Решение № 140617906, 14.10.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4824/16-ц

Провадження № 2/362/108/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю: секретарів судового засідання Кострубіцької Т.М., Сілецької М.О., Шаблій Т.С., Яренко Н.М., Неділько А.С., Шмагун М.С., Ярошевич М.А., Рицької Г.О.,

прокурорів - Заєць Ю.О., Губіної Є.Н., Ламшиної О.О., Гайдука М.В.,Фединяка Н.Е., Самборук О.Е.,

представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Шумило Н.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Глеваської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення і державних актів та витребування майна з незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

30.09.2016 р. до суду звернулася заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах ГУ ДГК у Київській області, ДП «Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогою визнати недійсним рішення селищної ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що ДП «Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2022, що зареєстрований Глевахівською селищною радою у Книзі записів державних актів на право потсійного користування землею № 102. Проте, 26.10.2007 р. Глевахівська селищна рада рішенням № 364-16-V передала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність земельні ділянки площею по 0,10 га кожному для будівництва та обслуговування жилого будинку в смт. Глеваха, що, після державної реєстрації права власності та отримання Державних актів, вилучені із земель ДП «Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України». Тобто, спірні земельні ділянки вибули із користування поза волею користувача, що є підставою для скасування рішення селищної ради та виданих на підставі нього Державних актів.

25.01.2023 р. керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області заявив клопотання про зміну найменування органу прокуратури із Києво-Святошинської місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру Київської області.

21.07.2023 р. виконувач обов`язків керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області просив суд змінити позивача ГУ ДГК у Київській області на його правонаступника ГУ ДГК у м. Києві та Київській області.

27.05.2024 р. Обухівська окружна прокуратура заявила про заміну відповідача ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_4 , який набув право власності на спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 04.11.2020 р.

25.02.2025 р. ухвалою суду ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

30.06.2025 р. ухвалою суду позовну заяву Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення і державних актів та витребування майна з незаконного володіння, залишено без розгляду з підстав п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 р. у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності та просив розглянути справу за наявними матеріалами.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, просила застосувати строки давності та визнати відповідачів належними набувачами.

Представник відповідача Глеваської селищної ради подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Суд заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 р. ДП «Дослідному сільськогосподарському виробництва у Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,2 га, надана для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції рішенням Глевахівської селищної ради від 06.03.2001 р. № 236.

26.10.2007 р. рішенням Глеваської селищної ради V скликання № 364-16-V вирішено передати безоплатно у власність земельні ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку в смт. Глеваха ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 .

26.12.2008 р. ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 213744-81380 площею 0,1020 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221455300:03:008:0032.

10.03.2009 р. ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 4175778-81987 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221455300:03:008:0040.

21.04.2010 р. рішенням Господарського суду Київської області у справі № 18/595-08/17/4, що 23.06.2011 р. залишено в силі постановою Вищого господарського суду України, відмовлено у позові Глевахівської селищної ради до ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» про припинення права постійного користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту.

11.12.2014 р. Управління Держземагенства у Васильківському районі листом вих. № 5221/01-1 на вих. № 8506вих14 від 08.12.2014 повідомило про те, що землі запасу ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» зменшено на площу 387,19 га та обліковано за ДВГ НААУ.

З огляду листа Управління Держземагенства у Васильківському районі від 05.01.2015 р. за вих. № 10-1009-0.2.-2/2-15 на № 8948 вих. 14 від 29.12.2014 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:03:008:0040 та 3221455300:03:008:0032, мають перетин із земельними ділянками ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».

Як вбачається з технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, суміжними землевласниками земельних ділянок з кадастровими номерами 3221455300:03:008:0040 та 3221455300:03:008:0032 є землі загального користування, землі селищної ради та землі інших громадян. Окрім того, спірні земельні ділянки винесено в натуру, що засвідчено актами про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки.

04.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,100 га, кадастровий номер 3221455300:03:008:0040, яка відчужується одночасно. Продаж житлового будинку здійснено сторонами за ціною 488 288,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області 04.11.2020 р., зареєстровано в реєстрі за № 2298.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) в редакції, чинній на час прийняття рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За положеннями статті 84 ЗК України у редакції, чинній на час передачі у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», чинного на той же час, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належали до земель державної власності, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, урегульовано у статті 149 ЗК України.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Як прямо вбачається із вищезазначених положень процесуального закону, передумовою звернення конкретної особи із позовом до суду є порушення, невизнанння або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів, тобто наявність у такої особи (позивача) матеріально-правової (юридичної) заінтересованості.

Отже, в контексті завдань цивільного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, а також що ці права, свободи або законні інтереси порушені, не визнаються або оспорені. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження заявлених вимог прокурор надав лист Управління Держземагенства у Васильківському районі згідно якого спірні земельні ділянки мають перетин із ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор також надав Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області та Науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значення координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Справа, яка розглядається, є подібною до інших цивільних справ, які розглядалися Васильківським міськрайонним судом Київської області та судові рішення, у яких переглядалися в касаційному порядку.

Верховним Судом розглянуто декілька подібних справ щодо спірних ділянок, в яких прокурор стверджував про їхнє знаходження у межах земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 р. в справі № 362/445/15-ц та від 20 листопада 2019 р. у справі № 362/126/15-ц, від 07 квітня 2021 р. у справі № 362/228/15, від 07 липня 2021 р. у справі № 362/121/15-ц, від 23 лютого 2022 р. у справі № 362/225/15-ц).

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора з посиланням на те, що інформація, надана Головним управлінням Держземагентства у Київській області та Управлінням Держземагентства у Васильківському районі у своїх листах про перетин земельних ділянок, не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок, відповідно і наявності підстав для задоволення вимог прокурора, оскільки така інформація, по-перше, сформована заінтересованою стороною спору, по-друге, потребує оцінки шляхом співставлення із іншою технічною документацією, що вимагає спеціальних знань.

Суд критично ставиться до листів Управління Держземагенства у Васильківському районі та Головного управління Держземагенства у Київській області, оскільки інформація, яка в них міститься сформована заінтересованою стороною спору (по суті позивачем) та не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у справі підлягають встановленню обставини фактичного землекористування земельними ділянками, а саме: фізичні характеристики земельних ділянок (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельних ділянок, визначених правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», та земельних ділянок, що належать відповідачам.

Суд самостійно немає можливості оцінити Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області та Науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значення координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», оскільки така оцінка вимагає спеціальних знань.

Сторонами клопотання про проведення експертизи не заявлялося.

Враховуючи принцип змагальності, а також те, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, оскільки прокурором не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факту накладення земельної ділянки приватної власності на земельну ділянку, яка згідно доводів прокурора перебуває державній власності та знаходиться у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як вже зазначалося, представником відповідачів до суду подана заява про застосування строків позовної давності.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), на яку послалася заявник в касаційній скарзі.

З огляду на наведений вище висновок суду про необґрунтованість задоволення позовних вимог Обухівської окружної прокуратури Київської області, заявлених в інтересах Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, суд не вирішує питання застосування позовної давності до цих вимог.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати позивача, відповідно до вимог ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, залишаються саме за ним.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 76-81, 141, 223, 257, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У позові Обухівської окружної прокуратури Київської області, заявленого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до Глеваської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Текст рішення складено 14.10.2026 р.

Суддя Кравченко Л.М.