Решение № 140619679, 14.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11783/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту - відповідач1), Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту - відповідач2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої просять:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що маючи підстави для надання відстрочки від призову на військову службу на підставі ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, всупереч зазначеному наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було призвано на військову службу та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу. Вказані накази є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку із чим просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі № 440/11783/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Витребувано від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії: протоколу про адміністративне правопорушення від 06.08.2025 року разом з доказами, що підтверджують наявність адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , протоколу військово-лікарської комісії № 2025-0807-1133-5125-0 від 07.08.2025 року, довідки військово-лікарської комісії № 2025-0807-1133-5125-0 від 07.08.2025, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу. Витребувано від відповідача військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчену копію рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.07.2025 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У відзиві на позовну заяву від 08.10.2025 представник відповідача - військової частини НОМЕР_1 , проти позову заперечувала, мотивуючи підстави для відмови тим, що фактично відсутнє обґрунтування будь-яких вимог до військової частини, обґрунтування неправомірних дій посадових осіб частини, які врешті решт стали підставою для порушення прав позивача. Чим саме командування військової частини порушило права позивача, із позовної заяви не встановлено, та не може бути встановлено, у зв`язку з тим, що такі порушення відсутні.

У відповіді на відзив позивачі, наголошуючи на раніше наведених аргументах, просили задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на відповіді на відзив представник військової частини НОМЕР_1 , просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з раніше наведених підстав.

Позивачами надані пояснення на заперечення по суті справи.

Ухвалою суду від 03.08.2026 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 : 1) належним чином засвідчену копію рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.07.2025 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; 2) відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), зокрема щодо внесення та/або виключення відомостей про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також усіх документів, на підставі та з врахуванням яких внесені відомості про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) правил військового обліку. Витребувано від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1) документи, що містять відомості про підстави взяття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 07.08.2025 на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 (Гадяч) та дату взяття його на облік; 2) відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі та з врахуванням яких внесені відомості про порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) правил військового обліку, у тому числі, інформацію щодо внесення/невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), протоколу про адміністративне правопорушення разом з доказами, що підтверджують наявність адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а також повідомлення органам Національної поліції про адміністративне затримання та доставлення та/або відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до органу військового управління у відповідності до вимог п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487; 3) відомості про виклик ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Гадяч), та про підстави затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до РТЦК та органів військового управління. Витребувані докази визначено надати до суду у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали про витребування доказів.

У відзиві на позовну заяву від 24.09.2025, від 11.08.2026 представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 , проти позову заперечував, мотивуючи підстави для відмови тим, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку та був належним чином викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою №4022145 від 19.06.2025 для уточнення військово-облікових даних із визначенням дати прибуття - 02.07.2025. Повістка була направлена рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується копією повістки, описом вкладення та документами АТ «Укрпошта». У встановлений строк позивач до територіального центру комплектування не прибув та про причини своєї неявки не повідомив, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У зв`язку із встановленням факту порушення 06.08.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №785 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До протоколу долучено належні докази, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. 07.08.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої, відповідно до довідки ВЛК №2025-0807-1133-5125-0, був визнаний придатним до військової служби. Після проходження військово-лікарської комісії та оформлення необхідних документів ОСОБА_1 був поставлений на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до відомостей витягу з електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста Резерв+, сформованого: 27.07.2025, 14:59, який відображає дані з реєстру «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов`язаний, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , дата уточнення даних 29.12.2024, внесений запис про порушення правил військового обліку.

ОСОБА_1 29.07.2025 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка зареєстрована в журналі обліку заяв на відстрочку ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до протоколу № 30, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 08.08.2025, вказана заява позивача на відстрочку розглянута на засіданні (робочої групи) комісії, щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.05.2024 № 223, та згідно з витягом зі списку військовозобов`язаних щодо надання відстрочки від призову зазначено стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що на момент розгляду комісії надані документи надають право на відстрочку згідно ст.23.

Згідно із розширеними даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста Резерв+, сформованого: 08.08.2025, який відображає дані з реєстру «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов`язаний, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_3 ), дата взяття на облік 07.08.2025, дата ВЛК 07.08.2025, номер протоколу ВЛК НОМЕР_3 , постанова ВЛК придатний, запис про надання відстрочки відсутній.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_5 у відзиві зазначено, що позивач також був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою №4022145 від 19.06.2025 для уточнення військово-облікових даних із визначенням дати прибуття - 02.07.2025. У встановлений строк позивач до територіального центру комплектування не прибув та про причини своєї неявки не повідомив, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У зв`язку із встановленням факту порушення 06.08.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №785 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До протоколу долучено належні докази, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. 07.08.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої, відповідно до довідки ВЛК №2025-0807-1133-5125-0, був визнаний придатним до військової служби.

Після проходження військово-лікарської комісії та оформлення необхідних документів ОСОБА_1 був поставлений на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

На підставі чинного законодавства та після проходження всіх передбачених процедур позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.08.2025 №523 та довідкою від 15.08.2025 про призов 08.08.2025.

В свою чергу на підставі цього наказу командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ по стройовій частині від 08.08.2025 №226 про зарахування військовослужбовця ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 08 серпня 2025 року до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, вважати призначеним на посаду курсанта (підстава: наказ командира військової частини №697 від 31.07.2025, обліково-послужні картки, іменні списки).

Позивач, наполягаючи на протиправності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 та наказ Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також наявності підстав виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п. 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

За змістом абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) до ухвалення комісією рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Також згідно з абзацом першим пункту 63 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, вказаними положеннями Порядку № 560 у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією, встановлено імперативну заборону як направлення військовозобов`язаного, який звернувся за отриманням відстрочки, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, так і призову такого військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ухвалення комісією відповідного рішення.

Судом встановлено, що 29.07.2025 позивач з метою надання відстрочки від призову на військову службу на підставі ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" подав відповідні документи.

Також, позивачем та представником третьої особи надано до суду докази звернення із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , де він перебував на обліку, а позивачем також надано суду копії документів на підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які передбачені Порядком №560, і які подавалися ним третій особі.

Відповідно до протоколу № 30, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 08.08.2025, вказана заява позивача на відстрочку розглянута на засіданні (робочої групи) комісії, щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.05.2024 № 223, та згідно з витягом зі списку військовозобов`язаних щодо надання відстрочки від призову зазначено стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що на момент розгляду комісії надані документи надають право на відстрочку згідно ст.23.

Однак, наведені обставини не були враховані ІНФОРМАЦІЯ_10 при винесенні наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.08.2025 №523 у частині призову на військову службу ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відсутність станом на дату призову позивача ухваленого рішення за наслідками розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу, виключає можливість його призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560.

У зв`язку з наведеним, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.08.2025 №523 у частині призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем не на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправним та підлягає скасування, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 1, пункту 3 Розділу XII Інструкції №280 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2025 №226 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі, не було проведено повної перевірки щодо наявності чи відсутності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, а з огляду на те, що позивач мав явне право на відстрочку в порушення ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.

Водночас при виданні наказу від 08.08.2025 №226, військова частина не мала підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

За таких обставин, суд зауважує, що при видані у зв`язку з мобілізацію позивача, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.08.2025 №523, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2025 №226 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, військова частина не мала повноважень діяти в інший спосіб.

Отже у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, слід відмовити.

Водночас судом встановлено, що під час мобілізації відбулося порушення прав позивача, а згідно обставин цієї справи між позивачем та військової частиною НОМЕР_1 у зв`язку з зарахуванням ОСОБА_1 до списків особового складу частини, вже виникли правовідносини щодо проходження позивачем військової служби, як військовослужбовцем.

Поряд з цим, оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача незаконно, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.08.2025 №523 про протиправність якого суд дійшов висновку вище, мобілізовано на військову службу, то з метою ефективного відновлення порушення порушених прав позивача суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стосовно позовних вимог, що стосуються ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини першої Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У п. 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 по справі № 9901/393/19 визначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/393/19 (пункт 28).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права ОСОБА_4 , водночас оскаржувані накази не породжують для неї настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на її права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить протиправності вказаних рішень та дій стосовно ОСОБА_4 , а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог стосовно неї.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Виходячи з викладеного, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн та ОСОБА_2 при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.08.2025 №523 у частині призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І.Молодецький