Решение № 140614150, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22667/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протпиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341, місцезнаходження юридичної особи: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), оформленої Рішенням від 14.05.2026 № 912140188503;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341, місцезнаходження юридичної особи: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) перерахувати з 24.04.2026 (дати зверненням за перерахунком пенсії) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника, здійснивши такий перерахунок з урахуванням довідки від 21.04.2026 № 179, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з пенсії по втраті годувальників, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, розглянувши заяву, пенсійним органом протиправно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії і перерахунку, посилаючись на те, що після 01.05.2016 законодавець фактично відмовився від існування спеціального пенсійного забезпечення державних службовців у разі втрати годувальника та визначив єдиний порядок призначення такого виду пенсій за нормами Закону № 1058-IV.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.09.2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що після набрання чинності Законом № 889-VIII збережено право окремих категорій осіб виключно на призначення пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ за умови дотримання визначених законодавством критеріїв щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Водночас Закон № 889-VIII не передбачає збереження спеціального виду пенсійного забезпечення у зв`язку з втратою годувальника за нормами статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Частиною другою статті 90 Закону № 889-VIII прямо встановлено, що пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника державним службовцям призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, на думку пенсійного органу, після 01.05.2016 законодавець фактично відмовився від існування спеціального пенсійного забезпечення державних службовців у разі втрати годувальника та визначив єдиний порядок призначення такого виду пенсій за нормами Закону № 1058-IV.

07.09.2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та з 01.05.2007 року - за годувальника батька та з 12.11.2025 - за годувальника матір, як круглий сирота, отримує пенсію по втраті годувальників, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058.

24.04.2026 року позивач звернувся через портал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №2220 про перерахунок пенсії «Збільшення заробітної плати» відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058.

До вказаної заяви додано довідку від 21.04.2026 року № 179 про складові заробітної плати матері - ОСОБА_3 , як державного службовця, згідно якої заробітна плата складала 21 294,80 грн. (посадовий оклад 15 996,00 грн.; надбавка за ранг 500,00 грн.; надбавка за вислугу років 4 798,80 грн.)

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.05.2026 року №912140188503 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та зазначено, що підстави для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до норм Закону України «Про державну службу» відсутні, оскільки в Україні від 10 грудня 2015р. Законом України "Про державну службу" призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не передбачено, а на проведення перерахунку по втраті годувальника відповідно до довідки про складові заробітної плати видану на ім`я померлої матері для призначення ОСОБА_2 пенсії державного службовця - права не має.

Вважаючи протиправним таке рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулюєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVцей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 1статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1ст.10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановленістаттею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (ч.1, п.1 ч.2, абз.2 п.2 ч.3ст.36 Закону України №1058-IV).

Отже, оскільки за змістом п. 1 ч. 2ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVнепрацездатними членами сім`ї вважається дружина/чоловік, що досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то позивач має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Така обставинами не є спірною та визнається учасниками справи.

Відповідно до ч. 1ст. 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVпенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

При цьому, позивач просить нарахувати і призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993№3723-ХІІ, а не згідно ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"№1058-IV.

Отже, спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ і її обрахування.

Пунктом 10 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачено, що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальникана одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї 90 % відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Закон України "Про державну службу" №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII за винятком статті 37 Закону № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIIІ.

Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIIІ, державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37Закон України "Про державну службу"№3723-XII.

Пункт 13 розділу 11 Закону України "Про державну службу" №889-VIIІ передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закон України "Про державну службу" №3723-XIІ зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Статтею 37 Закону №3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за статті 37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та «;Про державну службу» №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебував позивач, останній має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач має право на пенсію за статті 37 Закону №3723, а саме, має право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника, за умови наявності у померлої стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в розгляді питання щодо призначення пенсії ОСОБА_2 за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути питання призначення пенсії ОСОБА_2 за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

В силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, то саме цей орган і має завершити процедуру щодо призначення пенсії позивача.

Такий підхід висловлений у постановах Верховного Суду від 24.05.2024р. у справі №460/17257/23, від 07.05.2024р. у справі №460/38580/22, висновки викладені в яких підлягають обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в розгляді питання щодо призначення пенсії ОСОБА_2 за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути питання призначення пенсії ОСОБА_2 за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський