Решение № 140625258, 15.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/22059/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) від 14.11.2025 № 057350009672; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області) зарахувати їй періоди роботи в органах податкової та казначейської служби до стажу державної служби; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» починаючи з 06.11.2025 у розмірі 60 відсотків від усіх сум складових заробітної плати, з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Донецької області від 05.11.2025 № 03-76-06/574 (додатки № 13) та раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що тривалий час працювала в органах державної податкової служби, а надалі - в органах Державної казначейської служби України.

На її переконання, відповідні періоди роботи підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Вказує, що присвоєння спеціальних звань під час служби в податкових органах не виключає зарахування відповідних періодів до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення.

На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на положення Податкового кодексу України, законодавства про державну службу та висновки Верховного Суду щодо зарахування періодів роботи посадових осіб податкових органів зі спеціальними званнями до стажу державної служби.

Стверджує, що станом на 01.05.2016 мала не менш як десять років відповідного стажу та обіймала посаду в податковому органі.

Вважає, що відповідно до пункту 10 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII за нею збереглося право на пенсію згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII.

Зазначає, що досягла встановленого пенсійного віку, одержувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та 06.11.2025 звернулася із заявою про переведення на пенсію державного службовця.

Крім того, позивачка посилається на довідки про складові заробітної плати, видані 05.11.2025 Управлінням Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Донецької області, які просить врахувати для визначення розміру пенсії.

Вважає відмову пенсійного органу протиправною та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до відзиву на позов, ГУ ПФУ в Хмельницькій області заперечує проти задоволення позову повністю з огляду на таке.

Зазначає, що після набрання чинності 01.05.2016 Законом № 889-VIII право на пенсію згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII збереглося за особами, які відповідають вимогам пунктів 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

На думку відповідача 1, станом на 01.05.2016 позивачка не мала необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Відповідач 1 стверджує, що періоди роботи в податкових органах, протягом яких позивачці присвоювалися спеціальні звання, не підлягають зарахуванню до стажу державної служби для відповідного пенсійного забезпечення.

На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на статтю 25 Закону № 3723-XII, статтю 3 Закону № 889-VIII та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р.

Також зазначає, що періоди державної служби після 01.05.2016 не можуть використовуватися для набуття права, яке відповідно до перехідних положень Закону № 889-VIII мало існувати на зазначену дату.

Окремо відповідач заперечує проти обчислення пенсії з урахуванням усіх довідок про заробітну плату, наданих позивачкою.

За відзивом на позов, ГУ ПФУ в Донецькій області також заперечує проти задоволення позову повністю з таких підстав.

Зазначає, що заяву позивачки від 06.11.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке прийняло оскаржуване рішення.

Тому відповідач 2 вважає, що повноваження щодо вирішення цієї заяви були реалізовані саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Стосовно стажу позивачки ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає, що станом на 01.05.2016 до стажу державної служби зараховано лише період роботи з 12.07.2013 по 31.12.2013 тривалістю 5 місяців 20 днів.

Інші періоди роботи в податкових органах відповідач 2 не зараховує у зв`язку з присвоєнням спеціальних звань.

Крім того, відповідач 2 заперечує проти безпосереднього зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням усіх поданих довідок про заробітну плату.

Вважає ці вимоги передчасними, оскільки рішення про переведення позивачки на пенсію державного службовця ще не прийнято.

У відзиві на позов відповідачем 1 заявлене клопотання провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи клопотання відповідача 1, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд вказує на те, що справа № 560/22059/25 відноситься до справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач 1 у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача 1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

З копії паспорта громадянина України встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на день звернення із заявою про переведення на пенсію державного службовця - 06.11.2025 - позивачка досягла 60-річного віку.

Матеріали справи містять копію трудової книжки серії НОМЕР_1 та її вкладиша.

Ці документи містять записи про трудову діяльність позивачки починаючи з 12.06.1986.

Зокрема, трудова книжка містить відомості про роботу впродовж 1986-1991, 1992-1999 та 2000-2004 років, а також про подальшу роботу в органах державної податкової служби й Державної казначейської служби України до 31.10.2025.

Отже, матеріали справи містять докази трудової діяльності позивачки як до 01.01.2004, так і після цієї дати.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 14.11.2025 № 057350009672 установлено, що на день звернення із заявою позивачка одержувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Цю обставину сторони визнають.

Суд не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності зазначеного визнання та відповідно до частини першої статті 78 КАС України вважає встановленим факт отримання позивачкою пенсії за віком.

Із записів трудової книжки встановлено, що 30.11.2004 позивачку прийнято на посаду головного державного податкового інспектора Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції.

Цього ж дня позивачка прийняла Присягу державного службовця.

Надалі вона проходила службу в податкових органах, зокрема на посадах завідувача сектору обліку та звітності, старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора та головного державного інспектора.

Трудова книжка містить записи про призначення й переведення між відповідними посадами та структурними підрозділами податкових органів, а також про присвоєння спеціальних звань.

ГУ ПФУ в Донецькій області до стажу державної служби не зарахувало такі періоди роботи позивачки: з 30.11.2004 по 11.07.2006; з 12.07.2006 по 19.10.2007; з 22.10.2007 по 11.07.2013; з 01.01.2014 по 30.04.2016.

Водночас ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувало до стажу державної служби позивачки період з 12.07.2013 по 31.12.2013 тривалістю 5 місяців 20 днів.

Сторони не заперечують факту проходження позивачкою служби в податкових органах протягом наведених періодів.

Відповідні обставини підтверджуються трудовою книжкою, а між сторонами існує спір щодо їх правового значення для призначення пенсії державного службовця.

Станом на 01.05.2016 позивачка обіймала посаду головного державного інспектора Олександрівського відділення Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Отже, на 01.05.2016 позивачка продовжувала працювати на посаді в контролюючому органі як посадова особа такого органу.

Сукупна тривалість установлених періодів служби в податкових органах до 01.05.2016 перевищувала десять років.

Із трудової книжки та наданих документів установлено, що з 20.09.2016 позивачка працювала в Управлінні Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Донецької області.

Останньою займаною посадою була посада головного спеціаліста відділу надходжень та видатків.

31.10.2025 позивачку звільнено з державної служби.

Отже, станом на 06.11.2025 вона не перебувала на державній службі.

Ці факти підтверджуються записами трудової книжки та не заперечуються сторонами.

06.11.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення (перерахунок) пенсії.

У заяві зазначено вид звернення - «Перехід на пенсію за іншим Законом».

Зі змісту заяви та доданих документів убачається, що позивачка просила перевести її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII у редакціях, чинних у спірні періоди).

Заяву передано для розгляду за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

До матеріалів справи долучено лист Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Донецької області від 05.11.2025 № 03-76-06/574.

Цим листом надано три довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оформлені за формами додатків № 13 до Порядку № 622.

Довідка за формою додатка № 1 містить відомості про посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років. Загальна сума зазначених у ній складових становить 27 085,00 грн.

Довідки за формами додатків № 2 і № 3 містять відомості про інші складові заробітної плати за вказані в них періоди.

У супровідному листі та довідках містяться відомості про класифікацію посади позивачки.

Отже, суд установив факт оформлення та подання відповідних довідок для розгляду заяви від 06.11.2025.

За результатами розгляду заяви від 06.11.2025 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 14.11.2025 № 057350009672 про відмову в переведенні позивачки на пенсію державного службовця.

Із безпосереднього змісту рішення встановлено, що основною підставою відмови визначено відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016.

Відповідач 1 не зарахував періоди служби в податкових органах через присвоєння позивачці спеціальних звань та відсутність відомостей про присвоєння рангу державного службовця.

Крім того, в рішенні наведено заперечення стосовно поданих довідок про заробітну плату.

Недостатність загального страхового стажу не визначено в рішенні як підставу відмови.

Також у рішенні не зазначено про недосягнення позивачкою встановленого пенсійного віку.

Окремого рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у виплаті призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII пенсії матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

За підпунктом 1) пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у редакції, чинній станом на 14.11.2025, визнано таким, що втратив чинність: Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За пунктом 8 розділу XI Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Частина перша статті 37 Закону № 3723-XII в частині, збереженій для застосування згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, встановлює, що умови призначення пенсії державного службовця, зокрема щодо пенсійного віку, страхового стажу й стажу державної служби.

Цією нормою передбачено пенсію в розмірі 60 відсотків відповідної заробітної плати з урахуванням установлених законодавством особливостей її визначення.

Правовий статус посадових осіб податкових органів у відповідні періоди регулювався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, а надалі - положеннями Податкового кодексу України.

Пункт 344.1 статті 344 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 30.04.2016, передбачав, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.

Під час визначення відповідного стажу до 01.05.2016 підлягає врахуванню також Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, у редакціях, чинних протягом відповідних періодів роботи.

Частина перша статті 37 Закону № 3723-XII пов`язує право на пенсію державного службовця, зокрема, з наявністю страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV у редакції, чинній станом на 14.11.2025, для жінок передбачено 30 років страхового стажу.

За частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду України за даними персоніфікованого обліку, а за попередні періоди - на підставі документів та відповідно до встановлених законодавством правил.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. .

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

До спірних правовідносин застосовується зазначений Порядок у редакції, чинній станом на 14.11.2025, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб».

Порядок № 622 визначає умови призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та правила обчислення заробітної плати, з якої визначається розмір відповідної пенсії.

Так, пункт 4 Порядку № 622 визначає, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 41 і 42 цього Порядку.

Згідно із пунктами 4-1 та 4-2 розділу IV Порядку № 622, для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням: посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом); розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1; розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2; середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. N 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. N 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі Порядок № 22-1 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17 - 19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Працівник органу, що призначає пенсію, не розглядає документи та звернення щодо пенсійного забезпечення щодо себе, другого з подружжя, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного та двоюрідного брата, рідної та двоюрідної сестри, рідного брата та сестри дружини (чоловіка), племінника, племінниці, рідного дядька, рідної тітки, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, зятя, невістки, тестя, тещи, свекра, свекрухи, батька та матері дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням працівника.

Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).

У разі якщо відомості про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за місяць, що передує місяцю подання особою заяви про призначення, переведення з одного виду пенсії на інший, перерахунок пенсії згідно з абзацами першим - третім частини четвертої статті 42 Закону або досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи), надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення особи відповідно за призначенням, переведенням з одного виду пенсії на інший, перерахунком пенсії або у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи) - досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, орган, що призначає пенсію, протягом місяця з дня надходження цих відомостей, переглядає прийняте рішення. При цьому, якщо за результатами перегляду рішення про призначення пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі здійснюється з місяця, наступного за місяцем надходження відомостей. Рішення про перерахунок пенсії переглядається на найбільш вигідних умовах відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 42 Закону.

У разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсій, протягом місяця після визначення Пенсійним фондом України цього показника здійснюється перерахунок пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем визначення Пенсійним фондом України цього показника.

За результатами розгляду заяви про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до якої не додано документи про працевлаштування/звільнення, або відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб, в електронну пенсійну справу вноситься інформація про факт працевлаштування/звільнення особи.

Після надходження відомостей про трудову діяльність особи перерахунок пенсії здійснюється протягом місяця з дня надходження цих відомостей у строки, визначені частиною четвертою статті 45 Закону.

Пункт 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 встановлює, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Згідно із п. 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-4 "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за N 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

Так, предметом судового контролю в цій справі є правомірність рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.11.2025 № 057350009672 про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII.

Суд перевіряє зазначене рішення за обставинами, які існували на час його прийняття, та законодавством, що підлягало застосуванню на цю дату.

При цьому, правомірність індивідуального акта підлягає оцінці з урахуванням мотивів, які суб`єкт владних повноважень поклав в основу його прийняття.

Наведення нових мотивів у відзиві не змінює підстав оскаржуваної відмови.

У постанові від 31.03.2026 у справі № 280/1775/25 Верховний Суд звернув увагу на неприпустимість заміни судами мотивів відмови пенсійного органу іншими підставами, які не були покладені в основу відповідного рішення.

Суд враховує зазначений підхід під час перевірки рішення від 14.11.2025.

Водночас межі перевірки мотивів оскаржуваного акта не звільняють суд від обов`язку встановити фактичні обставини, необхідні для обрання належного способу захисту.

У цій справі факт отримання позивачкою пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, факт звернення із заявою від 06.11.2025 та факт роботи в податкових органах підтверджуються наявними документами й не заперечуються сторонами.

Суд не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності зазначених обставин.

Водночас, правова кваліфікація періодів служби для цілей пенсійного забезпечення становить предмет судової оцінки та здійснюється шляхом застосування належних норм матеріального права.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України, саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області зобов`язане довести правомірність рішення, яким позивачці відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця.

Щодо правового значення служби позивачки в податкових органах, суд зазначає про таке.

Так, суд установив, що позивачка проходила службу в податкових органах із 30.11.2004 та станом на 01.05.2016 обіймала посаду головного державного інспектора Олександрівського відділення Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідно до змісту пункту 8 розділу XI Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 визначається відповідно до законодавства, чинного на час його набуття.

Абзац другий пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачав зарахування періодів роботи посадових осіб контролюючих органів, у тому числі осіб, яким присвоювалися спеціальні звання, до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення.

Отже, сам факт присвоєння позивачці спеціальних звань не є законною підставою для неврахування відповідних періодів роботи.

Такий правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду України, наприклад, від 08.10.2013 у справі № 21-275а13 та постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а і від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17.

Зокрема, у постанові від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 Верховний Суд розглянув питання зарахування служби в податкових органах зі спеціальними званнями до стажу державної служби для пенсійного забезпечення.

Суд враховує зазначені правові висновки в частині застосування спеціального законодавства щодо статусу посадових осіб податкових органів.

У той же час, посилання відповідачів на статтю 25 Закону № 3723-XII та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р не спростовують положень спеціального законодавства, яке прямо передбачало зарахування відповідної служби для пенсійного забезпечення.

Окрім того, норми статті 3 Закону № 889-VIII, на які посилаються відповідачі, також не спростовують цього висновку, оскільки спірні періоди служби позивачки в податкових органах набуті до 01.05.2016, а пункт 8 розділу XI Закону № 889-VIII прямо передбачає обчислення такого стажу за правилами законодавства, чинного на час його набуття.

Тому відсутність у трудовій книжці позивачки запису про присвоєння рангу державного службовця протягом відповідних періодів не виключає їх зарахування до стажу, необхідного для реалізації права на пенсію державного службовця.

Отже, висновок ГУ ПФУ в Хмельницькій області про неможливість зарахування спірних періодів служби виключно через присвоєння спеціальних звань ґрунтується на неправильному застосуванні відповідачем 1 матеріального права.

Із приводу збереження права позивачки на пенсію станом на 01.05.2016, суд вказує на таке.

Пункт 10 розділу XI Закону № 889-VIII передбачає збереження права на пенсію згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII за державними службовцями, які станом на 01.05.2016 займали посади державної служби та мали не менш як десять років стажу на відповідних посадах.

Суд установив, що на 01.05.2016 позивачка обіймала посаду головного державного інспектора в податковому органі.

Тривалість її служби в податкових органах до цієї дати перевищувала десять років.

Спеціальне законодавство передбачало зарахування відповідних періодів до стажу державної служби для пенсійного забезпечення.

Отже, станом на 01.05.2016 позивачка відповідала умовам пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 щодо необхідності визначення передбаченого перехідними положеннями стажу саме станом на дату набрання чинності Законом № 889-VIII.

Подальша робота позивачки в органах Казначейства після 01.05.2016 не використовується судом для встановлення збереженого права відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відтак, доводи відповідачів щодо неможливості набуття зазначеного права за рахунок стажу після 01.05.2016 не спростовують установленого судом висновку.

Щодо пенсійного віку та страхового стажу позивачки, суд виходить із таких міркувань.

На дату звернення із заявою від 06.11.2025 позивачка досягла 60-річного віку, що підтверджується паспортом.

Матеріали справи також містять трудову книжку та її вкладиш із записами про трудову діяльність починаючи з 12.06.1986.

Періоди роботи до 01.01.2004 враховуються за правилами раніше чинного законодавства відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV.

Відомості про подальшу роботу в податкових органах і Казначействі мають юридичне значення для визначення страхового стажу за правилами Закону № 1058-IV.

Суд бере до уваги, що записи трудової книжки охоплюють трудову діяльність позивачки починаючи з 12.06.1986, включно з періодами роботи до 30.11.2004, а також подальшою службою в податкових органах і роботою в органах Казначейства до 31.10.2025.

Сукупність записів трудової книжки про трудову діяльність позивачки починаючи з 12.06.1986, подальшу службу в податкових органах і роботу в органах Казначейства до 31.10.2025 дає суду підстави встановити наявність у позивачки страхового стажу, необхідного для реалізації права на пенсію державного службовця.

Крім того, сторони визнають факт призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Суд не ототожнює сам факт отримання пенсії за віком із автоматичним визнанням сторонами конкретної тривалості страхового стажу.

Водночас, цей факт має доказове значення в сукупності з трудовою книжкою та іншими обставинами справи.

Із безпосереднього змісту оскаржуваного рішення від 14.11.2025 убачається, що недостатність страхового стажу не визначено підставою відмови.

Відповідачі не заперечили достовірності записів трудової книжки та не навели доказів, які підтверджують недостатність страхового стажу для реалізації позивачкою збереженого права на пенсію державного службовця.

Суд бере до уваги також правовий висновок Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 280/1775/25 про неприпустимість заміни мотивів відмови пенсійного органу іншими підставами.

Оцінивши наявні докази в сукупності, суд доходить висновку, що позивачка на дату звернення із заявою мала страховий стаж, необхідний для реалізації збереженого права на пенсію державного службовця.

Такий висновок суд робить у межах перевірки умов для реалізації права на пенсію державного службовця та не підміняє собою повний технічний розрахунок страхового стажу, який здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України під час оформлення пенсійної справи.

Із приводу роботи позивачки в органах Державної казначейської служби України та вимоги про зарахування стажу, суд зазначає про таке.

Позивачка просить зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати періоди роботи в податкових органах та органах Державної казначейської служби Українидо стажу державної служби.

Так, суд установив, що питання зарахування періодів служби в податкових органах безпосередньо пов`язане з правом позивачки на переведення на пенсію згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII.

Щодо роботи в органах Державної казначейської служби України після 01.05.2016 суд зазначає, що такий стаж не використовується для встановлення права, яке мало зберегтися за пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII на зазначену дату.

Водночас, період проходження державної служби після 01.05.2016 враховується відповідно до законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Однак предметом спору в цій справі є відмова в переведенні на пенсію, прийнята ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Саме цей державний орган здійснював правову оцінку необхідного стажу при розгляді заяви від 06.11.2025 за принципом екстериторіальності.

Тому немає підстав окремо зобов`язувати ГУ ПФУ в Донецькій області приймати рішення про зарахування спірних періодів стажу в межах розглянутої іншим територіальним органом ПФУ пенсійної заяви.

Водночас, із матеріалів справи та позиції відповідачів убачається, що спір щодо незарахування служби в податкових органах стосується конкретних періодів: з 30.11.2004 по 11.07.2006, з 12.07.2006 по 19.10.2007, з 22.10.2007 по 11.07.2013, з 01.01.2014 по 30.04.2016.

Суд надав зазначеним періодам правову оцінку та дійшов висновку, що вони підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивачки для цілей пенсійного забезпечення за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Разом з тим, період з 12.07.2013 по 31.12.2013 не є спірним у цій частині, оскільки пенсійний орган уже врахував його як стаж державної служби тривалістю 5 місяців 20 днів.

Тому суд не включає зазначений період до переліку періодів, які підлягають зарахуванню на виконання цього рішення суду.

Такий спосіб захисту забезпечує виконання висновків суду щодо стажу, запобігає повторному спору з тих самих підстав і водночас не допускає повторного зарахування періоду, який уже врахований пенсійним органом.

Отже, вимога про покладення окремого обов`язку щодо зарахування стажу саме на ГУ ПФУ в Донецькій області задоволенню не підлягає.

Із приводу довідок про заробітну плату та вимог про нарахування і виплату пенсії позивачці, суд вказує на таке.

Позивачка просить зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату пенсії з 06.11.2025 у розмірі 60 відсотків відповідної заробітної плати з урахуванням довідок від 05.11.2025 № 03-76-06/574 за додатками № 13 та раніше виплачених сум.

При цьому, суд зазначає, що довідки про складові заробітної плати мають значення для визначення розміру пенсії державного службовця.

У той же час, ці документи не встановлюють самостійно наявності десятирічного стажу станом на 01.05.2016 та не змінюють юридичної кваліфікації періодів служби позивачки в податкових органах.

Відтак, наявність чи відсутність підстав для врахування певних складових заробітної плати не спростовує встановленого судом права позивачки на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Водночас, суд установив, що на момент виникнення спірних правовідносин рішення про переведення позивачки на пенсію згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII прийнято не було.

ГУ ПФУ в Донецькій області не здійснювало обчислення пенсії державного службовця, оскільки рішення про переведення позивачки на такий вид пенсії прийнято не було, та не приймало окремого рішення про відмову у виплаті такої пенсії.

Отже, між позивачкою та ГУ ПФУ в Донецькій області не виник окремий спір щодо неправильного визначення розміру або невиплати призначеної пенсії державного службовця.

З огляду на це вимога про безпосереднє зобов`язання зазначеного відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії у визначеному позивачкою розмірі є передчасною.

Висновок суду про передчасність цієї вимоги поширюється також на заявлений спосіб визначення заробітної плати за довідками, оскільки позивачка пов`язує їх урахування саме з нарахуванням та виплатою пенсії.

За таких обставин, суд не вирішує питання про остаточний розмір заробітної плати, що підлягає врахуванню при обчисленні пенсії, та не встановлює обов`язку використовувати конкретні суми з кожної довідки.

Такий висновок не означає визнання довідок неналежними чи недопустимими доказами.

Їхнє юридичне значення для обчислення пенсії визначатиметься згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII та Порядком № 622 під час реалізації рішення про переведення позивачки на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Наведені відповідачами доводи щодо складових заробітної плати не змінюють висновку суду про протиправність відмови в переведенні на пенсію через неправильне визначення спеціального стажу.

Тому відсутні підстави для задоволення вимоги про безпосереднє нарахування та виплату пенсії ГУ ПФУ в Донецькій області, а також для вирішення в межах цієї передчасної вимоги питання про конкретне застосування довідок за додатками № 13.

Щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача 1, суд виходить із таких міркувань.

Основною підставою рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.11.2025 № 057350009672 стало неврахування періодів роботи позивачки в податкових органах через присвоєння спеціальних звань.

Однак спеціальне законодавство, чинне під час проходження відповідної служби, передбачало її зарахування до стажу державної служби для пенсійного забезпечення.

Суд установив, що станом на 01.05.2016 позивачка обіймала відповідну посаду в податковому органі та мала понад десять років належного стажу.

Отже, за нею збереглося право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на підставі пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідач 1 не довів правомірності незарахування відповідного стажу.

За таких обставин, оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 1, 3, 6 частини другої статті 2 КАС України та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Із приводу належного відповідача і способу судового захисту в спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Так, оскаржуване рішення прийняло ГУ ПФУ в Хмельницькій області за результатами розгляду заяви від 06.11.2025 за принципом екстериторіальності.

Отже, саме цей державний орган здійснив владні повноваження щодо вирішення питання про переведення позивачки на інший вид пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту частини четвертої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за виконання передбачених законом умов і відсутності свободи розсуду щодо такого рішення.

У цій справі суд установив наявність у позивачки збереженого права на пенсію згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, досягнення нею відповідного пенсійного віку, наявність необхідного страхового стажу та звернення із заявою про реалізацію зазначеного права.

Призначення передбаченої законом пенсії за наявності встановлених законом умов не є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

З огляду на обставини справи зобов`язання повторно розглянути заяву не забезпечуватиме ефективного захисту встановленого судом права позивачки.

Тому належним способом захисту є зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняти рішення про переведення позивачки з 06.11.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII із зарахуванням конкретних періодів роботи в податкових органах, які пенсійний орган не зарахував з підстав, які суд визнав неправомірними.

Суд застосовує частину другу статті 9 КАС України, оскільки вимоги про вчинення дій щодо пенсійного забезпечення позивачка адресувала ГУ ПФУ в Донецькій області, тоді як рішення за заявою від 06.11.2025 прийняло ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Водночас, ГУ ПФУ в Донецькій області є державним органом, у якому позивачка перебуває на пенсійному обліку та який здійснює виплату пенсії відповідно до встановленого порядку.

Оскільки рішення про переведення на пенсію державного службовця на час виникнення спору прийнято не було, суд не встановив окремого порушення зазначеним органом обов`язку щодо виплати вже призначеної спеціальної пенсії.

Тому позовні вимоги, адресовані ГУ ПФУ в Донецькій області, задоволенню не підлягають з мотивів, наведених у цьому рішенні суду.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд установив, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 обіймала посаду в податковому органі та мала понад десять років стажу, який відповідно до спеціального законодавства підлягає зарахуванню до стажу державної служби для пенсійного забезпечення.

Отже, згідно з пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII за позивачкою збереглося право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

06.11.2025 позивачка звернулася із заявою про реалізацію цього права.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області неправильно застосувало законодавство щодо зарахування служби в податкових органах зі спеціальними званнями та не довело правомірності рішення про відмову.

Тому рішення від 14.11.2025 № 057350009672 підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Належним способом захисту встановленого права є зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняти рішення про переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII з 06.11.2025, зарахувавши до стажу державної служби конкретні періоди роботи в податкових органах, які пенсійний орган не зарахував з підстав, які суд визнав неправомірними.

Позовні вимоги, адресовані ГУ ПФУ в Донецькій області, не підлягають задоволенню з мотивів, викладених вище.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, суд визнає протиправним і скасовує рішення відповідача 1 про відмову в переведенні на пенсію та застосував спосіб захисту, спрямований на реалізацію основного пенсійного права позивачки.

Відмова в решті вимог пов`язана з пред`явленням вимоги про зарахування стажу до органу, який не приймав оскаржуваного рішення, та передчасністю вимоги про нарахування й виплату ще не призначеної спеціальної пенсії.

Отже, фактично позов задоволено в частині, яка забезпечує основний спосіб захисту порушеного права позивачки.

З огляду на характер задоволених вимог суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачкою витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області в сумі 968, 96 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.11.2025 № 057350009672.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з 06.11.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII з урахуванням пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII такі періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби: з 30.11.2004 по 11.07.2006, з 12.07.2006 по 19.10.2007, з 22.10.2007 по 11.07.2013, з 01.01.2014 по 30.04.2016.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122 , код ЄДРПОУ - 13486010)Головуючий суддя Є.В. Печений