Решение № 140613490, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа №160/14676/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладені в рішеннях;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: періоди роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармейськвугілля»:

з 27.12.2002 року по 31.07.2003 рік - горноробочим підземним 2-го розряда з повним робочим днем в шахті;

з 01.08.2003 року - горноробочим підземним 3-го розряда з повним робочим днем в шахті;

з 21.01.2004 року по 22.12.2004 рік - учнем горноробочого очисного забою, горноробочим очисного забою 4-го та 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;

з 17.12.2007 року по 06.12.2010 рік - учнем горномонтажника підземного, горномонтажником підземним 5-го розряду з повним робочим днем в шахті, з дня звернення з відповідними заявами, тобто з 04 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2002 року він працював на підземних роботах з видобутку вугілля і має стаж, достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач п`ять разів звертався через відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення такої пенсії, надаючи трудову книжку та уточнюючі довідки підприємств, і щоразу отримував відмову. Позивач наполягає, що записи його трудової книжки за спірними періодами містять найменування підземних професій із прямим зазначенням роботи з повним робочим днем в шахті, номери і дати наказів, а уточнюючі довідки Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» № 1049 та № 1050 від 08.12.2021 відповідають вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії паспорта та документа про присвоєння РНОКПП, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, трудової книжки, диплома, оскаржуваних рішень, уточнюючих та історичних довідок підприємств, наказів про атестацію робочих місць, а також квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція цього відповідача зводиться до того, що за принципом екстериторіальності орган, який призначає пенсію, визначається засобами програмного забезпечення після реєстрації заяви та сканування копій документів, а тому заяви позивача по суті розглядали управління Пенсійного фонду України в Полтавській, Вінницькій, Львівській, Тернопільській та Запорізькій областях, які й ухвалили відповідні рішення. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяв позивача по суті не розглядало, рішень про відмову у призначенні пенсії не приймало і належним відповідачем не є, а лист «Повідомлення про направлення рішення» від 20.05.2026 є лише супровідним документом про направлення рішення особі, яка перебуває на обліку за місцем реєстрації. Крім того, цей відповідач зазначив, що із заявою про призначення пенсії від 04.09.2025 позивач до територіальних органів Пенсійного фонду України не звертався.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та у стягненні судових витрат, посилаючись на те, що пільговий стаж обчислюється за результатами атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, на недостатність пільгового стажу позивача та на те, що призначення пенсії і обчислення стажу є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України, яке суд не вправі здійснювати замість нього.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу та на невідповідність уточнюючих довідок установленій формі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правом на подання відзиву не скористалися, у зв`язку з чим справа щодо цих відповідачів вирішується за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суд у будь-якому разі зобов`язаний перевірити обґрунтованість заявлених вимог і оцінити зібрані у справі докази.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (довідка від 05.05.2025 № 1216-5003673362).

27.08.2025 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши паспорт, документ про присвоєння РНОКПП, трудову книжку та довідку про підтвердження пільгового стажу роботи. За принципом екстериторіальності заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 04.09.2025 № 052530003117 відмовило позивачу у призначенні пенсії. У цьому рішенні зазначено, що стаж на підземних і відкритих гірничих роботах за постановою Кабінету Міністрів України № 202 становить 24 роки 06 місяців 10 днів, а підстава відмови сформульована як відсутність необхідного пільгового стажу роботи, а саме 20 років пільгового стажу роботи підземні, провідні професії, або 25 років роботи підземні, професії за постановою 202. До пільгового стажу цим органом не враховано періоди навчання в учбовому пункті з 23.12.2002 по 26.12.2002 та з 17.12.2007 по 31.01.2008 згідно з довідкою № 1049 від 08.12.2021, період з 14.06.2011 по 21.06.2011 згідно з довідкою № 259 від 12.03.2024, а також період з 29.07.1997 по 31.12.1998 за записами трудової книжки з мотивів відсутності в записі про прийняття дати наказу.

05.12.2025 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої, згідно з розпискою-повідомленням, долучив, зокрема, документи про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, документи про місце проживання, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, та копію попереднього рішення про відмову. Заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням від 11.12.2025 № 052530003117 відмовило у призначенні пенсії. Цим рішенням визначено страховий стаж позивача 29 років 7 місяців 1 день, а з урахуванням кратності за додаткові роки роботи за Списком № 1 - 50 років 7 місяців 1 день; пільговий стаж на підземних роботах за постановою Кабінету Міністрів України № 202 обчислено в сукупності як 24 роки 8 місяців 0 днів, з них підземні роботи на провідних професіях - 16 років 2 місяці 12 днів. У рішенні прямо зазначено, що пільговий стаж зарахований згідно з наданими пільговими довідками з урахуванням записів трудової книжки. Підставою відмови названо недосягнення пенсійного віку 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону та відсутність пільгового стажу 20/25 років за частиною третьою статті 114 Закону на дату звернення.

20.02.2026 позивач знову звернувся із заявою про призначення пенсії. Заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 27.02.2026 № 052530003117 відмовило у призначенні пенсії, обчисливши пільговий стаж на підземних роботах за постановою № 202 вже як 22 роки 05 місяців 06 днів. У цьому рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди згідно з довідками від 08.12.2021 № 1049 та № 1050, оскільки довідка не відповідає вимогам додатка 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яким, на думку органу, передбачено, що довідка має бути підписана трьома відповідальними особами, а саме керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером, тоді як зазначена довідка підписана помічником директора з кадрів, а довіреності на право такого підпису до матеріалів пенсійної справи не долучено. Пільговий стаж за цей період зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

28.04.2026 позивач звернувся із черговою заявою, до якої додав видану того самого дня довідку Відокремленого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 548 від 28.04.2026. Цю заяву за принципом екстериторіальності розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке рішенням від 06.05.2026 № 052530003117 також відмовило у призначенні пенсії, обчисливши пільговий стаж на підземних роботах за постановою № 202 як 22 роки 07 місяців 26 днів і не зарахувавши періоди роботи згідно з довідками № 1049 і № 1050 від 08.12.2021 з тих самих мотивів - засвідчення довідки підписом помічника директора з кадрів за відсутності довіреності на право підпису. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідачем у цій справі не залучено.

11.05.2026 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії востаннє. Цю заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке рішенням від 18.05.2026 № 052530003117 відмовило у призначенні пенсії. Згідно з цим рішенням роботи підземні, професії за постановою № 202, складають 22 роки 08 місяців 00 днів, з них роботи підземні, провідні професії, - 15 років 11 місяців 18 днів, навчання за фахом - 01 місяць 17 днів, стаж за Списком № 1 - 06 років 03 місяці 25 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідками № 1049, № 1050 від 08.12.2021 з мотивів невідповідності цих довідок формі додатка № 5 до Порядку, а саме через відсутність підпису начальника відділу кадрів та недолучення довіреності на право підпису; відповідні періоди зараховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Листом «Повідомлення про направлення рішення» від 20.05.2026 № 0400-010211-8/95373 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивачу рішення про відмову у призначенні пенсії. Жодного рішення за наслідками розгляду заяв позивача про призначення пенсії це управління не ухвалювало, що підтверджується як змістом самих оскаржуваних рішень, так і поясненнями цього відповідача.

З трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я позивача, вбачається, що у спірні періоди він працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (ідентифікаційний код 33504964), а саме: запис № 10 від 27.12.2002 - прийнятий гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ № 394к від 25.12.2002; запис № 11 від 01.08.2003 - переведений гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ № 01/735пр від 18.08.2003; запис № 12 від 21.01.2004 - переведений учнем гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, наказ № 23к від 21.01.2004; запис № 13 - переведений гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ № 92к від 17.03.2004; запис № 14 від 22.12.2004 - переведений гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ № 413к від 22.12.2004; запис № 16 від 17.12.2007 - переведений учнем гірничомонтажника підземного з повним робочим днем в шахті, наказ № 02/1675к від 29.12.2007; запис № 17 від 01.03.2008 - переведений гірничомонтажником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ № 02/279к від 29.02.2008; запис № 18 від 06.12.2010 - звільнений за статтею 38 частини 1 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, наказ № 400к від 06.12.2010. Запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів та відбитком печатки підприємства. Жодних виправлень, затирань чи пропусків у наведених записах судом не встановлено, і жоден з відповідачів достовірності цих записів не заперечував.

На підтвердження спеціального стажу позивач надав уточнюючі довідки Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» (ідентифікаційний код 33504964) № 1049 та № 1050 від 08.12.2021, складені за формою довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У цих довідках зазначено, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах і виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом; наведено періоди роботи та відповідні професії і посади; зазначено, що робота передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1.1а, із посиланням на частину третю статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; наведено нормативні підстави, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, та перелік наказів про атестацію робочих місць за період з 1995 по 2019 роки; вказано підставу для видачі довідки - особиста картка форма Т-2, накази, розрахункові відомості, контрольні табелі спуску-виїзду в шахту із зазначенням табельного номера і тому зберігання. Обидві довідки містять три підписи посадових осіб із зазначенням їх посад (виконуючий обов`язки директора шахти, помічник директора з кадрів, головний бухгалтер) та засвідчені відбитком печатки підприємства.

Правонаступництво підприємства, яке видало ці довідки, підтверджується історичною довідкою № 1051 від 08.12.2021 та збігом ідентифікаційного коду 33504964 у штампі трудової книжки позивача, у штампі довідок № 1049 і № 1050 та у розрахунку стажу форми РС-право. Відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» розташований у м. Мирнограді Донецької області, тобто на території, що перебуває у тимчасовій окупації.

Крім того, матеріали справи містять уточнюючі довідки інших підприємств, видані на ім`я позивача, а саме довідку Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» № 898 від 06.12.2021, підписану, серед інших, фахівцем управління по роботі з персоналом, та довідку Відокремленого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 548 від 28.04.2026, яка містить лише два підписи і в якій прямо зазначено, що згідно зі штатним розписом посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів на підприємстві не передбачено. Періоди роботи за цими довідками органами Пенсійного фонду України зараховано без зауважень, що вбачається з розрахунку стажу форми РС-право.

Згідно з розрахунком стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) за пенсійною справою № 052530003117 на дату звернення 11.05.2026 періоди роботи позивача з 27.12.2002 по 06.12.2010 відображені з кваліфікацією «Список № 1», а не як підземні роботи за постановою Кабінету Міністрів України № 202, тоді як періоди роботи за іншими уточнюючими довідками відображені саме як підземні роботи за статтею 14 і постановою № 202.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Аналогічні за змістом приписи містить стаття 14 Закону № 1788-XII.

На виконання наведених норм постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років. Розділом I цього Списку до підземних гірничих робіт у шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю). Отже, для вугільної шахти визначальним критерієм за розділом I Списку є не конкретна назва професії, а зайнятість робітника протягом повного робочого дня на підземних роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Згідно з абзацом другим цього пункту у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Абзацом пункту 20 Порядку № 637 також передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. В абзаці другому пункту 18 Порядку № 637 йдеться, зокрема, про підприємства, установи, організації або їх правонаступників, що розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Відповідно до пункту 24 Порядку № 637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що уточнююча довідка за додатком № 5 до Порядку № 637 є документом субсидіарним: потреба в ній виникає лише тоді, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Вимоги до змісту такої довідки вичерпно визначені абзацом другим пункту 20 Порядку № 637, вимога до її підписання - пунктом 23 Порядку № 637, а критерієм прийняття внесених до неї відомостей за пунктом 24 Порядку № 637 є джерело цих відомостей, тобто первинні документи підприємства. Додаток № 5 до Порядку № 637 за своєю правовою природою є формою типового документа, а не переліком умов дійсності довідки.

У цій справі суд насамперед виходить з того, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить за всіма спірними періодами відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Записи № 10, 11, 12, 13, 14, 16 і 17 містять найменування підземних професій (гірник підземний, учень гірника очисного забою, гірник очисного забою, учень гірничомонтажника підземного, гірничомонтажник підземний) із прямим зазначенням роботи з повним робочим днем в шахті, а також номери і дати наказів, на підставі яких внесено кожен запис; запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів і печаткою підприємства. Саме така зайнятість - робітник, зайнятий протягом повного робочого дня на підземних роботах діючої шахти для видобутку вугілля, - і становить зміст розділу I Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202. Отже, передумова застосування пункту 20 Порядку № 637, з якою ця норма пов`язує потребу в уточнюючій довідці, а саме відсутність у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пільгову пенсію, у цій справі не настала. Уточнюючі довідки № 1049 і № 1050 від 08.12.2021 є для позивача додатковим, а не замісним доказом, і вади їх оформлення в будь-якому разі не могли спростувати відомостей самої трудової книжки.

Поряд з цим суд встановив, що уточнюючі довідки № 1049 і № 1050 від 08.12.2021 відповідають і вимогам Порядку № 637. Їх зміст повністю охоплює перелік, наведений в абзаці другому пункту 20 Порядку № 637: у довідках зазначено періоди роботи, професії і посади, характер виконуваної роботи (гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом повний робочий день на підземних роботах), найменування і номер списку з розділом, підрозділом та пунктом, а також первинні документи, на підставі яких довідки видано (особиста картка форма Т-2, накази, розрахункові відомості, контрольні табелі спуску-виїзду в шахту). Вимогу пункту 23 Порядку № 637 також дотримано: обидві довідки підписані посадовими особами підприємства (трьома особами із зазначенням їх посад) і засвідчені печаткою. Вимогу пункту 24 Порядку № 637 щодо джерела відомостей дотримано, оскільки первинні документи в довідках названо поіменно.

Натомість вимога про те, що довідка має бути підписана саме трьома визначеними посадовими особами, в тому числі начальником відділу кадрів, у нормативному тексті Порядку № 637 відсутня; відсутня в ньому і будь-яка вимога долучати до довідки довіреність на право її підпису. Поклавши ці умови в основу відмови, суб`єкти владних повноважень застосували вимоги, яких закон і підзаконний акт не встановлюють, що не узгоджується з частиною другою статті 19 Конституції України. Крім того, твердження про відсутність на довідках підпису начальника відділу кадрів не відповідає їх фактичному змісту: кадрова посадова особа довідки підписала, відмінним є лише найменування її посади.

Суд ураховує й те, що оформлення уточнюючої довідки, як і ведення трудової книжки, належить до обов`язків підприємства, а не працівника. Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Пунктом 2.2 цієї Інструкції встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом, а пунктом 2.4 - що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання; за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, працівник не несе відповідальності за оформлення документів про його трудову діяльність, і підставою для призначення пенсії є наявність необхідного стажу, а не дотримання підприємством усіх формальних вимог при оформленні таких документів.

Наведений підхід підтверджується і власною практикою відповідачів у цій же пенсійній справі. Довідка Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» № 898 від 06.12.2021 підписана, зокрема, фахівцем управління по роботі з персоналом, а довідка Відокремленого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 548 від 28.04.2026 містить лише два підписи, оскільки посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів штатним розписом підприємства не передбачено. Обидві ці довідки органи Пенсійного фонду України прийняли без зауважень і зарахували відповідні періоди до пільгового стажу. Отже, той самий недолік, який став підставою для відхилення довідок № 1049 і № 1050, в інших довідках не перешкодив їх прийняттю.

Окремо суд зважає на те, що за одним і тим самим пакетом документів відповідачі дійшли несумісних висновків про обсяг пільгового стажу позивача. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням від 04.09.2025 та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням від 11.12.2025 уточнюючі довідки прийняли і обчислили стаж на підземних роботах за постановою № 202 як 24 роки 06 місяців 10 днів та 24 роки 8 місяців 0 днів відповідно, тоді як Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 27.02.2026 і Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 18.05.2026 ті самі довідки відхилили і обчислили той самий стаж як 22 роки 05 місяців 06 днів та 22 роки 08 місяців 00 днів. Таким чином, за період, протягом якого позивач безперервно продовжував працювати на підземних роботах, обчислений органами пільговий стаж зменшився більш ніж на два роки. Жодне з оскаржуваних рішень цієї розбіжності не пояснює і навіть не згадує про інший підхід, застосований раніше іншими органами Пенсійного фонду України з того самого питання.

Суд також враховує, що абзацом восьмим пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), на працівника структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, покладено обов`язок повідомити про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. Доказів виконання цього обов`язку щодо позивача матеріали справи не містять: жодне з оскаржуваних рішень не містить ані вказівки на конкретний документ, який належало донести, ані роз`яснення про можливість дооформлення документів. При цьому підприємство, яке видало довідки № 1049 і № 1050, розташоване на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим одержання позивачем довідки з іншим складом підписантів є об`єктивно неможливим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, заявлених позивачем періодів роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» є безпідставною, а уточнюючі довідки № 1049 і № 1050 від 08.12.2021 разом із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 є належними та достатніми доказами зайнятості позивача протягом цих періодів повний робочий день на підземних роботах. Відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.09.2025, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2025, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.02.2026 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.05.2026 № 052530003117 про відмову у призначенні пенсії не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема критеріям обґрунтованості, безсторонності та дотримання принципу рівності перед законом, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо способу захисту суд зазначає таке. Позивач просив визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії, викладені в рішеннях. Предметом оскарження позивач прямо назвав рішення відповідачів, кожне з яких є індивідуальним актом, ухваленим за наслідками розгляду відповідної заяви. Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 9 цього Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на наведене вирішення спору шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень є обранням належного та ефективного способу захисту в межах заявлених вимог і не є виходом за їх межі.

Вирішуючи питання про спосіб усунення виявлених порушень, суд виходить із приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою цієї статті при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 2, 4 частини другої статті 245 цього Кодексу). Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обчислення стажу, що враховується при призначенні пенсії, та призначення пенсії належать до повноважень органу Пенсійного фонду України, і суд не може підміняти цей орган та ухвалювати замість нього рішення по суті заяви. Водночас ефективний захист порушеного права позивача вимагає, щоб спірні періоди роботи були зараховані до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, а заява позивача була розглянута повторно з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Оскільки заяви позивача розглядалися за принципом екстериторіальності різними органами, а останню з них, від 11.05.2026, розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, саме на цей орган належить покласти обов`язок зарахувати спірні періоди та повторно розглянути зазначену заяву.

При цьому суд зобов`язує зарахувати до стажу виключно ті періоди роботи, які заявлені позивачем у позовній заяві, не виходячи за межі позовних вимог (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України). Період, зазначений позивачем як такий, що розпочався 01.08.2003, без указання його кінцевої дати, суд визначає таким, що тривав по 20.01.2004, оскільки саме 21.01.2004 розпочинається наступний заявлений позивачем період і саме цією датою за записом № 12 трудової книжки позивача переведено на іншу роботу.

Щодо позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає таке. Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно з абзацом другим пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Абзацом першим пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З наведених норм слідує, що компетентним органом для розгляду заяви про призначення пенсії є той орган, який визначено за принципом екстериторіальності і який ухвалює та підписує рішення за наслідками розгляду заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяв позивача по суті не розглядало і жодного рішення про відмову у призначенні пенсії не ухвалювало; його роль обмежувалася прийняттям заяв через відділ обслуговування громадян (сервісний центр) та направленням позивачу рішення, ухваленого іншим органом. Лист «Повідомлення про направлення рішення» від 20.05.2026 № 0400-010211-8/95373 є супровідним повідомленням про направлення рішення і не є адміністративним актом, що породжує, змінює чи припиняє права позивача у спірних правовідносинах. За таких обставин позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як у частині визнання протиправними дій, так і в частині зобов`язання зарахувати стаж, задоволенню не підлягають.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.05.2026 № 052530003117 суд оцінює лише як обставину справи, що характеризує послідовність розгляду заяв позивача, оскільки цей орган до участі у справі відповідачем не залучений, а тому предметом судового контролю в цій справі зазначене рішення не є і скасуванню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про зарахування спірних періодів з 04 вересня 2025 року. По-перше, із заявою про призначення пенсії 04.09.2025 позивач не звертався: 04.09.2025 є датою рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, тоді як відповідна заява подана 27.08.2025. По-друге, станом на зазначену дату позивач у будь-якому разі не мав стажу, необхідного за частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV: навіть за розрахунком Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке уточнюючі довідки прийняло, стаж позивача на підземних роботах за постановою № 202 становив 24 роки 06 місяців 10 днів, тобто менше встановлених 25 років, а стаж на провідних професіях був меншим за 20 років. Відтак визначення дати, з якої позивач набуває право на пенсію, належить до компетенції органу, що призначає пенсію, і має бути з`ясоване ним під час повторного розгляду заяви.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правомірності оскаржуваних рішень про відмову у призначенні пенсії у спірних правовідносинах відповідачами не доведено. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відзиву не подали, що відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для вирішення справи за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню: позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії, а також у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати заявлені періоди роботи до стажу та повторно розглянути заяву позивача від 11.05.2026; у задоволенні решти позовних вимог, а саме вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та вимоги про зарахування стажу з 04 вересня 2025 року, належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1311,20 грн. Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судових витрат зі сплати судового збору в сумі 655,60 грн. пропорційно з кожного суб`єкта.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000) від 04.09.2025 № 052530003117 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21105) від 11.12.2025 № 052530003117 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) від 27.02.2026 № 052530003117 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) від 18.05.2026 № 052530003117 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», такі періоди роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля»:

з 27.12.2002 по 31.07.2003 - гірником підземним 2-го розряду з повним робочим днем в шахті;

з 01.08.2003 по 20.01.2004 - гірником підземним 3-го розряду з повним робочим днем в шахті;

з 21.01.2004 по 22.12.2004 - учнем гірника очисного забою, гірником очисного забою 4-го та 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;

з 17.12.2007 по 06.12.2010 - учнем гірничомонтажника підземного, гірничомонтажником підземним 5-го розряду з повним робочим днем в шахті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зобов`язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 163,90 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 163,90 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 163,90 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 163,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова