, відповідно до якого проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 22023000000000508 від 09.05.2022 року, є недопустимим доказом, суд до уваги не бере, з огляду на наступне.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. (ч. 1-2 ст. 84 КПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.12.2025 у справі № 638/18926/23 вказано, що суд неодноразово приходив до висновку, що КПК не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими (справа № 596/509/22).

У разі об`єднання кількох проваджень в одне або навпаки виділення окремого провадження із первинного, спеціальної процедури для використання здобутих у межах первинного провадження доказів КПК не передбачено і такі докази можуть використовуватися без будь-яких додаткових дозволів як у об`єднаному провадженні, так і у виділених провадженнях.

Так, в рамках кримінального провадження № 22022000000000593 від 31.10.2022 року на підставі ухвали слідчого судді (справа № 761/12235/23, провадження 1-кс/761/8175/2023) про тимчасовий доступ до речей і документів, здійснено тимчасовий доступ до оригіналів та копій документів, що знаходяться у володінні третього СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополь , в ході якого, серед іншого, вилучено лист директора ГКП « Херсонэлектротранс » ОСОБА_10 від 23.08.2022 №1-169 та лист « Налоговой службы Херсонской области » від 02.09.22 № 93.

Постановою прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 від 19.05.2023 року, з матеріалів кримінального провадження № 22022000000000593 від 31.10.2023 року виділено матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, якому присвоєно реєстраційний номер № 22023000000000508.

Постановою начальника СВ УСБУ в Херсонській області від 09.05.2022 року створено слідчу групу у кримінальному провадженні № 22022230000000125 від 09.05.2022 року, до складу якої включено старшого слідчого - ОСОБА_15 , яким і було проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 22023000000000508 від 09.05.2022 року та складено відповідний протокол.

Отже, докази про які зазначає сторона захисту, отримані уповноваженою особою у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

Щодо належності доказів, отриманих з мережі-Інтернет, суд виходить з наступного.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України. Основними доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм канали; особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флеш носії, карти пам`яті тощо).

За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази, що узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова від 17.12.2025 року у справі № 569/6240/24, провадження № 51-2674 км 25).

Протоколи оглядів інтернет-сторінок і телеграм-каналів та додатки до протоколів, у яких зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку й запису на технічні носії інформації) зміст відображеної на них інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню, є допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 21.07.2025 справа №201/11849/23 (провадження №51-584км25).

Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вчинено під фізичним чи психологічним примусом.

Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_5 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Допитані у судовому засіданні свідки надавали свої показання добровільно, без будь-якого стороннього примусу, будучи приведені судом до присяги та попереджені про можливі негативні наслідки в разі надання неправдивих показань.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що неприязних відносин, між свідками сторони обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_5 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних ними подій, шляхом надання неправдивих показань.

Зміст досліджених судом доказів, а також показів свідків, допитах в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи громадянином України, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасового окупованій території України в період збройного конфлікту, вчиняв протиправні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України - добровільно, при цьому ОСОБА_5 мав вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними.

За викладених підстав суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в об`ємі пред`явленого обвинувачення.

VІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставини, які відповідно до ст .66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

VІІ. Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є громадянином України, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на час вчинення кримінального правопорушення - депутат Херсонської міської ради VIII скликання, раніше не судимий та вперше притягається до кримінальної відповідальності.

При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь її суспільної небезпеки.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину в тому числі проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Санкцією частини 2 статті 111 КК України передбачено застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 вчиняючи протиправні дії, за що отримував винагороду в російських рублях, тобто, у діях ОСОБА_5 , серед іншого, присутній корисливий мотив, що є підставою для застосування додаткового, передбаченого санкцією ч.2 ст.111 КК України покарання, у вигляді конфіскації належного обвинуваченому майна.

Конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч. 2 ст. 111 КК України із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому майна, й водночас вказує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого, оскільки є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

ІХ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2024 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили, суд вважає за доцільне залишити без змін.

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України).

Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування за проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/112-24/6805-ПЧ від 24.05.2024 року складають 15145 гривень 60 копійок.

У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення вказаних експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Заходи забезпечення криміннального провадження у виді арешту майна не застосовувалися.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, цивільний позов не заявлено, речові докази відсутні.

Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані стороною обвинувачення, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.124, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2024 року, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в сумі 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) гривень 60 копійок.

Документи - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3