Решение № 140611155, 07.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2275/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомСлобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидо1) Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича 2) Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування"провизнання недійсної додаткової угоди до договору та стягнення коштів за участю представників:

прокурор: Ковальова І.І.;

позивача: Замніус М.В.;

відповідача-1: адвокат Бєзяєв А.А.;

відповідача -2: адвокат Чудовський Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулась в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" в якій просить суд:

- Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 05.06.2024 до Договору про закупівлю товару № 16-к від 01.04.2024, укладену між комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем.

- Стягнути з фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 490 826,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення відкритих торгів між КП «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Є.К. був укладений Договір № 16-К про закупівлю товару від 01.04.2024 до якого у подальшому була укладена додаткова угода № 1 від 05.06.2024, якою сторони збільшили ціну товару з 36,00 грн до 56,88 грн за 1 кг (на 58 %) та одночасно зменшили обсяг закупівлі. Прокурор зазначає, що зміна істотних умов договору відбулася за відсутності належного підтвердження коливання ціни на ринку та з перевищенням встановленої законом 10-відсоткову межі зміни ціни, що є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. Оскільки ,на думку прокурора, спірна додаткова угода №1 від 05.06.2024 суперечить приписам ст. 203 ЦК України та закону № 922-VIII, вона підлягає визнанню недійсною, а кошти, сплачені понад належне за первісними умовами договору, вважаються набутими без достатньої правової підстави та підлягають поверненню в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2275/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.07.2026 об 11:30.

13.07.2026 від КП «Комбінат дитячого харчування» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 16953) в якому просить залишити позов без розгляду , а у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що прокурором не доведено виключності випадку, який відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України надає право на представництво прокурором інтересів держави. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №3-28/2024(59/24), відповідач зазначає, що спори щодо визнання недійсними додаткових угод до договорів про публічні закупівлі мають типовий характер, а тому підстави для представництва прокурором Харківської міської ради відсутні. Вказує на те, що під час укладення Додаткової угоди №1 від 05.06.2024 підпункт 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, не містив обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару на 10 % та 90-денного строку для внесення відповідних змін. За твердженням відповідача, зміна ціни допускалася за умови її пропорційності коливанню ціни товару на ринку, документального підтвердження такого коливання та незбільшення загальної суми договору. При цьому зазначає, що підставою для укладення Додаткової угоди №1 стало звернення ФОП Зайцева Є.К. від 01.06.2024 №01/06-2 із доданою ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024, якою, на його думку, документально підтверджено коливання ціни соняшникової олії на ринку. Водночас, посилаючись на статтю 217 ЦК України, зазначає, що навіть у разі застосування передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» 10-відсоткового обмеження допустимою була б ціна 39,60 грн/кг, у зв`язку з чим розмір надмірно сплачених коштів, за розрахунком відповідача, становив би 406 200,96 грн, а не заявлені прокурором 490 826,16 грн.

13.07.2026 КП «Комбінат дитячого харчування» до суду подане клопотання про зупинення провадження по справі (вх.№ 16954), в якому просить суд зупинити провадження № 922/2275/26 за позовною заявою Харківської обласної прокуратури, поданої в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до ФОП-Зайцева Є.К. та КП «КДХ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

13.07.2026 КП «Комбінат дитячого харчування» надало до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№ 16955).

14.07.2026 прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№ 17161) в якій наполягає на задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що Додатковою угодою №1 від 05.06.2024 ціну товару збільшено на 58 %, що перевищує встановлену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» 10-відсоткову межу. Посилаючись на практику Верховного Суду, прокурор зазначає, що Особливості, затверджені постановою КМУ №1178, не скасовують установлених Законом обмежень, а лише деталізують порядок зміни ціни договору про закупівлю. Вважає, що цінова довідка Харківської ТПП №631/24 від 30.05.2024 не є належним підтвердженням коливання ціни товару на ринку, оскільки не відображає динаміки ринкової ціни протягом відповідного періоду та не дає можливості встановити її зміну з моменту укладення договору.

20.07.2026 від прокурора надійшли до суду заперечення на клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи (вх.№ 17561).

Також 20.07.2026 від прокурора надійшли до суду заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 17563).

20.07.2026 ФОП Зайцев Є.К. надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 17731) в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що на момент укладення Додаткової угоди №1 від 05.06.2024 редакція підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 не містила обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % та 90-денного строку для внесення відповідних змін. На думку відповідача, за умови документального підтвердження коливання ринкової ціни та незбільшення загальної суми договору сторони мали право збільшити ціну понад установлену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» 10% межу. На підтвердження правомірності зміни ціни відповідач посилається на цінову довідку Харківської ТПП №631/24 від 30.05.2024 та умови пунктів 3.4, 3.4.1 договору. Крім того, вважає відсутніми підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 та типовий, на його думку, характер спору. Зазначає, що Харківська міська рада є самостійним органом місцевого самоврядування, який мав можливість самостійно здійснити захист своїх інтересів. У зв`язку з цим просить залишити позов без розгляду або відмовити у задоволенні позову. Також заявляє клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

20.07.2026 ФОП Зайцев Є.К. подав до суду клопотання про зупинення провадження в порядку ст. 227 ГПК України (вх.№ 17733), в якому просить зупинити провадження у справі № 922/2275/26 до ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами.

Ухвалою від 20.07.2026 судом повідомлено сторін про те, що підготовче засідання призначене судом на 22.07.2026 об 11:30 судом проводитися не буде (знято з розгляду) у зв`язку із терміновою відпусткою судді Мужичук Ю.Ю. Підготовче засідання відкладено на 06.08.2026 о 12:30 год.

22.07.2026 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 17967), в якій заперечує проти доводів викладених ФОП Зайцевим Є.К. у відзиві та зазначає, що збільшення Додатковою угодою №1 від 05.06.2024 ціни товару на 58 % суперечить пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а положення Особливостей №1178 не скасовують установленого Законом 10-відсоткового обмеження. При цьому цінова довідка Харківської ТПП №631/24, на думку прокурора, не підтверджує належним чином коливання ринкової ціни товару в динаміці. Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 вважає заснованим на припущенні та неправильному тлумаченні висновків Верховного Суду. Щодо представництва інтересів держави прокурор зазначає, що відповідні положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність лише з 01.01.2027, а необхідність представництва обґрунтована захистом інтересів Харківської міської територіальної громади та забезпеченням законного й ефективного використання бюджетних коштів.

28.07.2026 від Харківської міської ради до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№ 18320) в якій зазначає про те, що не вважає свої інтереси порушеними, а закупівлю та укладення спірної додаткової угоди вважає такими, що здійснені з дотриманням вимог законодавства. Вказує, що прокурором не доведено нездійснення або неналежне здійснення Харківською міською радою захисту інтересів держави, а також не підтверджено наявності порушень закупівельного законодавства за результатами моніторингу чи перевірки уповноваженими органами державного фінансового контролю. Посилаючись на субсидіарний характер представництва прокурором інтересів держави та положення статей 23 Закону України «Про прокуратуру», 53, 226 ГПК України, вважає, що прокурором не доведено належних підстав для представництва її інтересів, у зв`язку з чим просить залишити позов без розгляду.

28.07.2026 Харківською міською радою до суду подана заява про відмову від позову у справі (вх.№ 18321), в якій просить суд прийняти відмову від позову та закрити провадження по справі.

28.07.2026 від Харківської міської ради надійшли пояснення по суті справи (вх.№ 18328), в яких просить відмовити у позові, вказуючи на те, що на момент укладення Додаткової угоди №1 від 05.06.2024 підпункт 2 пункту 19 Особливостей №1178 не містив обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % та строків внесення таких змін. На думку Харківської міської ради, сторони мали право змінити ціну пропорційно коливанню ринкової ціни за умови його документального підтвердження та незбільшення загальної суми договору. Правомірність збільшення ціни олії з 36,00 грн до 56,88 грн обґрунтовує зверненням ФОП Зайцева Є.К. та ціновою довідкою Харківської ТПП №631/24 від 30.05.2024, які, на думку Харківської міської ради, підтверджують коливання ринкової ціни. Також посилається на статистичні дані щодо середньої споживчої ціни олії та судову практику щодо можливості використання довідок торгово-промислових палат як доказів коливання цін. Підтримує раніше викладену позицію про відсутність належних підстав для представництва прокурором її інтересів та зазначає, що не вважає свої інтереси порушеними.

28.07.2026 Харківська міська рада надала до суду заяву (вх.№ 18357) в якій просить задовольнити клопотання представника ФОП Зайцева Є.К. про зупинення провадження у даній справі.

28.07.2026 від прокурора надійшли заперечення (вх.№ 18418), в яких підтримує позов та просить розглянути справу по суті та просить відмовити у задоволенні заяви Харківської міської ради про закриття провадження у справі № 922/2275/26 у зв`язку з відмовою від позову.

29.07.2026 від прокурора надійшли заперечення (вх.№ 18491), в яких просить відмовити у задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позову у справі № 922/2275/26 без розгляду.

05.08.2026 від КП «Комбінат дитячого харчування» надійшло додаткове обґрунтування клопотання про зупинення провадження по справі (вх.№ 19156).

Протокольною ухвалою від 06.08.2026 поновлено ФОП Зайцеву (відповідачу-1) процесуальний строк на подання відзиву до суду, відзив (вх.№ 17731 від 20.07.2026) долучено до матеріалів справи; відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів (від 13.07.2026 вх. №16954, від 20.07.2026, вх. №17733) про зупинення провадження по справі, оскільки станом на час вирішення цих клопотань відомості про прийняття справи №910/11553/25 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні. Крім того, розгляд Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сам по собі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки наявні у ній докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини, що є предметом судового розгляду.

Протокольною ухвалою від 06.08.2026 на підставі ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 19.08.2026 о 10:30.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи (вх. №16955 від 13.07.2026), суд, враховуючи предмет та підстави позову, наявні у матеріалах справи докази, а також зміст поставлених на вирішення експерта питань, дійшов висновку про відсутність необхідності у застосуванні спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим протокольною ухвалою від 19.08.2026 відмовив у задоволенні зазначеного клопотання; також на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав на підставі ст.183 ГПК України підготовче засідання на 09.09.2026 о 12:15.

Протокольною ухвалою від 09.09.2026 на підставі ст.183 ГПК України відкладено підготовче засіданні на 23.09.2026 о 14:00 у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та відсутності представника позивача.

Протокольною ухвалою від 23.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду, викладених у відзивах на позовну заяву (вх. №16953 від 13.07.2026 та вх. №17731 від 20.07.2026), а також заяви Харківської міської ради (вх. №18320 від 28.07.2026) про залишення позову без розгляду; відмовлено у задоволенні заяви Харківської міської ради про відмову від позову у справі (вх. №18321 від 28.07.2026); на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.10.2026 о 10:30.

Відмовляючи у задоволенні зазначених клопотань про залишення позову без розгляду, які обґрунтовані, зокрема, відсутністю, на думку заявників, передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, недоведеністю виключного випадку такого представництва та фактичною підміною прокурором компетентного органу Харківської міської ради суд виходив з такого.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює (1) підтримання публічного обвинувачення в суді, (2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, (3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Суд зауважує, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Конституційний Суд України в пунктах 3, 4 свого рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. При цьому Конституційний Суд України вказав, що "інтереси держави" є оціночним поняттям (Велика Палата Верховного Суду підтримала ці висновки, зокрема, в пункті 82 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 та підпункті 7.14 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

Крім того, Конституційний Суд України в пунктах 4.1, 4.2 свого рішення від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) зазначив, що представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Визначальним за пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини 1 її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави. Конституційний Суд України наголосив, що пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

У пункті 7.1 зазначеного рішення Конституційний Суд України також роз`яснив, що визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку. Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (2 частини 3, абзац 1 частини 4 статті 23). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають. Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абзац другий частини четвертої статті 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені чи загрожені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.

Суд зазначає, що випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина 3 статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини (окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 цього Закону, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, згідно з Рішенням Конституційного Суду від 03.12.2025№ 6-р(II)/2025).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (на які посилається скаржник), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).

Як убачається з матеріалів справи, спір виник у зв`язку з укладенням за результатами публічної закупівлі додаткової угоди №1 від 05.06.2024 до Договору про закупівлю товару № 16-к від 01.04.2024, якою ціну за одиницю товару збільшено понад 10% з одночасним зменшенням обсягу закупівлі. Вважаючи зміну істотних умов договору такою, що не відповідає вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання відповідної додаткової угоди недійсною та стягнення з відповідача-1 на користь Харківської міської ради коштів, сплачених на її виконання понад вартість товару, визначену за первісною ціною договору.

Отже, спірні правовідносини не обмежуються виключно приватноправовими договірними відносинами між замовником та постачальником, а безпосередньо стосуються дотримання законодавчо встановленого порядку здійснення публічних закупівель та ефективного і раціонального використання бюджетних коштів.

Таким чином, звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів.

Суд зазначає, що зволікання з судовим захистом ускладнить поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності), оскільки невідповідність вимогам закону укладеної Додаткову угоду № 1 від 05.06.2024 до Договору про закупівлю товару № 16-к від 01.04.2024 напряму шкодить державному бюджету.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень

Як убачається зі Статуту Комунального підприємства «Комбінат дитячого харчування», підприємство створено рішенням 37 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.10.2009 №249/09 «Про створення комунального підприємства «Комбінат дитячого харчування». Засновником підприємства відповідно до пункту 1.3 Статуту є Харківська міська рада.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету.

За таких обставин Харківська міська рада, яка представляє Харківську міську територіальну громаду, є засновником КП «Комбінат дитячого харчування», здійснює від імені та в інтересах територіальної громади повноваження щодо управління об`єктами комунальної власності та наділена відповідними повноваженнями у бюджетній сфері, є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, які безпосередньо пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету.

Судом встановлено, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області на адресу Харківської міської ради направлено лист від 24.12.2025 №54-112-6560вих-25, у якому повідомлено про встановлені прокуратурою порушення законодавства під час виконання договору, укладеного за результатами публічної закупівлі за бюджетні кошти, та запропоновано вжити відповідних заходів реагування.

У подальшому прокуратурою повторно направлено лист від 26.01.2026 №54-111-463вих-26, яким порушено питання щодо самостійного захисту Харківською міською радою відповідних інтересів та повідомлено про можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави у разі невжиття належних заходів реагування.

Листом від 03.03.2026 № 54-111-1304вих-26 окружною прокуратурою повідомлено Харківську міську раду про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Виконавчий комітет Харківської міської ради листом від 10.03.2026 №08-18/720/2-26 повідомив прокуратуру про те, що, на його переконання, під час здійснення закупівлі UA-2024-03-08-002172-a та укладення спірної додаткової угоди вимоги чинного законодавства дотримано, а також зазначив, що уповноваженим органом державного фінансового контролю у сфері закупівель є Державна аудиторська служба України.

Отже, Харківська міська рада була обізнана як про обставини, які прокуратура розцінювала як порушення інтересів держави, так і про необхідність вжиття заходів для їх захисту, однак самостійно з позовом про визнання спірної додаткової угоди недійсною та повернення бюджетних коштів до суду не звернулася.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України, для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Харківської міської ради.

Відмовляючи у задоволенні заяви Харківської міської ради про відмову від позову у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1 статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За приписами частини першої статті 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. До таких прав (за змістом частини третьої статті 46 ГПК України) належить право змінити підстави позову і реалізація цього права відповідно до приписів процесуального законодавства таких наслідків, як залишення позову без розгляду, не передбачає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункт 55) зазначала, що "при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті" див. також постанову Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 926/781/23).

Отже прокурор наділений правом вимагати розгляду справи по суті в разі, якщо компетентний орган відмовляється від поданого прокурором в інтересах держави позову.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні заяви Харківської міської ради про відмову від позову судом була врахована та обставина, що Слобідська окружна прокуратура міста Харкова підтримує позов у справі №922/2275/26 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Зайцева Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування» про визнання недійсної додаткової угоди до договору та стягнення коштів та просить розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 07.10.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Присутні у судовому засіданні 07.10.2026 представники відповідачів та представник позивача заперечували проти задоволення позову а також наполягали на відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

У судовому засіданні 07.10.2026 , відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому неодноразово строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснювався в умовах дії воєнного стану, з урахуванням необхідності забезпечення учасникам справи належних умов для реалізації їхніх процесуальних прав, повного та всебічного з`ясування обставин справи. Зокрема, суд відкладав розгляд справи 09.09.2026 на іншу дату у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги, у період з 22.07.2026 по 03.08.2026 суддя перебувала у щорічній відпустці. При цьому, під час підготовчого провадження судом розглядалися подані учасниками справи численні заяви та клопотання, зокрема про зупинення провадження у справі, призначення судово-економічної експертизи, залишення позову без розгляду та відмову від позову, що потребувало додаткового часу на відповідну процесуальну оцінку та її вирішення.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Відтак, суд зазначає, що у цій справі судовий розгляд здійснено упродовж розумного строку відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Суд вчиняв процесуальні дії без невиправданих зволікань, забезпечуючи реалізацію сторонами процесуальних прав і ефективний судовий захист, у зв`язку з чим перевищення строку, визначеного статтею 195 ГПК України, за обставин цієї справи є об`єктивно зумовленим та не призвело до порушення права сторін на справедливий суд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

За результатами проведення відкритих торгів UA-2024-03-08-002172-a 01.04.2024 між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем (Постачальник) укладено договір про закупівлю товару №16-К, предметом якого є поставка олії соняшникової рафінованої за кодом ДК 021:2015: 15420000-8 «Рафіновані олії та жири» у кількості 55 174 кг.

Відповідно до пункту 3.1 договору його ціна становить 1 986 264,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 331 044,00 грн.

Відповідно до п.3.4.1 , п.3.4.1.1 договору ціна може бути змінена відповідно до Договору за наступних умов:

Звернення Постачальника з відповідним листом про перегляд ціни товару за Договором з наданням інформаційної довідки, виданої уповноваженою організацією (установою), зокрема ДП Держзовнішінформ». Торгово-промисловою палатою України (або її регіональним підрозділом), яка повинна відображати інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Дата даної довідки повинна бути не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати відповідного звернення щодо зміни ціни Товару.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі видаткової накладної, з відстрочкою платежу до 15 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, при наявності фінансування.

За умовами Специфікації, яка є Додатком №1 до договору №16-К від 01.04.2024, сторони погодили поставку 55 174 кг олії соняшникової рафінованої за ціною 30,00 грн без ПДВ за 1 кг, на загальну суму 1 986 264,00 грн з ПДВ.

05.06.2024 між КП «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Є.К. укладено Додаткову угоду №1 до договору №16-К від 01.04.2024, якою, зокрема, змінено кількість товару та його ціну за одиницю, а пункт 3.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої ціна договору становить 1 986 230,16 грн, у тому числі ПДВ 331 038,36 грн.

Підставою для внесення зазначених змін сторони визначили, зокрема, пункт 12.2 договору, підпункт 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а також цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 30.05.2024 №631/24.

Специфікацією у редакції Додаткової угоди №1 сторони визначили загальну кількість товару 41 539 кг, з яких: 18 032 кг олії за ціною 36,00 грн за 1 кг з ПДВ на суму 649 152,00 грн та 23 507 кг олії за ціною 56,88 грн за 1 кг з ПДВ на суму 1 337 078,16 грн. Загальна вартість товару за зміненою Специфікацією становить 1 986 230,16 грн з ПДВ.

Зі змісту наявної в матеріалах справи цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631/24 вбачається, що за результатами аналізу цінових пропозицій продавців продукції харчування на ринку м. Харкова та Харківської області станом на 27.05.2024 щодо олії соняшникової рафінованої зазначено мінімальну ціну 47,59 грн/кг, середню 63,46 грн/кг та максимальну 79,33 грн/кг, а «відсоток коливання цін» порівняно із зазначеною у довідці ціною за Специфікацією до договору +76,28 %. Водночас у самій довідці зазначено, що вона має виключно довідково-інформаційний характер, відображає діапазон цін, що склався на ринку продажу товару та не враховує умов договорів та контрактів, термінів доставки та оплати.

Як убачається з наданих прокурором до матеріалів справи відомостей про здійснені транзакції, на виконання договору №16-К КП «Комбінат дитячого харчування» здійснило перерахування грошових коштів на користь ФОП Зайцева Є.К. протягом квітнясерпня 2024 року. Зокрема, матеріали справи містять відомості про платежі на суми 99 360,00 грн, 132 480,00 грн, 132 480,00 грн, 86 112,00 грн, 132 480,00 грн, 104 659,20 грн, 66 240,00 грн, 104 659,20 грн, 261 648,00 грн, а також подальші платежі по 104 659,20 грн та остаточний платіж у сумі 28 838,16 грн. У призначенні відповідних платежів міститься посилання на договір №16-К від 01.04.2024.

Загальна сума здійснених на користь ФОП Зайцева Є.К. платежів за договором №16-К становить 1 986 230,16 грн, тобто відповідає загальній вартості товару, визначеній сторонами у Додатковій угоді №1 від 05.06.2024 та Специфікації до неї. Наведене також узгоджується зі Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2024-03-08-002172-a, відповідно до якого сума оплати за договором становить 1 986 230,16 грн, у тому числі ПДВ 331 038,36 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що договір №16-К від 01.04.2024 сторонами фактично виконано, а КП «Комбінат дитячого харчування» сплачено ФОП Зайцеву Є.К. повну вартість поставленого товару, визначену з урахуванням Додаткової угоди №1 від 05.06.2024, 1 986 230,16 грн.

Водночас, звертаючись із цим позовом, прокурор наголошує на тому, що Додаткова угода №1 від 05.06.2024 якою було збільшено ціну на 58% за одиницю товару з 36,00 грн до 56,88 грн укладена з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому з цих підстав підлягає визнанню недійсною, проте як правовою підставою для визначення вартості поставленого товару має залишитися первісно погоджена сторонами ціна 36,00 грн за 1 кг з ПДВ.

На думку прокурора, за первісно визначеною договором ціною вартість фактично погоджених Додатковою угодою №1 41 539 кг товару становила б 1 495 404,00 грн (41 539 кг Ч 36,00 грн), тоді як фактично на користь ФОП Зайцева Є.К. сплачено 1 986 230,16 грн.

Отже, різниця між фактично сплаченою за договором сумою та вартістю відповідної кількості товару, обчисленою виходячи з первісної ціни 36,00 грн за 1 кг, становить 490 826,16 грн (1 986 230,16 грн 1 495 404,00 грн), яку прокурор і просить стягнути з ФОП Зайцева Є.К. на користь Харківської міської ради у зв`язку з визнанням Додаткової угоди №1 недійсною.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Як установлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частинами першою-третьою статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України (втратив чинність, однак діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.

Частиною першою статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652 ЦК України).

У силу вимог частин третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

За частиною четвертою статті 41 Закону України Про публічні закупівлі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом другим частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі у передбачено , що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Пункт 2 частини п`ятої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1530-IX від 03.06.2021; в редакції Закону України № 4888-IX від 27.05.2026

Пунктом 7 розділу XIV. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 4888-IX від 27.05.2026 передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі можна дійти висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Як установлено судом, Додаткова угода №1 від 05.06.2024 до договору про закупівлю товару №16-К від 01.04.2024 укладена з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за її умовами ціну за одиницю товару олії соняшникової рафінованої збільшено з 36,00 грн до 56,88 грн за 1 кг, тобто на 58 % порівняно з ціною, погодженою сторонами за результатами проведення процедури закупівлі, що перевищує встановлену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону граничну межу збільшення ціни за одиницю товару.

При цьому основним запереченням відповідачів є твердження про те, що на момент укладення Додаткової угоди №1 правовідносини сторін регулювалися підпунктом 2 пункту 19 Особливостей №1178, редакція якого не передбачала ані десятивідсоткового обмеження, ані 90-денного строку.

Кабінет Міністрів України постановою № 1178 затвердив Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Отже Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим ця Постанова Кабінету Міністрів України не скасовує і не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону, вона лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткової угоди №1 до нього) норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною, її дія на час дії воєнного стану не скасовувалася та не призупинялася.

Звідси затвердження Кабінетом Міністрів України Особливостей не свідчить про зміну законодавства у цій категорії правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема, пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; її зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору у порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і не встановлює іншого алгоритму розрахунку відсоткового співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.06.2026 у справі №918/918/25.

Таким чином, твердження відповідачів про те, що підпункт 2 пункту 19 Особливостей №1178 у редакції станом на 05.06.2024 дозволяв сторонам договору про закупівлю збільшувати ціну за одиницю товару понад 10 %, ґрунтується на ізольованому тлумаченні підзаконного нормативно-правового акта без урахування чинної норми Закону.

Так само не приймається посилання відповідача-1 на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №920/19/24, якби розглядала правовідносини, які виникли за первісної редакції пункту 19 Особливостей №1178, могла б дійти іншого висновку. Таке твердження є припущенням сторони щодо можливого змісту судового рішення і не становить правового висновку Верховного Суду.

Більше того, Верховний Суд у пункті 31 постанови від 09.06.2026 у справі №918/918/25 зазначив: «До того ж у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила на відсутності підстав для відступу від свого попереднього висновку щодо застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Звідси актуальність і сталість зазначеної правової позиції підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24».

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд зазначає, що зміст підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 прямо пов`язував можливість зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, та вимагав документального підтвердження такого коливання.

Аналогічна вимога міститься й у пункті 3.4.1 договору №16-К, яким сторони погодили необхідність надання документа уповноваженої установи, що відображає коливання ціни товару з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

На підтвердження такого коливання ціни товару відповідачі посилаються насамперед на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 30.05.2024 №631/24.

Разом із тим зі змісту цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 30.05.2024 №631/24 убачається, що наведений у ній показник «+76,28 %» визначено шляхом порівняння встановленої договором ціни товару 36,00 грн за 1 кг із середнім значенням цінових пропозицій на ринку станом на 27.05.2024 63,46 грн за 1 кг.

При цьому довідка не містить відомостей про ринкову вартість відповідного товару станом на дату укладення договору 01.04.2024, та її подальшу зміну станом на 27.05.2024. Відтак наведений у ній відсотковий показник характеризує співвідношення між договірною ціною та дослідженими ціновими пропозиціями на певну дату, проте не засвідчує динаміку зміни (коливання) ринкової ціни товару протягом періоду з моменту укладення договору до 27.05.2024 (укладення додаткової угоди №1).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 05.06.2024 до договору про закупівлю товару №16-К від 01.04.2024, оскільки її умовами збільшено ціну товару олії соняшникової рафінованої з 36,00 грн до 56,88 грн за 1 кг, тобто на 58 % порівняно з ціною, погодженою сторонами за результатами процедури закупівлі, що перевищує встановлену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» граничну межу збільшення ціни за одиницю товару у 10 %.

Крім того, матеріали справи не містять належного документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку з моменту укладення договору, яке б обґрунтовувало та відповідало здійсненому сторонами підвищенню ціни. Відтак Додаткова угода №1 від 05.06.2024 укладена з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що з урахуванням положень статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України ).

Приписами частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки Додаткова угода №1 від 05.06.2024 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини сторін у частині визначення ціни поставленого товару мають регулюватися умовами договору про закупівлю товару №16-К від 01.04.2024 у його первісній редакції, відповідно до яких ціна олії соняшникової рафінованої становила 36,00 грн за 1 кг з ПДВ.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що у разі застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» правомірною слід вважати ціну товару в розмірі 39,60 грн за 1 кг, тобто збільшену на 10 % від первісно погодженої ціни 36,00 грн за 1 кг, а відтак розмір коштів, що підлягають поверненню, має становити 406 200,96 грн.

Передбачене зазначеною нормою збільшення ціни за одиницю товару до 10 % не є безумовним правом постачальника на одержання товарної ціни, автоматично збільшеної на максимально допустимі 10 %. Таке збільшення допускається лише за наявності встановлених законом передумов, зокрема фактичного коливання ціни відповідного товару на ринку та належного документального підтвердження такого коливання, а сама зміна ціни повинна бути пропорційною встановленому коливанню.

Оскільки судом установлено, що надана сторонами цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.05.2024 №631/24 не підтверджує коливання ринкової ціни товару з моменту укладення договору до моменту внесення до нього змін, правові підстави для збільшення первісно погодженої ціни товару були відсутні взагалі. Тому визначення іншої ціни товару 39,60 грн за 1 кг фактично означало внесення змін до погоджених сторонами умов договору за відсутності передбачених законом підстав для такої зміни.

З огляду на це застосуванню до спірних правовідносин підлягає первісно погоджена сторонами ціна товару 36,00 грн за 1 кг з ПДВ, а наведений відповідачем-2 альтернативний розрахунок суд відхиляє.

Як убачається з матеріалів справи, з урахуванням фактично поставленого товару його загальна кількість склала 41 539 кг, тоді як Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» на виконання договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 05.06.2024, сплачено ФОП Зайцеву Є.К. 1 986 230,16 грн.

Водночас за первісною ціною, визначеною договором №16-К від 01.04.2024, вартість фактично поставлених 41 539 кг товару становить 1 495 404,00 грн (41 539 кг Ч 36,00 грн).

Отже, різниця між фактично сплаченими за поставлений товар коштами та його вартістю, визначеною виходячи з ціни, встановленої договором у первісній редакції, становить 490 826,16 грн (1 986 230,16 грн 1 495 404,00 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 490 826,16 грн, отримані ФОП Зайцевим Є.К. є такими, що були безпідставно одержані, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статтей 216, 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79,86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 05.06.2024 до Договору про закупівлю товару № 16-к від 01.04.2024, укладену між комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 490 826,16 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокурати (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) витрати по сплаті судового збору 4 276,16 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат дитячого харчування» (пр-т Аерокосмічний, 41Б, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 36816884) на користь Харківської обласної прокурати (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) витрати по сплаті судового збору 4 276,16 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук