Решение № 140620222, 14.10.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/7640/26

Пр. №2-о/521/311/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі Вороні А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Одеська міська рада,

встановив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що вона із 22 липня 1989 року по 03 жовтня 2024 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді автомобіля марки Nisan Bluebird, 1986 року випуску, р/н НОМЕР_1 , який належав померлому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2001 року.

Спадкоємцем першої черги за законом є вона ОСОБА_1 , дружина померлого, яка 07 квітня 2024 року звернулась до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Білик О.Г. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої була відкрита спадкова справа №242/2026 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначила, що 10 квітня 2026 року постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Білик О.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки її заява про прийняття спадщини надійшла після спливу строку, встановленого ст. 1270 ЦК України і вона не надала документів, що вона постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вказувала, що на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , а вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , які належали їм на праві власності.

Стверджувала, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 став проживати разом з нею за місцем її реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 , де вони разом вели спільне господарство.

В період шлюбу, а саме 05 вересня 2001 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки Nisan Bluebird, 1986 року випуску, р/н НОМЕР_1 , право власності на який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2001 року було зареєстровано за ним, ОСОБА_2 .

Зазначала, що автомобіль марки Nisan Bluebird, 1986 року випуску, р/н НОМЕР_1 належав їм з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя.

При житті, ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 16 вересня 2024 року передав їй в дар квартиру АДРЕСА_1 .

Однак за життя ОСОБА_2 не встиг переоформити на її ім`я автомобіль марки Nisan Bluebird, 1986 року випуску, р/н НОМЕР_1 , оскільки тяжко хворів.

Заявниця вказувала, що встановлення факту її постійного проживання разом із чоловіком ОСОБА_2 , за однією адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 , з 1989 року по день його смерті, необхідно їй для оформлення спадщини.

Посилаючись на порушення своїх прав, заявниця просила суд встановити факт того, що вона постійно проживала разом з її померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 з 1989 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 37).

Заявниця та її представник, діюча за ордером від 08 травня 2026 року в судове засідання не з`явились, надали заяву про підтримання заяви про встановлення факту та просили суд розглянути справу за їх відсутністю (а.с.33, 34,92,93).

Представник Одеської міської ради, діючий за довіреністю від 02 січня 2026 року в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с.52,54,55,57,58).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 22 липня 1989 року Малиновським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №608, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.9).

Встановлено, що заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належала на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 лютого 2007 року квартира АДРЕСА_2 (а.с.10).

04 червня 2007 року право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.11).

В період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2001 року автомобіль марки Nisan Bluebird, 1986 року випуску, р/н НОМЕР_1 , право власності на який було оформлено ОСОБА_2 (а.с.12).

Встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1993 року належала квартира АДРЕСА_1 .

16 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_2 подарував та передав безоплатно у приватну власність, а ОСОБА_1 прийняла в дар у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15-16).

Отже, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді автомобіля марки Nisan Bluebird, 1986 року випуску, р/н НОМЕР_1 , який належав померлому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2001 року.

Спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_1 , дружина померлого, яка 07 квітня 2024 року звернулась до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Білик О.Г. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої була відкрита спадкова справа №242/2026 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66 звор.).

Встановлено, що 10 квітня 2026 року постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Білик О.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки її заява про прийняття спадщини надійшла після спливу строку, встановленого ст. 1270 ЦК України і вона не надала документів, що вона проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.28).

З змісту листа Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса від 01 липня 2026 року вбачається, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян з актового запису про шлюб №608 від 22 липня 1989 року, складеного Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.46,47-48).

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27 лютого 1991 року по 04 жовтня 2024 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності на підставі договору дарування від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи №Д!-91326-ю/о від 10 квітня 2026 року (а.с.87).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на час його смерті проживала у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності і в який вона зареєстрована (а.с.29).

За твердженням заявниці, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , останній став проживати разом з нею за місцем її реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 , де вони разом вели спільне господарство.

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , разом з її померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 з 1989 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно заявниці для отримання спадщини.

У відповідності до п. 1 ст. 293 ЦПК України, суд вправі встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 за однією адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 з 1989 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, суд прийшов до висновку що заява ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 за однією адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 з 1989 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі складає 665,60 грн., якій повністю сплачено заявницею при зверненні до суду (а.с. 3).

Керуючись ст. ст. 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Одеська міська рада - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 разом з її померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 з 1989 року та на момент відкриття спадщини день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда