Решение № 140619251, 14.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 07.04.2026 року) до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:

поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 14.10.2024 р. № 44342/15-32-24-05, від 14.10.2024 р. № 44349/15-32-24-05, від 14.10.2024 р. № 44352/15-32-24-05, від 14.10.2024 р. № 44353/15-32-24-05, від 14.10.2024 р. № 44356/15-32-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 р. № 44342/15-32-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 р. № 44349/15-32-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 р. № 44352/15-32-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 р. № 44353/15-32-24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 р. № 44356/15-32-24-05;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі згідно розрахунку та доказів які будуть надані у відповідності до ч. 7 статті 139 КАС України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

08.04.2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що правильною ціною позову є 468749,71грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 07.05.2026 року. Цією ж ухвалою суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 16.09.2024 року по 27.09.2024 року посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2024 року № 42822/15-32-24-05-09 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вказує, що копія наказу про проведення перевірки від 09.08.2024 року № 7825-п, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а також запити контролюючого органу від 03.05.2024 року № 5100/КПР/15-32-24-01-06 та від 29.08.2024 року № 11759/КПР/15-32-24-05-06 надсилались йому за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він ніколи не був зареєстрований, тому всі поштові відправлення повертались з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З 13.05.2019 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відтак, на думку позивача, відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України контролюючий орган не мав права на проведення документальної позапланової перевірки.

Також позивач зазначає, що у податкових повідомленнях-рішеннях відповідач звертається до нього як до «ФОПП», хоча він не є і ніколи не був фізичною особою-підприємцем. За доводами позивача, у разі належного повідомлення про перевірку він мав би можливість надати контролюючому органу пояснення, зокрема про те, що кошти, які надходили на його рахунки, йому не належали та не є його доходом, а їх зарахування є наслідком вчинення третіми особами кримінального правопорушення, з приводу чого він звернувся до правоохоронних органів.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він дізнався лише після відкриття постановою державного виконавця від 16.01.2026 року виконавчого провадження № 79997013 з примусового виконання виконавчого листа № 420/14043/25, виданого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі № 420/14043/25 про стягнення з нього податкового боргу.

15.04.2026 року представник позивача подав клопотання про витребування від відповідача копій листів Національного банку України від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ та від 09.08.2024 року № 57-0008/60696/БТ.

30.04.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, (сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2026 року), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що згідно з інформацією, яка надійшла листами Національного банку України від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ та від 09.08.2024 року № 57-0008/60696/БТ, на банківські рахунки позивача у 2023 році надходили грошові кошти у сумі 1878758,64грн. та здійснювались значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів електронних платіжних засобів (р2р-платежі). Відповідач зазначає, що позивач як фізична особа-підприємець не реєструвався, а тому відповідно до пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.1 ст.179 ПК України був зобов`язаний до 01.05.2024 року подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, задекларувати отриманий дохід та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовий збір за ставкою 1,5 відсотка, однак декларацію позивачем не подано, а податки з отриманих доходів не сплачені.

У підготовчому засіданні 07.05.2026 року протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 15.05.2026 року та оголошено перерву до 28.05.2026 року.

12.05.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач у відзиві не надав жодних заперечень щодо того, що всі документи, пов`язані з призначенням і проведенням перевірки, надсилались позивачу за адресою, за якою він не зареєстрований і не проживає. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17, від 18.08.2021 року у справі № 160/9277/19, від 26.09.2024 року у справі № 600/6022/23-а, позивач вважає, що порушення порядку проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами.

18.05.2026 року представник позивача подав заяву про приєднання до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу (договору про надання правової (правничої) допомоги, додаткової угоди, рахунку) та про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00грн.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2026 року.

25.06.2026 року представник позивача подав заяву про приєднання до матеріалів справи акта приймання-передачі послуг № 3 від 22.06.2026 року.

У судовому засіданні 30.06.2026 року протокольною ухвалою суду приєднано до матеріалів справи заяву представника позивача від 25.06.2026 року; за клопотанням представника відповідача, з метою надання йому часу для підготовки заперечень на зазначену заяву, оголошено перерву до 23.07.2026 року.

06.07.2026 року відповідач подав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких просить відмовити позивачу у їх стягненні, а у разі задоволення вимог зменшити розмір таких витрат з урахуванням критеріїв співмірності.

07.07.2026 року представник позивача подав пояснення на заперечення відповідача, у яких зазначив, що розмір гонорару визначено сторонами договору у фіксованому розмірі, а оплата гонорару здійснюється на умовах відстрочення платежу.

23.07.2026 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження. Судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 13.05.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 04.02.2026 року № 2026/001786633. Інших реєстраційних дій щодо місця проживання позивача зазначений витяг не містить.

Згідно акта перевірки, до Головного управління ДПС в Одеській області надійшла інформація Національного банку України (листи від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ та від 09.08.2024 року № 57-0008/60696/БТ) про те, що у 2023 році на банківські рахунки ОСОБА_1 надходили грошові кошти у сумі 1878758,64грн. та здійснювались значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів електронних платіжних засобів (р2р-платежі).

Головне управління ДПС в Одеській області листом від 03.05.2024 року № 5100/КПР/15-32-24-01-06 повідомило ОСОБА_1 про необхідність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та запропонувало надати пояснення і документи щодо походження грошових коштів та їх оподаткування. Як зазначено в акті перевірки, цей лист направлено за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0600918568368 від 10.05.2024 року), яке повернуто до контролюючого органу 15.06.2024 року з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Контролюючий орган у акті перевірки дійшов висновку, що відповідно до п.42.2 ст.42, пп.73.3.2 п.73.3 ст.73 ПК України лист від 03.05.2024 року вважається врученим.

09.08.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ № 7825-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », яким на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 16 вересня 2024 року тривалістю 10 робочих днів за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року.

Повідомленням від 15.08.2024 року № 821/15-32-24-05 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило про проведення з 16.09.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 .

Згідно акта перевірки, копію наказу від 09.08.2024 року № 7825-п та письмове повідомлення від 15.08.2024 року № 821/15-32-24-05-12 направлено 15.08.2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600952933652) на податкову адресу ОСОБА_1 ; поштове відправлення повернуто 26.08.2024 року за зворотною адресою з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». У розділі 1.3.2 акта перевірки адресою проживання платника зазначено: АДРЕСА_1 .

Також відповідачем надіслано позивачу запит від 29.08.2024 року № 11759/КПР/15-32-24-05-06 про надання документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, за адресою: АДРЕСА_1 (поштове відправлення № 0600957911193 від 02.09.2024 року). У зв`язку з ненаданням документів контролюючим органом складено акти про ненадання документів від 16.09.2024 року № 5814/15-32-24-05-09, від 25.09.2024 року № 6081/15-32-24-05-09, від 27.09.2024 року № 6220/15-32-24-05-09.

У період з 16.09.2024 року по 27.09.2024 року посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 30.09.2024 року № 42822/15-32-24-05-09, яким встановлено порушення:

1. п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України фізичною особою платником податків ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік та не задекларовано отриманого доходу у сумі 1878758,64грн. як інші доходи;

2. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 338176,56грн.;

3. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.179.7 ст.179, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір у сумі 28181,38грн.;

4. п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів;

5. пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України в частині ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.10.2024 року:

№ 44342/15-32-24-05, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340грн. на підставі п.120.1 ст.120 ПК України за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

№ 44349/15-32-24-05, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1020грн. на підставі п.121.1 ст.121 ПК України за ненадання документів;

№ 44352/15-32-24-05, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7100грн. на підставі п.121.2 ст.121 ПК України за неподання інформації на запит контролюючого органу;

№ 44353/15-32-24-05, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 422720,70грн., з яких за основним платежем на 338176,56грн., за штрафними санкціями на 84544,14грн.;

№ 44356/15-32-24-05, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 35226,72грн., з яких за основним платежем на 28181,38грн., за штрафними санкціями на 7045,34грн.

В усіх зазначених податкових повідомленнях-рішеннях податковою адресою платника податків зазначено: АДРЕСА_1 .

Водночас, згідно відповіді на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків (форма № 23ДР) від 13.01.2025 року № 1504-2025-0000245, яка була надана Головним управлінням ДПС в Одеській області до суду разом з позовною заявою у справі № 420/14043/25, місцем проживання ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків зазначено: АДРЕСА_4 . Саме за цією адресою (с. Ісаєве) відповідач у 2025 році надсилав позивачу кореспонденцію з питань стягнення податкового боргу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі № 420/14043/25 задоволено позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 468749,71грн., який виник на підставі оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 року провадження у справі № 420/14043/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/10165/26.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої підстави: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.42.1 ст.42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до пп.70.2.4 п.70.2 ст.70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься, зокрема, інформація про місце проживання.

Згідно з пп.70.16.7-1 п.70.16 ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, подає контролюючим органам не пізніше наступного робочого дня після дня внесення у встановленому законодавством порядку до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи.

Відповідно до абзацу першого п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з пп.73.3.2 п.73.3 ст.73 ПК України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформовано правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава). При цьому підставами для скасування рішень, прийнятих за результатами перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у питанні застосування положень п.79.2 ст.79 ПК України у взаємозв`язку з п.42.2 ст.42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 600/6022/23-а).

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд виходив з того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Отже, презумпція належного вручення документа платнику податків, якому пошта не змогла його вручити, встановлена абзацом другим п.42.5 ст.42 ПК України, може застосовуватись лише за умови, що документ надіслано саме за податковою адресою платника податків, тобто за адресою, яка відповідає даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та облікової картки платника.

Застосовуючи наведені вимоги чинного законодавства та висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, копія наказу від 09.08.2024 року № 7825-п та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.08.2024 року № 821/15-32-24-05-12 направлялись позивачу за адресою: 67000, Одеська область, Березівський район, с. Миколаївка, вул. Набережна, буд. 11. Поштове відправлення повернуто відправнику з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто позивачу не вручалось.

Суд встановив, що позивач з 13.05.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , і доказів реєстрації його місця проживання за будь-якою іншою адресою, у тому числі у с. Миколаївка, матеріали справи не містять.

З наданої самим контролюючим органом відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 13.01.2025 року вбачається, що місцем проживання позивача у цьому реєстрі зазначено с. Ісаєве Андрієво-Іванівської територіальної громади Березівського району Одеської області, а не с. Миколаївка. Тобто, адреса, за якою відповідач надсилав позивачу копію наказу про проведення перевірки, повідомлення про дату її початку та місце проведення, а також запити про надання інформації та документів (с. Миколаївка, індекс 67000), не відповідає ні зареєстрованому місцю проживання позивача, ні відомостям Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, на які посилається сам контролюючий орган.

Відповідачем не надано суду доказів того, що станом на серпень 2024 року податковою адресою позивача, тобто місцем проживання, за яким він перебував на обліку як платник податків, була саме адреса: с.Миколаївка, вул.Набережна, буд. 11, зокрема витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків чи облікової картки платника станом на відповідну дату.

Навпаки, у доданій відповідачем до відзиву таблиці з відомостями щодо надходження коштів на рахунки позивача, доведеними листом Державної податкової служби України від 21.08.2024 року № 23858/7/99-00-24-04-03-07, адресою проживання (реєстрації) позивача також зазначено: АДРЕСА_4 , тобто село Ісаєве, а не селище Миколаївка. У самому відзиві на позовну заяву відповідач також вказує адресою позивача с. Ісаєве, вул. Набережна, буд. 11. Отже, відповідні відомості щодо населеного пункту, в якому проживає позивач, перебували у розпорядженні відповідача до проведення перевірки.

Доводів щодо належного вручення позивачу копії наказу про проведення перевірки, повідомлення про дату її початку та місце проведення і запитів контролюючого органу відзив на позовну заяву не містить, а наведені у ньому аргументи стосуються виключно обов`язку позивача задекларувати та оподаткувати отримані кошти, тобто суті висновків акта перевірки, оцінка яких можлива лише за умови дотримання контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки.

Суд також враховує, що відповідно до пп.70.16.7-1 п.70.16 ст.70 ПК України відомості про реєстрацію місця проживання фізичних осіб передаються контролюючим органам органами міграційної служби, тому відомості про зареєстроване з 2019 року місце проживання позивача могли та мали бути у розпорядженні відповідача.

За таких обставин суд не може погодитись з висновком контролюючого органу про те, що копія наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату її початку та місце проведення вважаються врученими позивачу відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України, оскільки ця норма пов`язує настання такого наслідку з надісланням документа саме за податковою адресою платника податків. Надіслання документа за адресою, яка не є податковою адресою платника та за якою платник не був зареєстрований, не створює презумпції його належного вручення.

Аналогічна ситуація має місце і щодо запитів контролюючого органу від 03.05.2024 року № 5100/КПР/15-32-24-01-06 та від 29.08.2024 року № 11759/КПР/15-32-24-05-06, які також надсилались за адресою у с. Миколаївка та повернулись без вручення. Оскільки відповідно до пп.73.3.2 п.73.3 ст.73 ПК України запит вважається належним чином врученим лише у разі його надіслання у порядку, визначеному ст.42 ПК України, зазначені запити не можуть вважатися врученими позивачу.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової перевірки є не сам факт отримання податкової інформації, а ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Оскільки запит від 03.05.2024 року позивачем отриманий не був і не може вважатися врученим у порядку ст.42 ПК України, строк для надання на нього відповіді не розпочався, а відтак на момент прийняття наказу від 09.08.2024 року № 7825-п у відповідача була відсутня й правова підстава для призначення перевірки, передбачена пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Таким чином, у даному випадку відсутні обидві умови, за сукупності яких у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки: як правова підстава (ненадання відповіді на належним чином вручений запит), так і формальна підстава (вручення платнику податків у порядку ст.42 ПК України копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату її початку та місце проведення).

Суд вважає, що зазначені порушення є істотними та об`єктивно вплинули на правильність висновків контролюючого органу, оскільки позивач був позбавлений можливості до початку перевірки та під час її проведення надати контролюючому органу пояснення та документи щодо походження коштів, що надходили на його рахунки, тоді як саме відсутність таких пояснень та документів стала підставою для висновків акта перевірки про отримання позивачем доходу у сумі 1878758,64грн. та для застосування до нього штрафних санкцій за ненадання документів та інформації на запит.

Отже, необізнаність позивача про проведення щодо нього перевірки відбулась не через нехтування ним обов`язку добросовісно ставитись до отримання кореспонденції, а внаслідок надіслання контролюючим органом документів за адресою, яка не є ні місцем проживання позивача, ні його податковою адресою за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 серпня 2021 року у справі №160/9277/19, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 600/6022/23-а та від 29 вересня 2026 року у справі № 160/33082/25.

Суд зазначає, що установивши порушення процедури призначення та проведення перевірки, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд переходити не може. Акт перевірки, складений за результатами перевірки, проведеної за відсутності у посадових осіб контролюючого органу права на її проведення, не може бути належною підставою для визначення платнику податків грошових зобов`язань та застосування до нього штрафних санкцій.

Наведене стосується всіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки усі вони прийняті на підставі акта перевірки від 30.09.2024 року № 42822/15-32-24-05-09. При цьому податкові повідомлення-рішення від 14.10.2024 року № 44349/15-32-24-05 та №44352/15-32-24-05, якими позивача притягнуто до відповідальності за ненадання документів та інформації на запит контролюючого органу, також є протиправними з огляду на те, що відповідні запити позивачу не вручались, а відтак обов`язок їх виконати у нього не виник.

Що стосується доводів позивача про те, що у податкових повідомленнях-рішеннях він зазначений як «ФОПП», суд зазначає, що в акті перевірки абревіатуру «ФОПП» використано як скорочення словосполучення «фізична особа - платник податків», а не «фізична особа-підприємець», і в акті перевірки прямо зазначено, що як фізична особа-підприємець позивач не реєструвався. Тому вказаний довід позивача не впливає на висновки суду у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та підтверджені доказами, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 3750грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.02.2026 року № 8, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «СЕТЛ»; додаткової угоди № 1 від 15.05.2026 року, якою сторони погодили гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у цій справі у фіксованому розмірі 20000,00грн., який сплачується згідно виставленого рахунку протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/10165/26; рахунку від 15.05.2026 року № INV-000006 на суму 20000,00грн.; акта приймання-передачі наданих послуг від 22.06.2026 року № 3 на суму 20000,00грн., а також ордера на надання правничої допомоги серії ВН № 1654188 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Клепикова М.С.

Вимоги ч.7 ст.139 КАС України позивачем дотримані.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що до акта приймання-передачі включено участь у судовому засіданні 30.06.2026 року, яка на дату складання акта ще не відбулась, оскільки зі змісту акта від 22.06.2026 року № 3 вбачається, що такої послуги у ньому не зазначено, а відповідне формулювання міститься лише у заяві представника позивача від 25.06.2026 року.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність доказів фактичної оплати послуг, оскільки за змістом ч.4 ст.134 КАС України розподілу підлягають витрати, вартість яких сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а умовами додаткової угоди № 1 від 15.05.2026 року передбачено сплату гонорару після набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Водночас, відповідач заперечує проти співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Для цілей розподілу між сторонами суд визначає витрати на правничу допомогу, які складаються з підготовки та подання позовної заяви, підготовки та подання відповіді на відзив, а також участі представника позивача у підготовчих засіданнях 07.05.2026 року, 28.05.2026 року та у судовому засіданні 30.06.2026 року. Підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви, клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, та заяв про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу, за переконанням суду, не потребувала значних витрат часу адвоката та не може бути віднесена до витрат, необхідних для розгляду справи.

Враховуючи те, що дана справа хоча і розглядалась за правилами загального позовного провадження, однак не є справою значної складності, предмет спору зводиться до оцінки дотримання контролюючим органом процедури призначення перевірки, з урахуванням категорії справи, обсягу наданих адвокатом послуг та заперечень відповідача, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката 20000,00грн. є непропорційним до предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг, які суд вважає розумними до визначення у сумі 8000грн. для цілей розподілу між сторонами.

Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000грн. суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Решта витрат на правничу допомогу покладається судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 року № 44342/15-32-24-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 року № 44349/15-32-24-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 року № 44352/15-32-24-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 року № 44353/15-32-24-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.10.2024 року № 44356/15-32-24-05.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3750(три тисячі сімсот п`ятдесят)грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 8000(вісім тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166; місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).

Суддя М.М. Аракелян