Решение № 140616720, 14.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3978/26

провадження № 2/0274/2836/26

Рішення

Іменем України

14.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Косяк Н.В. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аваліст» заборгованість за кредитним договором №2023168410 від 14.03.2019 в розмірі 47423,78 грн.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 14.03.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2023168410, за яким банк надав, а позичальник отримала кредит в розмірі 20100,00 грн строком до 14 березня 2024 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 2,15% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів - згідно Графіку платежів.

Підписанням кредитного договору позичальник заявила та гарантувала, зокрема, що ознайомлена з паспортом кредиту, отримала примірник кредитного договору, в тому числі Графік платежів, інформована про умови кредитування, в тому числі з умовами відповідальності, отримала послуги банку з видачі кредиту, надала згоду на відступлення права вимоги за кредитним договором.

17.12.2021 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено договір факторингу №17/12/21, за яким позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2023168410 від 14.03.2019 року.

Згідно реєстру боржників № 1 до договору факторингу - боржник станом на 17.12.2021 року має заборгованість по кредитному договору в розмірі 26 067,88 грн з яких: 16 016,09 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 2,82 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту; 10 048,97 грн.- сума заборгованості за комісією.

Таким чином, 17.12.2021 року до позивача перейшли права вимоги по кредитному договору №2023168410 від 14.03.2019 року в сумі 26 067,88 грн.

Згідно з розрахунком наданим позивачем, відповідачка має сплатити на користь позивача 47423,78 грн, з яких: 26067,88 грн - сума основної заборгованості; 17906,37 грн - сума інфляційний втрат; 3 449,53 грн - 3 % річних.

Позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму боргу та судові витрати.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.06.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.65).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.03.2019 ОСОБА_1 підписано Анкету-Заяву на отримання кредиту (а.с.13).

ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, про що свідчить також Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.10,12).

14.03.2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитним договір № 2023168410, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на умовах, визначених цим кредитним договором (а.с. 9).

Так, умовами вказаного кредитного договору його сторони визначили та узгодили наступні умови, зокрема: розмір кредиту та цільове використання - 20100 грн на споживчі цілі, з комісія за управління кредитом щомісячно 2,15% від суми кредиту (пункт 1.1. кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів - згідно Графіку платежів. Дата остаточного повернення кредиту - 14.03.2024.

Згідно п. 2 договору фіксована процентна ставка складає 0,01% річних.

Додатком №1 до кредитного договору визначений Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с. 11).

14.03.2019 ОСОБА_1 підписала заявку №010Т025S72 на видачу готівки в загальному розмірі 20100,00 грн та на підставі квитанції №010Т025S75 від 14.03.2019 отримала 20 060,00 грн на картковий рахунок (а.с.14).

Випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період 14.03.2019 по 20.12.2021 відмічається рух коштів по рахунку (а.с.15-34).

Також судом встановлено, що 17.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Аваліст», як фактором, та АТ «ОТП Банк», як клієнтом, був укладений договір факторингу №17/12/21, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 35-40).

17.12.2021 року сторони договору факторингу підписали Акт приймання-передачі реєстру боржників №1 до договору факторингу (а.с. 41).

З витягу з реєстру боржників №1 боржників до договору факторингу №17/12/21 від 17.12.2021 року вбачається, що до позивача у справі передано право вимоги стосовно ОСОБА_1 за кредитним договором № 2023168410 від 14.03.2019 року на загальну суму 26 067,88 грн з яких: 16016,09 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 2,82 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту; 10 048,97 грн- сума заборгованості за комісією (а.с. 43).

Таким чином, виходячи з умов договору факторингу позивач у даній справі 17.12.2021 року став кредитором за кредитним договором № 2023168410 від 14.03.2019 року, укладеними АТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою заборгованості за кредитним договором ні позивачу, ні первісному кредитору АТ «ОТП Банк».

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачкою не доведено належне виконання зобов`язань за кредитним договором № 2023168410 від 14.03.2019 року та не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у загальній сумі 16 016,09 грн, з яких: 16016,09 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 2,82 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 10048,97 грн, суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п. 1.1. кредитного договору № 2023168410 від 14.03.2019 року сплата комісії за управління кредитом становить 2,15% щомісячно від суми кредиту. Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору № 2023168410 від 14.03.2019 року АТ «ОТП Банк» було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за управління кредитом, як за дії, вчинювані на власну користь АТ «ОТП Банк», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 10 048,97 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 3 449,53 грн та інфляційні витрати в розмірі 17 906,37 грн, що нараховані на суму боргу (а.с.44).

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

За таких обставин, нарахування інфляційні витрат та 3% річних на суму боргу в період дії в Україні воєнного стану не відповідає п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Отже, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних за період з 17.12.2021 р. по 23.02.2022 р. в сумі 90,00 грн., та інфляційні витрати за січень 2022 - лютий 2022 в розмірі 467.85 грн, що нараховані на суму боргу 16 018,91 грн.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2023168410 від 14.03.2019 року у розмірі 16 576,76 грн, з яких: 16016,09 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 2,82 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту, 467,85 грн - сума інфляційний втрат; 90,00 грн - 3 % річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

За правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір № 07/25/01 про надання правової допомоги (витяг) від 14.02.2023 року, Акт № 197 приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2025 року на суму 10 000,00 грн(а.с.47,50).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зазначених позивачем у позовній заяві судових витрат, витрати на професійну правничу (правову) допомогу складають 10000,00 грн, які повністю підтверджені наданими суду належними доказами.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 4000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1.ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1163,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12 -13,76-81,89,133,137,141,263-265,274,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 /)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (місце знаходження: м. Київ, вул.Деревлянська, 10 А, ЄДРПОУ 39628752) заборгованість за кредитним договором №2023168410 від 14.03.2019 року в розмірі 16 576,76 грн, з яких: 16016,09 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 2,82 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту, 467,85 грн - сума інфляційний втрат; 90,00 грн - 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (місце знаходження: м. Київ, вул.Деревлянська, 10 А, ЄДРПОУ 39628752) судовий збір в сумі 1163,00 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко