Постановление суда № 140616507, 14.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10399/26

Провадження № 2/161/5571/26

У Х В А Л А

за результатами розгляду питання

про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог

14 жовтня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрук Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

прокурора Шуваринської О.П.,

представника Виконавчого комітету Луцької міської ради Андрусік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради, Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

До початку підготовчого засідання представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечувала.

Прокурор зазначила про доцільність роз`єднання вказаних вимог та їх окремий розгляд.

Представник Виконавчого комітету Луцької міської ради при вирішенні вказаного питання поклався на розсуд суду.

Представник Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради подав на адресу суду клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Зміна предмету позову можлива зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справах № 910/18389/20, від 17.08.2021у справі№910/19210/15 та від 27.11.2023 у справі № 603/761/19.

З тексту заяви про збільшення позовних вимог у даній справі судом встановлено, що представник позивача не збільшив позовні вимоги, а фактично заявив нову позовну вимогу, тобто змінив предмет позову, доповнивши його вимогою про стягнення аліментів.

Суд зауважує, що згідно встановленої інформації аліменти вже стягуються з відповідача згідно судового наказу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.11.2023 року.

Відтак, суд не вправі вирішувати питання повторного стягнення аліментів з відповідача.

Заявлені вимоги є по суті вимогами про збільшення розміру аліментів, які належить вирішувати в порядку окремого звернення до суду із відповідним позовом.

Тобто, в заяві від 23.09.2026 року представник позивача фактично просить змінити позовні вимоги, заявлені в первісній позовній заяві, тому, таку заяву суд розцінює як зміну предмета позову, а не як збільшення позовних вимог.

Аналізуючи вказані обставини, суд доходить висновку про помилковість застосування представником позивача положень п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, оскільки подана представником заява про збільшення позовних вимог не містить збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві про стягнення аліментів.

Подану заяву також не можна вважати заявою про зміну предмету позову, оскільки з її аналізу вбачається одночасна зміна предмету та підстав позову, що є недопустимим.

Суд вважає за необхідне звернути увагу також на те, що у даному випадку факт прийняття до спільного розгляду вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача з вимогою про стягнення з нього аліментів, фактично призведе до затягування можливості розгляду судом питання про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, оскільки у справах про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування та наявний обов`язок останніх щодо складання висновку щодо доцільності або недоцільності як позбавлення батьківських прав (який є крайнім заходом впливу) відносно малолітнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За такого, враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що подана представником позивача заява не підлягає прийняттю до розгляду спільно з первісним позовом про позбавлення батьківських прав.

Керуючись статтями 13, 49, 182, 189, 197 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради, Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк