Решение № 140628871, 14.10.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/679/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С., за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі за текстом - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 22.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, оформлений у вигляді пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) №22.07.2025-100002452 (далі за текстом - договір). Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).

Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в сумі 8 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок відповідача, а також додатково надав двома траншами кошти в рахунок збільшення суми кредиту на загальну суму 7 900,00 грн., з яких 5 500,00 грн. - 02.09.2025 та 2 400,00 грн. - 15.09.2025.

Таким чином, загальний розмір наданих відповідачу кредитних коштів становить 15 900,00 грн.

Однак, відповідач всупереч законодавству та умовам договору належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови такого договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову складає: 35 403,12 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 14 920,40 грн., заборгованість за процентами 12 532,72 грн., неустойка 7 950,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 у сумі 35 403,12 грн. та сплачений судовий збір 2 662,40 грн.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві вказала про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, при цьому неодноразово подавав заяви про відкладення розгляду справи, а також надав заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи копії наказу, військового квитка та посвідчення учасника бойових дій.

Тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України постановив здійснювати розгляд справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного.

Частини перша, друга статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, 22.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №22.07.2025-100002452 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 договору електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.2 договору електронний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладання кредитного договору (оферта), розміщена на веб - сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб - сайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з пунктом 3.1 договору за цим договором кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-1425.

Згідно з п.4.3 договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до пункту 9.1 договору уразі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) до позичальника може бути застосована неустойка згідно із п.7.6 кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Так, згідно із заявкою датою надання/видачі кредиту є 22.07.2025; сума кредиту - 8 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 189 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 26.01.2026; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена.

Умовами кредитного договору визначено наступні проценти за користування кредитом: процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених в графіку платежів(надалі «чергові періоди»), розмір цієї процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку,процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», розмір цієї процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Кредитним договором також передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність - плата за надання кредиту) складає 7% від суми кредиту та дорівнює 560,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «комісія за обслуговування», «комісія») 560,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно із графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі встановленому у заявці.

Заявка, а також пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора Е246 відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідно до вимог законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 22.07.2025-100002452.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини першої, п`ятої статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов договору №22.07.2025-100002452 відповідачу 22.07.2025 був наданий кредит у сумі 8 000,00 грн.

Крім того, між сторонами укладено ряд додаткових договорів до договору №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025, якими за ініціативою позичальника збільшувалась сума кредиту шляхом надання додаткових траншів, а також визначались умови їх надання та порядок виконання зобов`язань.

Так, відповідно до додаткового договору від 02.09.2025 позичальнику надано 2-й транш у розмірі 5 500,00 грн., внаслідок чого загальний розмір кредиту збільшено з початкової суми до 13 500,00 грн. Згідно із додатковим договором від 15.09.2025 позичальнику надано 3-й транш у розмірі 2 400,00 грн., внаслідок чого загальний розмір кредиту збільшено з початкової суми до 15 900,00 грн.

Умови кредитного договору щодо процентної ставки, порядку нарахування процентів та інших платежів сторонами не змінювались, крім змін, внесених зазначеними додатковими договорами.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов договору №22.07.2025-100002452 відповідачу був наданий 22.07.2025 кредит у сумі 8 000,00 грн., а в подальшому додатково збільшено кредит на суму 15 900,00 грн.

При цьому, внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на день подачі позову складає 35 403,12 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 14 920,40 грн., заборгованість за процентами 12 532,72 грн., неустойка 7 950,00 грн.

З квитанції товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі ТОВ «УПР») №104-3003 від 30.03.2026 слідує, що між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого ТОВ «УПР» 22.07.2025 успішно перерахувало кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 8 000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 810731879, видача за договором кредиту №22.07.2025-100002452.

Крім того, з квитанції ТОВ «УПР» №103-3003 від 30.03.2026 слідує, що між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого ТОВ «УПР» 02.09.2025 успішно перерахувало кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 5 500,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 851412289, видача за договором кредиту №22.07.2025-100002452.

Також із квитанції ТОВ «УПР» №102-3003 від 30.03.2026 випливає, що між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого ТОВ «УПР» 15.09.2025 успішно перерахувало кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 2 400,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 864336593, видача за договором кредиту №22.07.2025-100002452.

З наданого ТОВ «Споживчий центр» розрахунку заборгованості за кредитним договором №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 35 403,12 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 14 920,40 грн., заборгованість за процентами 12 532,72 грн., неустойка 7 950,00 грн. Проценти нараховані за період з 22.07.2025 по 26.01.2026, тобто в межах строку кредитного договору.

Разом з тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідач здійснив заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме ним проведена часткова сплата по зазначеному кредитному договору на суму: 3 000,00 грн. від 11.08.2025, 2 300,00 грн. від 01.09.2025, 4 487,28 грн. від 22.09.2025, загальна сума платежів складає 9 787,28 грн. (під час формування розрахунку суми позовних вимог позивачем враховано ці платежі в рахунок здійсненої відповідачем часткової сплати).

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Судом з`ясовано, що відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 на підставі Указу Президента України від 14.01.2025 року №27/2025 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" відповідач з 18 лютого 2025 року призваний на військову службу під час мобілізації у Збройні Сили України і з цього дня займав посаду діловода у ІНФОРМАЦІЯ_1 (наказ № 49). Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 25.03.2026 № 14-РС ОСОБА_1 звільнений із діловода групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 у запас. Таким чином, відповідач з 18 лютого 2025 року по 25 березня 2026 року був військовслужбовцем та проходив військову службу.

Згідно із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на запит суду вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 18.02.2025 по 25.03.2026.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Враховуючи те, що кредитний договір укладено 22.07.2025, тобто в період проходження відповідачем військової служби, проценти за користування кредитом у розмірі 12 532,72 грн. йому, як військовослужбовцю, не нараховуються.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 7950 грн. (у розрахунку заборгованості суму у розмірі 7 950,00 грн. позивач зазначив як непогашені штрафи).

Таким чином, із врахуванням положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вимоги позивача про стягнення із відповідача 12 532,72 грн. процентів за користування кредитом та 7 950,00 грн. непогашеного штрафу задоволенню не підлягають.

Крім того, із доданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 здійснив оплату заборгованості на загальну суму 9 787,28 грн., чим частково виконав умови зазначеного договору та вчинив дії, що свідчать про визнання ним зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено підстав для стягнення процентів та штрафу, фактично сплачені відповідачем 9 787,28 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.

Окрім того, із поданого позивачем розрахунку заборгованості випливає, що відповідачем було нараховано комісії за видачу кредитних коштів у загальному розмірі 2 786,00 грн., яку відповідачем було сплачено в повному обсязі.

Щодо нарахованої комісії, суд зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 та у додаткових договорах, укладеними між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , містяться умови про комісію за надання кредиту, загальна сума якої складає 2 786,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 відповідачем у повному обсязі погашено нараховані комісії за видачу та обслуговування кредитних коштів у загальному розмірі 2 786,00 грн.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі не міститься зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Позивач не надав доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі №727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі №582/202/22.

За таких обставин, пункти кредитного договору та додаткових договорів про сплату комісії за надання та обслуговування кредитних коштів є нікчемними.

Таким чином, сплачені відповідачем 2 786,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок належної до стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки підстава їх сплати визнана нікчемною.

Враховуючи, що загальна сума наданих відповідачу кредитних коштів становить 15 900,00 грн., а відповідачем сплачено 9 787,28 грн, з яких 2 786,00 грн позивачем було безпідставно зараховано в рахунок сплати комісії, належна до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту становить 6 112,72 грн. (15 900,00 грн. 9 787,28 грн.).

Беручи до уваги, що відповідач не з`явився у судове засідання та докази на спростування доводів позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 в цій частині.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позивачем позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 459,80 грн. (ціна позову 35 403,12 грн., що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 6 112,72 грн., що становить 17,27%, а тому при частковому задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 459,80 грн = 2662,40 х 17,27%).

Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №22.07.2025-100002452 від 22.07.2025 в сумі 6 112 (шість тисяч сто дванадцять) грн. 72 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 6 112,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 459 (чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 80 коп.

Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, 10, код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Л.С. Ромазан