Решение № 140621722, 12.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2001800328901 від 26.01.2021 у розмірі 56 256 грн. 72 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 січня 2021 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2001800328901 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО). Відповідно до умов договору та встановленої річної процентної ставки у розмірі 47,88 %, позичальник зобов`язувався своєчасно повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, станом на 26 червня 2026 року у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 56 256 грн. 72 коп., з яких 31 171 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом та 25 084 грн. 79 коп. - заборгованість по процентах. Надалі, 26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та первісним кредитором ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким до нового кредитора перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Посилаючись на норми цивільного законодавства та умови договорів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь усю суму заборгованості, а також понесені судові витрати, зокрема зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, а докази позивача - неналежними та недопустимими. Зокрема, у відзиві зазначено, що витяг з реєстру боржників до договору факторингу містить ознаки монтажу (графічні елементи у вигляді підписів та печаток нанесено поверх тексту через редактор), не має розшифровки підпису особи та посилається на документи без належного застереження щодо використання факсиміле. Крім того, на думку захисту, надана банківська виписка містить призначення платежу іноземною мовою без офіційного перекладу, а розрахунок заборгованості за процентами є загальним і не містить детальної бази та формули нарахування, що унеможливлює перевірку його правильності. Окремо відповідачка наголосила, що її чоловік, ОСОБА_2 , є військовослужбовцем Збройних Сил України та бере участь у заходах з оборони держави, у зв`язку з чим нарахування та стягнення відсотків є безпідставним. Також сторона відповідача заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн через відсутність належних доказів їх понесення саме в межах цієї цивільної справи. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у відповіді на відзив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заперечив проти доводів сторони відповідача. Зокрема, зазначено, що кредитний договір у формі заяви про приєднання до ДКБО та умова про стандартну процентну ставку у розмірі 47,88 % річних були підписані відповідачкою власноручно, а її погодження та обізнаність підтверджені документально. Факт надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії підтверджено випискою з банківського рахунку та первинними бухгалтерськими документами, оскільки такий вид кредитування не передбачає разового перерахування коштів на окремий рахунок із графіком погашення. Стосовно переходу прав вимоги позивач наголосив, що договір факторингу № 1 від 26 червня 2026 року та додатки до нього підписані кваліфікованими електронними підписами (КЕП), що підтверджено відповідними протоколами перевірки, а факт оплати за портфель підтверджено платіжною інструкцією з відміткою банку. З огляду на це, позивач вважає наявні докази належними та достатніми, а позов - обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача адвоката Буднія М.М. надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Представник позивача Рудзей Ю.В. подав до суду відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення проти доводів сторони відповідача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати в Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» оригінал письмового доказу, а саме Витяг з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 1 від «26» червня 2026 року, укладеного між АТ «Перший Український міжнародний Банк», та ТОВ «Фінансова Компанія «Смарт Пей» Реєстр боржників № 3 до Договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2026 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Від Директора ТОВ «Смарт Пей» на виконання ухвали суду надійшла заява із долученням нового примірнику Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, виготовлений у зв`язку із втратою першого примірника.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача адвоката Буднія М.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його предтавника.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що 26 січня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001800328901. Зазначений договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), відповідно до утримуваних умов якої клієнт беззастережно прийняв публічну пропозицію банку та погодився на надання послуг з відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до умов заяви про приєднання та ДКБО, позичальнику було встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн 00 коп. із застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 47,88 % річних на умовах строковості, поворотності та платності. Факт надання кредитних коштів та їх використання підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника, яка є первинним бухгалтерським документом.

Довготривалий строк відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 26 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 56 256 грн 72 коп., яка складається з 31 171 грн 93 коп. заборгованості за тілом кредиту та 25 084 грн 79 коп. заборгованості за процентами.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги за кредитним договором № 2001800328901 від 26.01.2021, у тому числі до боржника ОСОБА_1 , у розмірі 56 256 грн 72 коп. Перехід права грошової вимоги підтверджується договором факторингу, платіжною інструкцією про оплату придбаного портфеля, а також витягом з Реєстру боржників, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства суд вважає, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач уклав Договір № 2001800328901 від 26.01.2021 за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість за кредитним договором № 2001800328901 від 26.01.2021 становить 56 256 грн 72 коп., яка складається з 31 171 грн 93 коп. заборгованості за тілом кредиту та 25 084 грн 79 коп. заборгованості за процентами.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо заперечень сторони відповідача про безпідставність стягнення відсотків через те, що чоловік відповідачки, ОСОБА_2 , проходить військову службу у Збройних Силах України та бере участь у заходах з оборони держави, суд зазначає наступне. Згідно з матеріалами справи (довідкою форми 5 № 1/708 від 21.07.2026), у суду відсутні відомості щодо точного періоду проходження військової служби, дати призову та безпосередньої участі у бойових діях у співвідношенні з періодом нарахування спірних відсотків за кредитним договором. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір укладався безпосередньо військовослужбовцем для потреб, на які поширюються відповідні законодавчі пільги чи обмеження щодо нарахування штрафних санкцій та відсотків, а тому за відсутності належних і достатніх доказів на обґрунтування цієї позиції у суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання нею зобов`язань. Суд встановив, що 26.01.2021 між сторонами виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту в АТ «ПУМБ». Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку відповідач не повернула фінансовій установі. Отже, відповідач ОСОБА_1 не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позичальник вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 56 256 грн 72 коп., яка складається з 31 171 грн 93 коп. заборгованості за тілом кредиту та 25 084 грн 79 коп. заборгованості за процентами за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене, суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 3 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

За таких обставин на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу за відповідача в розмірі 3 000 грн. 00 коп., у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» заборгованість за Кредитним договором № 2001800328901 від 26.01.2021 у розмірі 56 256 (п`ятдесят шість тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 72 копійки, з якої: заборгованість за основною сумою боргу становить 31 171 (тридцять одна тисяча сто сімдесят одна) гривня 93 копійки, заборгованість за відсотками становить 25 084 (двадцять п`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей», місцезнаходження: 01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, ЄДРПОУ 43696954, р/р НОМЕР_1 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК»;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене та підписане 12 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА