Решение № 140614479, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22855/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери буд.43, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

30.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.06.2026 року № 241670047628 про відмову йому у пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити йому з 03.06.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку у відповідності до п.1 ч.2 статті 114 Закону № 1058 IV за його заявою від 03.06.2025 з зарахуванням до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею період роботи з 02.11.1992 по 04.01.1993 учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, з 05.01.1993 по 05.09.1993 гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Біжанівська» Виробничого об`єднання "Стахановвугілля", з 25.08.1998 по 31.12.1998, з 29.10.2001 по 23.08.2002 гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті ім.С.М.Кірова; з 05.03.2008 по 24.03.2008 гірником підземним з повним робочим днем під землею у ТОВ «Ремшахтострой»; з 21.03.2012 по 29.10.2012 гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля»; 01.10.2014 по 01.08.2018 гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду від 11.12.2025 у справі 360/2059/25, відповідач повторно розглянув його заяву від 03.06.2025 про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням правових висновків суду та прийняв нове рішення від 03.06.2026 року №241670047628 про відмову у пенсії з інших підстав, а також вказав конкретні періоди, які враховані до пільгового стажу та зазначив причини не врахування інших періодів трудової діяльності. Зокрема, як випливає з оскаржуваного рішення, відповідачем до пільгового стажу зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб лише 4 роки 3 місяці 14 днів: з 06.02.2013 по 30.09.2014 та з 03.07.2019 по 31.03.2022. Всі інші періоди не зараховані до пільгового стажу через відсутність уточнюючих довідок. Зазначає, що трудова книжка має всі належні записи про трудову діяльність, він не був зобов`язаний надавати відповідачу будь-які інші додаткові документи для підтвердження свого стажу, а відповідач, відповідно, не мав права вимагати такі додаткові документи і всі спірні періоди мали бути враховані до пільгового підземного саме на підставі трудової книжки, так як в ній зазначено про роботу повний робочий день під землею за всі спірні періоди. З урахуванням викладеного, вважає, що рішенн відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

17.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшло клопотання, якому зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Позивач отримував пенсію по інвалідності з 06.07.2022 р. по 31.07.2023 р. На період дії воєнного стану групу інвалідності було подовжено до 14.08.2024 р. Під час розгляду документів електронної пенсійної справи також встановлено, що позивачу виплату пенсії призупинено з 01.04.2024 року як внутрішньопереміщеній особі, що не пройшла фізичну ідентифікацію. Таким чином, заявник не є пенсіонером та не отримує пенсію по інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

03.06.2025 року позивач звернувся із заявою про переведення його на інший вид пенсії (з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах) відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.06.2025 року № 241670047628 відмовлено у задоволенні заяви позивача, оскільки виплату пенсії призупинено з 01.04.2024 року як особі, що не пройшла фізичну ідентифікацію.

Рішенням Луганського адміністративного окружного суду від 11.12.2025 року у справі №360/2059/25 адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області від 03.06.2025 року № 241670047628;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 03.06.2025 року про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням правових висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішенням Луганського адміністративного окружного суду від 11.12.2025 року у справі №360/2059/25, Головне управління Пенсійного Фонду України в Сумській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025 року про перехід на інший вид пенсії та прийняв рішення від 03.06.2026 року №241670047628 про відмову у призначенні пенсії.

Означене рішення від 03.06.2026 року №241670047628 обґрунтовано тим, що за даними Реєстру застрахованих осіб наявні дані про періоди роботи за Списком №1 Пільговий стаж роботи за списком №l складає 4 роки 3 місяці 14 днів (зараховано період роботи з 06.02.2013 по 30.09.2014 та з 03.07.2019 по 31.03.2022). Під час розгляду документів електронної пенсійної справи, встановлено, що ОСОБА_1 на момент подачі заяви не є пенсіонером та не отримує пенсію по інвалідності. Таким чином прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в заявленому перерахунку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За змістом частини п`ятої статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі Постанова №202).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років

Відповідно до статті 62Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788)основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно п. 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

У межах спірних правовідносин є період з 02.11.1992 по 04.01.1993, з 05.01.1993 по 05.09.1993, з 25.08.1998 по 31.12.1998, з 29.10.2001 по 23.08.2002, з 05.03.2008 по 24.03.2008, з 21.03.2012 по 29.10.2012, 01.10.2014 по 01.08.2018.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.01.1992 р. у спірні перілоди позивач працював:

02.11.1992 р. - учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею;

05.01.1993 р. переведений на гірника підземного з повним робочим днем під землею на шахті Біжанівська Виробничого об`єднання "Стахановвугілля";

05.09.1993 звільнений за власним бажанням;

25.08.1998 - гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті ім.С.М.Кірова;

31.12.1998 звільнений за власним бажанням;

29.10.2001 - гірником підземним з повним робочим днем під землею на шахті ім.С.М.Кірова;

23.08.2002 - звільнений за власним бажанням;

05.03.2008 - гірником підземним з повним робочим днем під землею у ТОВ Ремшахтострой;

24.03.2008 - звільнений за власним бажанням;

21.03.2012 - гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта Первомайська ДП Первомайськвугілля;

29.10.2012 - звільнений за власним бажанням;

06.02.2013 гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта Карбоніт ДП Первомайськвугілля

01.08.2018 - звільнений за власним бажанням.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про прийняття на роботу підземним гірником з повним робітничим днем та звільнення з посади, переведення та звільнення з посади, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству, та містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, як-то інформацію щодо характеру виконуваної роботи (під землею), зайнятість повний робочий день.

Професії (посади), на яких позивач працював у спірний період, були передбачені:

- Списком №1, затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, який був діючим до 26.01.1991 (розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 1 «Підземні роботи»), всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах;

- Списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, що діяв до 11.03.1994, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах;

- Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що діяв до 16.01.2003, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах;

- Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, що діяв до 24.06.2016, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Таким чином, записами у трудовій книжці позивача підтверджено роботу позивача на посадах, які надають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи.

Водночас рішення, що оскаржується, не містить обґрунтувань підстав не врахування записів трудової книжки та необхідності надання уточнюючих довідок.

Більш того, рішення не містить відомостей щодо документального підтвердженого стажу позивача, в тому числі пільгового, на дату звернення із заявою.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.06.2026 року № 241670047628 не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем в оспорюваному рішенні хоч і наведено норми законодавства для призначення пільгової пенсії, однак не зазначено підстави відмови позивачу в призначенні пенсії за Списком №1, а тому рішення підлає скасуванню.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у позовних вимогах позивачем допущено технічну помилку щодо зазначення одного з періодів, який він просить зарахувати до страхового стажу, а саме: 01.10.2014 по 01.08.2018 гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 06.02.2013 по 01.08.2018 позивач працював гірником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта Карбоніт ДП Первомайськвугілля

Разом з тим, зазначена обставина не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки зі змісту позовної заяви, її мотивувальної частини, наданих позивачем доказів та матеріалів справи вбачається, який саме період трудової діяльності є предметом спору та щодо якого позивач фактично ставить питання про його зарахування до страхового стажу.

Таким чином, допущена позивачем неточність у зазначенні відповідного періоду має характер очевидної технічної помилки, яка спростовується сукупністю інших матеріалів справи та не створює невизначеності щодо предмета спору.

Отже, суд розцінює таку розбіжність як технічну помилку у формулюванні позовних вимог, яка не змінює фактичного предмета спору та не перешкоджає суду встановити дійсні вимоги позивача.

Інше тлумачення призвело б до надмірного формалізму та фактично позбавило б позивача ефективного судового захисту права, щодо якого ним фактично заявлено спір та надано відповідні докази.

За таких обставин суд при вирішенні справи бере до уваги саме зміст спірних правовідносин, фактичні обставини, наведені позивачем на обґрунтування позову, та докази, наявні у матеріалах справи, а не технічну неточність у зазначенні дати в позовних вимогах.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 02.11.1992 по 04.01.1993, з 05.01.1993 по 05.09.1993, з 25.08.1998 по 31.12.1998, з 29.10.2001 по 23.08.2002; з 05.03.2008 по 24.03.2008; з 21.03.2012 по 29.10.2012; 06.02.2013 по 01.08.2018.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, покладені в основу відмови позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший, про те, що позивач не пройшов фізичну ідентифікацію.

Так відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. При цьому статтею 44 Закону №1058-IV передбачено порядок звернення за призначенням, перерахунком або переведенням з одного виду пенсії на інший, а частиною третьою статті 45 цього Закону безпосередньо визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

Отже, законодавець пов`язує виникнення у територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку розглянути питання про переведення особи з одного виду пенсії на інший саме з поданням відповідної заяви та наявністю необхідних документів, а не з проходженням фізичної ідентифікації як самостійною передумовою реалізації права на обраний особою вид пенсійного забезпечення.

Більше того, відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший саме при зверненні особи з відповідною заявою.

При цьому пунктом 4.10 Порядку №22-1 прямо передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа передається до відповідного органу для здійснення виплати пенсії. Таким чином, законодавством розмежовано адміністративну процедуру вирішення питання про право особи на відповідний вид пенсії та подальшу процедуру її виплати.

Фізична ідентифікація, у свою чергу, за змістом Закону №1058-IV є процедурою встановлення ідентифікаційних даних особи із документів та/або електронних даних, у результаті якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи. При цьому законодавець передбачив декілька способів її проходження, зокрема авторизацію за допомогою «Дія.Підпис», ідентифікацію за допомогою відеоконференцзв`язку, а для осіб, які тимчасово проживають за кордоном, - посвідчення дипломатичною установою України факту, що особа є живою.

Отже, сама по собі фізична ідентифікація спрямована на встановлення особи одержувача пенсії та забезпечення належного здійснення пенсійної виплати, однак не є самостійною юридичною підставою для позбавлення особи можливості звернутися із заявою про переведення на інший вид пенсії або для відмови у розгляді такої заяви по суті.

Інше тлумачення наведених норм фактично призводило б до встановлення відповідачем додаткової, не передбаченої законом умови реалізації особою права на вибір виду пенсії. Водночас відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливо важливим у спірних правовідносинах є те, що непроходження фізичної ідентифікації та відсутність права на обраний вид пенсії - це різні за своїм юридичним змістом обставини. Перша стосується встановлення особи та належного проведення виплати, тоді як друга потребує встановлення наявності або відсутності передбачених законом умов для відповідного виду пенсії. Відтак відповідач не мав правових підстав підміняти перевірку права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший перевіркою факту проходження ним фізичної ідентифікації.

Із системного аналізу положень статей 10, 44, 45 Закону №1058-IV та Порядку №22-1 видно, що після отримання заяви про переведення з одного виду пенсії на інший орган Пенсійного фонду України повинен встановити, чи має заявник право на відповідний вид пенсії, перевірити наявні у пенсійній справі документи, за необхідності витребувати додаткові документи та за результатами такої перевірки прийняти відповідне рішення.

Натомість відмова виключно з мотивів непроходження фізичної ідентифікації фактично свідчить про те, що відповідач не здійснив належного розгляду питання щодо права позивача на переведення та не встановив наявності чи відсутності передбачених законом підстав для такого переведення.

Такий підхід не відповідає завданню адміністративного судочинства, оскільки суб`єкт владних повноважень зобов`язаний прийняти обґрунтоване рішення саме з тих питань, з якими особа звернулася до нього, та не може відмовляти у реалізації права з підстав, які прямо не передбачені законом.

Водночас суд звертає увагу, що навіть у разі наявності у відповідача обґрунтованих сумнівів щодо проходження позивачем фізичної ідентифікації такі обставини могли мати значення для питання подальшої виплати пенсії у випадках та порядку, визначених законодавством, однак не звільняли відповідача від обов`язку належним чином розглянути заяву позивача про переведення на інший вид пенсії та прийняти за нею мотивоване рішення.

Іншими словами, відповідач безпідставно змішав дві різні процедури: визначення права особи на відповідний вид пенсії та забезпечення виплати вже призначеної пенсії. Непроходження ідентифікації не може автоматично трансформуватися у відсутність права на інший вид пенсії, якщо закон такої правової конструкції не встановлює.

Таким чином, посилання відповідача на непроходження позивачем фізичної ідентифікації як на безумовну підставу для відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший є юридично неспроможним, оскільки не ґрунтується на положеннях Закону №1058-IV та Порядку №22-1, а тому оскаржуване рішення в цій частині не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.

Відповідно, суд вважає, що відповідач повинен був розглянути заяву позивача про переведення на інший вид пенсії по суті, встановити наявність у нього передбачених законом підстав для такого переведення та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог статей 10, 44, 45 Закону №1058-IV. Відмова ж у такому переведенні виключно з підстави непроходження фізичної ідентифікації є протиправною.

Щодо вимоги про призначення пенсії, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви ОСОБА_2 від 03.06.2025 року про перехід на інший вид пенсії, яке скасовано судом як протиправне.

Суд зробиво висновок про неправомірність незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та зобов`язати відповідача зарахувати їх до пільгового стажу.

Суд зазначає, що обрахунок стажу, який враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідач протиправно відмовив позивачу про перехід на інший вид пенсії, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою досяг пенсійного віку, мав необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення або переходу пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати саме відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.06.2025 р. про перехід на інший вид пенсії, тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення основної позовної вимоги, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери буд.43, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.06.2026 року № 241670047628.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери буд.43, ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 02.11.1992 по 04.01.1993; з 05.01.1993 по 05.09.1993; з 25.08.1998 по 31.12.1998; з 29.10.2001 по 23.08.2002; з 05.03.2008 по 24.03.2008; з 21.03.2012 по 29.10.2012; 06.02.2013 по 01.08.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери буд.43, ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.06.2025 року про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням правових висновків суду.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери буд.43, ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук