Решение № 140618459, 14.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20241/25

Провадження № 2/369/7151/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря судового засідання Худинець Д.С.

за участю

представника позивача Мустіпан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Юніт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Юніт» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №17/10/24-04, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 1.2 договору сума кредитного ліміту становила 35 000,00 грн, строк кредитування 360 календарних днів, тобто з 17 жовтня 2024 року по 12 жовтня 2025 року, а процентна ставка визначена у розмірі 0,3 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були надані відповідачу, однак останній своїх договірних зобов`язань належним чином не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання та здійснив лише один платіж у сумі 2 000,00 грн.

Станом на 14 жовтня 2025 року, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 70 836,00 грн, з яких: 35 000,00 грн основна сума кредиту; 35 836,00 грн проценти за користування кредитом.

Просив суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість в розмірі 70 836 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позов. Відповідач просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що фактично був позбавлений можливості своєчасно подати відзив, оскільки після отримання представником доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» було встановлено відсутність у електронній справі позовної заяви та доданих до неї документів. Лише після безпосереднього ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи в приміщенні суду ним було отримано можливість сформувати правову позицію та підготувати відзив, у зв`язку з чим відповідач просив поновити процесуальний строк на його подання.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що позивачем не доведено фактичне надання кредитних коштів у розмірі 35 000,00 грн, оскільки відповідно до платіжної інструкції на його банківський рахунок було перераховано лише 29 950,00 грн. На думку відповідача, різниця між сумою, визначеною договором, та фактично отриманими коштами становить комісію та інші платежі, які безпідставно включено до суми кредиту. Відповідач також посилався на положення Закону України «Про споживче кредитування» та практику Верховного Суду щодо нікчемності умов договору про оплату послуг, які не конкретизовані договором та фактично є платою за дії кредитодавця, що здійснюються у власних інтересах.

Крім того, відповідач вказував, що позивач не надав належного розрахунку заборгованості, який би дозволяв перевірити порядок її формування, періоди нарахування процентів та врахування здійсненого відповідачем платежу в сумі 2 000,00 грн від 14.12.2024. На думку відповідача, наданий графік платежів не є розрахунком фактичної заборгованості, а тому не підтверджує заявлений до стягнення розмір боргу.

Також відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що позивачем не надано договору про надання правничої допомоги, документів щодо оплати послуг адвоката, актів приймання-передачі виконаних робіт та інших доказів, які б підтверджували фактичне понесення таких витрат і їх розмір.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, однак у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності відповідача з урахуванням поданих доказів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що 17 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Юніт» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №17/10/24-04. Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, визначені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредитного ліміту становить 35 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування складає 360 календарних днів з 17 жовтня 2024 року по 12 жовтня 2025 року.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що процентна ставка становить 0,3 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 109,609 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту визначена сторонами у розмірі 77 886,00 грн.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 4.3.1 договору позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти у строки, визначені договором.

Разом з тим судом встановлено, що згідно з платіжною інструкцією №106 від 18 жовтня 2024 року на банківський рахунок відповідача було фактично перераховано 29950,00 грн.

Інших доказів, які б підтверджували перерахування відповідачу різниці між сумою, визначеною договором (35 000,00 грн), та фактично сплаченою сумою (29 950,00 грн), матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, визначених договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які підтверджуються договором про споживчий кредит №17/10/24-04 від 17.10.2024. Позивач на підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредитних коштів надав до суду платіжну інструкцію №106 від 18.10.2024.

Разом із тим суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору сума кредитного ліміту становить 35 000,00 грн.

Однак із платіжної інструкції №106 від 18.10.2024 вбачається, що позивач фактично перерахував відповідачу лише 29 950,00 грн.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахування відповідачу решти кредитних коштів у розмірі 5 050,00 грн, матеріали справи не містять, а позивач таких доказів суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів факт видачі кредитних коштів лише у розмірі 29 950,00 грн, тоді як видача кредиту в іншій частині документально не підтверджена.

Відповідно до статті 81 ЦПК України саме сторона, яка посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог, повинна довести їх належними доказами.

Оскільки позивач не довів передачу відповідачу всієї суми кредиту, визначеної договором, підстави для стягнення основного боргу понад фактично видані кошти відсутні.

Суд бере до уваги доводи відповідача щодо недоведеності фактичної видачі кредитних коштів у розмірі 35 000,00 грн, оскільки вони підтверджуються наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 106 від 18.10.2024, відповідно до якої на рахунок відповідача перераховано 29 950,00 грн. У цій частині заперечення відповідача є обґрунтованими.

Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача про відмову в позові в повному обсязі, оскільки факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 29 950,00 грн та порушення ним обов`язку щодо їх повернення підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому у позивача виникло право на стягнення фактично наданої суми кредиту та процентів, нарахованих на неї відповідно до умов договору.

Щодо нарахування процентів

Відповідно до статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1.5 договору процентна ставка становить 0,3 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а відповідно до пункту 3.4 договору проценти нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

Разом із тим проценти можуть бути нараховані лише на суму коштів, яка фактично була передана позичальнику.

Оскільки судом встановлено, що відповідач фактично отримав 29 950,00 грн, саме ця сума є базою для нарахування процентів.

Строк кредитування відповідно до договору становить 360 календарних днів, а розмір процентної ставки 0,3 % на день.

Отже, сума процентів за весь строк кредитування складає: 29 950,00 грн ? 0,3 % ? 360 днів = 32 346,00 грн. Таким чином, обґрунтованим є стягнення: основного боргу 29 950,00 грн; процентів 32 346,00 грн.

Загальна сума заборгованості, підтверджена належними та допустимими доказами, становить: 62 296,00 грн.

Позивач просив стягнути 70 836,00 грн, однак заявлений ним розрахунок здійснений виходячи із суми кредиту 35 000,00 грн, тоді як документально підтверджено видачу лише 29 950,00 грн. Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги про стягнення 70 836,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 62 296,00 грн. Таким чином, позов підлягає задоволенню на 87,94 %. У зв`язку з цим судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2 662,82 грн..

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та у разі задоволення позову покладаються на сторону, яка програла спір, у порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 1 від 07.01.2026 року, додаткову угоду № 18 до нього, а також акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до Акта № 18 від 16.06.2026 року адвокатом надано послуги з підготовки та подання позовної заяви тривалістю 1 година вартістю 4 000,00 грн, які прийняті клієнтом без зауважень.

Згідно з Актом № 18-1 від 16.07.2026 року адвокатом надано послуги з ознайомлення з відзивом, формування правової позиції та підготовки і участі у судовому засіданні загальною вартістю 8 000,00 грн, які також прийняті клієнтом без зауважень.

Таким чином, загальний розмір документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу становить 12 000,00 грн.

У відзиві відповідач заперечував проти їх стягнення, посилаючись на відсутність належних доказів понесення таких витрат. Однак на час ухвалення рішення відповідні докази містяться в матеріалах справи, а тому зазначені доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, суд враховує характер спору, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на їх виконання, складність справи, а також критерії співмірності, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та приходить до висновку, що витрати у розмірі 12 000,00 грн є реальними, документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 280282 ЦПК України, статтями 509, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість за договором про споживчий кредит №17/10/24-04 від 17 жовтня 2024 року у розмірі 62 296 (шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок, з яких: 29 950,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 32 346,00 грн проценти за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» судовий збір в розмірі 2 662,82 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 82 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 552,80 грн. (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві грн. 80 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ» (зареєстроване місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, буд.3, кв.26; код ЄДРПОУ 43484903.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ