Решение № 140618566, 14.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 359/7571/24

Провадження № 2/369/1880/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» про захист прав споживачів,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» про захист прав споживачів, стягнення неустойки за ненадання підмінного автомобіля на час гарантійного ремонту, відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography Long, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який було придбано у ТОВ «Віді-Пауер» на підставі договору купівлі-продажу № ПАсА 0003/061 від 02 березня 2021 року.

Позивачі зазначають, що протягом гарантійного строку експлуатації автомобіля в ньому виникли технічні недоліки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру Jaguar Land Rover Київ Аеропорт, діяльність якого здійснюється філією «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів», для проведення гарантійного ремонту транспортного засобу. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до зазначеного сервісного центру заяву про проведення гарантійного ремонту автомобіля, а також окрему письмову заяву про надання йому підмінного автомобіля на період виконання ремонтних робіт. Того ж дня між сторонами було оформлено акт приймання-передачі автомобіля для проведення ремонту. 05 березня 2024 року на вимогу працівників сервісного центру ОСОБА_1 повторно підписав заяву-замовлення на обслуговування автомобіля № 8123848 та акт приймання-передачі транспортного засобу № 8123848 від 05 березня 2024 року. Як стверджують позивачі, незважаючи на передання автомобіля для проведення гарантійного ремонту та подання письмової вимоги про надання підмінного транспортного засобу, відповідач не забезпечив ОСОБА_1 підмінним автомобілем, чим порушив його права як споживача. Позивачі посилаються на те, що відповідно до умов гарантійного сервісного обслуговування, викладених у сервісній книжці автомобіля № ПАсА 0003/61 від 02 березня 2021 року, зокрема на сторінках 4142, протягом гарантійного строку передбачено надання послуг Land Rover Assistance, у тому числі забезпечення власника підмінним автомобілем на час проведення ремонту. Крім того, позивачі зазначають, що 04 березня 2024 року під час телефонної розмови з працівником сервісного центру на ім`я ОСОБА_3 було повідомлено про надання йому підмінного автомобіля ТОВ «Віннер Автомотів». Аналогічну інформацію, за твердженням позивачів, було підтверджено асистуючою компанією «СОС Сервіс Україна». Однак фактично підмінний автомобіль надано не було. 20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру Jaguar Land Rover Київ Аеропорт із досудовою претензією щодо невиконання зобов`язань, пов`язаних із гарантійним обслуговуванням автомобіля. 28 березня 2024 року ним було отримано відповідь на зазначену претензію, проте, як стверджують позивачі, вимогу про надання підмінного автомобіля відповідач не виконав. На обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на положення частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких на письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається з доставкою товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації), а за кожний день затримки виконання такої вимоги споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару. Позивачі вважають, що відповідач, не надавши підмінного автомобіля на час гарантійного ремонту, порушив як умови гарантійного сервісного обслуговування, передбачені сервісною книжкою, так і вимоги законодавства про захист прав споживачів. Вартість автомобіля становить 152 000 євро, а тому розмір неустойки за один день прострочення виконання вимоги про надання підмінного автомобіля становить 1 520 євро, що відповідає одному відсотку його вартості. За розрахунком позивачів, період невиконання відповідачем вимоги про надання підмінного автомобіля з 04 березня 2024 року по 18 липня 2024 року становить 137 днів, у зв`язку з чим загальний розмір неустойки за вказаний період визначено в сумі 208 240 євро. Крім того, позивачі вважають, що неустойка підлягає подальшому нарахуванню в розмірі одного відсотка вартості автомобіля за кожний наступний день невиконання відповідачем відповідного обов`язку до моменту завершення гарантійного ремонту автомобіля або надання підмінного транспортного засобу. Також позивачі зазначають, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо надання підмінного автомобіля ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, розмір якої визначено в сумі 124 000 грн. На підтвердження права на її відшкодування позивачі посилаються на положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з необхідністю захисту своїх порушених прав та підготовкою позовної заяви ним понесено витрати на отримання юридичних консультацій у розмірі 60 000 грн, які він просить покласти на відповідача. З урахуванням викладеного позивачі просять суд зобов`язати ТОВ «Віннер Автомотів» виплатити ОСОБА_1 неустойку за ненадання підмінного автомобіля на час гарантійного ремонту транспортного засобу Land Rover Range Rover Autobiography Long, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за період з 04 березня 2024 року по 18 липня 2024 року; стягнути неустойку за подальше невиконання вимоги про надання підмінного автомобіля в розмірі одного відсотка вартості автомобіля за кожний день прострочення до дати завершення ремонту або надання підмінного автомобіля; стягнути на користь ОСОБА_1 124 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 60 000 грн витрат на юридичні консультації.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.11.2025 року справу прийнято до провадження, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначене проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.05.2026 року було закрите підготовче провадження у справі, призначене проведення судового розгляду по суті.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

29 жовтня 2024 року представник відповідача ТОВ «Віннер Автомотів» адвокат Бондар А.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що 04 березня 2024 року автомобіль Land Rover Range Rover Autobiography Long, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , було доставлено евакуатором ТОВ «СОС Сервіс Україна» на територію сервісного центру відповідача. Водночас акт приймання-передачі автомобіля від 04 березня 2024 року, на думку відповідача, підтверджує лише факт його транспортування, а не передання для проведення гарантійного ремонту. Відповідач стверджує, що 05 березня 2024 року ним було підготовлено замовлення на обслуговування автомобіля та акт приймання-передачі транспортного засобу, однак позивач не підписав зазначені документи належним чином, вніс до них виправлення та не погодив умови проведення ремонту. Незважаючи на неодноразові письмові звернення відповідача від 06, 12, 19, 28 березня та 04 квітня 2024 року, позивач не надав підписаних документів, оригіналу сервісної книжки та документа, який підтверджує придбання автомобіля саме ним, а також не прибув до сервісного центру для складання рекламаційного акта.

Посилаючись на положення Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, відповідач зазначає, що без належного оформлення наряду-замовлення та акта приймання-передачі автомобіля проведення гарантійного ремонту є неможливим. За твердженням відповідача, автомобіль перебуває на території сервісного центру, проте гарантійний ремонт не розпочався з причин, які залежать від позивача. Крім того, 16 липня 2024 року закінчився гарантійний строк на автомобіль. Щодо вимоги про стягнення неустойки за ненадання підмінного автомобіля відповідач зазначає, що автомобілі не включені до Переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172, а тому обов`язок надавати підмінний автомобіль на час ремонту законодавством на нього не покладено. Також відповідач посилається на умови гарантійної та сервісної книжки, відповідно до яких підмінний автомобіль може надаватися через службу підтримки Land Rover Assistance на строк до п`яти робочих днів. На думку відповідача, таке надання не є його безумовним обов`язком, тим більше за відсутності фактично розпочатого гарантійного ремонту.

Крім того, відповідач заперечує проти розрахунку неустойки в розмірі 208 240 євро та її подальшого нарахування в сумі 1 520 євро за кожний день прострочення. Зазначає, що позивач визначив вартість автомобіля в сумі 152 000 євро на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2021 року, укладеного з іншою особою. Натомість ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль 08 червня 2023 року за іншим договором, який до позовної заяви не долучено. Відтак, на думку відповідача, вартість автомобіля, покладена в основу розрахунку неустойки, належними доказами не підтверджена. Також відповідач вважає безпідставною участь ОСОБА_2 у справі як співпозивача, оскільки останній не є власником автомобіля, не перебував у спірних правовідносинах із відповідачем, а позовна заява не містить обґрунтування порушення його прав. Долучена до позову довіреність, на думку відповідача, підтверджує лише повноваження Підгурського Є.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 щодо автомобіля, але не надає йому самостійного права вимоги. Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 124000 грн відповідач зазначає, що позивач не довів факту її заподіяння, протиправності дій відповідача, причинного зв`язку між такими діями та заявленими моральними стражданнями, а також не обґрунтував розміру відшкодування. Відповідач також заперечує проти стягнення 60 000 грн витрат на правничу допомогу у зв`язку з відсутністю належних доказів їх понесення та обґрунтування розміру. Водночас повідомляє, що попередній розрахунок його власних витрат на професійну правничу допомогу становить 50 000 грн.

З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

22 травня 2025 року представник відповідача ТОВ «Віннер Автомотів» адвокат Бондар А.В. подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких підтримала раніше викладені у відзиві заперечення проти позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не дотримався встановленої процедури звернення щодо проведення гарантійного ремонту автомобіля, зокрема не підписав акт приймання-передачі транспортного засобу від 05 березня 2024 року та замовлення на обслуговування № 812348 від 05 березня 2024 року, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості розпочати гарантійний ремонт. На підтвердження зазначених обставин відповідач послався на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року у справі № 607/8438/24, яке, за його твердженням, набрало законної сили 13 листопада 2024 року. Відповідач зазначив, що цим рішенням встановлено недотримання ОСОБА_1 вимог пунктів 24, 25, 28, 29 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721. Посилаючись на частину четверту статті 82 ЦПК України, відповідач вважає, що зазначені обставини мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Також наголосив, що гарантійний строк на автомобіль закінчився 16 липня 2024 року. Щодо ненадання підмінного автомобіля відповідач повторно зазначив, що автомобілі не включені до Переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172, а тому обов`язок надавати підмінний автомобіль на час гарантійного ремонту законодавством на нього не покладено. Крім того, відповідно до умов гарантійної та сервісної книжки надання підмінного автомобіля здійснюється через службу підтримки Land Rover Assistance за рішенням виробника або відповідної компанії, яка надає такі послуги, та не є безумовним обов`язком відповідача.

Також відповідач повідомив, що 10 грудня 2024 року на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 04 грудня 2024 року автомобіль було передано службі евакуації ТОВ «СОС Сервіс Україна», а 11 грудня 2024 року позивач отримав його за місцем свого проживання без зауважень. Відповідач наголосив, що з 10 грудня 2024 року автомобіль не перебуває на його території, при цьому документи для проведення гарантійного ремонту позивачем так і не були підписані. Окрім цього, відповідач заперечив проти розрахунку неустойки в розмірі 208 240 євро та її подальшого нарахування, зазначивши, що позивач визначив вартість автомобіля в сумі 152 000 євро на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2021 року, укладеного з іншою особою. Натомість ОСОБА_1 придбав автомобіль 08 червня 2023 року за іншим договором, який до матеріалів справи не долучено. Тому, на думку відповідача, заявлений розмір неустойки належними доказами не підтверджений. Також відповідач зазначив, що позивач не надав належних доказів заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтував вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Віннер Автомотів» адвокат Бондар А.В. проти задоволення позову заперечувала, підтримала доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, з підстав, наведених у них. Наголосила на відсутності у відповідача обов`язку надавати позивачу підмінний автомобіль, недотриманні позивачем установленої процедури оформлення гарантійного ремонту, а також недоведеності заявлених позовних вимог. Просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підтвердження обставин, на які посилалися сторони, судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є ненадання підмінного автомобіля на період гарантійного ремонту транспортного засобу Land Rover Range Rover Autobiography Long, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Згідно з договором купівлі-продажу № ПАсА-0003/061 від 02 березня 2021 року, укладеним між ТОВ «Віді-Пауер» та ОСОБА_4 , предметом договору був автомобіль Land Rover Range Rover LWB, 2020 року випуску, вартістю 5 038 800 грн, що на дату укладення договору становило еквівалент 152 000 євро.

Із відповіді Головного сервісного центру МВС на адвокатський запит від 23 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на зазначений автомобіль 08 червня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6141/2023/3866627. У матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу.

04 березня 2024 року евакуатором, на підставі замовлення ОСОБА_1 , доставлено автомобіль марки «Land Rover Range Rover Autobiography Long», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , на територію філії «Віннер ЛЦКА» в с.Чубинське вул.Київська, 45 Бориспільський район Київська область.

Як вбачається із копії акту прийому-передачі зазначеного транспортного засобу у графі «протокол інспектування транспортного засобу» зазначено: «при передачі: 04 березня 2024 року, час 08:25 год., пробіг 52367, адреса: АДРЕСА_1 ; при поверненні: 04 березня 2024 року, час: 17:49 год., пробіг 52367, адреса: с. Чубинське, вул. Київська, 45». У графі «Представник «СОС Сервіс Україна» прийняв ТЗ Пилипчук О.Т. (підпис); власник авто передав ОСОБА_1 (підпис); Представник «СОС Сервіс Україна» передав ТЗ ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_6 (підпис).

04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до сервісного центру Jaguar Land Rover Київ Аеропорт та ТОВ «СОС Сервіс Україна», в якій просив на час ремонту належного йому автомобіля надати з доставкою підмінний автомобіль аналогічної марки, моделі та модифікації. Зазначена заява датована 04 березня 2024 року та містить відмітку про її підписання електронним підписом.

05 березня 2024 року філією «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» підготовлено замовлення на обслуговування № 812348 від 05 березня 2024 року із зазначенням причини звернення та Акт приймання-передачі дорожнього транспортного засобу (ДТЗ) його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 05 березня 2024 року та направлено рекомендованим листом позивачу для їх підписання.

Позивач ОСОБА_1 у акті приймання-передачі ДТЗ його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 05 березня 2024 року зазначив: «З умовами наведеними нижче п`ятого пункту не згідний. Додаткові умови зі мною погоджені не були. Для погодження умов, котрі можуть бути необхідні при проведенні гарантійного ремонту, прошу звертатись в кожному окремому випадку письмово на мою електронну пошту… з завіренням ЕПЦ … ОСОБА_1 (підпис). 05 березня 2024 року. Передаю ДТЗ виконавцю. ОСОБА_1 (підпис). 05 березня 2024 року. Надаю згоду на дорожній іспит ДТЗ співробітникам виконавця для діагностування та/або якості виконаних ремонтних робіт. ОСОБА_1 (підпис). 05 березня 2024 року.»

Також у замовленні на обслуговування № 812348 від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 зазначив: «Вважаю датою прийому автомобіля 04 березня 2024 року, виходячи із акту прийому-передачі «SOS Servise Ukraina» від 04 березня 2024 року, де вказано дату фактичної передачі автомобіля і час. Також дата і час приймання автомобіля представником ТОВ «Віннер Автомотів» ОСОБА_7 зазначена 04 березня 2024 року, про що він поставив свій підпис. ОСОБА_1 (підпис).» Також вказав: «З моїх слів скарги записані вірно, до кожного пункту надав відео, котре характеризує проблему, поломку (підпис) ОСОБА_1 »

20 березня 2024 року ОСОБА_1 на адресу відповідача надіслав досудову претензію, у якій, серед іншого, зазначив, що істотний недолік робить неможливим і недопустимим використання автомобіля відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів.

28 березня 2024 року відповідач у листі за № 240328/2, адресованому ОСОБА_1 , повідомив останнього, що філією «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» розглянуто заяви позивача від 25 березня 2024 року та 26 березня 2024 року щодо стану ремонту автомобіля. Вказав, що станом на дату відповіді позивачем не було підписано замовлення на обслуговування № 8123848 від 05 березня 2024 року та акт приймання-передачі ДТЗ його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 05 березня 2024 року, які направлялись Філією.

Аналогічні по змісту листи були направлені ОСОБА_1 відповідачем 04 квітня 2024 року за № 240402/2 та 24 квітня 2024 року за № 240423/1.

Щодо належного оформлення зазначених документів між сторонами існує спір. Позивач посилається на їх підписання та передання автомобіля для проведення гарантійного ремонту, тоді як відповідач заперечує належне погодження сторонами умов ремонту, вказуючи на неповноту підписів і внесені позивачем виправлення.

Крім того, матеріали справи містять сервісну та гарантійну книжку автомобіля, якою визначено умови гарантійного обслуговування та передбачено програму підтримки Land Rover Assistance.

Зі змісту відповідних положень сервісної та гарантійної книжки вбачається, що програма Land Rover Assistance передбачає надання допомоги власникам автомобілів у разі виникнення несправностей, зокрема транспортування автомобіля до авторизованого сервісного центру, а за визначених умов можливість користування підмінним автомобілем. Умови та обсяг надання зазначених послуг є предметом спору між сторонами.

Також до матеріалів справи долучено довіреність від 24 січня 2024 року, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 щодо представництва інтересів, пов`язаних зі спірним автомобілем.

Судом також встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року у справі № 607/8438/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» про захист прав споживача шляхом визнання істотного недоліку автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography Long, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 січня 2026 року у справі № 607/8438/24, провадження № 61-16966св24, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року без змін.

Під час розгляду зазначеної справи судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography Long, VIN НОМЕР_2 , який 04 березня 2024 року за його замовленням був доставлений евакуатором на територію філії «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» для проведення діагностики та гарантійного ремонту. Також судами встановлено, що 04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про прийняття автомобіля на гарантійний ремонт, у якій зазначив перелік несправностей транспортного засобу. 05 березня 2024 року відповідачем було підготовлено замовлення на обслуговування № 8123848 та акт приймання-передачі дорожнього транспортного засобу для надання послуг із технічного обслуговування і ремонту, які направлено позивачу для підписання.

Разом із тим судами у справі № 607/8438/24 встановлено, що ОСОБА_1 не було належним чином підписано зазначені документи, що перешкоджало відповідачу розпочати передбачені законодавством процедури діагностики та гарантійного ремонту автомобіля.

Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідно до пунктів 24, 25, 26 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, документом, який підтверджує передання дорожнього транспортного засобу на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення, в якому споживач своїм підписом погоджує обсяги та строки виконання гарантійного ремонту.

Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності належно оформлених документів відповідач був позбавлений можливості провести діагностику та гарантійний ремонт автомобіля, встановити наявність заявлених несправностей і визначити їх характер. При цьому Верховний Суд зазначив, що позивачем не доведено наявності істотного недоліку транспортного засобу, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявленої у тій справі позовної вимоги.

Оцінюючи значення зазначеної постанови Верховного Суду для вирішення цього спору, суд виходить із такого.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас відповідно до частини сьомої статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, установлені судовими рішеннями у справі № 607/8438/24 фактичні обставини щодо доставлення автомобіля до сервісного центру, оформлення документів та їх непідписання підлягають урахуванню судом у цій справі з огляду на склад учасників спору та предмет доказування.

Разом із тим суд враховує, що у справі № 607/8438/24 вирішувалося питання про наявність істотного недоліку автомобіля, тоді як у справі, що розглядається, позивачі заявили вимоги про стягнення неустойки за ненадання підмінного автомобіля, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з інших юридичних фактів, передбачених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами, визначеними законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Зокрема, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар (частина перша статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, а за відсутності таких умов товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Згідно зі статтею 675 ЦК України гарантійний строк може бути встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 708 ЦК України покупець у разі виявлення недоліків товару протягом гарантійного строку має право, зокрема, вимагати безоплатного усунення недоліків товару.

Статтею 709 ЦК України встановлено, що продавець або виготовлювач чи уповноважені ними представники зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця та задовольнити його законні вимоги.

Відповідно до частини другої статті 709 ЦК України вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар незалежно від моделі з доставкою. Аналогічні гарантії передбачені частиною дев`ятою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається з доставкою товар аналогічної марки, моделі, артикулу, модифікації незалежно від моделі. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару.

Разом із тим застосування зазначеної відповідальності передбачає встановлення обставин, із якими закон пов`язує виникнення відповідного обов`язку, зокрема пред`явлення споживачем належної вимоги, наявності правових підстав для проведення гарантійного ремонту, виникнення у відповідної особи обов`язку надати підмінний товар та порушення такого обов`язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За змістом статті 611 ЦК України правові наслідки порушення зобов`язання настають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, для стягнення неустойки необхідно встановити наявність відповідного зобов`язання, факт його порушення та правові підстави для застосування визначеної законом відповідальності.

При цьому суд ураховує положення статті 614 ЦК України, згідно з якими особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Як встановлено судовими рішеннями у справі № 607/8438/24, після доставлення автомобіля до сервісного центру відповідач оформив та направив ОСОБА_1 документи, необхідні для прийняття транспортного засобу на гарантійний ремонт, однак ці документи не були належним чином підписані позивачем.

Верховний Суд у постанові від 06 січня 2026 року дійшов висновку, що за таких обставин відповідач був позбавлений можливості розпочати діагностику та гарантійний ремонт автомобіля.

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення вимоги про стягнення неустойки, оскільки свідчать про відсутність належного оформлення передання автомобіля на гарантійний ремонт відповідно до спеціального Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 72/10352.

Суд ураховує, що сам факт фізичного перебування транспортного засобу на території сервісного центру не є тотожним належному оформленню його прийняття для проведення гарантійного ремонту.

Відповідно до пункту 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 72/10352, істотним недоліком є недолік, який робить неможливим або недопустимим використання дорожнього транспортного засобу відповідно до його призначення, може становити загрозу для життя споживача чи інших осіб або потребує значних витрат праці й часу для його усунення та повторно проявляється після ремонту.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 721 у разі виявлення під час експлуатації дорожнього транспортного засобу недоліку або істотного недоліку споживач має право звернутися до виконавця на один із пунктів сервісної мережі, зазначених у сервісній книжці, за власним вибором. Підставою для розгляду вимоги щодо проведення гарантійного ремонту є письмова заява споживача, складена в довільній формі, яка повинна містити опис виявленого недоліку та вимоги споживача.

Пунктом 22 Порядку № 721 передбачено, що недоліки транспортного засобу усуваються шляхом ремонту комплектувального виробу, окремої складової частини або, у разі недоцільності такого ремонту, їх заміни, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог експлуатаційної документації та нормативних документів.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 721 під час приймання дорожнього транспортного засобу на гарантійний ремонт виконавець у присутності споживача перевіряє його споживчі властивості, комплектність, наявність видимих пошкоджень, ідентифікаційні дані, документи на транспортний засіб і сервісну книжку, а також встановлює наявність заявленого недоліку. За результатами такого огляду виконавець оформлює наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків.

Згідно з пунктами 25, 26 Порядку № 721 документом, який підтверджує передання дорожнього транспортного засобу на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення. Споживач своїм підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та строки виконання гарантійного ремонту. Після виконання ремонтних робіт виконавець робить відповідну відмітку в сервісній книжці із зазначенням номера та дати оформлення наряду-замовлення.

Пунктом 28 Порядку № 721 передбачено, що претензії споживача щодо виявлених недоліків транспортного засобу подаються за його вибором до пункту сервісної мережі, виконавця, продавця або виробника. Такі претензії розглядаються за умови їх подання у письмовій формі із зазначенням необхідних відомостей про споживача, звернення протягом гарантійного строку, а також пред`явлення документа, що засвідчує факт купівлі транспортного засобу, та сервісної книжки.

Отже, зі змісту наведених положень убачається, що процедура проведення гарантійного ремонту дорожнього транспортного засобу передбачає не лише звернення споживача з відповідною письмовою заявою та фактичне доставлення автомобіля до сервісного центру, а й оформлення передбачених законодавством документів, зокрема наряду-замовлення, яким підтверджується передання транспортного засобу на гарантійний ремонт і погоджуються обсяги та строки виконання ремонтних робіт.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 січня 2026 року у справі № 607/8438/24, зазначивши, що документом, який підтверджує передання автомобіля на гарантійний ремонт та має значення для визначення початку перебігу строку такого ремонту, є належним чином оформлений наряд-замовлення.

При цьому Верховним Судом у зазначеній справі підтверджено встановлені судами попередніх інстанцій обставини, відповідно до яких ОСОБА_1 після доставлення 04 березня 2024 року автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography Long, VIN НОМЕР_2 , до сервісного центру відповідача не дотримався вимог пунктів 24, 25, 28, 29 Порядку № 721, зокрема не підписав належним чином акт приймання-передачі транспортного засобу та замовлення на обслуговування від 05 березня 2024 року.

Ураховуючи встановлені судовими рішеннями обставини, а також за відсутності інших доказів, які б підтверджували належне оформлення гарантійного ремонту, виникнення у відповідача обов`язку надати підмінний автомобіль незалежно від такого оформлення та порушення цього обов`язку, суд доходить висновку про недоведеність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у заявленому розмірі.

При цьому посилання позивачів на вартість автомобіля та здійснений ними розрахунок неустойки саме по собі не підтверджує факту порушення відповідачем зобов`язання, оскільки розмір відповідальності може визначатися лише після встановлення передбачених законом підстав для її застосування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності з положеннями статей 509, 526, 610, 611, 708, 709 ЦК України, статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 2426 Порядку № 721, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах у відповідача не виник обов`язок щодо надання позивачу підмінного автомобіля на умовах, із порушенням яких закон пов`язує стягнення заявленої неустойки. Зокрема, як установлено судовими рішеннями у справі № 607/8438/24 та підтверджено постановою Верховного Суду від 06 січня 2026 року, ОСОБА_1 не забезпечив належного оформлення документів, необхідних для прийняття автомобіля на гарантійний ремонт, унаслідок чого відповідач був позбавлений можливості провести його діагностику та розпочати ремонтні роботи. За таких обставин саме лише фізичне доставлення транспортного засобу на територію сервісного центру та направлення письмової вимоги про надання підмінного автомобіля не свідчать про виникнення у відповідача простроченого зобов`язання з його надання. Відтак відсутні підстави вважати, що відповідач допустив порушення зобов`язання у розумінні статті 610 ЦК України, а отже, відсутня й необхідна правова передумова для застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки. Покладення такої відповідальності за відсутності встановленого порушення відповідного обов`язку суперечило б правовій природі неустойки як наслідку порушення зобов`язання, визначеній статтями 549 та 611 ЦК України.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку з пошкодженням чи знищенням її майна.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

З урахуванням наведеного, для вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди суд повинен установити факт порушення права позивача, наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між неправомірною поведінкою відповідача та такою шкодою, а також інші передбачені законом умови відповідальності.

Оскільки у цій справі не доведено неправомірності дій чи бездіяльності відповідача щодо ненадання підмінного автомобіля, а також належними доказами не підтверджено наявність моральної шкоди в заявленому розмірі та її причинний зв`язок із поведінкою відповідача, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення 124 000 грн моральної шкоди.

Щодо заявленої вимоги про стягнення 60 000 грн витрат на юридичні консультації суд зазначає, що відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат і розподіляються судом за результатами розгляду справи з урахуванням установлених законом вимог щодо їх підтвердження, необхідності та співмірності.

Ураховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачів на професійну правничу допомогу не підлягають покладенню на відповідача.

За наведених обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, врахувавши встановлені судовими рішеннями у справі № 607/8438/24 обставини та правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» про захист прав споживачів, стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 15, 16, 23, 509, 526, 549, 610, 611, 614, 673, 675, 708, 709, 1167 ЦК України, статтями 4, 7, 8 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» про захист прав споживачів, стягнення неустойки за ненадання підмінного автомобіля, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

14.10.2026 року