Решение № 140616417, 14.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокусправа № 380/17452/26Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Глинянської міської ради ( 80720, Львівська область, м. Глиняни, вул. Шевченка, 38, ЄДРПОУ 04374430) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Глинянської міської ради, у якій просить суд: визнати дії Глинянської міської ради Львівської області незаконними та протиправними щодо безпідставної відмови в задоволенні запиту №ВСП001/09/08/26 у встановлений Законом строк; зобов`язати відповідача- - Глинянську міську раду Львівської області належним чином розглянути запит № ВСП001/09/08/26 від 09.08.2026 та надати члену ВГО «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 повну, точну та достовірну запитувану інформацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 9.08.2026 на електронну пошту розпорядника інформації скерував запит на публічну інформацію. 14.08.2026 на електронну пошту позивача надійшов лист-відповідь, згідно з яким відмовлено в наданні інформації, а саме: не дотримано вимог запиту на інформацію, передбачену частиною п`ятою статті 19 Закону; згідно-проведеного трискладового тесту (чат.2 ст. 6 Закону) визначено, що надання інформації(задоволення запиту), може завдати шкоду третій стороні, а саме юридичній особі ВГО «Журналісти проти корупції». 17.08.2026 на електронну пошту розпорядника інформації позивач скерував повторний запит на публічну інформацію. За вих.№ 1336/05-31 від 14.08.2026 на електронну пошту позивача надійшла відповідь на запит, якою відмовлено у доступі до публічної інформації тільки на тій підставі, що ОСОБА_1 подав запит на бланку ВГО «Журналісти проти корупції» за підписом члена згаданої громадської організації, заявивши про те, що ним не дотримано вимог ч.4 ст. 22 Закону. Відмовляючи позивачу у наданні інформації на підставі вимог ст. 19 профільного Закону розпорядник інформації безпідставно покликається на вимоги ст. ст.92, 237, 244 ЦК України, щодо мого статусу «Члена ВГО «Журналісти проти корупції», хоч з кінця грудня 2025 року на його численні аналогічні запити безперешкодно надавав відповіді, не покликаючись на згадані вимоги ЦК України. В жодному запиті позивач не заявляв, що є представником згаданої громадської організації, оскільки його запити подавались фізичною особою ОСОБА_1 , як членом ВГО «Журналісти проти корупції», оскільки запитувана інформація може становити суспільний інтерес для громадян України. Відмовляючи позивачу у наданні запитуваної інформації на підставі ніби то виявлених порушень вимог ч.5 ст. 19 Закону, розпорядник не вказав в чому полягають не дотримання ним вимог Закону. Вважає, що розпорядник інформації умисно і незаконно відмовив у задоволенні запиту № ВСП001/09/08/26, відмовляючи в наданні запитуваної інформації на підставі вимог ч.4 ст. 22 Закону, оскільки не дотримано вимог згаданої частини та статті Закону. Стверджує, що незаконними діями розпорядника інформації позивачу, як громадському активісту ВГО «Журналісти проти корупції» завдано шкоди його конституційним правам, свободам та законним інтересам. Зокрема, порушено його конституційне право встановлене ч.2 ст.34 Конституції. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку копії ухвали від 24.08.26 до електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач 12.10.2026 надав додаткові пояснення на позов, в якому зазначив, що на адресу Глинянської міської ради надійшов запит від гр. ОСОБА_1 за номером ВСП 001/08/26 про надання копії договору оренди землі з підприємством «Західний Буг». Відповідь на запит запитувач просив надати на його електронну адресу : ІНФОРМАЦІЯ_1. Конкретний перелік документів, які запитувач просив надати, ним визначено не було. 19.08.2026 на запит було надано відповідь. Доказом надання відповіді є відповідні скріншоти екрану цифрового пристрою. На даних зображеннях чітко видно текст документу а також долученні файли, та статус даної відповіді як «відправлена», а також адреса на назва отримувача. 21.08.2026 запитувач скерував повторний запит, в якому він просить крім договору оренди надати усі додатки до цього договору. 28.08.2026 відповідач надіслав відповідь і на цей запит, зокрема було надано усі додатки до договору. Дана інформація була оцифрована і за архівована в один файл об`ємом 22541 КБ, що відповідають 85 сторінкам інформації. Доказом надання цієї відповіді є також відповідні скріншоти екрану цифрового пристрою.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

9.08.2026 на електронну пошту розпорядника інформації ОСОБА_1 скерував запит на публічну інформацію.

14.08.2026 на електронну пошту позивача від відповідача надійшов лист-відповідь, згідно з яким відмовлено в наданні інформації, а саме: не дотримано вимог запиту на інформацію, передбачену частиною п`ятою статті 19 Закону; згідно-проведеного трискладового тесту (чат.2 ст. 6 Закону) визначено, що надання інформації(задоволення запиту), може завдати шкоду третій стороні, а саме юридичній особі ВГО «Журналісти проти корупції».

17.08.2026 на електронну пошту розпорядника інформації позивач скерував повторний запит на публічну інформацію.

Відповідач 14.08.2026 на електронну пошту позивача направив відповідь за вих.№ 1336/05-31 на запит, якою відмовлено у доступі до публічної інформації на тій підставі, що ОСОБА_1 подав запит на бланку ВГО «Журналісти проти корупції» за підписом члена згаданої громадської організації, заявивши про те, що ним не дотримано вимог ч.4 ст. 22 Закону.

Повторний запит позивача належно не розглянутий, запитувана публічна інформація йому не надана, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону №2939-VI).

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з ст. 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Частиною 1 статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Згідно з ст. 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Положеннями пунктів 1,3,5 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Частина 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).

Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитами, відповідь на які, на його думку, не надано.

У запиті позивач просив надати копії наступних документів: договору оренди, укладеного з ПП «Західний Буг» від 21.01.2019; копію звернення ПП «Західний Буг» про продовження договору оренди землі №б/н від 21.01.2019; додаткових угод, укладених міською радою з ПП «Західний Буг» впродовж строку дії Договору оренди земельної ділянки від 21.01.2019, в тому числі і тої додаткової угоди, що була укладена на виконання рішення міської ради № 4868 від 20.02.2026; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації, звернувся до розпорядника запитуваної ним інформації, а саме до відповідача із запитом на інформацію.

Відповідач на запит позивача надало лист-відповідь наступного змісту: «На Ваш запит вх. № 2/05-31 від 10.08.2026 року вихідний № ВСП001/09/08/26 від 09.08.2026 року інформуємо наступне: Відповідно до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію має містити підпис та дату. Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків через свої органи (найчастіше це директор або керівник), дані про яких внесені до Єдиного державного реєстру (ЄДР).Відповідно до ст.ст. 237, 244, ЦК України, будь яка інша особа може представляти інтереси юридичної особи виключно на підставі представництва, тобто маючи належним чином оформлену довіреність. Запит на публічну інформацію підписано ОСОБА_1 із зазначенням статусу «Член ВГО». Однак згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником та уповноваженою особою ВГО «Журналісти проти корупції» (код ЖДРПОЦ 40048184) є- Кот Сергій Іванович. Жодних документів (довіреності, тощо), які б підтверджували повноваження ОСОБА_1 представляти інтереси вказаної юридичної особи та подавати від її імені запити,- долучено не було. Крім того у тексті запиту наявна суттєва хронологічна суперечність, сам запит датований 09.08.2025 роком, однак містить прохання надати інформацію що стосується 2026 року. На підставі вищевикладеного у відповідності до ч.4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» змушені відмовити в наданні, а саме: не дотримано вимог запиту на інформацію, передбачену частиною п`ятою статті 19 Закону; згідно-проведеного трискладового тесту(чат.2 ст. 6 Закону) визначено, що надання інформації(задоволення запиту), може завдати шкоду третій стороні, а саме юридичній особі ВГО «Журналісти проти корупції».

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що в запиті він не заявляв, що є представником згаданої громадської організації, оскільки його запити подавались фізичною особою ОСОБА_1, як членом ВГО «Журналісти проти корупції», так як запитувана інформація може становити суспільний інтерес для громадян України.

Судом встановив, що відповіді відповідача на запит позивача не відповідають критеріям, наведеним у Законі України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не надано інформації по суті запиту.

Оскільки, відповідач не довів факту надіслання ОСОБА_1 відповіді на його запит про доступ до публічної інформації у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» строки, а також надана відповідь на запит, долучений до матеріалів справи, не є відповіддю по суті запиту, більше того, відповідач кваліфікує неподання відзиву на позов, як визнання адміністративного позову, суд вважає таку поведінку розпорядника публічної інформації протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі «Guseva v. Bulgaria», заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі «Gillberg v. Sweden», заява № 41723/06, § 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

У рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні запитуваної інформації.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що запит про доступ до публічної інформації про надання відомостей належним чином не був розглянутий, що свідчить про протиправні дії відповідача у ненаданні відповіді на запит позивача та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач не довів правомірність вчинених дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому він підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Глинянської міської ради Львівської області щодо відмови в задоволенні запиту ОСОБА_1 № ВСП001/09/08/26 від 09.08.2026 №ВСП001/09/08/26 у встановлений Законом №2939-VI строк.

Зобов`язати Глинянську міську раду Львівської області розглянути запит ОСОБА_1 № ВСП001/09/08/26 від 09.08.2026 та надати відповідь.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович