Приговор № 140628505, 15.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3035/25

Провадження № 1-кп/950/91/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лебедині кримінальне провадження № 12025200590000292 за обвинуваченням

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець с. Боровенька, Сумської області; громадянин України; освіта середня; військовослужбовець; зареєстрований та фактично проживає: АДРЕСА_1 ) раніше засудженого вироком Лебединського районного суду Сумської області від 11.09.2025 за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (штраф сплачено 10.07.2026)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Навесні 2025 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_3 , маючи умисел на заняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняв частину земельної ділянки, кадастровий номер 5922982400:08:001:0001, загальною площею 42,6104 га, державної форми власності, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 0,5379 га, яка розташована у смузі відведення автомобільної дороги загального користування територіального значення Т1909, сполученням Лебедин Суми, на території Ворожбянського старостинського округу Лебединської територіальної громади Сумського району, Сумської області, здійснивши її розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами, тим самим фактично незаконно використовуючи її у власних потребах.

Указаними діями останній упродовж весни 2025 року (більш точної дати в ході слідства не встановлено) ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні, площею 0,5379 га.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 131 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 № 963», розмір шкоди, завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (Цільове призначення: «для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства»; категорія земель: «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого значення»), площею 0,5379 га, яка перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5922982400:08:001:0001, становить 54309,03 грн., що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 155/90-25 від 16.09.2025.

Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 197-1 КК України як самовільне заняття земельної ділянки в охоронній зоні.

15.10.2026 між начальником Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами угоди ОСОБА_3 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в ході судового розгляду. Сторони узгодили покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

Узгоджуючи таке покарання сторони угоди врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого, проходження ним військової служби, його шире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, благодійний внесок на потреби Збройних Сил України.

Прокурор вважав за можливе затвердити угоду та призначити узгоджене покарання.

У судовому засіданні обвинувачений визнав вину у повному обсязі, підтвердив, що угода укладена добровільно. Захисник вказала, що угода може бути затверджена із призначенням узгодженого покарання, угода укладена добровільно, за відсутності тиску на обвинуваченого будь-яких осіб.

Заслухавши учасників судового провадження, вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Тому укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні є можливим.

Роз`яснивши положення ч. 4 ст. 474 КПК України судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені зазначеною нормою, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.

Судом встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено у судовому засіданні обвинуваченим та його захисником.

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Представник потерпілого проти укладення угоди не заперечував, склавши письмову заяву.

Підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлені.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність претензій з боку потерпілого.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

При призначенні покарання, передбаченого угодою, на підставі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, проходить військову службу, добровільно відшкодував завдані збитки (на підтвердження чого прокурором надано платіжну інструкцію від 30.09.2025 № 5507-30-027/С), здійснив благодійний внесок на користь Збройних Сил України у розмірі 5000,00 грн. Раніше ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності, штраф за попереднім вироком сплатив.

Узгоджені сторонами вид та розмір покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого покарання за ч. 2 ст. 197-1, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн.

При цьому, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України ОСОБА_3 вчинив до ухвалення вироку Лебединського районного суду Сумської області від 11.09.2025, яким йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Штраф за таким вироком ОСОБА_3 сплатив 10.07.2026, на підтвердження чого прокурором надано копію квитанції до платіжної інструкції від 10.07.2026 № 187.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань за цим вироком та вироком Лебединського районного суду Сумської області від 11.09.2025, ОСОБА_3 слід призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

При цьому відбуте покарання штраф у розмірі 17000,00 грн., сплачений на виконання вироку Лебединського районного суду Сумської області від 11.09.2025, слід зарахувати в остаточно призначене покарання за даним вироком.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15.10.2026 між начальником Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025200590000292.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань за цим вироком та вироком Лебединського районного суду Сумської області від 11.09.2025, призначивши остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 25500,00 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Зарахувати ОСОБА_3 відбуту частину покарання за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 11.09.2025 у розмірі сплаченого штрафу на суму 17000,00 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6