Постановление суда № 140606714, 14.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/7436/26

Номер провадження 2/333/5434/26

УХВАЛА

іменем України

14 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю:головуючого судді секретаря судового засідання представника відповідача адвокатаСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Конєвої І.Є.розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (вул. Саксаганського,буд. 133-а, м. Київ, 01032) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року, позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 51 510 грн та, крім того, судові витрати.

20 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Конєвої І.Є. надійшло клопотання про зупинення провадження. Згідно довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією.

07 вересня 2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено судовий запит.

На даний час відповідь не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні клопотання виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Об`єктивний, повний та всебічний розгляд цивільної справи в значній мірі залежить від ефективного та всебічного дослідження судом доказів, які надаються сторонами конфлікту та аргументують їхню позицію по справі і тим самим надають судді можливість вивчити обставини, які спричинили конфлікт.

Процес доказування та докази, які надаються в обґрунтування позиції сторін, використовуються сторонами для того, щоб довести свою правоту в конфліктних правовідносинах і захистити чи відновити свої права. І саме, від якості та повноти, поданих доказів, залежить майбутня позиція суду у вирішенні цього конфлікту між сторонами і прийняття мотивованого рішення.

У відповідності до ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність підстави для застосування зазначеної процесуальної норми права може доводитися наказом по особовому складу військової частини, що переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції.

Введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація.

У зв`язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.

Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання суду, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій.

Залучення військовослужбовця, який проходить військову службу у лавах ЗСУ, до бойових дій у певному районі таких дій є результатом виконання зазначеної функції ЗСУ та наслідком введення воєнного стану, запровадження особливого періоду та результатів мобілізації. Однак воно не визначає переведення ані військовослужбовця, ані частини, у якій він служить, ЗСУ загалом на організацію і штат воєнного часу, на воєнний стан, бо є наслідком, а не першопричиною у цьому контексті.

Відповідно до пункту 252 розділу XIV Порядку військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не означає, що він з метою виконання завдань оборони України не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. В цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду, що є наслідком запровадження воєнного стану на території всієї України. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій (дивитись пункт 263 Положення).

Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

З урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України йдеться саме про переведення ЗСУ на воєнний стан, а не про перебування у районі воєнних (бойових) дій та участі у цих діях відповідної особи. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання відповідним військовослужбовцем свого права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права, на підставі наданих йому доказів, оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу, зокрема як це передбачено частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, вважаю за необхідне витребувати інформацію щодо можливості брати участь у судових засіданнях молодшого сержанта ОСОБА_1 ..

З огляду на вищевказане, з метою встановлення повного об`єму доказів, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність витребування відповідної інформації.

Керуючись ст. 19, 187, 260, 274-275, 279 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію:

- чи перебуває на військовій службі на теперішній час громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Якщо, так, то прошу надати інформація чи ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, та надати докази того, що такий підрозділ переведено на воєнний стан, зокрема приймає участь у виконанні бойових завдань.

Також за наявності прошу надати накази по особову складу, зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо.

- чи виконує бойові завдання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- чи може брати участь у судових засіданнях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Попередити осіб, на яких цією ухвалою покладено обов`язок подати інформацію, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Докази, які витребуються судом надати протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду.

Особи, які не мають можливості подати витребувані докази взагалі або у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов