Решение № 140626152, 15.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/9435/26

Номер провадження 2/333/6529/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю:головуючого судді секретаря судового засіданняСтоматова Е.Г. Бережної Д.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» (вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, оф.1, м. Київ, 02095) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2026 року, позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 85348,00 грн та, крім того, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.08.2019 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0966422913. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Відповідно умов договору позики перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Заявки-Анкети, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

Пропозиція (оферта) на отримання траншу згідно Заявки-анкети № 2628610445 від 11.03.2020 року в рамках договору про надання позики №0966422913 від 28.08.2019 року підписано позичальником 28.08.2019 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Щодо права вимоги заборгованості за договором позивача до відповідача:

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21, відповідно якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0966422913.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0966422913.

07.11.2023 було укладено договір № 07-11/23, відповідно якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0966422913.

Отже, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 0966422913.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості становить 85 348,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5090,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 80258,00 грн.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням позову та розгляду справи складає: 2662 грн. 40 коп. - судовий збір та 25000 грн. - витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03 вересня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

14 вересня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому вона зазначила слідуюче.

Згідно з матеріалами справи, а саме Пропозицією (офертою) №2628610445 від11.03.2020 р., укладеною між Відповідачем та ТОВ «ІНФІНАНС» (право наступництвазаякою заявляє Позивач), сума кредиту становила 5 090,00 грн, а строк користуваннякредитом 30 днів. Таким чином, строк дії договору та строк виконання зобов`язаннязакінчився 10 квітня 2020 року. Позивач ТОВ «ДЕБТ ФОРС» вимагає стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 85348,00 грн. Проте, детальний аналіз наданих самим Позивачем первинних фінансовихдокументів свідчить про повну безпідставність, штучне роздування цієї суми та прямепорушення чинного законодавства.Згідно з наданою довідкою ТОВ «ІНФІНАНС» від14.07.2021 р., Відповідачу 11.03.2020 р. було надано кредитні кошти у розмірі 5 090,00грнстроком на 30 днів тобто до 10.04.2020 року.Як вбачається з наданих матеріалівсправи, фінальна сума позову 85 348,00 грн складається суто з тіла кредиту (5 090,00грн)та величезного обсягу відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування. Зокрема, первинний кредитор ТОВ «ІНФІНАНС» за період з квітня 2020 року по 14.07.2021року неправомірно нарахував 69 203,31 грн відсотків. Надалі його наступник ТОВ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 14.07.2021 р. по 27.08.2022 р. додатково нарахувавще36 520,75 грн відсотків за щоденною договірною ставкою 1,75%. Відповідно до фундаментальної та сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду від28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, після закінчення визначеного договоромстрокукредитування (у даному випадку після 10 квітня 2020 року) право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки повністю припиняється. Наявністьабсолютно різних сукупних сум за один і той самий період у первинних розрахункахтанаданих Витягах з Реєстрів свідчить про повну непрозорість, заплутаність та фінансовунеузгодженість правових вимог Позивача. Навіть за наявності в матеріалах справимасових договорів факторингу, представлена в них фінансова логіка зміни структуриборгу з нарахованими відсотками з 69 203,31 грн на 43 737,25 грн, а згодомна 85 348,00 грн, є взаємосуперечливою, не дозволяє встановити точний та справедливийрозмір заборгованості, що позбавляє надані Позивачем фінансові матеріали статусуоднозначного, належного та допустимого доказу (ст. 77, 78 ЦПК України).» .Такимчином, Позивач ТОВ «ДЕБТ ФОРС» фактично намагається стягнути в судовому порядку фіктивнусуму боргу, яка була незаконно сформована попередніми кредиторами за межамистроку дії договору. Оскільки право нарахування щоденних договірних відсотків припинилося у квітні 2020 року, позовні вимоги ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у розмірі 85 348,00грнє безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають. 2. Щодо пропуску Позивачем строку позовної давності Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюєтьсяу трироки. Перебіг позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалася абомогладовідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Оскільки строк виконання зобов`язання закінчився 10.04.2020 року, право вимогиу кредитора виникло 11.04.2020 року. Трирічний строк позовної давності закінчивсяу квітні 2023 року. Позивач звернувся до суду лише у серпні 2026 року, тобто з пропущенням позовної давності. Щодо «воєнної паузи» та змін у законодавстві: Законом України №4434-IX (якийнабравчинності 04.09.2025 р.) було остаточно скасовано зупинення перебігу позовної давності на період воєнного стануВідповідач усвідомлює, що в період з 2020 по 2025 рокивУкраїні діяли законодавчі зміни щодо продовження позовних строків на періодкарантину (COVID-19) та воєнного стану. Проте, Законом України №4434-IX, якийнабравчинності 04.12.2024 року, зазначене автоматичне зупинення перебігу строків булоостаточно скасовано, а перебіг позовної давності відновлено з 04.09.2025 року.Позивачзвернувся до суду з даним позовом лише у вересні 2026 року тобто через більшніж6років з моменту виникнення прострочення (з 2020 року).Відповідно до сталої та актуальної правової позиції Верховного Суду (зокрема, у постановах від 17.04.2024р. усправі № 725/1156/23 та від 22.05.2024 р. у справі № 755/9407/22), введення воєнногостану чи карантинних обмежень не є автоматичною або безумовною підставоюдляпоновлення або продовження строків для професійних учасників фінансового ринку.Позивач є спеціалізованою фінансовою установою, діє через професійногопредставника (адвоката), має безперешкодний та безперервний доступ до підсистеми«Електронний суд». Позивачем не надано суду жодних належних доказів наявності реальних, об`єктивних та непереборних перешкод, які б заважали йому звернутисязпозовом у період з 2020 по 2026 роки. З огляду на це, поважні причини для пропускустроку позовної давності відсутні. Окрім того, відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду (зокрема, у постановах від 17.04.2024 р. у справі № 725/1156/23 та від 22.05.2024 р. у справі №755/9407/22), введення воєнного стану не є автоматичною підставою для поновленняабо продовження строків для професійних учасників фінансового ринку. Позивачєспеціалізованою установою, діяв через представника (адвоката), мав безперешкоднийдоступ до системи «Електронний суд» і не надав жодних доказів наявності об`єктивнихта непереборних перешкод, які заважали звернутися з позовом у період з 2020 по2026роки. Жодних дій, що переривають позовну давність (оплат, визнання боргу), Відповідачневчиняв від моменту виникнення прострочення у 2020 році. Відповідно до ч. 4 ст. 267ЦКУкраїни, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороноюу спорі, єсамостійною підставою для відмови у позові Окремо Відповідач наголошує на операції від 14.07.2021 року із визначенням«нарахування/списання» у розмірі 1,03 грн, яка міститься в розрахунку Позивача. Зазначена операція є внутрішнім технічним коригуванням (округленням) балансу, проведеним односторонньо самим первинним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС» у деньзакриття розрахунків та передачі портфеля боргів. Відповідач не здійснювала жоднихдобровільних платежів на користь первинного чи нових кредиторів, що підтверджуєтьсязагальною графою погашення боргу, яка становить 0.00 грн. Відповідно до ст. 264ЦКУкраїни та чийної судової практики, суто внутрішні технічні або бухгалтерські операції кредитора не є діями боржника, які свідчать про визнання ним боргу, а тому не переривають перебіг позовної давності. 3. Щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу (25 000,00 грн) Позивач заявляє до стягнення 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Відповіднодоч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністюсправитаціною позову. Дана справа є малозначною, позовна заява є шаблонноюта масовою, судові засідання не проводяться, а тому сума 25 000,00 грн є штучно завищеною, неспівмірною та стягненню не підлягає.

Просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ «ДЕБТ ФОРС» за Пропозицією(офертою) № 2628610445 від 11.03.2020 р. У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовитиповністю у зв`язку зі спливом позовної давності та безпідставністю нарахувань. Повністю відмовити Позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

21 вересня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача. Представником позивача зазначено слідуюче.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.

28.08.2019 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 0966422913 (далі Договір). Відповідно до пропозиції укласти договір, строк дії кредитного договору 3 роки. Відповідно до умов Договору та правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору, Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За умовами п. 1.2 Договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем). Відповідно п.1.7 Договору, протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил. Згідно п.1.9 Договору, дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між Сторонами.

Отже, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору. Відповідачем було укладено Кредитні договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Щодо строку позовної давності представник позивача зазначає, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. Крім того, акцентуємо увагу, що договірні відносини між Позивачем та Адвокатом за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими. Розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування судом умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не при тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Просить позовну заяву ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

25 вересня 2026 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідачем зазначено слідуюче.

У своїй відповіді Позивач стверджує, що оскільки загальний строк кредитного договорустановить 3 роки (36 місяців), то нарахування відсотків протягом усього цього часу єзаконним. Проте Позивач свідомо приховує від суду специфіку траншевої системикредитування, яка застосовувалася за вказаним договором. Спірна заборгованість виникла виключно за траншем, який був наданий Відповідачуначітко визначений строк 30 календарних днів, із кінцевим строком повернення 10квітня 2020 року. Попередні транші були виплачені Відповідачем у повному обсязі тавчасно, що підтверджується випискою по рахунку наданою Позивачем. Відповідно до усталеної та обов`язкової правової позиції Великої Палати ВерховногоСуду (зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц): Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користуваннякредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитуваннячиуразі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту. В охоронних правовідносинах (після закінчення строку кредитування) кредитор маєправо лише на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України(3% річних та інфляційні втрати), а не щоденних договірних відсотків чи пені. Таким чином, починаючи з 11 квітня 2020 року (наступний день після закінчення строкудії траншу), Позивач та його правопопередники втратили право нараховувати будь-які договірні відсотки та комісії. Натомість Позивач здійснив штучне накопичення боргу, нараховуючи відсотки за стандартною ставкою МФО протягом 15 місяців поза межами30-денного строку траншу, що є грубим порушенням закону. Крім того, додані Позивачем розрахунки чітко демонструють, що під час відступленняправа вимоги за договорами факторингу сума відсотків безпідставно змінювалася(коригувалася) Позивачем та його попередниками на власний розсуд. Позивач ненадавсуду жодного первинного бухгалтерського документа чи детального математичногообґрунтування, які б пояснювали зміну цих сум у процесі факторингу. Відповіднодост. 514, 1077 ЦК України, до нового кредитора переходять права в обсязі і на умовах, щоіснували на момент переходу прав. Самостійна зміна структури та розміру боргу факторинговою компанією є неправомірною. Такий розрахунок не є прозорим, невідображає фактичного руху коштів і в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому має бути повністю відхилений судомяк неналежний доказ. 2. Щодо спливу строку позовної давності Позивач посилається на автоматичне продовження строків через введення карантину(COVID-19) та воєнного стану. Однак, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначенимстрокомвиконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Дляспірного траншу цей строк розпочався 11 квітня 2020 року. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році тобто через 6 років після настаннястрокувиконання зобов`язання. Окремої уваги заслуговує той факт, що дана позовна заявабуласформована та подана Позивачем в електронній формі через підсистему "Електроннийсуд". Належна робота та доступність підсистеми "Електронний суд" в Україні забезпечується безперервно. Вона дозволяє учасникам справи подавати процесуальні документи в електронній формі 24 години на добу, 7 днів на тиждень, незалежновідзапровадження карантинних обмежень чи введення воєнного стану, і не вимагає фізичної присутності представника в приміщенні суду або на поштовому відділенні.Позивач ТОВ "ДЕБТ ФОРС" є професійним учасником фінансового ринку, маєусвоєму штаті кваліфікованих юристів та зобов`язаний мати зареєстрований електроннийкабінет у ЄСІКС. Таким чином, подання позову в електронній формі у 2026 році наочнодоводить, що Позивач мав повну технічну та правову можливість звернутися до судузначно раніше у межах загального 3-річного строку позовної давності.. Позивачненадав жодних доказів того, що обставини війни чи карантину фізично заважали йогоюристам подати позовну заяву в електронній формі раніше. Така тривала пасивністьєзловживанням правами та підставою для застосування ст. 267 ЦК України. Надмірнезатягування свідчить про зловживання Позивачем своїми процесуальними правамизметою штучного збільшення суми заборгованості за рахунок відсотків, що суперечитьпринципу добросовісності (ст. 3 ЦК України). Навіть з урахуванням карантинних норм, такий тривалий строк є невиправданим, а тому Відповідач повторно просить застосувати наслідки спливу позовної давності. 3. Щодо витрат на правничу допомогу Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката маєбутиспівмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягомвиконанихробіт. Ця справа є малозначною, а позовні матеріали та відповідь на відзив ТОВ«ДЕБТФОРС» є типовими (шаблонними) та масовими. Справа розглядається у порядку спрощеного провадження та не потребує особистої присутності адвоката в залі суду, оскільки всі процесуальні дії здійснюються дистанційно в електронній формі. Підготовка документів у таких спорах не потребує значних часових затрат чи аналізу унікального законодавства. Заявлена Позивачем сума витрат є штучно завищеною, суперечить принципам розумності та справедливості, а тому не підлягає покладенню на Відповідача.

Просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

30 вересня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення. Представником позивача зазначено наступне.

Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору протягом відповідного строку. Відповідно п.1.7 Договору, протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил. Згідно п.1.9 Договору, дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між Сторонами. Зазначене вказано також в пропозиції та акцепт оферті надання кредиту, де чітко зазначено строк дії договору 3 роки. Ці всі документи підписано відповідачкою та посвідчено, що вона ознайомилася з правилами. Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, Відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником. Наголошуємо, що на момент укладення кредитного договору Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, а також частково виконував умови договору що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо строків позовної давності Як було зазначено Позивачем, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено у зв`язку з введенням карантину, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено у зв`язку з оголошенням на території України воєнного стану. Таким чином, Позивачем було зазначено безумовні підстави для зупинення та продовження строків позовної давності (карантин та воєнний стан). Враховуючи, що на момент початку карантину та зупинення строку перебігу позовної давності такий строк не сплив, аргументи Відповідача, наведені у запереченні не заслуговують на увагу. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Наголошуємо, що ЦК України станом на момент звернення до суду з позовом у справі містив п. 19 Перехідних та прикінцевих положень та передбачав можливість зупинення строку позовної давності на період воєнного стану. При цьому, за змістом пункту 2 ЗУ 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень вказаного Закону у часі - тобто перехід до регулювання згідно із цим Законом здійснюється через 3 місяці після його опублікування, тобто з 04.09.2025 року, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.

Тлумачення п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених зокремаст.ст.257,258 України, на строк дії такого карантину. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно, що неодноразово підтверджувалось Верховним Судом. Крім того, положення п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України враховуються Верховним судом як безумовні підстави зупинення перебігу строку позовної давності в рамках цивільного судочинства Дані обставини не спростовані Відповідачем, отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Слід звернути увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містила попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та докази на підтвердження понесених витрат, зокрема договір правової допомоги, прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги, акт виконаних послуг. Отже, Позивач надав суду достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу. В свою чергу, твердження Відповідача про надмірний розмір витрат не підтверджується жодним доказом та не спростовано Відповідачем в передбаченому законом порядку. Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. Таким чином, заперечення Відповідача в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу.

Просить суд позовну заяву ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі

Представник позивача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, при звернення до суду з позовом окремим пунктом просив розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 до зали судового засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. У відзиві на позов окремим пунктом просила справу розглянути без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

28.08.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966422913, згідно умов якого кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 грн. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів. Максимальна відсоткова ставка за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%.

Договір укладено в електронному вигляді, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «2L3Z8W».

11.03.2020 року ОСОБА_1 вернулася до ТОВ «Інфінанс» з Заявкою-Анкетою на отримання кредиту, в якій прохала надати кредит в сумі 5090 грн. на строк 30 днів на картку № НОМЕР_1 .

Заявка-Анкета підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «6f0q3I».

11.03.2020 року ТОВ «Інфінанс» запропонував ОСОБА_1 надання 3 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети від 11.03.2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966422931 від 28.08.2019 року, основні умови кредиту: розмір кредиту - 5090 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%, загальна вартість кредиту 7 грн., реальна річна відсоткова ставка - 638,75%.

11.03.2020 року ОСОБА_1 акцептувала пропозицію ТОВ «Інфінанс» на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети від 11.03.2020року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0966422931 від 28.08.2019 року року, в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «6f0q3I».

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй черговий транш кредиту в сумі 5090,00 рн., шляхом зарахування 11.03.2020 року кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією листа ТОВ «УПР» від 08.07.2025 року.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0966422913 від 28.08.2019 року ТОВ «Інфінанс» ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 48827,25 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 43737,25 грн.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/21.

Згідно копії витягу реєстру боржників від 14.07.2021 року до Договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 0966422913 від 28.08.2019 року на загальну суму 48827,25 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 43737,25 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0966422913 від 28.08.2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 85 348,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 80258,00 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023.

Згідно копії реєстру боржників від 10.01.2023 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 0966422913 від 28.08.2019 року на загальну суму 85 348,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 80258,00 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0966422913 від 28.08.2019 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 07.11.2023 рок ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 85 348,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 80258,00 грн.

07.11.2023 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 07-11/23.

Згідно копії реєстру боржників від 07.11.2023 року до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 07-11/23 від 07.11.2023 року ТОВ «Дебт Форс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №0966422913 від 28.08.2019 року на загальну суму 85 348,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 80258,00 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0966422913 від 28.08.2019 року ТОВ «Дебт Форс» станом на 25.08.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 85 348,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 5090,00 грн.; заборгованість за відсотками 80258,00 грн.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0966422913 від 28.08.2019 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 28.08.2019 року з ТОВ «Інфінанс» договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0966422913, отримала 11.03.2020 року черговий транш кредиту в розмірі 5090,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75% в день, строк кредитування 30 днів, що не заперечується відповідачем, а отже факт укладення кредитного договору є підтвердженим.

В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 0966422913 від 28.08.2019 року перейшло до позивача ТОВ «Дебт Форс».

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договорами факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: згідно розрахунку заборгованості борг відповідача за тілом кредиту складає в сумі 5090,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками:

Відповідно умов кредитного договору сторони погодили умови кредитування: черговий транш кредиту в розмірі 5090 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75% в день, строк кредитування 30 днів.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п.6.19).

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 10.04.2020 року року (більше 30 днів), тобто поза межами строку кредитування.

Таким чином, розмір відсотків в межах строку кредитування за 30 днів користування кредитом в сумі 5090 грн. за період з 11.03.2020 року по 10.04.2020 року складає в розмірі 2672,40 грн.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 7 762,40 грн., з яких: 5090,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2 672,40 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Щодо застосування судом строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено судом, відлік початку позовної давності в даній справі починається від дня, коли позивач довідався про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України, саме з 11.04.2020 року. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності мав би закінчитися 10.04.2023 року.

Але, згідно з пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.

Однак, 04.09.2025 набрав законної сили Закон № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким поновлено перебіг позовної давності.

З позовом до суду позивач звернувся 02.09.2026 року, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 85348,00 грн. задоволено вимоги на суму 7762,40 грн., тобто на 12,23 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 325,61 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правничої допомоги № 03/07/24 від 03.07.2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Дебт Форс»; копію заявки на надання юридичної допомоги №29 від 01.07.2026 року; копію витягу з акту №9 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 року.

Так, згідно копії витягу з акту №9 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 року сторони погодили перелік наданих юридичних послуг: 1) надання усної консультації 2 години на суму 4000 грн.; 2) складання позовної заяви 6 годин на суму 18000 грн.; 3) вивчення документації клієнта з посиланням на н-п акти та підготовка аналітичної довідки щодо судової практики 1 година на суму 3000 грн., всього в сумі 25000 грн.

Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 85348,00 грн. задоволено вимоги на суму 7762,40 грн., тобто на 12,23 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 3057,50 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» (вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, оф.1, м. Київ, 02095) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, оф.1, м. Київ, 02095) загальну суму заборгованості за договором № 0966422913 від 28 серпня 2019 року у розмірі 7 762 гривні 40 копійок /сім тисяч сімсот шістдесят дві гривні сорок копійок/.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, оф.1, м. Київ, 02095) судовий збір у розмірі 325 гривень 61 копійку /триста двадцять п`ять гривень шістдесят одна копійка/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3057 гривень 50 копійок /три тисячі п`ятдесят сім гривень п`ятдесят копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов