Решение № 140614508, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22979/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

31.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.05.2026 р. № 045650025706 про відмову йому в призначенні пенсії за віком згідно ст.115 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю загального страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994, з 03.04.1996 по 30.11.1996, та період військової служби з 12.05.1987 по 13.08.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.12.1992 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву від 13.05.2026 р. про призначенння йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії та не зараховано спірні періоди. Позивач зазначає, що розглядаючи надані позивачем документи, відповідачем порушено пункт 4.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, особи з числа відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846, а саме, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об?єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. З урахуванням викладеного, вважає, що рішення відповідача-2 про відмову йому у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

25.08.2026 року від Головного управління ПФУ в Полтавській області надійшов відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернувся 13.05.2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, яка зареєстрована за № 2929 про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: посвідчення учасника бойових дій, трудову книжку, диплом, довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, паспорт, ідентифікаційний код. Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Аналіз наданих документів для призначення пенсії за віком показує, що загальний страховий стаж становить 19 років 01 місяць 04 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 17.09.2001 по 31.07.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2010 по 30.04.2010, з 01.10.2010 по 30.04.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2018, оскільки в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Згідно трудової книжки НОМЕР_3 до загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994, оскільки період роботи перетинається із періодом проходження військової служби; період військової служби з 12.05.1987 по 13.08.992, оскільки в записі трудової книжки відсутня підстава, а саме дата видачі військового квитка, оригінал документу відсутній. Період роботи з 03.04.1996 по 30.11.1996, оскільки запис при звільнені з роботи завірено печаткою непридатною для читання. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно прийнято рішення від 20.05.2026 року за № 045650025706, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло у відповідності до норм чинного законодавства та не допустило порушення прав, свобод та законних інтересів позивача по справі.

25.08.2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

25.08.2026 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи архівної довідки №1071 від 10.08.2026 року про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в радгоспі «Зоря» с. Мала Стружка з квітня по грудень 1996 року; витяг №1072 від 10.08.2026 року з Наказу директора Радгоспу «Зоря» с.Мала Стружка №30-11 від 30.11.1996 року про звільнення ОСОБА_1 ; довідку №408 від 10.08.2026 року про перейменування колгоспу «Зоря комунизму» в радгосп «Зоря».

27.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому викладено аналогічні вимоги, заявлені у позовній заяві.

03.09.2026 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідку №21/4/4325 від 02.09.2026 року, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 20.01.2015 р.

13.05.2026 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява від 13.05.2026 року розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням №045650025706 від 20.05.2026 року прийнятим за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

В обгрунтування рішення №045650025706 від 20.05.2026 року зазначено, що аналіз доданих документів для призначення пенсії за віком показує, що загальний страховий стаж становить 19 років 01 місяць 04 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 17.09.2001 по 31.07.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2010 по 30.04.2010, з 01.10.2010 по 30.04.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2018, оскільки в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Згідно трудової книжки НОМЕР_3 до загального страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994, оскільки період роботи перетинається із періодом проходження військової служби;

- період військової служби з 12.05.1987 по 13.08.1992, оскільки в записі трудової книжки відсутня підстава, а саме дата видачі військового квитка, оригінал документу відсутній;

- період роботи з 03.04.1996 по 30.11.1996, оскільки запис при звільнені з роботи завірено печаткою непридатною для читання.

Позивач, не погоджуючись із відмовою у призначенні йому пенсії, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на дострокове призначення пенсії мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як встановлено, рішенням №045650025706 від 20.05.2026 року прийнятим за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

У межах спірних правовідносин, спір стосується не зарахуванням періоду роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994, періоду військової служби з 12.05.1987 по 13.08.1992, та періоду з 03.04.1996 по 30.11.1996.

Щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994, оскільки період роботи перетинається із періодом проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.12.1992 р. позивач у спірний період:

з 12.05.1987 по 13.08.1992 - служба у лавах Збройних силах;

з 03.12.1992 по 11.03.1994 посада медсестри дільничної поліклініки консультативно-діагностичної допомоги;

з 03.04.1996 по 30.11.1996 прийнятий в садову бригаду №3 у Радгосп «Зоря комунізму».

Отже, відомості трудової книжки дають змогу чітко визначити хронологічні межі обох періодів та встановити, що вони є послідовними, а не такими, що збігаються у часі.

Так, період проходження військової служби завершився 13.08.1992, тоді як період роботи, зарахування якого є предметом спору, розпочався 03.12.1992, тобто майже через чотири місяці після завершення військової служби.

Таким чином, між датою закінчення військової служби та датою початку роботи існує часовий проміжок, а жодного фактичного накладення зазначених періодів один на одного з наведених записів трудової книжки не вбачається.

За таких обставин посилання відповідача на перетин періоду роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994 із періодом проходження військової служби з 12.05.1987 по 13.08.1992 не узгоджується з документальними відомостями, наявними у матеріалах справи, та спростовується їх безпосереднім зіставленням.

Суд звертає увагу, що встановлення факту перетину певних періодів передбачає наявність об`єктивного збігу їх часових меж. Натомість у спірних правовідносинах такий збіг відсутній. Відповідач фактично поклав в основу відмови обставину, яка не підтверджується документами, наданими для підтвердження трудової діяльності позивача.

При цьому трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відомості, внесені до неї у встановленому порядку, підлягають належній оцінці пенсійним органом під час вирішення питання про зарахування відповідних періодів до страхового стажу. Вирішуючи питання про пенсійне забезпечення особи, відповідач не вправі ігнорувати зміст таких записів або надавати їм оцінку, яка не відповідає їх фактичному змісту.

Саме по собі посилання на перетин періодів роботи та військової служби могло б мати значення лише за умови, що такий перетин дійсно мав місце та був підтверджений належними доказами.

Отже, відповідач, приймаючи рішення про незарахування спірного періоду до страхового стажу, не забезпечив належного зіставлення дат початку та закінчення військової служби з датами початку та закінчення трудової діяльності позивача, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність обставини, яка фактично відсутня.

Суд також зауважує, що формальний підхід до оцінки документів, поданих для підтвердження трудової діяльності, є неприпустимим, якщо внаслідок такого підходу особа позбавляється можливості реалізувати право на належне пенсійне забезпечення без наявності для цього фактичних та правових підстав.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведена відповідачем підстава для незарахування періоду роботи позивача з 03.12.1992 по 11.03.1994 є необґрунтованою, оскільки суперечить відомостям трудової книжки серії НОМЕР_2 та спростовується встановленою послідовністю відповідних періодів.

Щодо відмови у зарахуванні періоду військової служби з 12.05.1987 по 13.08.1992, оскільки в записі трудової книжки відсутня підстава, а саме дата видачі військового квитка, оригінал документу відсутній, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній установлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж установлюється на підставі інших документів, передбачених цим Порядком.

При цьому пункт 6 Порядку № 637 передбачає спеціальні правила підтвердження окремих періодів військової служби, зокрема служби у складі діючої армії в період бойових дій. Зазначене положення також свідчить про те, що законодавство передбачає використання документів, виданих компетентними органами, для підтвердження обставин проходження служби.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 12.05.1987 по 13.08.1992, посилаючись на відсутність у записі трудової книжки дати видачі військового квитка та ненадання оригіналу цього документа.

Разом із тим судом установлено, що на підтвердження проходження військової служби позивачем подано не лише трудову книжку, а й довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2026 № 21/4/4325, видану ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту зазначеної довідки ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у Збройних Силах у період з 18.05.1987 по 13.08.1992. Також у довідці зазначено, що його звільнено в запас на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_5 від 02.07.1992. Підставою для видачі довідки зазначено облікову картку.

Отже, наведений документ виданий уповноваженим органом у сфері військового обліку та містить конкретні відомості щодо особи, періоду проходження нею військової служби й підстави звільнення в запас. При цьому інформація про проходження служби підтверджена не лише записом у трудовій книжці, а й відомостями облікової картки, на підставі якої видано довідку.

За таких обставин суд вважає, що довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2026 №21/4/4325 має істотне доказове значення для встановлення факту проходження позивачем військової служби. Вона усуває сумніви щодо самого факту проходження служби та підтверджує період, зазначений у цьому документі, незалежно від того, чи зберігся в позивача оригінал військового квитка.

Суд наголошує, що відсутність оригіналу військового квитка не може розглядатися як безумовна перешкода для підтвердження військової служби, якщо відповідні обставини підтверджуються іншим належним документом, виданим компетентним органом на підставі облікових даних.

Інше тлумачення фактично означало б, що відсутність одного документа виключає можливість підтвердження відповідних обставин навіть за наявності офіційної довідки уповноваженого органу, зміст якої безпосередньо стосується спірного періоду. Такий підхід не відповідав би вимогам повного та об`єктивного дослідження доказів.

Крім того, суд ураховує, що відсутність у записі трудової книжки дати видачі військового квитка є недоліком оформлення відповідного запису, однак сама по собі не спростовує достовірності відомостей про проходження служби.

Вирішальне значення для вирішення спору має встановлення факту проходження військової служби та її тривалості на підставі належних доказів.

У цьому контексті суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі № 423/3762/16-а, у якій оцінювалися доводи пенсійного органу щодо неналежного оформлення записів про військову службу в трудовій книжці та необхідності підтвердження відповідного періоду іншими документами. Наведена правова позиція підтверджує необхідність оцінювати документи, що підтверджують стаж, з урахуванням їхнього змісту та сукупності встановлених обставин, а не обмежуватися формальним посиланням на окремі недоліки оформлення.

Водночас суд звертає увагу на те, що довідка від 02.09.2026 № 21/4/4325 містить дату початку військової служби 18.05.1987, тоді як у трудовій книжці зазначено період з 12.05.1987 по 13.08.1992. Таким чином, наявні документи підтверджують однакову дату закінчення військової служби, однак містять розбіжність щодо дати її початку.

Зазначена розбіжність не спростовує факту проходження позивачем військової служби, проте має бути врахована під час визначення точного періоду, який підлягає зарахуванню до страхового стажу. Саме по собі існування такої розбіжності не дає підстав ігнорувати довідку, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на підставі облікової картки.

Отже, відповідач мав оцінити зміст трудової книжки позивача разом із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2026 № 21/4/4325, урахувати відомості облікової картки, на підставі якої видано довідку, та встановити фактичні межі періоду проходження військової служби.

Натомість відмова, мотивована виключно відсутністю дати видачі військового квитка в записі трудової книжки та ненаданням його оригіналу, без належної оцінки довідки компетентного органу, не відповідає критеріям обґрунтованості та всебічного дослідження обставин, визначеним статтею 2 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не наведено достатніх правових та фактичних підстав для відмови в зарахуванні періоду військової служби виключно з огляду на відсутність оригіналу військового квитка та окремого реквізиту в трудовій книжці.

Таким чином, відмова відповідача в частині незарахування підтвердженого довідкою періоду військової служби є необґрунтованою. Питання про точну дату початку періоду, який підлягає зарахуванню, має вирішуватися з урахуванням установленої розбіжності між трудовою книжкою та довідкою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, змісту заявлених позовних вимог і достатності наявних доказів.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 12.05.1987 по 17.05.1987 суд відмовляє, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів проходження позивачем військової служби саме в цей період.

Так, довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2026 № 21/4/4325, видана на підставі облікової картки, підтверджує проходження позивачем військової служби з 18.05.1987 по 13.08.1992. Отже, зазначений документ не підтверджує проходження військової служби з 12.05.1987 по 17.05.1987 включно.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога в частині зарахування до страхового стажу періоду з 12.05.1987 по 17.05.1987 є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 03.04.1996 по 30.11.1996, оскільки запис при звільнені з роботи завірено печаткою непридатною для читання.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, передбачених цим Порядком.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач відмовив у зарахуванні періоду роботи позивача з 03.04.1996 по 30.11.1996 з огляду на те, що запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою, яка є непридатною для читання.

Разом із тим суд установив, що обставини трудової діяльності позивача у спірний період підтверджуються не лише записами трудової книжки, а й іншими документами, наявними в матеріалах справи.

Так, відповідно до архівної довідки від 10.08.2026 № 1071 позивач працював у радгоспі «Зоря» (с. Мала Стружка) та отримував заробітну плату. Крім того, згідно з витягом від 10.08.2026 № 1072 позивача звільнено з роботи в радгоспі «Зоря» (с. Мала Стружка) на підставі наказу № 30-11 від 30.11.1996.

Отже, зазначені архівні документи підтверджують як факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідним підприємством та отримання ним заробітної плати, так і факт припинення трудових відносин 30.11.1996 на підставі відповідного наказу роботодавця.

Таким чином, відомості про звільнення позивача, щодо належного документального підтвердження яких у відповідача виникли сумніви через нечитабельність печатки, підтверджуються окремим документом архівного походження, у якому зазначено конкретні реквізити наказу про звільнення. За таких обставин недолік оформлення запису в трудовій книжці не спростовує факту припинення трудових відносин у зазначену дату.

Суд наголошує, що оцінка документів, поданих для підтвердження страхового стажу, має здійснюватися в їх сукупності. Наявність певного недоліку в оформленні одного документа не звільняє пенсійний орган від обов`язку дослідити інші документи, які стосуються тих самих обставин, та встановити, чи підтверджують вони відповідний період трудової діяльності.

У цій справі архівна довідка № 1071 та витяг № 1072 від 10.08.2026 мають істотне доказове значення, оскільки містять відомості про роботу позивача, отримання ним заробітної плати та звільнення на підставі наказу від 30.11.1996. Отже, ці документи усувають сумніви щодо достовірності обставин, які відповідач поставив під сумнів через нечитабельність відбитка печатки.

При цьому суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його ухвалення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин відповідач повинен був надати оцінку не лише відбитку печатки у трудовій книжці, а й архівним документам, що підтверджують обставини роботи та звільнення позивача. Ігнорування таких документів або ненадання їм належної оцінки свідчить про неповноту дослідження обставин, що мають значення для вирішення питання про зарахування стажу.

Суд також зазначає, що працівник не може нести негативні наслідки виключно через недоліки оформлення трудової книжки роботодавцем, якщо факт його трудової діяльності підтверджується іншими належними документами. Інший підхід означав би надання формальним недолікам оформлення документа переваги над установленими фактичними обставинами трудової діяльності особи, що не узгоджується з принципами обґрунтованості та правової визначеності.

З урахуваннім викладеного, відповідач-2 протиправно відмовив у зарахуванні періоду роботи з 03.04.1996 по 30.11.1996, а тому вказаний період необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.

Суд також звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено про незарахування до страхового стажу позивача періодів провадження підприємницької діяльності з 17.09.2001 по 31.07.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2010 по 30.04.2010, з 01.10.2010 по 30.04.2014 та з 01.01.2015 по 31.12.2018 у зв`язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про сплату страхових внесків за відповідні періоди.

Разом із тим суд зазначає, що вимог щодо зарахування зазначених періодів провадження підприємницької діяльності позивач у межах цієї справи не заявляв, а отже, правомірність незарахування таких періодів не є самостійним предметом судового розгляду.

Водночас сам факт відображення в оскаржуваному рішенні висновків відповідача щодо незарахування зазначених періодів не може залишатися поза увагою суду під час з`ясування фактичних обставин справи та перевірки обґрунтованості оскаржуваного рішення в межах заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час перевірки рішень суб`єкта владних повноважень з`ясовує, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Водночас згідно зі статтями 9 та 77 КАС України суд зобов`язаний з`ясувати обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, з урахуванням установленого законом розподілу тягаря доказування.

Однак матеріали справи не містять належних доказів, які б дали змогу встановити обставини, покладені відповідачем в основу висновку про відсутність сплати страхових внесків за зазначені періоди підприємницької діяльності. Зокрема, до матеріалів справи не долучено документів, які б підтверджували підстави такого висновку, відомостей про результати перевірки відповідних даних, а також інших доказів, на підставі яких можливо було б перевірити достовірність наведеного відповідачем обґрунтування.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи ґрунтується зазначений висновок відповідача на повному та об`єктивному дослідженні відомостей щодо підприємницької діяльності позивача, чи перевірялися відповідні дані за первинними документами та чи вживалися заходи для з`ясування причин відсутності відомостей про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

Суд наголошує, що відсутність відомостей у відповідному реєстрі та встановлений факт несплати страхових внесків не є тотожними поняттями. Саме по собі посилання на відсутність інформації в реєстрі без надання доказів, які підтверджують обставини її відсутності та правові підстави для незарахування відповідних періодів, не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків пенсійного органу.

Разом із тим, з огляду на межі заявлених позовних вимог, суд не надає остаточної оцінки правомірності незарахування зазначених періодів підприємницької діяльності та не вирішує питання про їх зарахування до страхового стажу, оскільки відповідних вимог позивачем не заявлено. Наведені обставини враховуються судом виключно в контексті перевірки обґрунтованості оскаржуваного рішення та оцінки повноти дослідження відповідачем обставин, що мали значення для його прийняття.

Отже, суд зауважує, що висновки відповідача щодо незарахування зазначених періодів підприємницької діяльності викладені в оскаржуваному рішенні за відсутності в матеріалах цієї справи доказів, достатніх для перевірки їх фактичного та правового обґрунтування. Водночас такі висновки не є самостійним предметом вирішення спору в цій справі, а тому суд не виходить за межі заявлених позовних вимог та не формулює окремого висновку щодо наявності у позивача права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

У цьому випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, вказане потягло за собою порушення прав позивача, так, суд вважає за необхідне покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як визначений суб`єкт призначення.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.05.2026 р. № 045650025706 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 03.12.1992 по 11.03.1994, з 03.04.1996 по 30.11.1996, та період військової служби з 18.05.1987 по 13.08.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.05.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук