Решение № 140618588, 14.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3507/26

Провадження № 2/369/9863/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 серпня 2021 року між КП «БГВУЖКГ» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладено договір № 93 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку та споживачем відповідних послуг, однак належним чином не виконує обов`язку щодо їх своєчасної та повної оплати, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 73 917,44 грн, з яких 72 075,39 грн основний борг, 464,36 грн пеня, 376,00 грн три проценти річних та 1 001,69 грн інфляційні втрати. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору, 48,00 грн комісії за його сплату та 146,00 грн поштових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

14 серпня 2026 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивуючи її здійсненням нового розрахунку заборгованості з урахуванням періоду нарахувань, поточної заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. З урахуванням поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 46 930,45 грн основного боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком, 739,36 грн пені, 608,00 грн трьох процентів річних та 1891,00 грн інфляційних втрат, зазначивши загальний розмір позовних вимог у сумі 50368,81 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору, 48,00 грн комісії за його сплату та 146,00 грн поштових витрат.

11 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тригуб А.Ю. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову по суті, представник відповідача посилався на те, що ОСОБА_1 належить лише 1/4 частка у праві спільної часткової власності на квартиру, тоді як інші 3/4 частки належать ОСОБА_2 . Вважав, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати всієї заборгованості, нарахованої за квартирою, є безпідставним, оскільки він не є одноосібним власником квартири, стороною договорів про надання комунальних послуг та власником відповідного особового рахунку.

Також зазначав, що до розрахунку заборгованості включено суми, які виникли до набуття позивачем статусу управителя багатоквартирного будинку, зокрема 25 320,00 грн заборгованості, що обліковувалася на початок 2017 року, 2 071,00 грн за 2017 рік, 2 400,00 грн за 2018 рік та 1 011,00 грн за три місяці 2019 року. На думку представника відповідача, позивач не довів наявності у нього права вимоги щодо заборгованості, яка виникла до початку надання ним відповідних послуг. Крім того, частина боргу виникла до набуття відповідачем права власності на частку квартири 2 жовтня 2018 року, а тому не може бути покладена на нього.

Окремо представник відповідача вказував на відсутність належного перерахунку вартості послуг за періоди їх ненадання або надання не в повному обсязі під час воєнного стану, зокрема у зв`язку з численними відключеннями електроенергії та перебоями теплопостачання. Крім того, представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення 25 320,00 грн заборгованості, яка виникла до 2017 року, 2 071,00 грн за 2017 рік та 2 400,00 грн за 2018 рік, посилаючись на положення цивільного законодавства та правові висновки Верховного Суду. З огляду на викладене просив поновити строк на подання відзиву, застосувати позовну давність до зазначеної частини вимог, у задоволенні позову відмовити та покласти судові витрати на позивача.

14 серпня 2026 року позивач КП «БГВУЖКГ» подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача та наполягав на обґрунтованості позовних вимог.

Позивач зазначив, що наявність у відповідача лише 1/4 частки у праві власності на квартиру не звільняє його від обов`язку сплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Посилаючись на положення статей 322, 360, 543, 544 ЦК України та статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач вважав, що співвласники квартири несуть солідарну відповідальність за оплату послуг, оскільки особовий рахунок за квартирою є єдиним, між співвласниками не розподілений, а окремого договору щодо належної відповідачу частки не укладено. На переконання позивача, він має право вимагати сплати всієї заборгованості від одного зі співвласників, який після виконання зобов`язання вправі звернутися з регресною вимогою до іншого співвласника.

Водночас позивач погодився з доводами представника відповідача щодо часу виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з оплати послуг та зазначив, що стягненню підлягає заборгованість, яка виникла починаючи з жовтня 2018 року, тобто з моменту набуття відповідачем права власності на частку квартири. Щодо заяви про застосування позовної давності позивач зазначив, що відповідний строк не сплив, оскільки його перебіг зазнав змін у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану. Посилаючись на закони України № 540-IX, № 2120-IX та № 4434-IX, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24, позивач вважав, що строк позовної давності за вимогами, починаючи з жовтня 2018 року, на момент звернення до суду в лютому 2026 року не сплив. Стосовно повноважень на надання послуг позивач пояснив, що підприємство створене у 2006 році та здійснювало діяльність з утримання багатоквартирних будинків ще до укладення договору про управління. На підтвердження цього посилався на рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 11 жовтня 2018 року № 59/1 про коригування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а також наказ підприємства від 23 жовтня 2018 року № 164 про затвердження тарифів. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з ОСОБА_1 46 930,45 грн основного боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком, 739,36 грн пені, 608,00 грн трьох процентів річних та 1 891,00 грн інфляційних втрат, а також 2 662,40 грн судового збору, 48,00 грн комісії за його сплату та 146,00 грн поштових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та застосувати наслідки спливу позовної давності до відповідної частини позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підтвердження обставин, на які посилалися сторони, судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 461183454 від 22 січня 2026 року квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 64,4 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м, є об`єктом спільної часткової власності.

Згідно із зазначеною інформаційною довідкою ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка вказаної квартири на підставі договору дарування частини квартири від 02 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Руденком А.В., про що 02 жовтня 2018 року внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інші 3/4 частки квартири належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 квітня 2018 року, виданого державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М.

18 березня 2019 року між Комунальним підприємством «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради в особі начальника Камінського В.А., як управителем, та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 14 лютого 2019 року № 7/2, укладено договір № 93 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до пункту 1 договору управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 , а співвласники зобов`язалися оплачувати управителю таку послугу згідно з вимогами законодавства та умовами договору.

Згідно з пунктом 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання та задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та прибудинкової території. До складу послуги входять, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень і прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів, придбання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна та його поточний ремонт.

Пунктом 6 договору передбачено обов`язок кожного зі співвласників оплачувати управителю надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором.

Відповідно до пункту 10 договору ціна послуги з управління багатоквартирним будинком становить 6,25 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення, з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 11 договору плата за послугу з управління нараховується управителем щомісяця та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 30 договору визначено, що він набирає чинності з 01 квітня 2019 року та укладається строком на один рік. Відповідно до пункту 31 договору, якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про відмову від договору, він вважається продовженим на один рік.

Згідно з додатком № 1 до договору № 93 від 18 березня 2019 року, який містить список співвласників та площі квартир і приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 64,40 кв. м. У графі «Прізвище, ім`я, по батькові співвласника» щодо зазначеної квартири вказано ОСОБА_4 .

Додатком № 3 до договору визначено вимоги до якості послуги з управління будинком, зокрема перелік робіт з утримання спільного майна багатоквартирного будинку, прибудинкової території, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, електрообладнання, ліфтів та поточного ремонту, а також періодичність виконання відповідних робіт.

Відповідно до додатка № 4 до договору, який містить кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території, загальна площа квартир і нежитлових приміщень будинку становить 2671,91 кв. м, загальна річна сума витрат з урахуванням податку на додану вартість 200 546,42 грн, а вартість послуги з управління 6,25 грн за 1 кв. м на місяць.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим щодо квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 64,40 кв. м.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що нарахування плати за управління багатоквартирним будинком та обслуговування ліфтів здійснювалися починаючи з жовтня 2018 року. За жовтень 2018 року нараховано 212,49 грн, за листопад та грудень 2018 року по 377,39 грн щомісячно. Починаючи з квітня 2019 року розмір щомісячних нарахувань становив переважно 442,43 грн, із червня 2023 року 471,41 грн, із червня 2024 року 522,29 грн, із січня 2025 року 627,26 грн, а з травня 2026 року 1 123,14 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на кінець липня 2026 року заборгованість за зазначеним особовим рахунком становить 46 930,45 грн. У графі щодо оплати за відповідні розрахункові періоди відомості про внесення платежів відсутні.

Крім того, матеріали справи містять облікові відомості щодо нарахувань за житлово-комунальні послуги за квартирою АДРЕСА_2 , у яких зазначено особовий рахунок № НОМЕР_1 та загальну площу квартири 64,40 кв. м.

Також у матеріалах справи наявне рішення Боярської міської ради від 13 жовтня 2006 року про створення Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства», яким передбачено початок фінансово-господарської діяльності підприємства з 01 листопада 2006 року.

На підтвердження обставин щодо перебоїв в електропостачанні стороною відповідача надано інформаційні повідомлення про планові відключення електричної енергії, оприлюднені на офіційному вебсайті Боярської міської ради, зокрема повідомлення про проведення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» профілактичних робіт в електричних мережах.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг виконавець зобов`язується надати послугу, а замовник оплатити її в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

За змістом статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлових послуг.

Пунктом 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами та тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені відповідними договорами.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок щомісячної оплати спожитих житлово-комунальних послуг, а також установлено, що споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на утримання та ремонт спільного майна, оплату комунальних послуг стосовно спільного майна та винагороду управителю.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 з 02 жовтня 2018 року є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 64,4 кв. м. Інші 3/4 частки квартири належать ОСОБА_2 .

18 березня 2019 року між КП «БГВУЖКГ» та співвласниками багатоквартирного будинку укладено договір № 93 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до умов договору управитель зобов`язався забезпечувати надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а співвласники своєчасно оплачувати зазначені послуги. Пунктом 10 договору визначено ціну послуги в розмірі 6,25 грн за один квадратний метр загальної площі приміщення на місяць, а пунктом 11 передбачено внесення плати не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно з пунктом 30 договору він набрав чинності 01 квітня 2019 року. Пунктом 31 договору передбачено порядок продовження строку його дії.

Отже, відповідач як співвласник квартири є учасником правовідносин, пов`язаних з утриманням спільного майна багатоквартирного будинку, та має передбачений законом обов`язок брати участь у відповідних витратах.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 особисто не підписував договір № 93, а особовий рахунок відкритий на ім`я іншої особи, не спростовують самого обов`язку співвласника оплачувати належним чином надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок боржників виникає у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. За змістом статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку кредитор має право вимагати виконання обов`язку повністю або частково від будь-кого із солідарних боржників.

Частиною першою статті 544 ЦК України передбачено право боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу до інших солідарних боржників.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, провадження № 61-26462св18, сформулював правовий висновок, відповідно до якого кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності, незалежно від того, хто фактично здійснює дії з його утримання. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо оплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника відшкодування відповідної частини понесених витрат.

Аналогічний підхід щодо відшкодування витрат між співвласниками відображено в постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц та від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються житлово-комунальними послугами нарівні зі споживачем та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

За наявності встановлених законом або договором підстав солідарної відповідальності позивач вправі вимагати виконання всього зобов`язання від одного із солідарних боржників, а боржник, який виконав такий обов`язок, набуває право зворотної вимоги відповідно до статті 544 ЦК України.

Судом установлено, що відповідач набув право власності на 1/4 частку квартири 02 жовтня 2018 року. За загальним правилом набуття права власності на нерухоме майно не зумовлює автоматичного переходу до нового власника грошових боргів попереднього власника за житлово-комунальні послуги.

Тому відповідач не може нести відповідальності за зобов`язаннями, які виникли до набуття ним права власності, за відсутності доказів прийняття таких зобов`язань.

Разом із тим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, зазначивши, що здійснив перерахунок заборгованості починаючи з жовтня 2018 року.

Отже, доводи відповідача щодо неправомірності покладення на нього боргів попереднього власника є обґрунтованими за своїм змістом, однак самі по собі не спростовують вимог щодо оплати послуг, нарахованих після набуття ним права власності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.

Згідно зі статтею 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення, а її сплив є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25, сформулювала висновок щодо особливостей перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Зокрема, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, вона підлягала продовженню відповідно до Закону України № 540-IX на строк дії карантину, а надалі відповідно до законодавчих змін, пов`язаних із воєнним станом.

З 30 січня 2024 року законодавством було передбачено зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Водночас Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачалося зупинення перебігу позовної давності.

Позивач звернувся до суду 24 лютого 2026 року.

Враховуючи, що після зменшення позовних вимог позивач заявляє заборгованість починаючи з жовтня 2018 року, позовна давність щодо відповідних платежів не спливла станом на 02 квітня 2020 року.

З огляду на встановлені законодавством особливості продовження та зупинення позовної давності, а також дату звернення позивача до суду, підстав для застосування наслідків спливу загальної позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості суд не встановив.

Отже, заява представника відповідача про застосування наслідків спливу загальної позовної давності щодо основного боргу задоволенню не підлягає.

Представник відповідача посилався на неналежне надання послуг у зв`язку з відключеннями електричної енергії та опалення.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що предметом цього спору є стягнення плати за послугу з управління багатоквартирним будинком.

Зазначена послуга є комплексною та включає утримання спільного майна, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, прибирання, поточний ремонт та інші передбачені договором роботи.

Тому сам факт тимчасового припинення електропостачання або теплопостачання не свідчить про повне ненадання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Водночас відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати у випадку ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

За змістом статті 26 зазначеного Закону виконавець комунальної послуги або управитель зобов`язаний здійснювати передбачений законодавством перерахунок вартості послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості.

Надані відповідачем повідомлення про відключення електроенергії самі по собі не підтверджують обсягу невиконаних управителем робіт та розміру плати, яка підлягала б перерахунку.

Отже, зазначені доводи не є достатніми для висновку про повну відсутність обов`язку оплачувати послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів здійснюється з урахуванням передбачених законом умов та обмежень.

Позивачем подано розрахунок, згідно з яким за періоди прострочення з 21 лютого 2024 року по 01 серпня 2026 року нараховано 739,36 грн пені, 608,00 грн трьох процентів річних та 1 891,00 грн інфляційних втрат.

Суд ураховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 у редакціях, чинних у відповідні періоди.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 заборона нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат і процентів річних поширюється на визначені нормативним актом випадки, зокрема щодо окремих територій бойових дій, тимчасової окупації та пошкодженого внаслідок воєнних дій нерухомого майна.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції:

«1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»

Таким чином, з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій).

Судом установлено, що житлово-комунальні послуги, за оплату яких виникла спірна заборгованість, надавалися за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309, місто Боярка Боярської міської територіальної громади (код UA32140030010045925) було віднесено до територій можливих бойових дій із зазначенням дати виникнення та припинення можливості бойових дій 26 березня 2022 року.

Отже, у період, за який позивачем здійснено нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а саме у 20242026 роках, місто Боярка не належало до територій, щодо яких продовжувалася можливість ведення бойових дій за зазначеним Переліком. Тому передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 у редакції постанови від 29 грудня 2023 року № 1405 територіальна заборона на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних не поширюється на спірні правовідносини.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність факту надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком, наявність заборгованості за їх оплату та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 46 930,45 грн, пені в розмірі 739,36 грн, трьох процентів річних у розмірі 608,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1891,00 грн. Водночас судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при визначенні загальної суми заборгованості, оскільки сукупний розмір зазначених нарахувань становить 50 168,81 грн, а не 50 368,81 грн, як зазначено в заяві про зменшення позовних вимог. Враховуючи, що суд при вирішенні спору виходить із доведених складових заявлених вимог та їх арифметично правильного підсумку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 50 168,81 грн, у тому числі 46 930,45 грн основного боргу, 739,36 грн пені, 608,00 грн трьох процентів річних та 1 891,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано платіжну інструкцію від 24 лютого 2026 року, відповідно до якої перераховано 2 662,40 грн судового збору.

Водночас зазначена платіжна інструкція містить відомості про банківську комісію в розмірі 26,62 грн, тоді як позивач просить стягнути комісію в розмірі 48,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18 дійшов висновку, що банківська комісія за перерахування судового збору не є частиною судового збору або судовими витратами, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак вимога позивача про стягнення 48,00 грн банківської комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про відшкодування 146,00 грн поштових витрат суд зазначає, що такі витрати можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних із розглядом справи, лише за умови належного документального підтвердження їх фактичного понесення, необхідності та зв`язку з розглядом цієї справи.

Саме лише зазначення відповідної суми в позовній заяві не є достатнім доказом її сплати.

За відсутності належних платіжних документів та інших доказів фактичного понесення зазначених витрат вимога про їх відшкодування задоволенню не підлягає. Доказів таких витрат позивачем не надано. Відтак, в задоволенні вимоги про стягнення поштових витрат суд відмовляє.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 50 168,81 грн, що складається з основного боргу в розмірі 46 930,45 грн, пені в розмірі 739,36 грн, трьох процентів річних у розмірі 608,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 891,00 грн, із заявлених позивачем 50 368,81 грн, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 651,83 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради (код ЄДРПОУ 34702930, місцезнаходження: Київська область, м. Боярка, вул. Петра Сагайдачного, буд. 30) заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 50 168 (п`ятдесят тисяч сто шістдесят вісім) гривень 81 копійку та судовий збір у сумі 2 651 (дві тисячі шістсот п`ятдесят одна) гривня 83 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

14.10.2026 року