Постановление суда № 140613496, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 рокуСправа №160/16444/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні питання щодо закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, після перерахунку пенсії за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року у справі №160/21227/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 17.07.2021 року №142 від 28.04.2025 року наданої Службою зовнішньої розвідки України, з урахуванням усіх надбавок, доплат та індексацій, без обмеження загальної підсумкової суми пенсії максимальним розміром, та без застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» віж 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №160/21227/25, яке набрало законної сили 18.02.2026, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 17.07.2021 №142 від 28.04.2025, наданої Службою зовнішньої розвідки України, з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем у квітні 2026 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021. За результатами такого перерахунку фактичний розмір нарахованої пенсії перевищив десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, однак її виплата здійснюється із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії. Так, згідно з протоколом (розрахунком) пенсії за пенсійною справою № 0408022414 станом на 01.03.2026 пенсія нарахована у загальному розмірі 42 783,22 грн, проте до виплати визначена у сумі 25 950,00 грн. Таким чином, відповідач здійснює нарахування пенсії у повному розмірі з урахуванням усіх надбавок, доплат та індексацій, однак фактично виплачує її із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії. 14.05.2026 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про виплату позивачу перерахованої пенсії на виконання рішення суду у повному фактично нарахованому розмірі, з урахуванням усіх надбавок, доплат та індексацій, без обмеження максимальним розміром пенсії. Листом №0400-010202-8/96628 від 21.05.2026 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у задоволенні такої заяви, посилаючись на положення статті 43 Закону №2262-ХІІ та зазначаючи, що рішенням суду у справі №160/21227/25 окремо не передбачено виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Разом із зазначеним листом відповідач надав протоколи (розрахунки) перерахунку пенсії та розрахунок доплати заборгованості, що виникла за період з 01.08.2021 до 31.03.2026. Зазначені документи підтверджують факт застосування відповідачем обмеження максимальним розміром пенсії як при здійсненні поточних виплат, так і при визначенні розміру заборгованості. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 16.06.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №160/21227/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.08.2021 у розмірі 70% від грошового забезпечення 44722,08 грн, яке зазначено у довідці від 28.04.2025 за № 142, наданій Службою зовнішньої розвідки України. Також зазначеним рішенням суду не було зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром, тому розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі Порядок №821). Доплата пенсії на виконання рішення суду (відкладена) за період з 01.08.2021 до 17.02.2026 становить 198 491,58 грн, з яких у квітні 2026 виплачено 100,00 грн, у травні 2026 виплачено 100,00 грн. Доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили (поточна) за період з 18.02.2026 до 31.03.2026 становить 4 573,06 грн, з яких виплачено у квітні 2026 - 877,00 грн, у травні 2026 - 780,00 грн, за період з 01.04.2026 до 31.05.2026 становить 5142,96 грн. Розмір пенсійної виплати позивача, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, станом на 01.05.2026 складає 25950,00 грн. Враховуючи зазначене, у відповідності з вимогами Порядку №821, виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішенням суду та різницю між перерахованим розміром на виконання рішення суду та отриманим розміром буде проведено в межах виділених бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 12.08.2026 зупинено провадження у справі №160/16444/26 до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №320/51895/25.

Ухвалою суду від 14.10.2026 провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №160/21227/25 позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010202-8/124209 від 30.06.2025, щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 17.07.2021 №142 від 28.04.2025, наданої Службою зовнішньої розвідки України;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 17.07.2021 №142 від 28.04.2025 наданої Службою зовнішньої розвідки України, з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у адміністративній справі №160/21227/25 залишено без змін.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.05.2026 №0400-010202-8/96628 повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №160/21227/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.08.2021 у розмірі 70% від грошового забезпечення 44722,08 грн, яке зазначено у довідці від 28.04.2025 за № 142, наданій Службою зовнішньої розвідки України. Також зазначеним рішенням суду не було зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром, тому розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі Порядок №821). Доплата пенсії на виконання рішення суду (відкладена) за період з 01.08.2021 до 17.02.2026 становить 198 491,58 грн, з яких у квітні 2026 виплачено 100,00 грн, у травні 2026 виплачено 100,00 грн. Доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили (поточна) за період з 18.02.2026 до 31.03.2026 становить 4 573,06 грн, з яких виплачено у квітні 2026 - 877,00 грн, у травні 2026 - 780,00 грн, за період з 01.04.2026 до 31.05.2026 становить 5142,96 грн. Розмір пенсійної виплати позивача, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, станом на 01.05.2026 складає 25950,00 грн. Враховуючи зазначене, у відповідності з вимогами Порядку №821, виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішенням суду та різницю між перерахованим розміром на виконання рішення суду та отриманим розміром буде проведено в межах виділених бюджетних асигнувань.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, після перерахунку пенсії за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №160/21227/25, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині застосування відповідачем Порядку №821 при виплаті позивачу поточних сум пенсії, нарахованих відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №160/21227/25, суд застосовує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 (провадження № К/990/23528/26) та зазначає про таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25 та від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25.

Як убачається з матеріалів справи №160/16444/26, підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №160/21227/25.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі №160/21227/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі №160/21227/25, застосував положення Порядку №821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував Порядок №821, який, на думку позивача, не підлягав застосуванню або був застосований помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування Порядку №821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність Порядку №821, а правомірність його застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 160/21227/25.

Отже, оскільки застосування Порядку №821 відбулося під час виконання судового рішення у справі №160/21227/25, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Суд зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі №160/21227/25, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

За таких обставин, суд констатує, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має право захистити порушене право в порядку інститутів, визначених у статтях 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/21227/25.

В пункту 59 постанови від 15.09.2026 у справі №580/490/26 (провадження №К/990/23528/26) Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, Суд зазначив про правильність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на встановлені обставини та правові висновки, викладені в постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 (провадження № К/990/23528/26) Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю з роз`ясненням позивачу права звернення до суду у справі №160/21227/25 в порядках, визначених у статтях 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1064,96 грн, які підтверджуються квитанцією №2353-5439-0490-0593 від 11.06.2026, підлягають поверненню на користь позивача з Державного бюджету України у розмірі 532,48 грн.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 238, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі №160/16444/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 без застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар