Решение № 140617577, 17.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11256/25

Провадження № 2/357/511/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Сомок О. А.,

секретар судового засідання Пугач В. І.,

за участі представника позивача Короля П. В.,

представника відповідача - Негрич С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Король П. В., звернулася до суду з позовом до ПАТ Національна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач просила стягнути з ПАТ Національна страхова компанія «Оранта» на її користь 118 396,18 грн недоплаченого страхового відшкодування та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 89 138,00 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також вирішити питання про судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 17 листопада 2024 року близько 22 години 14 хвилин у місті Біла Церква на проспекті Незалежності біля будинку №42 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем KIA MAGENTIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності. Внаслідок зіткнення її автомобіль отримав механічні пошкодження, чим їй завдано матеріальних збитків.

Посилалася на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року у справі № 357/17208/24, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП. Зазначала, що після ДТП відповідач залишив місце пригоди, пояснивши це тим, що запанікував.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 квітня 2024 року, поліс № ЕР 220351859, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн.

20 листопада 2024 року позивач звернулася до НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, у якій повідомила обставини ДТП та зазначила видимі пошкодження лівої сторони автомобіля, зокрема переднього крила, дверей, заднього крила, вітрового скла, колісних дисків і ходової частини, а також можливість прихованих пошкоджень. Цього ж дня представник страховика провів огляд транспортного засобу та склав протокол (акт) огляду, у якому зафіксував наявні пошкодження транспортного засобу. Позивач при підписанні цього документа також указала, що після ДТП автомобіль відхиляється в сторону, а кермо розташоване нерівно. На її думку, ці зауваження свідчили про необхідність врахування не лише зовнішніх, а й прихованих пошкоджень автомобіля.

Зазначала, що за ремонтною калькуляцією страховика № 24-33-234 від 09 грудня 2024 року вартість матеріального збитку визначено у сумі 44 103,82 грн. При розрахунку застосовано фізичний знос деталей у розмірі 70 відсотків та відраховано франшизу 2 500,00 грн. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу становила 52 611,03 грн. На підставі страхового акта № ОЦВ-24-33-23401/2 від 30 грудня 2024 року їй виплачено страхове відшкодування у сумі 41 603,82 грн.

Із визначеним страховиком розміром відшкодування позивач не погодилася, вважаючи його заниженим та таким, що не враховує всіх пошкоджень автомобіля і необхідних витрат на його відновлення. На підтвердження своїх доводів надала рахунок №21 від 26 грудня 2024 року, складений ФОП ОСОБА_3 , у якому наведено перелік ремонтних робіт та запчастин (матеріалів). Згідно з цим документом вартість робіт становить 80 850,00 грн, вартість матеріалів і складових 131 445,50 грн, загальна сума 212 295,50 грн. Позивач наголошувала на істотній відмінності цієї суми від розрахунку страховика.

Для визначення дійсного розміру завданої шкоди позивач звернулася до судового експерта Петрушанка В. Ф., за висновком якого від 15 травня 2025 року №82, вартість матеріального збитку становить 207 534,21 грн, а за долученою ремонтною калькуляцією, вартість відновлювального ремонту становить 514 654,03 грн.

Вимогу до НАСК «Оранта» обґрунтовувала обов`язком страховика відшкодувати шкоду в межах установленого полісом ліміту. Оскільки страхова сума становить 160 000,00 грн, а фактично виплачено 41 603,82 грн, суму недоплаченого страхового відшкодування визначила у розмірі 118 396,18 грн як різницю між указаними сумами.

Вимогу до ОСОБА_2 обґрунтовувала його виною у ДТП та обов`язком компенсувати частину шкоди, яка не відшкодовується страховиком та становить 89 138,00 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати на сплату судового збору у сумі 2 075,34 грн. У попередньому розрахунку судових витрат також зазначила витрати на правничу допомогу 40000,00 грн та на експертизу 10 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року справу було розподілено головуючому судді Сомок О.А.

Ухвалою судді від 24 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

04.08.2025 від відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» надійшов відзив у якому страхова компанія проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що розмір страхового відшкодування визначено відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів. За результатами оглядів пошкодженого автомобіля та складеної ремонтної калькуляції розмір збитку визначено у сумі 41 603,82 грн, з урахуванням зносу 70 %, франшизи та інших передбачених законом складових, і зазначену суму виплачено позивачу.

Відповідач зазначав, що позивач був присутній під час огляду автомобіля, підписав відповідні акти та зауважень щодо повноти фіксації пошкоджень не заявляв. Водночас висновок експерта № 82, поданий позивачем, вважав необґрунтованим у частині включення до вартості ремонту пошкоджень рульового механізму та ходової частини, які не були зафіксовані під час огляду автомобіля та не підтверджені фотоматеріалами. Зокрема, до калькуляції позивача включено заміну рульового механізму вартістю 151 830,70 грн, хоча відповідні пошкодження в актах огляду не зазначені.

Також відповідач посилався на те, що позивач не надав доказів фактичного проведення ремонту та понесення витрат на нього, не звертався з клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи. За таких обставин відповідач вважає здійснену страхову виплату належною та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Разом з відзивом відповідач ПАТ НАСК «ОРАНТА» подав до суду заяву про письмове опитування учасника справи, у якій поставив позивачу ОСОБА_1 запитання про обставини, що мають значення для справи.

15.08.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій він заперечував проти доводів ПАТ НАСК «Оранта», зазначаючи, що в акті огляду автомобіля від 20 листопада 2024 року, позивач указала на можливі приховані пошкодження, відхилення автомобіля в сторону під час руху та нерівне положення керма при рівному положенні коліс. Вважав, що страховик не врахував цих зауважень та не встановив дійсного розміру збитку, внаслідок чого виплачене відшкодування є недостатнім. Наголошував, що позивач не позбавлена права самостійно замовити експертне дослідження для підтвердження розміру шкоди. Просив доводи відзиву оцінити критично, а позов задовольнити.

На запитання відповідача, поставлені в порядку статті 93 ЦПК України, надано такі відповіді:

Питання: Чи здійснювався ремонт (частково або в повному обсязі) належного Вам автомобіля «Ауді А6», д.н. НОМЕР_2 від пошкоджень отриманих 17 листопада 2024 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «КІА» д.н. НОМЕР_1 ?

Відповідь: Автомобіль був відремонтований у повному обсязі;

Питання: У разі здійснення відновлювального ремонту (як часткового або в повному обсязі), які ремонтні роботи виконувалися, їх обсяг і ціна, для відновлення належного Вам автомобіля «Ауді А6», д.н. НОМЕР_2 від пошкоджень отриманих 17 листопада 2024 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «КІА» д.н. НОМЕР_1 ?

Відповідь: Уся інформація відображена у акті виконаних робіт № 21 від 26 квітня 2025 року (26 грудня 2024 року є опискою) (додається)

Питання: У разі здійснення відновлювального ремонту (як часткового або в повному обсязі), які запчастини та матеріали придбавались і встановлювались/використовувались (із вказанням найменування, виробника, кількості, ціни, стану таких запчастин/матеріалів (нові чи такі що були у користуванні) для відновлення належного Вам автомобіля «Ауді А6», д.н. НОМЕР_2 від пошкоджень отриманих 17 листопада 2024 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «КІА» д.н. НОМЕР_1 , та якими документами підтверджується придбання і встановлення /використання таких запчастин і матеріалів?

Відповідь: Уся інформація відображена у акті виконаних робіт № 21 від 26 квітня 2025 року;

Питання: У разі здійснення відновлювального ремонту (як часткового або в повному обсязі), яку суму грошових коштів, кому та за які ремонтні роботи, запчастини та матеріали Вами було сплачено для відновлення належного Вам автомобіля «Ауді А6», д.н. НОМЕР_2 від пошкоджень отриманих 17 листопада 2024 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «КІА» д.н. НОМЕР_1 та якими документами підтверджується така оплата?

Відповідь: Кошти будуть сплачені за результатами розгляду цієї справи, що підтверджується письмовою домовленістю між виконавцем відновлювальних робіт автомобіля та Позивачем (додається).

Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року за клопотанням представника ПАТ НАСК «ОРАНТА» призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Представник позивача проти призначення експертизи не заперечував. Витрати на її проведення покладено на страховика.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року уточнено відомості про транспортний засіб, що підлягає дослідженню, та питання, поставлені на вирішення експерта. Враховано, що автомобіль вже відновлено, тому дослідження призначено за матеріалами справи та фотоматеріалами без огляду автомобіля. Експерту належало визначити вартість матеріального збитку станом на 17 листопада 2024 року з урахуванням фізичного зносу та без податку на додану вартість на вартість вузлів і деталей.

За результатами дослідження судом отримано висновок експерта від 05 лютого 2026 року № СЕ-19-25/59859-АВ. Ухвалою від 30 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представник позивача адвокат Король П.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд не враховувати висновки експерта від 05 лютого 2026 року № СЕ-19-25/59859-АВ, оскільки судова експертиза проведена без огляду автомобіля по фото матеріалах. Також просив врахувати, що ОСОБА_1 в протоколі огляду транспортного засобу, який проводився представником страховика 20.11.2024 зробила застереження про можливі приховані пошкодження. Саме висновок судового експерта Петрушанка В. Ф. від 15 травня 2025 року №82 сторона позивача вважає обгрунтованим та таким, що підлягає врахуванню судом.

Під час судового розгляду представник відповідача ПАТ НАСК «Оранта» Негрич С. Ю. позовні вимоги визнала частково у сумі 27390,12 грн. Суду надала додаткові пояснення у яких просила визначити розмір страхового відшкодування за висновком судової експертизи від 05 лютого 2026 року, без урахування пошкодження вітрового скла, у сумі 68 993,94 грн. Зазначала, що скол скла під час огляду страховиком не віднесено до наслідків ДТП, а позивач підписала акт без відповідних заперечень. Подальше віднесення цього пошкодження до наслідків ДТП вважала суперечливою поведінкою. Також посилалася на повідомлення позивача про повне відновлення автомобіля та відсутність робіт із відновлення вітрового скла в акті виконаних робіт. Вважала також, що судова експертиза підтвердила необґрунтованість включення до висновку експерта №82 заміни рульового механізму вартістю 151 830,70 грн. З урахуванням раніше виплачених 41 603,82 грн просила задовольнити позов до страховика в частині доплати страхового відшкодування у сумі 27 390,12 грн, а судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, проте жодного разу до суду не прибув, причини неявки не повідомив. Клопотань про відкладення судових засідань до суду від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 не надав. Враховуючи зазначене, суд керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України провів судовий розгляд без участі відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 08.07.2026 суд перейшов на стадію ухвалення рішення, проголошення якого відклав на 17.07.2026.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

17 листопада 2024 року приблизно о 22 годині 14 хвилин на проспекті Незалежності біля будинку №42 у місті Біла Церква, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем KIA MAGENTIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_2 . Після цього водій залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені обставини встановлені постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року у справі №357/17208/24, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП. Постанова набрала законної сили 23.12.2024.

Цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля KIA MAGENTIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна страхова компанія «Оранта» за полісом серія ЕР №220351859 від 13 квітня 2024 року зі строком дії з 14 квітня 2024 року до 13 квітня 2025 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, становить 160 000,00 грн, франшиза 2 500,00 грн.

20 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала страхувальнику ПАТ «НАСК «Оранта» заяву про страхове відшкодування.

Представником ПАТ НАСК «Оранта» 20.11.2024 проведено огляд автомобіля, результати якого зафіксовано в Протоколі (Акті) огляду транспортного засобу перелічені пошкодження, а саме, назва деталей: бампер передній, крило переднє, вітрове скло (з позначкою «скол» у графі не відноситься), дверка передня, дверка задня, накладка порогу, боковина задня, бампер задній, диск колеса передній, диск колеса задній. Міститься позначка: діагностика ходової. Можливі приховані пошкодження. Також міститься примітка ОСОБА_1 , що після ДТП автомобіль веде в сторону, кермо стоїть криво. В додатку до зазначеного Протоколу від 29.11.2024 вказано перелік пошкоджень: бачок омивача розрив, насос омивача розрив. Протокол містить підпис ОСОБА_1 .

За калькуляцією страховика № 24-33-234 від 09 грудня 2024 року вартість відновлювального ремонту без урахування зносу визначено у сумі 52 611,03 грн, а розмір збитку з урахуванням зносу - у сумі 44 103,82 грн. Страховим актом №ОЦВ-24-33-23401/2 від 30 грудня 2024 року визначено страхове відшкодування 41 603,82 грн після відрахування франшизи 2 500,00 грн. Факт одержання 41 603,82 грн позивачем визнається.

Позивач вважає таке страхове відшкодування неповним, оскільки автомобіль після ДТП мав приховані пошкодження.

На підтвердження розміру завданого збитку, позивач надала до суду висновок експерта ОСОБА_4 №82 від 15 травня 2025 року складений за результатами огляду автомобіля 28 листопада 2024 року. Відповідно до Висновку, вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ марки Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП на дату оцінки складає 207 534,21 грн. До висновку долучено протокол огляду колісного транспортного засобу проведеного експертом за участю ОСОБА_1 від 28.11.2024, фототаблиці, ремонтна калькуляція, порівняння цін на транспортний засіб та документи на підтвердження кваліфікації експерта.

У ремонтній калькуляції до даного висновку враховано, зокрема, заміну передніх і задніх лівих дверей, корпусу підшипника колеса, колісного диска та рульового механізму з сервопідсилювачем. Вартість останнього визначена у сумі 151 830,70 грн.

Позивачем було проведено відновлювальний ремон належного автомобіля на підтвердження якого нею надано до суду рахунок-фактуру №21 від 26 грудня 2024 року, складений ФОП ОСОБА_3 . В рахунку зазначено перелік виконаних робіт, вартість яких складає 80 850,00 грн та використані запчастини (матеріали) вартістю 131 445,50 грн, загалом до сплати зазначено 212 295,50 грн. У рахунку поряд із кузовними та фарбувальними роботами зазначені ремонт рульової рейки вартістю 31 600,00 грн, роботи із сайлентблоками, заміна поворотного кулака, діагностика та регулювання кутів установлення коліс. Серед запчастин зазначені корпус підшипника колеса, сервопривід рульового керування, сайлентблоки та інші деталі. Заміна вітрового скла у рахунку не зазначена.

Під час розгляду справи судом призначалась судова автотоварознавча експертиза для визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 17.11.2024.

За результатами експертного дослідження судовий експерт Державного НДКЦ МВС України Титорчук В. Г., 05 лютого 2026 року склав висновок експерта № СЕ-19-25/59859-АВ.

Згідно висновку, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску (кузов НОМЕР_3 ) унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 листопада 2024 року, з врахуванням зносу транспортного засобу та за вирахуванням податку на додану вартість на вартість вузлів та деталей: без урахування пошкодження вітрового скла внаслідок ДТП складає 68 993,94 грн (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн 94 коп.), з урахуванням пошкодження вітрового скла внаслідок ДТП складає 96 965,12 грн (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять грн 12 коп.).

При цьому експерт зазначив обмеження вихідних даних щодо прихованих дефектів. Зокрема, на стороінках 12, 13 висновку від 05 лютого 2026 року № СЕ 19 25/59859 АВ вказано на відсутність підтверджувальних документів щодо технічного стану рульової рейки та її можливого пошкодження внаслідок ДТП від 17 листопада 2024 року, у зв`язку із чим у розрахунках враховано візуальну перевірку цієї складової.

При вирішенні даної справи, суд виходить з такого

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин - Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1961-IV для цілей цього закону потерпілі це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно пунктів 9.1., 9.2., 9.4. статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та вина ОСОБА_2 у виникненні зазначеної ДТП та сплату страховиком потерпілому страхового відшкодування у сумі 41603,82 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 727/6606/16, зазначено, що відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 523/2420/16-ц, вказано, що згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Можливість складання висновку за зверненням учасника справи передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності відповідними змінами до ЦПК України.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 523/7567/20 наведено правовий висновок про те, що судова експертиза - це експертиза проведена експертом (фахівцем) щодо дослідження процесів, явищ, предметів тощо, які є або будуть предметом судового розгляду, а не тільки експертиза, яка призначена судом.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, з урахуванням обставин даної справи, суд вважає за необхідне, врахувати саме висновок експерта від 05 лютого 2026 року № СЕ 19 25/59859 АВ, складений судовим експертом Державного науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України Титорчуком В.Г. Він складений компетентним експертом на виконання ухвали суду, містить опис досліджених матеріалів, застосованих підходів, розрахунки та відповіді на поставлені питання станом на дату ДТП.

Зазначений висновок суд враховує при визначенні розміру матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику автомобіля «Audi A6», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , унаслідок ДТП від 17 листопада 2024 року, в частині розрахунку без урахування пошкодження вітрового скла, що становить 68993,94 грн з урахуванням фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ на вартість вузлів і деталей. Вибір варіанта без пошкодження вітрового скла суд пов`язує з недостатністю доказів його причинного зв`язку з ДТП. Окрім того, сама позивач, підписавши Протокол (Акт) огляду транспортного засобу від 20.11.2024, фактично погодилась з тим, що вказане пошкодження не відноситься до пошкоджень, які отримав автомобіль у даній дорожньо-транспортній пригоді.

При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача про неможливість врахування даного висновку, як доказу. Відсутність повторного огляду транспортного засобу не свідчить про недопустимість цього доказу, оскільки автомобіль на час проведення експертизи вже був відновлений, а проведення судової експертизи за матеріалами справи прямо передбачено ухвалою суду від 19 грудня 2025 року. Під час призначення експертизи представник позивача не заперечував проти її проведення та на виконання клопотання судового експерта Титорчука В.Г. від 03.11.2025, додатково надав фотографії із зафіксованими пошкодженнями автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_5 у паперовому та електронному вигляді - для використання під час судової експертизи.

Окрім цього, слід зазначити, що сторона позивача не була позбавлена права подати свої питання/клопотання експерту, чи клопотати перед судом про призначення повторної експертизи, в разі не погодження з наданими висновками на виконання ухвали суду про призначену експертизу.

Суд відхиляє висновок експерта № 82 від 15 травня 2025 року, складений експертом Петрушанком В.Ф., як доказ заявленого розміру матеріального збитку, оскільки до його розрахунку включено заміну рульового механізму з сервопідсилювачем вартістю 151 830,70 грн без достатнього підтвердження того, що пошкодження цієї складової виникло саме внаслідок ДТП від 17 листопада 2024 року та зумовило необхідність її заміни.

Зауваження позивача у Протоколі (Акті) огляду транспортного засобу «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 20 листопада 2024 року про відхилення автомобіля в сторону під час руху та нерівне положення керма суд бере до уваги. Водночас такі ознаки свідчать про необхідність перевірки технічного стану автомобіля, але самі по собі не встановлюють конкретного дефекту рульового механізму, його походження та способу усунення. Загальна вказівка на можливість прихованих пошкоджень також не підтверджує наявності саме такого дефекту.

Суд також критично оцінює наданий позивачем рахунок-фактуру №21 від 26 грудня 2024 року, складений ФОП ОСОБА_3 . Зазначений документ підтверджує вартість робіт з відновлення автомобіля, проте не містить інформації про те, чи такі роботи були виконані. Окрім того, під час судового розгляду позивач заявила про те, що ремонт автомобіля був проведений, але оплата нею не здійснювалась. Тобто витрати на відновлювальний ремонт вона не понесла. Розмір завданих їй збитків ОСОБА_1 визначила виходячи з висновку експерта № 82 від 15 травня 2025 року.

Відповідно до Постанови НБУ №109 від 30.05.2022 року «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент ДТП, розмір страхової суми з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 160000 грн.

Оскільки розмір завданого позивачу матеріального збитку, який суд вважає доведеним становить 68993,94 грн, що не перевищує максимальний розмір страхової суми відповідно до вказаної постанови, то з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта`на на користь позивача підлягає стягненню недоплачена страхова виплата у сумі 27 390,12 грн (68993,94 грн - 41603,82 грн).

Щодо вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає про таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц роз`яснено, що у межах страхового покриття обов`язок відшкодування покладається на страховика. Звернення до заподіювача шкоди потребує визначення тієї її частини, яка не охоплена обов`язком страховика.

Оскільки суд дійшов висновку про доведеність розміру збитку завданого позивачу в результаті ДТП у сумі 68 993,94 грн, що покривається страховою виплатою, вимога ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього шкоди у розмірі, що перевищує ліміт відповідальності страховика є необгрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню і на її користь з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» слід стягнути недоплачену страхову виплату у сумі 27 390,12 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 2075,34 грн, що підтверджується платіжним документом від 28 червня 2025 року №2478259630. Зазначена сума судового збору сплачувалась позивачем за загальну майнову вимогу до двох відповідачів, що враховується судом. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, що становить 23,13% від заявлених до відповідача ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта», з нього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 240,01 грн (2075,34 грн : 2) х 23,13%) .

Відповідно до платіжної інструкції №72994 від 01.12.2025 ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» сплатило за послуги експерта 8557,44 грн. Отже, зі ОСОБА_1 на користь товариства підлягають стягненню судові витрати на проведення експертизи пропорційно розміру відмовлених позовних вимог у сумі 6578,10 грн (8557,44 грн х 76,87%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 137, 141, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та матеріальних збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування в сумі 27390,12 грн (двадцять сім тисяч триста дев`яносто гривень 12 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 240,01 грн (двісті сорок гривень 01 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 6578,10 грн (шість тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Національна страхова компанія «Оранта», ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, місто Київ, 02081.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_7 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяО. А. Сомок