Решение № 140618064, 15.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокусправа № 380/19120/25Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1716493-2412-1313 від 11.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до технічних паспортів він є власником комплексу трьох теплиць площами 666,9 кв.м, 399,7 м.кв., 422,8 м.кв та сараю 43,3 кв.м, загальною площею 1420,3 кв.м, придбаних за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 17.06.2009, посвідченим приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М. (зареєстрованим у реєстрі за №400). Вказані будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,9747 га (кадастровий номер 4611845300:01:001:0063), наданій позивачу в оренду за договором оренди землі №61 від 13.07.2021 для обслуговування тепличного комплексу.

Позивач вказує, що разом із членами сім`ї вирощує в теплицях сільськогосподарську продукцію, а сарай використовує для зберігання інвентарю. Відповідно до Класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 зазначені будівлі належать до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271). Оскільки будівлі не здаються в оренду, лізинг чи позичку, вони згідно з пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Позивач наголошує на наявності преюдиційного судового рішення, а саме постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №380/6494/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області, якою за аналогічних обставин щодо цих же будівель скасовано податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно за 2019 та 2020 роки.

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не перебуває на податковому обліку як сільськогосподарський товаровиробник у розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст.14 ПК України, а вирощування овочів для власних потреб родини не є господарською діяльністю з товарним виробництвом. Оскільки у Державному реєстрі речових прав майно зазначено як комплекс нежитлових будівель та позивач не підтвердив статус товаровиробника, відповідач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення №1716493-2412-1313 від 11.07.2025 про нарахування 76 630,98 грн податку за 2024 рік правомірним та узгодженим із рішенням міської ради про ставки податку (0,75% від мінімальної заробітної плати).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на які покликається відповідач, фізична особа ОСОБА_1 з 2009 року володіє такими об`єктами нежитлової нерухомості: нежитлові будівлі комплекс: сарай загальною площею 34,2 кв.м , вбиральня під літ. В, поз. 3; теплиця під літ. Г. поз. 4 загальна площа якої становить 660,2 кв.м., теплиця під. літ. Е, поз.5 загальна площа 376,8 кв.м., теплиця під. літ. Ж, поз.6 загальна площа 349,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,9747 га (кадастровий номер 4611845300:01:001:0063), яка перебуває в користуванні позивача на підставі Договору оренди землі №61 від 13.07.2021, укладеного з Червоноградською міською радою.

11.07.2025 ГУ ДПС у Львівській області винесене податкове повідомлення-рішення №1716493-2412-1313, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 76 630,98 грн (розрахований із загальної площі комплексу 1420,3 кв.м за ставкою 0,75%).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Нежитлові сільськогосподарські будівлі (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 або до класу Нежитлові сільськогосподарські будівлі (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; 3) об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271)

У свою чергу клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000 (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.

Фактично в описаній вище судом класифікації будівель сільськогосподарського призначення Класифікатор змін не зазнав.

Відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років (далі Закон №2238-III), сільськогосподарський товаровиробник фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України від 23 вересня 2008 року №575-VІ Про сільськогосподарський перепис).

Законом №2238-III визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Таким чином, фізичні особи які займаються сільськогосподарською діяльністю передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг мають у володінні користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин володіють та використовують будівлі споруди що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відтак належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 та від 22.04.2021 у справ № 822/3289/17.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі №61 від 13.07.2021 є користувачем земельної ділянки код КВЦПЗ-01.12 для іншого сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4611845300:01:001:0063, яка розташована в АДРЕСА_1 загальною площею 0,9747 га. На земельній ділянці розміщені нежитлова будівля та тепличний комплекс.

Згідно доводів позивача, він використовує об`єкти нерухомості, за якими визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сільськогосподарській діяльності, що не спростовано відповідачем. Відповідачем не надано також доказів, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду, лізинг чи позичку.

Отже, відповідно до приписів пп. ж пп. 266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вказані об`єкти нерухомості (теплиці та сарай) не є об`єктом оподаткування і податок на нерухоме майно у досліджуваному випадку не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржуване податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправним.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1716493-2412-1313 від 11.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна