Постановление суда № 140610609, 06.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

06.10.2026Справа № 910/8212/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича в справі № 910/8212/25 за позовом Акціонерного товариства "Оксі Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєр" та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 6 217 874,41 грн,

за участю представників:

ОСОБА_1 : Опанащука М.Ю.;

Банку: Єкімчука О.Л.;

Виконавця: Телявського А.М.;

ТОВ "Рало": не з`явився;

ТОВ "Ровєр": не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Акціонерне товариство "Оксі Банк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" (далі - ТОВ "Рало"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєр" (далі - ТОВ "Ровєр") та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 6 217 874,41 грн, з яких: 5 950 000,00 грн - основна заборгованість, 208 374,41 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 59 500,00 грн - заборгованість по комісії. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Рало" своїх обов`язків за укладеним між ним та позивачем кредитним договором з відкриттям відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2024 року № 17/24-ВКЛ, а також неналежним виконанням ТОВ "Ровєр" та ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеними з Банком відповідними договорами поруки від 25 квітня 2024 року №№ 17/24/1-ВКЛ-П, 17/24-ВКЛ-П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 липня 2025 року відкрито провадження в справі № 910/8212/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року позов Банку задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ "Рало", ТОВ "Ровєр" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь позивача 4 950 000,00 грн строкової заборгованості по кредиту, 1 000 000,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 4 075,34 грн строкової заборгованості по процентам, 204 299,07 грн простроченої заборгованості по процентам, 59 500,00 грн простроченої заборгованості по комісії, а також 93 268,12 грн судового збору.

15 грудня 2025 року видано відповідні накази на примусове виконання зазначеного рішення.

27 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (далі - Виконавець), у якій скаржниця просила суд: визнати протиправною бездіяльність Виконавця щодо невирішення питання про зупинення виконавчих дій з примусової реалізації майна - квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), реєстраційний/кадастровий номер 2924859780000, у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 та виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року впродовж наступного робочого дня з дня отримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2026 року в справі № 910/8212/25; зобов`язати Виконавця усунути допущене порушення шляхом прийняття постанови про зупинення виконавчих дій з примусової реалізації вказаної квартири в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 та виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Відповідно до пункту 4.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2015 року № 17 (зі змінами та доповненнями) (далі - Засади), розгляд заяв (скарг, клопотань) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у зведеному виконавчому провадженні, здійснюється суддею, за рішенням якого видано останній за датою виконавчий документ.

Судом встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 з вищевказаною скаргою до суду на виконанні Виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року в справі № 910/8212/25 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Крім того, на виконанні Виконавця також перебували виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року в справі № 910/8210/25 (суддя Усатенко І.В.), на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, у яких боржником також є ОСОБА_1

23 лютого 2026 року Виконавцем на підставі статей 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) було винесено постанову про об`єднання зазначених виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.

Відтак, враховуючи вищевказаний пункт Засад, скарга ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року була передана на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленка Є.В., за рішенням якого видано останній за датою виконавчий документ у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2026 року вирішення питання про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року на бездіяльність Виконавця в справі № 910/8212/25 відкладено до повернення матеріалів вказаної справи до Господарського суду міста Києва та відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

29 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження в справі № 910/8212/25 у частині розгляду її скарги від 27 травня 2026 року. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що зупинення судом апеляційної інстанції виконання рішення суду першої інстанції не забезпечує юридичну визначеність та не запобігає подальшому вчиненню приватним виконавцем порушень під час вчинення дій у межах зведеного виконавчого провадження, що й зумовлює поновлення розгляду вказаної скарги. Оскільки на час розгляду даного клопотання судом першої інстанції обставини, що викликали відкладення вирішення питання про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та рішення Виконавця від 27 травня 2026 року не були усунуті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 липня 2026 року в задоволені вказаного клопотання було відмовлено.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2026 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 6 липня 2026 року вказану апеляційну скаргу було задоволено, а відповідну ухвалу суду першої інстанції - скасовано. Заяву ОСОБА_1 передано на розряд місцевого господарського суду. Вказана постанова суду апеляційної інстанції учасниками даного судового процесу не оскаржувалась.

У вересні 2026 року за супровідним листом Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2026 року № 910/8212/25/09.1-04.1/5192/26 матеріали скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року в справі № 910/8212/25 повернулися до Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2026 року клопотання ОСОБА_1 від 29 червня 2026 року задоволено, скаргу ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року на бездіяльність Виконавця в справі № 910/8212/25 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29 вересня 2026 року, повідомлено Виконавця, а також інших учасників справи № 910/8212/25 про надходження до суду вищевказаної скарги ОСОБА_1 та запропоновано у строк до 25 вересня 2026 року подати письмові пояснення по суті зазначеної скарги.

23 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від Виконавця надійшли: письмові пояснення по суті поданої ОСОБА_1 скарги від 27 травня 2026 року з клопотанням про закриття провадження у справі № 910/8212/25 за вказаною скаргою. У своїх письмових поясненнях Виконавець заперечував проти задоволення зазначеної скарги ОСОБА_1 , оскільки після отримання ним ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2026 року в справі № 910/8212/25 про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року він 25 травня 2026 року виніс постанову про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2. Водночас, зупинення одного виконавчого провадження не зумовлює автоматичного зупинення інших проваджень, об`єднаних у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1. На думку Виконавця, правові підстави для зупинення виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 були відсутні, а тому він не був зобов`язаний вживати заходів щодо зупинення електронних торгів з реалізації спірної квартири. Крім того, Виконавець посилався на те, що 24 серпня 2026 року електронні торги не відбулися, а 7 вересня 2026 року виконавчі документи в провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 були повернуті стягувачу. У зв`язку з цим Виконавець вважав, що предмет спору за вимогами скаржниці про зобов`язання зупинення реалізації спірного майна відсутній.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення призначеного ухвалою суду від 16 вересня 2026 року судового засідання.

24 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких останній також заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року. Банк посилався на те, що 24 серпня 2026 року треті електронні торги з реалізації спірної квартири не відбулися через несплату учасниками гарантійних внесків, унаслідок чого майно залишилося нереалізованим. При цьому, Банк не скористався правом залишити нереалізоване майно за собою, а 7 вересня 2026 року звернувся із заявами про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, які надалі були виведені зі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1. Водночас виконавче провадження № НОМЕР_2 перебуває в зупиненому стані на підставі постанови Виконавця від 25 травня 2026 року. На думку Банку, оскільки примусова реалізація квартири фактично припинена, провадження у справі за вимогою скаржниці про зобов`язання Виконавця зупинити відповідні виконавчі дії слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а в іншій частині вимог скарги - відмовити.

28 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшло клопотання від цієї ж дати про його залучення до розгляду скарг ОСОБА_1 від 7 травня 2026 року, від 11 травня 2026 року та від 27 травня 2026 року. У цьому ж клопотанні ОСОБА_2 просив суд надати час для ознайомлення з матеріалами вищевказаних скарг ОСОБА_1 , та про відкладення признаних ухвалою суду від 16 вересня 2026 року судових засідань.

У судовому засіданні 29 вересня 2026 року з розгляду скарги ОСОБА_1 від 7 травня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про його залучення до розгляду скарг ОСОБА_1 від 7 травня 2026 року, від 11 травня 2026 року та від 27 травня 2026 року на дії, бездіяльність та рішення Виконавця в справі № 910/8212/25, оскільки вказана процесуальна дія в межах розгляду процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, нормами чинного ГПК України не передбачена.

У призначене на 29 вересня 2026 року судове засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року на бездіяльність Виконавця в справі № 910/8212/25 учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2026 року було продовжено на підставі частини 1 статті 342 ГПК України та відкладено судове засідання на 6 жовтня 2026 року об 11:40 год.

У судовому засіданні 6 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 підтримав подану скаргу, просив її задовольнити. Представник Банку та Виконавець просили суд у задоволенні скарги відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю та закрити провадження з її розгляду.

ТОВ "Рало" та ТОВ "Ровєр" явку своїх повноважних представників у призначене засідання не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляджу скарги були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку. Будь-яких зави чи клопотань, у тому числі письмових пояснень по суті поданої ОСОБА_1 скарги, від вказаних відповідачів до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про розгляд скарги ОСОБА_1 без участі представників вказаних відповідачів.

Розглянувши зазначену скаргу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Як вже було зазначено судом, на виконанні Виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року в справі № 910/8212/25 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року, боржником за яким є ОСОБА_1 . Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією відповідної постанови Виконавця від 23 лютого 2026 року.

Крім того, на виконанні Виконавця також перебували виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року в справі № 910/8210/25 (суддя Усатенко І.В.), на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, у яких боржником також є ОСОБА_1

23 лютого 2026 року Виконавцем на підставі статей 3, 4, 24-27 Закону було винесено постанову про об`єднання зазначених виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1. Крім того, постановою приватного виконавця від 23 лютого 2026 року про арешт майна боржника на підставі статті 56 Закону накладено арешт на майно ОСОБА_1 у межах загальної суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 8 606 131,78 грн. Копії вищевказаних постанов Виконавця містяться в матеріалах цієї справи.

З матеріалів справи також вбачається, що арешт поширювався, зокрема, на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та три земельні ділянки.

24 березня 2026 року Виконавцем було винесено постанову № НОМЕР_2 про опис та арешт майна боржника, якою було описано та арештовано квартиру боржника за адресою: АДРЕСА_2 . У постанові наведено такі характеристики об`єкта нерухомості: реєстраційний номер 2924859780000, загальна площа - 150,5 м2, житлова площа - 82,7 м2, кількість житлових кімнат - чотири.

7 квітня 2026 року Виконавцем на підставі статті 20 Закону було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Для проведення оцінки арештованої квартири було залучено фізичну особу - підприємця Манойленка Богдана Григоровича (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 85/2023, виданий Фондом державного майна України 16 лютого 2023 року) (далі - ФОП Манойленко Б.Г. ).

17 квітня 2026 року до Виконавця від ФОП Манойленка Б.Г. надійшов звіт про оцінку квартири (далі - звіт) від 15 квітня 2026 року. З наявної в матеріалах справи копії звіту вбачається, що за результатами оцінки ринкову вартість квартири визначено в розмірі 10 292 572,00 грн без ПДВ. 17 квітня 2026 року Виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про визначення вартості описаного майна з вищезазначеним звітом.

7 травня 2026 року до Виконавця надійшла рецензія від 4 травня 2026 року Асоціації на звіт, складений ФОП Манойленком Б.Г. 15 квітня 2026 року (далі - рецензія). Вказана рецензія підготовлена та підписана оцінювачами Асоціації Максимовим С.Й. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 27 червня 2001 року № ЕОк-12) та ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 4 вересня 2001 року № ЕОк-19). Зі змісту вказаної рецензії вбачається, що звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а виявлені недоліки не впливають на достовірність визначеної вартості нерухомості.

З матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 також вбачається, що 7 травня 2026 року до Виконавця надійшов лист Державного підприємства "СЕТАМ" від 4 травня 2026 року № 821/10-07-26, адресований Виконавцю, стягувачу та боржнику, у якому було повідомлено інформацію щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону, а саме: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 150,5 м2, житловою площею 82,7 м2 (реєстраційний номер лота 599097). Електронний аукціон призначено на 1 червня 2026 року о 09:00, початкова ціна продажу квартири становила 10 292 572,00 грн.

21 травня 2026 року Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу в справі № 910/8212/25, якою задовольнив клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року, поновив відповідний процесуальний строк, відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на вказане рішення місцевого господарського суду та призначив розгляд апеляційної скарги на 23 червня 2026 року.

Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі № 910/8212/25 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

Як зазначала ОСОБА_1 у своїй скарзі, 22 травня 2026 року копію зазначеної ухвали було направлено на електронну адресу Виконавця.

25 травня 2026 року Виконавцем на підставі частини 1 статті 38 Закону було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року в справі № 910/8212/25. Копія цієї постанови міститься в матеріалах справи.

У свою чергу, виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, які разом з виконавчим провадженням № НОМЕР_2 входили до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, станом на 27 травня 2026 року зупинені не були.

Як вбачається з долучених до скарги ОСОБА_1 відомостей щодо електронного аукціону, спірна квартира АДРЕСА_1 продовжувала обліковуватися на електронному майданчику ДП "СЕТАМ" як лот № 599097, а електронні торги з її реалізації були призначені на 1 червня 2026 року о 09:00.

26 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій з примусової реалізації належної їй квартири в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 та зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1. Копія вказаної заяви міститься в матеріалах справи. У зазначеній заяві боржниця посилалася на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2026 року та постанову Виконавця від 25 травня 2026 року про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2, у зв`язку з чим просила невідкладно скласти та направити організатору електронних торгів ДП "СЕТАМ" постанову про зупинення вчинення виконавчих дій щодо реалізації спірної квартири. У відповідь на вказану заяву Виконавець електронним листом від 26 травня 2026 року повідомив ОСОБА_1 про те, що її заяву взято до уваги, а відповідь буде надано у визначений законом строк.

За твердженням скаржниці, на дату звернення до суду з цією скаргою Виконавцем не було прийнято окремої постанови про зупинення виконавчих дій з примусової реалізації спірного нерухомого майна та не забезпечено зупинення відповідного електронного аукціону.

З матеріалів справи вбачається, що 24 серпня 2026 року треті електронні торги з реалізації спірної квартири не відбулися в зв`язку з несплатою учасниками гарантійних внесків. Враховуючи викладене, Виконавець звернувся до Банку з пропозицією вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна. Однак, стягувач відповідного наміру не висловив.

7 вересня 2026 року на підставі заяв Банку Виконавцем були винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4. Цього ж дня зазначені виконавчі провадження було виведено зі складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1. Копії відповідних постанов Виконавця містяться в матеріалах справи.

У своє чергу, докази поновлення виконавчого провадження № НОМЕР_2 після його зупинення на підставі постанови Виконавця від 25 травня 2026 року в матеріалах справи відсутні.

В обґрунтування своєї скарги від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 посилалася на те, що опис та арешт спірної квартири, призначення суб`єкта оціночної діяльності та визначення вартості нерухомого майна здійснювалися саме у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Відтак, зупинення цього виконавчого провадження унеможливлювало подальше здійснення заходів з реалізації вказаної квартири, незалежно від наявності інших виконавчих проваджень у складі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Згідно з статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За пунктом 3 статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню.

Крім того, відповідно до пунктів 2 та 3 частини 1 статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа або зупинення судом реалізації арештованого майна за визначених законом умов.

Пунктом 2 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, прямо передбачено, що зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду є підставою для зупинення електронного аукціону. У разі надходження відповідної постанови виконавця організатор зобов`язаний негайно зупинити електронний аукціон. При цьому, у постанові виконавця має зазначатися номер лота, реалізація якого підлягає зупиненню.

Зазначена норма чинного законодавства пов`язує обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження та вчинення виконавчих дій у ньому з поновленням судом строку апеляційного оскарження або прийняттям відповідної апеляційної скарги до розгляду. Проте таке зупинення стосується виключно виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, що оскаржується.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2026 року було поновлено строк апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року в справі № 910/8212/25, відкрито апеляційне провадження та зупинено дію зазначеного рішення.

На виконання вимог статті 38 Закону Виконавцем 25 травня 2026 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Судом також враховано те, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду в справі № 910/8212/25 постановлено 21 травня 2026 року, а її копію, за твердженням самої скаржниці, 22 травня 2026 року направлено на електронну адресу Виконавця.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного судового рішення.

Оскільки 22 травня 2026 року припадало на п`ятницю, а 23 та 24 травня 2026 року - на суботу та неділю (вихідні дні), наступним робочим днем після 22 травня 2026 року був понеділок, 25 травня 2026 року.

25 травня 2026 року Виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2. Таким чином, вказана постанова Виконавця була винесена в строк, встановлений частиною 2 статті 38 Закону, у зв`язку з чим доводи скаржниці щодо несвоєчасного виконання Виконавцем зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції є необґрунтованими.

Водночас виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 відкриті на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року в справі № 910/8210/25 (суддя Усатенко І.В.) на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, у яких боржником також є ОСОБА_1 . Рішення Господарського суду міста Києва в справі № 910/8210/25 набрало законної сили, у встановленому законом порядку оскаржене не було. Докази поновлення строку апеляційного оскарження вказаного судового рішення, прийняття апеляційних скарг на нього до розгляду суд апеляційної інстанції або зупинення його дії, матеріали справи не містять й учасниками вказаного судового процесу до суду подані не були.

У свою чергу, положення статей 34, 38 Закону не передбачали обов`язку Виконавця зупинити виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, а також вчинення виконавчих дій у них лише з огляду на їх об`єднання з виконавчим провадженням № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.

Більш того, сам по собі факт перебування лота № 599097 на електронному майданчику ДП "СЕТАМ" не є безумовним доказом вчинення Виконавцем нових виконавчих дій у зупиненому виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Розміщення інформації про лот, забезпечення функціонування електронного майданчика та організація проведення електронного аукціону здійснюються безпосередньо організатором торгів - ДП "СЕТАМ", а не Виконавцем.

Суд звертає увагу на те, що передача спірного нерухомого майна на реалізацію була здійснена до постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2026 року та винесення Виконавцем постанови від 25 травня 2026 року про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2. Відтак, подальше відображення інформації про зазначене майно на електронному майданчику не свідчить саме по собі про прийняття Виконавцем нових рішень або вчинення ним додаткових виконавчих дій, спрямованих на реалізацію квартири після зупинення відповідного виконавчого провадження.

Крім того, суд звертає увагу на те, що реалізація спірного нерухомого майна здійснювалася в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, до складу якого, крім виконавчого провадження № НОМЕР_2, входили виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, відкриті на підставі інших судових рішень. Зазначені виконавчі провадження на момент винесення постанови від 25 травня 2026 року не були зупинені, а тому зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2 не означало автоматичного припинення всіх виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні.

У той же час, відомості електронного майданчика ДП "СЕТАМ" про перебування лота № 599097 на стадії реєстрації учасників підтверджують лише відповідний статус електронного аукціону, однак самі по собі не дозволяють встановити, у межах якого саме з об`єднаних виконавчих проваджень здійснювалася подальша реалізація вказаного майна.

Відтак, факт відображення лота № 599097 на електронному майданчику ДП "СЕТАМ", на який посилалась скаржниця у своїй скарзі, сам по собі є належним доказом вчинення Виконавцем виконавчих дій у зупиненому виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що 24 серпня 2026 року були проведені треті електронні торги з реалізації спірної квартири, які визнано такими, що не відбулися, у зв`язку з несплатою учасниками гарантійних внесків. Надалі стягувач не скористався передбаченим законом правом залишити за собою це нереалізоване майно.

Відповідно до частини 6 статті 61 Закону, у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні, виконавець повідомляє про це стягувача та пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

На виконання зазначених положень Закону Виконавець 25 серпня 2026 року направив Банку відповідне повідомлення з пропозицією вирішити питання щодо залишення за собою спірної квартири. Однак, стягувач у встановлений законом строк не повідомив про намір скористатися таким правом.

Натомість 7 вересня 2026 року Банк звернувся до Виконавця із заявами про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону. Цього ж дня Виконавцем були винесені постанови про повернення зазначених виконавчих документів стягувачу, а також про виведення виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 зі складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року у справі № 910/8212/25, продовжує перебувати в зупиненому стані на підставі постанови Виконавця від 25 травня 2026 року.

Таким чином, на час розгляду скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року електронні торги з реалізації спірної квартири завершилися без продажу майна, виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 завершені поверненням виконавчих документів стягувачу, а виконавче провадження № НОМЕР_2 залишається зупиненим.

За наведених обставин суд звертає увагу на те, що заявлена скаржницею вимога про зобов`язання Виконавця прийняти постанову щодо зупинення примусової реалізації квартири спрямована на припинення виконавчих дій, які на час судового розгляду цієї справи фактично вже не здійснюються.

При цьому, зупинення виконавчих дій за своєю правовою природою є тимчасовим припиненням їх вчинення за наявності визначених законом підстав. Відтак застосування такого заходу передбачає існування відповідного виконавчого провадження та виконавчих дій, подальше здійснення яких підлягає зупиненню.

Оскільки процедура з примусової реалізації спірної квартири фактично припинена, електронні торги завершилися без реалізації майна, а виконавчі провадження, у межах яких здійснювалися заходи з його реалізації, завершені поверненням виконавчих документів стягувачу, прийняття Виконавцем постанови про зупинення таких виконавчих дій є неможливим та не матиме самостійних правових наслідків та не призведе до додаткового поновлення прав скаржниці.

Більш того, задоволення зазначеної вимоги за відсутності фактично здійснюваної процедури реалізації майна матиме виключно формальний характер, оскільки покладатиме на Виконавця обов`язок зупинити виконавчі дії, які на момент ухвалення судового рішення вже не проводяться.

Суд також враховує те, що завданням судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтями 339-343 ГПК України, є забезпечення ефективного захисту порушених прав учасників виконавчого провадження, а не покладення на виконавця обов`язку вчиняти дії, які за встановлених обставин не можуть забезпечити реального відновлення відповідних прав.

Неможливість здійснення дієвого захисту прав та охоронюваних інтересів учасника виконавчого провадження у разі задоволення його скарги є самостійною підставою для відмови в її задоволенні й не вимагає з`ясування інших обставин по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 13 березня 2025 року у справі № 910/15184/21.

У цій же постанові Верховного Суду зазначено про те, що визнання неправомірності дій та бездіяльності виконавця в межах виконавчого провадження, яке наразі закінчене, не поновить порушеного права скаржника, а матиме лише наслідком установлення юридичних фактів.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, враховуючи припинення процедури примусової реалізації спірного нерухомого майна, відсутність активних виконавчих дій щодо його продажу та перебування виконавчого провадження № НОМЕР_2 у зупиненому стані, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на Виконавця обов`язку прийняти додаткову постанову про зупинення примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Оскільки судом встановлено, що Виконавцем у встановлений частиною 2 статті 38 Закону строк винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2, а зупинення зазначеного провадження не зумовлювало автоматичного зупинення інших виконавчих проваджень, об`єднаних у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, при цьому станом на час розгляду скарги процедура примусової реалізації спірної квартири фактично припинена, й ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявності протиправних дій або бездіяльності Виконавця та порушення її прав унаслідок оскаржуваної бездіяльності, суд дійшов висновку про необґрунтованість даної скарги та відсутність правових підстав для її задоволення.

Розглянувши клопотання Виконавця та Банку про закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльністю державного чи приватного виконавця, а також повноваження суду за результатами їх розгляду, визначені статтями 339-345 ГПК України.

Зокрема, положеннями статті 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує відповідного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 343 ГПК України).

Отже, спеціальними положеннями ГПК України, які регулюють порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, не передбачено такої процесуальної дії за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця, як закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судом врахована правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 921/357/20, відповідно до якої стаття 343 ГПК України не охоплює всіх можливих процесуальних рішень, якими може завершитися розгляд скарги на дії виконавця.

У зв`язку з цим вказані клопотання Виконавця та Банку задоволенню не підлягають.

Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної скарги ОСОБА_1 , залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні скарги боржника від 27 травня 2026 року.

Керуючись статями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича в справі № 910/8212/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13 жовтня 2026 року.

СуддяЄ.В. Павленко