Решение № 140613439, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа №160/16896/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» (49000, м. Дніпро, вул. 6-ї Стрілецької дивізії, будинок 9, офіс 1; ЄДРПОУ 39274508) до Київської митниці (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ЄДРПОУ 43997555) про визнання визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів,-

УСТАНОВИВ:

17.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» до Київської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100180/2026/000232;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2026/000131/2 від 14.05.2026 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» з метою митного оформлення товарів подало до Київської митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач зауважує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43704/26), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Київською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

10.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №43712/26), в якій представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.

13.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Київської митниці надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження (вх. №43779/26).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 у задоволенні клопотання Київської митниці про розгляд справи №160/16896/26 за правилами загального позовного провадження, відмовлено.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 15.10.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» зареєстроване 26.06.2014, про що вчинено запис №12241020000069373 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 39274508; основний вид діяльності за КВЕД: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

20.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (покупець) та компанією SINO AUTO TRADING CO., LTD (Китай), (продавець) укладений контракт UAI20250320В (далі - Контракт) за умовами пункту 1.1. якого сторонами були погоджені умови, згідно яким продавець має намір постачати покупцю нові та автомобілі, що були в експлуатації (далі - Товар), згідно з номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною, а покупець купити такий Товар, та сплатити його на умовах, зазначених у Контракті та специфікаціях.

Відповідно до пункту 2.1 ціни визначаються в доларах США (USD).

Згідно з п. 2.3. Контракту, оплата за товар здійснюється покупцем банківським переказом на банківський рахунок продавця в порядку та на умовах, вказаних у специфікаціях к контракту.

Ціна на товар, вказані у специфікаціях до контракту є фіксованими та не можуть бути змінені продавцем в односторонньому порядку. Всі банківські збори в банку продавця за рахунок продавця, в банку покупця за рахунок покупця. Комісія банків-кореспондентів продавця за рахунок продавця, комісія банків-кореспондентів покупця за рахунок покупця. (п. 2.4. та п. 2.5 Контракту)

Відповідно до п. 3.1 Контракту, товар повинен бути поставлений продавцем в строк, зазначений в специфікаціях до Контракт.

Положеннями п. 4.1. та п. 4.2 Договору закріплено, що товар, його номенклатура, кількість, ціна та інші дані про Товар зазначаються Сторонами у Специфікаціях до Контракту. Поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010, вказаних в специфікаціях до цього контракту.

13.02.2026 між сторонами Контракту укладено Специфікацію №86, відповідно до якої продавець продав, а покупець придбав автомобіль BYD SONG PRO Dmi Smart 115 km excellent 2025 model, VIN НОМЕР_1 , вартістю 12950 $, на умовах поставки FOB CN Shanghai.

На виконання умов Контракту продавцем складено комерційний інвойс №UKR-SIN26021301 від 13.02.2026 на суму 12 950 доларів США.

Оплату за товар здійснено позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті від 25.02.2026 №1163 на суму 3885,00 доларів США та від 02.03.2026 №1169 на суму 9065,00 доларів США.

18.03.2026 року HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD виставлено ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» Інвойс « 7НЕ52603016, згідно з якими вартість фрахту (транспортування) становить 3, 650 доларів США.

Транспортно-експедиторське обслуговування здійснювалося на підставі договору на надання транспортно-експедиторських послуг №UAI20230519 від 19.05.2023, укладеного між HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD (Експедитор) та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (Замовник).

11.05.2026 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом, а саме: товар №1: Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, оснащений електричним двигуном (одним чи декілька) та двигуном внутрішнього згоряння, який з`єднаний з трансмісією, що використовувались - 1шт.: - марка: BYD - модель: SongProDMi - номер кузова (VIN): LC0C74C47S5104432 - номер двигуна: не визначений, - тип двигуна: гібридний (бензин/електро), - робочий об`єм циліндрів двигуна: 1498 см3, - календарний рік виготовлення - 2025, - модельний рік виготовлення - 2025, - категорія ТЗ - М1, - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, - колісна формула: 4x2, - призначення - для використання по дорогах загального користування в комплекті з зарядним пристроєм, - екологічна норма Євро-6 Торговельна марка: BYD Виробник: BYD AUTO INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва: CN Китай, на загальну суму 12950,00 USD, подано електрону митну декларацію №26UA100180204858U7.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Форму електронного декларування, -Додаткову угоду №1 до КОНТРАКТУ № UА1202503208В від 20.03.2025 року; - Рахунок проформа №UKR-SIN26021301 від 13.02.2026 року (вартість авто), -Інвойс №UKR - SIN 51М26021301 від 13.02.2026 року (вартість авто); - Інвойс SZHFS2603016 від 18.03.2026 року (вартість перевезення); - Коносамент №266309985; договір на надання транспортно-експедиторських послуг №UAI20230519 від 19.05.2023, контракт №UА1202503208 від « 20» березня 2025 року, платіжні інструкції в іноземній валюті №1163 та 1169 (Свіфт оплата за автомобіль), Платіжна інструкція в іноземній валюті №1193 (Свіфт оплата за фрахт), Митна декларація на експортні товари КНР; Довідка про зняття з обліку в КНР; Міжнародну транспортну накладну №0405, -Специфікацію № 86 від 13.02.2026 до Контракту № UА1202503208 від « 20» березня 2025; інші підтверджуючи документи.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Під час проведення консультації Київська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 7) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 8) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 14.05.2026 № 1 ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» повідомило, що додаткові документи, що підтверджують митну вартість, надати немає можливості.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100000/2026/000131/2 від 14.05.2026.

Графа 33 прийнятого рішення була відправлена окремим повідомленням позивачу.

В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке:

-декларантом до митного оформлення, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, подано документи № JBKLQ32B00BCQ4 на суму 9065,00 USD та № JBKLQ2PB00B7VP на суму 3885,00 USD. Зазначені документи не містять відміток банку про проведення відповідних операцій та дати перерахування коштів (проведення розрахунків) на рахунок контрагента;

- документ «Invoice» від 18.03.2026 № SZHFS2603016, наданий для підтвердження вартості фрахту, видано фірмою «HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO.LTD». Однак, відповідно до коносаменту № 266309985 фактичним перевізником оцінюваного товару морським транспортом є фірма «Carrier Maersk A/S». Договору між «Carrier Maersk A/S» та «HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO.LTD» до митного органу не надано;

- відповідно до пункту 1.1 договору на транспортування від 19.05.2023 № UAI20230519 між «HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO.LTD» та ТОВ «Укравтоімпорт», експедитор приймає на себе зобов`язання організувати перевезення відповідно до заявки замовника. Однак, вказана заявка до митного оформлення не надана;

- до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення № 223120260000927689, в якій зазначено, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі документу № UKR-SIN26020313. Разом з тим, документ № UKR-SIN26020313 до митного оформлення не подано.

- у наданій копії митної декларації країни відправлення № 223120260000927689 не заповнена графа, яка містить інформацію стосовно дати її оформлення та відсутні відмітки митних органів країни відправлення.

- для підтвердження витрат (складових митної вартості) на транспортування транспортного засобу надано: документ «Invoice» від 18.03.2026 № SZHFS2603016 (вартість фрахту) та довідку про транспортні витрати від 07.05.2026 № 3-07/05/26 (транспортування з порту Гданськ до митного кордону України). Декларантом для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення не надано документи, які зазначені в наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

- в товаросупровідних документах відсутня інформація стосовно включення до митної вартості наступних складових: витрати на перевантаження оцінюваного товару в порту Гданськ (Польща), вантажно-розвантажувальні роботи в порту Гданськ (Польща), витрати на зберігання товару в порту Гданськ (Польща), вартість навантаження оцінюваного товару для його подальшого транспортування до кордону України, оформлення транзитної декларації та ін.;

- не забезпечено, відповідно до ст. 254 Митного Кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення №223120260000927689. У зв`язку із зазначеним, відсутня можливість ідентифікації вартісних характеристик (та характеристик, що впливають на вартість) оцінюваного товару;

- відповідно пункту 4.3.7 контракту від 20.03.2025 № UAI20250320B продавець надає покупцю, окрім інших документів, технічну специфікацію (комплектацію). Комплектація має значний вплив на формування вартості транспортного засобу. Однак, вказаний документ до митного оформлення не надано.

Митна вартість товару № 1 визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод.

Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень товару: митні декларація від 03.04.2025 № 26UA209260006572U4 (з розрахунку 19100,00 дол. США за 1 шт.) відповідно до яких імпортовано подібний (аналогічний) за описом товар, а саме: «автомобіль легковий, марка: BYD, модель: SONG PRO; двигун: бензин/електро; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1498см3; календарний рік виготовлення: 2025; модельний рік виготовлення 2025; країна виробництва: Китай; торгівельна марка: BYD; виробник: BYD Auto Industry Co., Ltd.

На підставі вищевикладеного митну вартість товару №1 скориговано до 19100,00 дол. США, що грунтується на митній вартості товару, оформленого за ЕМД від 03.04.2025 № 26UA209260006572U4.

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості Київською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100180/2026/000232, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товару.

Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначенням їх митної вартості, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України).

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а саме: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Наведена норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, частиною 3 якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, а також узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності, спрощення законної торгівлі, гласності та прозорості.

За правилами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, перелік яких визначений цією нормою. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною 3 статті 53 МК України. З наведеним кореспондуються положення пункту 2 частини 5 статті 54 МК України, за змістом якої митний орган має право письмово запитувати від декларанта додаткові документи лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

За приписами частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі №803/667/17, від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України. Відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості дійшов висновку про наявність у наданих документах низки розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак суд не погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

Щодо тверджень митниці про ненадання перекладу митної декларації країни відправлення суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Натомість у оскаржуваному рішенні відповідач не повідомив, які саме дані, що містяться в митній декларації країни відправлення, є необхідними для перевірки відомостей митної декларації та не могли бути отримані з інших наданих документів. Митна декларація країни відправлення є документом, що підтверджує факт оформлення вантажу в країні експорту, але не є основним документом, що визначає ціну договору для імпортера, а її числові показники (вага, кількість, вартість, умови поставки) збігаються з відомостями інвойсу та інших товаросупровідних документів. Відсутність перекладу текстової частини декларації за наявності можливості зіставити числові дані з іншими наявними доказами не перешкоджала митному органу встановити дійсну митну вартість товару.

Щодо зауважень митного органу до поданих декларантом платіжних інструкцій в іноземній валюті суд зазначає таке. Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Оплату за товар підтверджено платіжними інструкціями в іноземній валюті, що містять відомості, які дають змогу ідентифікувати платіж. Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати платника та отримувача, їх рахунки, суму операції, а також інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції. Згідно з пунктом 26 розділу ІІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, обов`язок перевірки відповідності заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті покладений саме на надавача платіжних послуг. Отже, посилання митного органу на відсутність у платіжних інструкціях відміток банку про проведення операцій та дати перерахування коштів є необґрунтованим та не може слугувати підставою для коригування митної вартості.

Щодо транспортної складової митної вартості суд зазначає таке. Поставка товару здійснювалася на умовах FOB (Інкотермс-2010), за якими продавець відповідає за доставку товару до порту відправлення та завантаження його на борт судна, а з моменту завантаження на борт судна всі подальші витрати та ризики переходять до покупця. Отже, позивач повинен оплатити транспортування товару з порту відправлення до кордону України. Транспортно-експедиторське обслуговування здійснювало ТОВ HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD на підставі договору №UAI20230519 від 19.05.2023, пунктом 2.1.7 якого передбачено, що експедитор має право укладати договори перевезення від імені та за рахунок замовника, у тому числі із судноплавними лініями. Залучення експедитором морського перевізника Maersk China Shipping (Shanghai) є правомірним та відповідає умовам договору, а відсутність копії договору між ними не може розцінюватися як недоведеність факту надання транспортних послуг, оскільки експедитор підтверджує суму витрат власним рахунком, який є документом первинного обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Витрати на транспортування підтверджено наданими позивачем інвойсом SZHFS2603016 від 18.03.2026 року (вартість перевезення), коносаментом №266309985, договором на надання транспортно-експедиторських послуг №UAI20230519 від 19.05.2023.

Щодо посилання митниці на ненадання документів про витрати на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання товару в порту Гданськ (Польща), вантажно-розвантажувальні роботи в порту Гданськ (Польща), витрати на зберігання товару в порту Гданськ (Польща), вартість навантаження оцінюваного товару для його подальшого транспортування до кордону України, оформлення транзитної декларації та ін., суд зазначає, що за умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування експедитор самостійно визначає спосіб перевезення, маршрути, обирає перевізників та портових операторів, а вартість усіх цих операцій включена до загальної вартості послуг, виставленої експедитором у рахунку. Витрати на навантаження, вивантаження, обробку та можливе зберігання контейнера у транзитному порту є елементами внутрішньої структури послуги експедитора, а не окремими витратами покупця, та не потребують окремого документального підтвердження, оскільки їх оплата здійснюється у сукупності шляхом оплати рахунку експедитора. Митний орган не надав жодного доказу того, що такі витрати фактично виникли та були покладені на декларанта окремо, а посилання на тривалість перебування контейнера в порту не є доказом наявності окремих витрат, що підлягали б включенню до митної вартості.

Щодо посилання митниці на пункт 1.1 договору на транспортування від 19.05.2023 № UAI20230519 між «HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO.LTD» та ТОВ «Укравтоімпорт», згідно якого експедитор приймає на себе зобов`язання організувати перевезення відповідно до заявки замовника. Однак, вказана заявка до митного оформлення не надана, суд зазначає наступне.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником рахунки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Отже, на думку суду, в даному випадку ненадання декларантом додатку (заявки) за договором з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні не впливає на змогу контролюючого органу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Щодо доводів відповідача про те, що до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення № 223120260000927689, в якій зазначено, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі документу № UKR-SIN26020313. Разом з тим, документ № UKR-SIN26020313 до митного оформлення не подано, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) для підтвердження заявленої митної вартості, та в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Декларант не впливає на порядок заповнення експортної декларації та подає її митному органу в тому вигляді, в якому отримав від відправника. Документ №UKR-SIN2509251028 не є документом, що створений або отриманий декларантом, не стосується договірних відносин між сторонами та не має значення для підтвердження фактичної ціни оцінюваного товару, а сама лише згадка його номера в експортній декларації країни відправлення не породжує обов`язку декларанта подати документ, яким він не володіє та який не є складовою зовнішньоекономічної угоди. Умови поставки FOB підтверджуються вже поданими декларантом документами контрактом, інвойсом, транспортними документами та експедиторським договором.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд вважає, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Натомість зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження за своїм змістом носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Щодо визначення відповідачем митної вартості за резервним методом суд зазначає таке. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої митної вартості. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від низки обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати переважного значення порівняно з наданими декларантом первинними документами про товар.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації відповідних інформаційних систем митного органу, оскільки така база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 та від 08.02.2019 у справі №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, взятого за основу, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Разом з тим у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні відомості про порівняння умов поставки та характеристик оцінюваного товару з товаром за митною декларацією від 03.04.2025 № 26UA209260006572U4, які слугували джерелом коригування, не зазначено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки та комерційні умови, що свідчить про непроведення відповідачем детального дослідження зазначених митних декларацій. За таких обставин спірне рішення не містить інформації, передбаченої пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України, що не дає підстав вважати його обґрунтованим.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості документів, викладені у спірному рішенні, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу не були спростовані відповідачем.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товару за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості.

З огляду на наведене рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2026/000131/2 від 14.05.2026 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100180/2026/000232, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації. Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів оформлюється картка відмови, в якій зазначаються причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації. Підставою для прийняття спірної картки відмови № UА100180/2026/000232 стало прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2026/000131/2 від 14.05.2026. Оскільки судом встановлено протиправність зазначеного рішення про коригування митної вартості, картка відмови №UА100180/2026/000232, яка є похідною від нього, також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. При цьому відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір, понесений позивачем за подання адміністративного позову до суду в розмірі 6656,00 грн підлягає стягненню з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає, що за приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином закон встановлює право особи на відшкодування витрат на правничу допомогу та можливість зменшення розміру таких виплат за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. позивач надав договір про надання правової допомоги №б/н від 04 листопада 2024 року, рахунок фактуру № 02 від 04.06.2026 року, акт 02/06/26 від 04.06.2026 року, платіжну інструкцю № 222 від 04.06.2026 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

Суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката в частині складання позовної заяви у сумі 3000,00 грн.

Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» (49000, м. Дніпро, вул. 6-ї Стрілецької дивізії, буд. 9, офіс 1; ЄДРПОУ 39274508) до Київської митниці (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UА100180/2026/000232.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2026/000131/2 від 14.05.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» (49000, м. Дніпро, вул. 6-ї Стрілецької дивізії, буд. 9, офіс 1; ЄДРПОУ 39274508) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.10.2026.

Суддя О.В. Царікова