Решение № 140613408, 25.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа № 160/3774/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В.за участі секретаря судового засіданняСтопи А.Л.за участі:представника позивача представника відповідачаДогонової Т.В. Герасименко К.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 13/112; ЄДРПОУ 36559388) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

18.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 № 0042260705 на загальну суму 6 073 760,00 грн., № 0042310705 на загальну суму 49 369,00 грн. та №0042360705 на загальну суму 5 568 428,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржених рішень, оскільки господарські операції з контрагентами мали реальний характер. Відповідач протиправно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення з врахуванням лише безпідставних висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зазначених в акті перевірки. Зокрема, позивач вказує, що інформація з баз даних АІС "Податковий блок" та податкові відомості щодо контрагентів, на які посилався відповідач, не базуються на безпосередньому аналізі первинних документів. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним трудової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Зазначає, що позивачем доведено фактично здійснені господарські операції між позивачем та його контрагентами, які належним чином оформлені первинними документами. При цьому, всі придбані позивачем товари своєчасно та в повному обсязі оприбутковані на підставі видаткових та податкових накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства і спричинило реальні зміни майнового стану платника податків та отримання позивачем прибутку. Щодо наявності окремих недоліків у товарно-транспортних накладних, позивач зазначає, що незначні недоліки в первинних документах не можуть безумовно свідчити про нереальність господарських операцій. Крім того, окремі порушення при заповненні ТТН, допущені постачальником, не можуть бути підставою для нарахування додаткових податкових зобов`язань платнику податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 березня 2026 року об 15:45 год.

06.03.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими. В обґрунтування доводів вказав на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи використану податкову інформацію відносно контрагентів позивача про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, а також неможливістю встановити факт попереднього отримання контрагентом позивача по ланцюгу постачання йому - товару, який в подальшому реалізований позивачеві. Крім цього, для підтвердження факту транспортування пшениці, надані товаро-транспортні накладні, з яких неможливо встановити автомобільного перевізника, а транспортні засоби, вказані в товарно-транспортних накладних, зареєстровані на інші підприємства та фізичних осіб, ніж ті що вказані в ТТН.

09.03.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві.

01.04.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

25.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення ухвали Київського апеляційного суду від 17.07.2025 у справі № 761/15992/25, якою апеляційну скаргу ТОВ «ФІН-ТРЕЙД Сервіс» залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року про арешт майна залишено без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2026 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2026 року проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області виявлено факти, які свідчать про порушення ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40157489), ТОВ «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35559628) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024.

Контролюючим органом було направлено запит "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)" №80645/6/04-36-07-05 від 15.09.2025 засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення та отримано 19.09.2025, що підтверджується матеріалами справи для з`ясування реального здійснення задокументованих операцій (спростування або підтвердження операцій).

Наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД" (код ЄДРПОУ 36559388)" від 24.10.2025 року №6585-п виданий на підставі п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України.

На підставі направлення від 24.10.2025 N10675 виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області та наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.10.2025 року Nє6585-п, виданого на підставі п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» (код ЄДРПОУ 36559388) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40157489) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 року, з ТОВ «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35559628) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з цими контрагентами.

З направленнями на проведення перевірки ознайомлено 27.10.2025 року під підпис директора ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» Грицюк Тетяну Олександрівну, з наданням копії наказу про проведення перевірки.

Запит від 27.10.2025р. №1 «Про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку» по взаємовідносинам з ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40157489) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 року, з ТОВ «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35559628) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 року було вручено 27.10.2025 директору ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» Грицюк Тетяні Олександрівні.

ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» надані до перевірки пояснення та завірені копії документів: договори, первинні та бухгалтерські документи (видаткові накладні, платіжні документи), товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 63, штатний розпис за перевіряємий період, накази про призначення на посаду директора, договори оренди та суборенди, оборотно-сальдові відомості по рахунку 10, 26, 30,31, 36, 201, 63, 90, 91, 92, 93, 94, 95 та інше.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» (код ЄДРПОУ 36559388):

- п.44.1, ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України Nє 2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на загальну суму 4 454 743грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 1 193 787грн.; за 2022 рік на суму 943 299грн.; за 2023 рік на суму 1 259 072грн.; за 2024 рік на суму 1 058 585грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, П.198.3, П.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. N2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 4 908 377грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 859 008грн., в т.ч. за березень 2021р. на суму 150 180грн., за квітень 2021р. на суму 141 520грн., за травень 2021р. на суму 141 528грн., за червень 2021р. на суму 72 425грн, за липень 2021р. на суму 147 459грн., за серпень 2021р. на суму 185 077грн., за вересень 2021р. на суму 108 945грн., за жовтень 2021р. на суму 132 935грн., за листопад 2021р. на суму 33 264грн., за грудень 2021р. на суму 24 000грн., за січень 2022р. на суму 121 462грн., за лютий 2022р. на суму 58 415грн., за квітень 2021р. на суму 91 732грн., за травень 2022р. на суму 133 442грн., за червень 2022р. на суму 125 171грн., за липень 2022р. на суму 131 228грн., за серпень 2022р. на суму 141 829грн., за вересень 2022р. на суму 83 413грн., за жовтень 2022р. на суму 158 483грн., за листопад 2022р. на суму 58 464грн., за грудень 2022р. на суму 133 567грн., за січень 2023р. на суму 88 141грн., за лютий 2023р. на суму 112 929грн., за березень 2023р. на суму 150 100грн., за квітень 2023р. на суму 45 893грн., за травень 2023р. на суму 175 046грн., за червень 2023р. на суму 30 002грн., за липень 2023р. на суму 75 006грн., за серпень 2023р. на суму 75 006грн., за листопад 2023р. на суму 191 200грн., за грудень 2023р. на суму 92 309грн., за січень 2024р. на суму 260 689грн., за березень 2024р. на суму 16 66/грн., за квітень 2024р. на суму 180 014грн., за травень 2024р. на суму 75 006грн., за червень 2024р. на суму 35 612грн., за вересень 2024р. на суму 166 126грн., за жовтень 2024р. на суму 251 687грн., за листопад 2024р. на суму 156 679грн., за грудень 2024р. на суму 50 006грн., за лютий 2025р. на суму 91 675 грн., за березень 2025р. на суму 50 333 грн., за квітень 2025р. на суму 108 342 грн. (ряд. 18 Декларації), та завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу наступного податкового періоду на суму 49 369 грн., в т.ч. за грудень 2023 - 49 369грн. (ряд. 21 Декларації).

За наслідками проведеної перевірки складено акт №4747/04-36-07-05/36559388 від 07.11.2025 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» (код ЄДРПОУ 36559388) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40157489) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 року, з ТОВ «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35559628) за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам контрагентами".

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 28.01.2026 N0042260705 на загальну суму 6 073 760,00 грн, N0042310705 на загальну суму 49 369,00 грн та N0042360705 на загальну суму 5 568 428,75 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України (наразі та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом підпунктів 14.1.36, 14.1.156, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України міститься визначення, що

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У пункті 185.1 статті 185 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України визначено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; умови, дату, час та порядок його формування; права і обов`язки платників податку в даній сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України установлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

За положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19. Схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, від 19 жовтня 2023 року по справі № 160/5256/19, від 16 січня 2018 року у справі № 820/4648/13-а, від 1 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21, від 26 червня 2018 року у справі № 825/3731/15-а, від 19 червня 2018 року у справі № 806/4988/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 820/2587/15, від 1 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21, від 16 квітня 2020 року у справі № 810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 400/1986/19.

Такі висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19. Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Спірне у цій справі питання, пов`язане із необхідністю дослідження господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» та ТОВ «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС».

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з переліченими контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено таке.

28.02.2017 між ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» було укладено договір № 2, відповідно до умов якого на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець прийняти і оплатити цей товар (п. 1.1 Договору).

Якість Товару, що поставляється повинно відповідати ТУ або вимогам Покупця, оформленим у вигляді Додатку (п. 2.1 Договору).

При кожній поставні разом з Товаром Постачальник передає Покупцеві пакет наступних документів: видаткову накладну та документи, що посвідчують якість Товару. Належним і достагнім доказом передачі Постачальником Покупцеві зазначених документів є відмітка Покупця на видаткової накладної про отримання (приймання) Товару (п. 2.2 Договору)..

Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника (п. 4.3 Договору).

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару. що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 4.4 Договору).

Цей Договір набирає законної сили з моменту підписання його Сторонами і є дійсним терміном до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих Сторонами на себе зобов`язань за цим Договором (п. 10.1 Договору).

На підтвердження господарських операцій щодо поставки поліпропілену гранульованого кольорового до перевірки були надані: видаткові накладні № 17 від 01.02.2021, № 28 від 11.02.2021, № 32 від 17.02.2021, № 46 від 04.03.2021, № 58 від 16.03.2021, № 63 від 24.03.2021, № 80 від 09.04.2021, № 84 від 13.04.2021, № 92 від 19.04.2021, № 100 від 23.04.2021, № 109 від 05.05.2021, № 118 від 12.05.2021, № 124 від 17.05.2021, № 131 від 24.05.2021, № 149 від 11.06.2021, № 162 від 24.06.2021, № 171 від 02.07.2021, № 177 від 12.07.2021, № 288 від 29.10.2021, від 03.11.2021; товарно-транспортні накладні № Р17 від 01.02.2021, № Р28 від 11.02.2021, № Р32 від 17.02.2021, № Р46 від 04.03.2021, № Р58 від 16.03.2021, № Р63 від 24.03.2021, № Р80 від 09.04.2021, №Р 84 від 13.04.2021, № Р100 від 23.04.2021, № Р92 від 19.04.2021, № Р109 від 05.05.2021, № Р118 від 12.05.2021, № Р124 від 17.05.2021, № 131 від 24.05.2021, № 149 від 11.06.2021, № Р162 від 24.06.2021, № Р171 від 02.07.2021, № Р 177 від 12.07.2021, № Р288 від 29.10.2021, № Р 309 від 16.11.2021.

Розрахунки між сторонами проведено в повному обсязі на суму 2 572 560,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

До перевірки надавався паспорт якості № 49, виданий ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» з відміткою ОТК.

З досліджених в судовому засіданні первинних документів судом встановлено, що такі документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податкового кредиту.

За твердженням податкового органу ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» не є виробником товару, який реалізується на адресу ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та посилається на те, що за результатами аналізу ЄРПН ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» по ланцюгу господарських операцій з руху вищевказаних товарів, послуг/робіт встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Перевіркою встановлено, що ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ», не маючи в наявності будь-яких основних фондів, трудових ресурсів, реалізовував товар. Зазначає про недоліки товарно-транспортних накладних, оскільки в них не зазначені повні реквізити перевізників (реєстраційний номер картки платника податків), не зазначено серію та номер довіреностей відповідальної особи вантажоодержувача, відсутня інформація щодо час прибуття та вибуття автомобіля, автомобілі не зазначені в повідомленнях за формою 20-ОПП, водії не зазначені в податковій звітності 4-ДФ.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість транспортування контрагентом товару на адресу позивача транспортними засобами, які вказані в товарно-транспортних накладних, з огляду на те, що використання транспортних засобів контрагентом, які вказані в товарно-транспортних накладних, що належать на праві власності та зареєстровані на інших фізичних/юридичних осіб, жодним чином не свідчать про невідповідність сторони, що виконує поставку, оскільки в товарно-транспортних накладних зазначається саме перевізник, а не власник транспортного засобу.

Так, у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Відтак, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19 та від 15.07.2024 у справі № 820/5088/16. Враховуючи викладене, допущення помилок або неточностей у ТТН не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а відтак не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 березня 2026 року у справі №808/3386/17, від 15 жовтня 2025 року у справі № 810/3557/17.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності у позивача сертифікатів якості на товари, то такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки ці документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та умовам (якості). Указана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року (справа № 805/528/17-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 804/16486/15), від 21 жовтня 2020 року (справа № 620/846/19), в якій зазначено, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Щодо розбіжностей між сумами податкових накладних та видаткових накладних необхідно зазначити, що реєстрація накладних здійснювалась за першою подією проведення розрахунків, тому сума податкових накладних відповідає сумі передоплати, а саме: 2 572 560,00 грн.

Безпідставними є посилання контролюючого органу на прийняття щодо ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, оскільки, як установлено судом, на момент виникнення спірних правовідносин та вчинення відповідних господарських операцій таке рішення було відсутнє та приймалося вже після їх фактичного здійснення.

Також, Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів-постачальників позивача або у третіх осіб у відносинах з контрагентами трудових та матеріальних ресурсів зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, без установлення таких фактичних обставин іншими засобами.

Суд враховує, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ, носить інформативний характер, сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19).

Суд відзначає, що відповідач не заперечує використання поліпропілену гранульованого кольорового позивачем у своїй господарській діяльності, а лише вказує, що ТОВ «РИСЕЙЛ-КОМПАНІ» позивачу у вказаний в перевірці період його не поставляв.

Також, під час перевірки були досліджені господарські відносини між ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС» та ТОВ «ФІН-ТРЕЙД Сервіс» за договорами поставки товару № 11/09-ППР від 11.02.2016 та №1/04-2023 від 03.04.2023, відповідно до умов якого на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець прийняти і оплатити цей товар (п. 1.1 Договорів).

Специфікаціями до договорів було погоджено поставку товару регранулянт поліпропіленовий.

На підтвердження господарських операцій щодо поставки регранулянту поліпропіленового до перевірки були надані: видаткові накладні: № 38 від 01.03.2021, № 56 від 22.03.2021, № 87 від 26.04.2021, № 94 від 05.05.2021, № 115 від 14.06.2021, № 140 від 12.07.2021, № 139 від 12.07.2021, № 138 від 02.07.2021, № 141 від 14.07.2021, № 142 від 14.07.2021, № 172 від 05.08.2021, № 173 від 17.08.2021, № 204 від 30.08.2021, № 205 від 07.09.2021, № 245 від 16.09.2021, № 246 від 27.09.2021, № 247 від 08.10.2021, № 290 від 13.10.2021, № 291 від 06.12.2021, № 306 від 09.12.2021, № 307 від 15.12.2021, № 319 від 22.12.2021, № 15 від 17.01.2022, № 28 від 04.02.2022, № 29 від 08.02.2022, № 38 від 16.02.202, № 51 від 14.04.2022, № 52 від 18.04.2022, № 19 від 20.04.2022, № 73 від 25.05.2022, № 104 від 09.06.2022, № 117 від 05.07.2022, № 156 від 14.07.2022, № 154 від 01.08.2022, № 155 від 11.08.2022, № 187 від 07.09.2022, № 188 від 27.09.2022, № 206 від 13.10.2022, № 243 від 16.11.2022, № 252 від 15.12.2022, № 13 від 17.01.2023, № 26 від 13.02.2023, № 37 від 16.02.2023, № 38 від 23.02.2023, № 39 від 28.02.2023, № 88 від 06.03.2023, № 89 від 15.03.2023, № 90 від 27.03.2023, № 99 від 10.04.2023, № 139 від 08.05.2023, № 140 від 17.05.2023, № 141 від 22.05.2023, № 184 від 05.06.2023, № 185 від 30.06.2023, № 194 від 07.07.2023, № 195 від 24.07.2023, №297 від 05.10.2023, № 298 від 05.10.2023, № 299 від 19.10.2023, № 300 від 27.10.2023, № 1 від 08.11.2023, № 310 від 08.11.2023, № 328 від 13.12.2023, № 347 від 18.12.2023, № 18 від 17.01.2024, № 34 від 25.01.2024, № 70 від 05.03.2024, № 71 від 15.03.2024, № 82 від 19.03.2024, № 83 від 27.03.2024, № 105 від 09.04.2024, № 106 від 12.04.2024, № 114 від 22.04.2024, № 115 від 30.04.2024, № 152 від 08.05.2024, № 154 від 15.05.2024, № 161 від 23.05.2024, № 162 від 29.05.2024, № 185 від 17.06.2024, № 186 від 25.06.2024, № 241 від 04.07.2024, № 215 від 11.07.2024, № 340 від 10.12.2024, № 341 від 13.12.2024, № 342 від 18.12.2024, № 343 від 20.12.2024, № 361 від 24.12.2024; товарно-транспортні накладні № Р38 від 01.03.2021, № Р56 від 22.03.2021, № Р 87 від 26.04.2021, № Р 94 від 05.05.2021, № Р 115 від 14.06.2021, № Р 140 від 12.07.2021, № Р 139 від 12.07.2021, № Р 138 від 02.07.2021, № Р141 від 14.07.2021, № Р 142 від 14.07.2021, № Р 172 від 05.08.2021, № Р173 від 17.08.2021, № Р 204 від 30.08.2021, № Р 205 від 07.09.2021, № Р 245 від 16.09.2021, № Р 246 від 27.09.2021, № Р 247 від 08.10.2021, № Р 290 від 13.10.2021, № Р 291 від 06.12.2021, № Р 306 від 09.12.2021, № Р 307 від 15.12.2021, № Р 319 від 22.12.2021, № Р 15 від 17.01.2022, № Р 28 від 04.02.2022, № Р 29 від 08.02.2022, № Р 38 від 16.02.202, № Р 51 від 14.04.2022, № Р 52 від 18.04.2022, № Р 19 від 20.04.2022, № Р 73 від 25.05.2022, № Р 104 від 09.06.2022, № Р 117 від 05.07.2022, № Р 156 від 14.07.2022, № Р 154 від 01.08.2022, № Р 155 від 11.08.2022, № Р 187 від 07.09.2022, № Р 188 від 27.09.2022, № Р 206 від 13.10.2022, № Р 243 від 16.11.2022, № 252 від 15.12.2022, № 13 від 17.01.2023, № 26 від 13.02.2023, № 37 від 16.02.2023, № Р 38 від 23.02.2023, № Р 39 від 28.02.2023, № Р 88 від 06.03.2023, № Р 89 від 15.03.2023, № Р 90 від 27.03.2023, № Р 99 від 10.04.2023, № Р 139 від 08.05.2023, № Р 140 від 17.05.2023, № Р 141 від 22.05.2023, № Р 184 від 05.06.2023, № Р 185 від 30.06.2023, № Р 194 від 07.07.2023, № Р 195 від 24.07.2023, № Р 297 від 05.10.2023, № Р 298 від 05.10.2023, № Р 299 від 19.10.2023, № Р 300 від 27.10.2023, № Р 301 від 08.11.2023, № Р 310 від 08.11.2023, № Р 328 від 13.12.2023, № Р 347 від 18.12.2023, № Р 18 від 17.01.2024, № Р 34 від 25.01.2024, № Р 70 від 05.03.2024, № Р 71 від 15.03.2024, № Р 82 від 19.03.2024, № Р 83 від 27.03.2024, № Р 105 від 09.04.2024, № Р 106 від 12.04.2024, № Р 114 від 22.04.2024, № Р 115 від 30.04.2024, № Р 152 від 08.05.2024, № Р 154 від 15.05.2024, № Р 161 від 23.05.2024, № Р 162 від 29.05.2024, № Р 185 від 17.06.2024, № Р 186 від 25.06.2024, № Р 241 від 04.07.2024, № Р 215 від 11.07.2024, № Р 340 від 10.12.2024, № Р 341 від 13.12.2024, № Р 342 від 18.12.2024, № Р 343 від 20.12.2024, № Р 361 від 24.12.2024.

Розрахунки між сторонами проведено на суму 25 872 018,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

З досліджених в судовому засіданні первинних документів судом встановлено, що такі документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податкового кредиту.

За твердженням податкового органу ТОВ «ФІН-ТРЕЙД Сервіс» не є виробником товару, який реалізується на адресу ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та посилається на те, що за результатами аналізу ЄРПН ТОВ «ФІН-ТРЕЙД Сервіс» по ланцюгу господарських операцій з руху вищевказаних товарів, послуг/робіт встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Посилається на прийняття рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості щодо контрагента та наявність кримінального провадження щодо контрагента. Зазначає про недоліки товарно-транспортних накладних, оскільки у перевізника відсутні автомобілі для здійснення перевезень.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість транспортування товару на адресу позивача транспортними засобами, які вказані в товарно-транспортних накладних, з огляду на те, що використання транспортних засобів, які вказані в товарно-транспортних накладних, що належать на праві власності та зареєстровані на інших фізичних/юридичних осіб, жодним чином не свідчать про невідповідність сторони, що виконує поставку, оскільки в товарно-транспортних накладних зазначається саме перевізник, а не власник транспортного засобу. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Так, у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Відтак, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19 та від 15.07.2024 у справі № 820/5088/16.

Враховуючи викладене, допущення помилок або неточностей у ТТН не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а відтак не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 березня 2026 року у справі №808/3386/17, від 15 жовтня 2025 року у справі № 810/3557/17.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності у позивача сертифікатів якості на товари, то такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки ці документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та умовам (якості). Указана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року (справа № 805/528/17-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 804/16486/15), від 21 жовтня 2020 року (справа № 620/846/19), в якій зазначено, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Щодо розбіжностей між сумами податкових накладних та податкового кредиту необхідно зазначити, що відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України платник податків може включити суму податкового кредиту протягом 365 днів з дати реєстрації податкової накладної або відмовитись від нього. Отже, невключення до податкового кредиту 41 337,00 грн. не свідчить про нереальність господарської операції.

Безпідставними є посилання контролюючого органу на прийняття щодо ТОВ «ФІН-ТРЕЙД Сервіс» рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, оскільки, як установлено судом, на момент виникнення спірних правовідносин та вчинення відповідних господарських операцій таке рішення було відсутнє та приймалося вже після їх фактичного здійснення.

Суд врахував й практику Верховного Суду про те, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 року у справі № 805/1357/16-а. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд відзначає, що відповідач не заперечує використання регранулянту поліпропіленового позивачем у своїй господарській діяльності, а лише вказує, що ТОВ «ФІН-ТРЕЙД Сервіс» позивачу у вказаний в перевірці період його не поставляв.

Суд звертає увагу на положення частини шостої статті 78 КАС України, відповідно до яких вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не може бути доказом наявності податкового правопорушення та підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях. Правова природа збору, отримання, використання та оцінка отриманих матеріалів (доказів) за правилами податкового законодавства є відміною від правил встановлених у кримінальному процесі.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Слід додати й про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19, у якій ВП ВС відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Водночас, ані на момент проведення податкової перевірки позивача та фіксації її наслідків, ані під час розгляду справи в суді суб`єктом владних повноважень не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, а також не надано до матеріалів цієї справи доказів того, що посадові особи чи учасники цих контрагентів є підозрюваними чи обвинуваченими у вказаних кримінальних провадження.

Отже, суд дійшов висновку, що наявність кримінальних проваджень у цій справі не впливає на фінансово-господарські правовідносини, які виникли між позивачем та спірними контрагентами під час виконання умов спірних договорів поставки у межах досліджуваного періоду.

Суд відзначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із переліченими вище контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового обліку по операціям з контрагентами.

Відтак, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених саме позивачем. Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Таким чином, у ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» відсутній обов`язок щодо перевірки контрагентів на наявність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, та, окрім іншого, крізь призму індивідуальної відповідальності платника податків ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та його контрагентами, та як наслідок завищення податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, господарські операції між ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та його контрагентами є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, або порушення ними податкового законодавства, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств". Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

За вказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 № 0042260705 на загальну суму 6 073 760,00 грн., № 0042310705 на загальну суму 49 369,00 грн. та №0042360705 на загальну суму 5 568 428,75 грн.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 26624,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкції №3595 від 17.02.2026 року. Отже, судовий збір у розмірі 26624,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 13/112; ЄДРПОУ 36559388) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 № 0042260705 (форми "Р").

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 № 0042310705 (форми "В4").

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 №0042360705 (форми "Р").

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 26 624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 липня 2026 року.

Суддя О.В. Царікова