Решение № 140629198, 07.10.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/535/26

Провадження № 2/348/882/26

07 жовтня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інтереси якого представляє Канак М.С., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 20 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 12.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19191-03/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Первісний кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але останнім кредит не погашається. 25.07.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25072024, відповідно до якого до ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 25.07.2024 до Договору факторингу № 25072024 від 25.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20 000,00 грн., з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Просить стягнути заборгованість за кредитним договором на суму 20 000,00 грн та понесені судові витрати на суму 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження суддею Бурдун Т.А. та вирішено перейти від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2026 визнано обов`язковою особисту участь представника позивача.

23.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав додаткові письмові пояснення щодо укладання кредитного договору з відповідачем та щодо нарахування відсотків.

30.06.2026 відповідач подав до суду відзив в якому зазначив, що з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ніяких договорів не укладав та ніяких коштів не отримував. Позивач не надав належних доказів законності нарахувань, структури боргу, а також підтвердження факту укладення кредитного договору з ним. У матеріалах позову відсутні підписані ним документи: його КЕП/ЕЦП або інший засіб підпису, що однозначно ідентифікує його; журнали (логи) подій, ІР-адреси, докази відправлення/введення одноразових ідентифікаторів з мого номера/пристрою; підтвердження, що саме він ініціював «особистий кабінет» і акцептував оферту, тому за відсутності укладеного договору не виникли зобов`язання і не підлягають стягненню ні «тіло», ні "відсотки, ні комісії. Вимоги позивача в частині, яка перевищує зазначене обмеження, є незаконними та не підлягають задоволенню. На період дії воєнного стану в Україні діє спеціальне обмеження, встановлене пунктом 25 розділу II Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022, відповідно до якого кредитодавцям заборонено нараховувати та стягувати штрафи, пеню та інші санкції за прострочення платежів за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві та в письмових поясненнях від 23.06.2026 просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що він жодних кредитних договорів з ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» не укладав і ніяких коштів від них не отримував. Позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору та законності нарахувань. Зазначив, що в період дії воєнного стану нараховані відсотки не можуть в декілька разів перевищувати тіло кредиту, відсотки не можуть нараховуватися за відсотковою ставкою більше ніж 1%. Просив при ухваленні рішення врахувати його позицію.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19191-03/2024, за умовами якого відповідачу надано кредит в національній валюті у розмірі 5 000,00 грн на строком на 120 днів, дата надання: 12.03.2024, дата погашення кредиту: 09.07.2024 року, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування. Відповідач зобов`язався одержати та повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитним коштами та виконати інші обов`язки передбачені цим договором. Кредитні кошти надано у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит», які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором W8535 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», також відповідач ОСОБА_1 підписав заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с.7-12,-14 зворот- 17 зворот).

В додатку 1 до договору про надання кредиту №19191-03/20244, наведена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.13-14).

При цьому, на виконання приписів ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Також суд зауважує, що заявка-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту та власне кредитний договір містять персональні дані відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, ІПН, номер ID-картки, контактні номери телефонів, номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-2597, адресу електронної пошти місце реєстрації та проживання.

Відповідно до умов договору відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5 000,00 грн., шляхом перерахування цієї суми 12.03.2024 15:30:12 маска картки НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення вих. №3466_250130191847 від 30.01.2025 номер транзакції 355865379 в системі платежів iPay.ua (а.с.18).

Отже, кредитні кошти були перераховані позивачем саме на той номер картки, який відповідач вказав у кредитному договорі.

ТОВ «Аванс Кредит», зобов`язання за договором виконало, проте відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість за договором згідно розрахунку заборгованості на суму 20 000,00 гривень (а.с. 19-20).

25.07.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25072024, відповідно до якого до ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 21-25).

Згідно п.1.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб- боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п.1.2 Договорів факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження укладення договору факторингу додано акт прийому-передачі реєстру боржників та платіжну інструкцію (а.с.26-27).

Відповідно до Реєстру боржників від 25.07.2024 до Договору факторингу № 25072024 від 25.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20 000,00 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.28).

Позивачем не здійснювалося нарахувань за кредитним договором.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ»).

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню наступні норми права.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що його підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У кредитному договорі сторони погодили умови кредитування, зокрема орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи з обраних позичальником умов кредитування, у тому числі розмір кредиту, процентну ставку за користування кредитом, розмір відсотків, а також відповідальність за порушення умов договору, тощо.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, та повернути кредит.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн на свій картковий рахунок, проте відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного Договору факторингу № 25072024 від 25.07.2024 до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20000,00 грн.

Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.

При цьому суд зазначає, що відповідач користувався кредитними коштами, жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час підписання договору та додаткових договорів, стороною відповідача суду надано не було. Також відповідно до умов договору відповідач мав право на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем законодавства у сфері споживчого кредитування, але такого повідомлення відповідач також не надав.

При цьому відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «Споживчий центр», не довів відсутність заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З цих підстав посилання відповідача на те, що він не отримував грошових коштів та про те, що належних доказів про надання чи перерахування грошових коштів відповідачу позивачем не надано, судом до уваги не приймається.

Також суд критично оцінює посилання сторони відповідача про те, що з ТОВ «ФК «ЄАПБ» він ніякі договори не укладав та жодних коштів не отримував, оскільки в судовому засіданні встановлено, що договорі про надання фінансового кредиту № 19191-03/2024 від 12.03.2024 був укладений з первісним кредитором ТОВ «Аванс кредит», а на підставі укладеного Договору факторингу № 25072024 від 25.07.2024 до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором. Отже, відповідач ОСОБА_1 не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом кредиту, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на досліджені докази, суд вважає встановленим, що заборгованість відповідача перед позивачем за договір про надання фінансового кредиту № 19191-03/2024, по тілу кредиту становить 5 000 грн, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів в розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, перші 120 днів тривають з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року, наступні 120 днів з 23 квітня 2024 по 20 серпня 2024 року.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Водночас, позивач незважаючи на те, що договір про надання фінансового кредиту № №08370-06/2024, від 06.06.2024 року, який укладено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і продовжив нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % на день.

Таким чином, суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 12.03.2024 року по 22.04.2024 року відсотків за користування кредитом виходячи з процентної ставки - 2,5 % на день, що з урахуванням суми кредиту (5000 грн) становить 5250,00 грн. (125 грн в день х 42 дні = 5250,00 грн). Однак, починаючи з 23.04.2024 року по 09.07.2024 року нарахування відсотків повинно бути 1,5 %, а тому за цей період відсотки підлягають перерахунку в сторону зменшення та повинні становити 5850,00 грн. (75 грн за день х 78 дні = 5850 грн).

Тобто, з відповідача підлягають стягненню в користь позивача проценти в загальному розмірі 11100,00 грн (5250,00 грн + 5850,00 грн).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19191-03/2024 від 12.03.2024 підлягають задоволенню частково на загальну суму 16100, 00 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн, по процентам в розмірі 11 100 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №151112 від 13.01.2026 року (а.с.37).

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 20 000,00 грн., однак позов підлягає задоволенню на суму 16 100,00 грн, тобто відсоток задоволених позовних вимог становить 80,50 %, тому сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 2143,23 грн (2662,40 х 80,50 % : 100).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 81- 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19191-03/2024 від 12.03.2024 року в розмірі 16 100 (шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп., з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 100,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 у АТ ТАСкомбанк, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Бурдун Т.А. на лікарняному у період з 12.10.2026 по 14.10.2026 повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя Т.А. Бурдун