Решение № 140621617, 13.10.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е )

13.10.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

за участю:

представника позивача адвоката Дудки І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корецької міської ради, Виконавчий комітет Корецької міської ради як Орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Дудка І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання їх дітей. В позовній заяві зазначив, що рішенням Корецького районного суду від 20.12.2013 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року місце проживання дітей визначено із ОСОБА_1 , стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільних дітей. Позивач вказує, що діти проживають разом з ним, він повністю їх забезпечує, а відповідач ніякої участі у вихованні дітей не бере. Відповідач перебуває за кордоном, то ОСОБА_1 одноосібно опікується інтересами та потребами дітей, особисто займається їх вихованням. Дане рішення про встановленням факту одноосібного утримання та виховання дітей батьком буде документом - підставою для захисту найкращих прав та інтересів дітей, а також для отримання можливості звертатись одноосібно до державних та освітніх закладів в умовах, коли мати проживає за межами країни, для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, а також переміщення разом з дитиною без згоди матері, яка з дітьми не проживає, оформлення відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задоволити.

Представник позивача адвокат Дудка І.О. судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з`являлася, хоча повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи вчасно та належним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Представник ООП Краля Л.А. в судовому засіданні 24 вересня 2026 року вказала, що поданий висновок підтримує, не заперечує щодо задоволення позову. Представник ООП Вершкова Н.П. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про завершення розгляду справи без її участі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 повідомила, що сторони по справі є її батьками, матір проживає за кордоном і її брат та сестра виховуються одноосібно батьком.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 повідомив, що є рідним братом позивача. Вказав, що ОСОБА_1 виховує неповнолітніх дітей сам, оскільки його колишня дружина проживає за кордоном і участі в їх вихованні не бере.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або, якщо зазначені ним причини визнані судом неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності та відповідача і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 20 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 31 грудня 2013 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року визначено місце проживання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно починаючи з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення ними повноліття. Рішення набрало законної сили 30 травня 2023 року.

Згідно довідок №18-01-15/02-28, №18-01-15/02-29 від 02 лютого 2026 року, виданих Користівським старостинським округом Корецької міської ради Рівненської області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте разом із дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають без реєстрації у житловому будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Діти перебувають на утриманні ОСОБА_1 . ОСОБА_4 є повнолітньою дочкою ОСОБА_1 і у вказаному житловому будинку не проживає.

Згідно акта обстеження житлових умов в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом із дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що станом на день обстеження 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою разом із дітьми без реєстрації, діти перебувають на повному його забезпеченні. Дочка ОСОБА_4 зарєстрована за вказаною адресою, однак проживає разом з чоловіком в м.Звягель.

Згідно висновку Органу опіки і піклування Корецької міської ради Рівненської області, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області №169 від 20 травня 2026 року з метою захисту прав дитини, Орган опіки і піклування Корецької міської Рівненської області зазначив, що на підставі зібраних доказів фактичне проживання, утримання та виховання дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється батьком ОСОБА_1 . Участь матері ОСОБА_3 у вихованні дітей є нерегулярною та носить епізодичний характер.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитині, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Вказаний підхід до вирішення справ про факту одноосібного виховання дитини одним із батьків відповідає практиці Верховного Суду, висловленій у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23, від 02 липня 2025 року у справі № 199/4800/24, від 28 листопада 2025 року у справі № 760/2822/25, від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей, як і відсутні докази, що свідчать про неможливість останньої виконувати свої батьківські обов`язки.

Сам факт проживання дитини з позивачем не підтверджує факт самостійного виховання та утримання ним дітей.

Окрім того, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, або не бажає цього роботи. Саме доведення позивачем цього факту має вирішальне правове значення.

За положеннями ч.1, 2 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Сімейний кодексу України не встановлює підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст.15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема обов`язки щодо виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Отже, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, перебувають вони у шлюбі чи ні.

Окреме проживання батьків не доводить факт відсутності участі матері у вихованні дитини.

За змістом Висновку органу опіки та піклування, ОСОБА_3 епізодично бере участь у вихованні дітей, періодично приїздить.

Недостатня участь матері у вихованні діте не свідчить про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо їх виховання.

Наявні у справі докази свідчать лише про проживання дітей з батьком і участь останнього у вихованні та утриманні дітей, проте не підтверджують факт ухилення матері від участі у їх вихованні та утриманні. У справі відсутні докази ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів. Матеріали справи також не містять доказів негативного впливу матері на нормальний розвиток дітей, при цьому, найвищим інтересам неповнолітніх дітей відповідає спільна опіка (виховання та утримання) обома батьками.

Утримання та виховання дітей позивачем є його законним обов`язком та не потребує встановлення цього факту судом з тією метою, яку зазначив позивач.

Оскільки встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не породжує для позивача тих юридичних наслідків, про які ним зазначено у позовній заяві, і від встановлення судом такого факту не залежить виникнення чи зміна особистих прав позивача як батька, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вказаний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні і у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 141, 258-259, 263-265, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корецької міської ради, Виконавчий комітет Корецької міської ради як Орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Корецьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області, ЄДРПОУ 05390939, зареєстроване місцезнаходження: 34700, Рівненська область, м.Корець, пл. Київська, 5.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя: Н.А. Загородько