Постановление суда № 140606031, 12.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

12.10.2026

Справа №522/19706/23

Провадження №1-кп/522/1455/26

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22023160000000328 від 18.08.2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч.2 та 263 ч.1 КК України,

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_6 ,

захисник адвокат ОСОБА_7 ,

обвинувачений - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22023160000000328 від 18.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч. 2 та 263 ч.1 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання мотивував тим, що стосовно обвинуваченого продовжують існувати ризики передбачені статтею 177 ч.1 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; перебуваючи на свободі матиме можливість незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Захисник заперечила проти продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свою позицію обґрунтувала тим, що клопотання прокурора необґрунтоване та зазначені у ньому ризики не доведені, ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має зареєстроване місце проживання, та має захворювання. Також вона зазначила, що ОСОБА_5 тривалий час знаходиться під вартою як особа, яка ще не була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення та вказаний запобіжний захід є надмірним.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 серпня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 жовтня 2026 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави та встановлено щодо обвинуваченого продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п.п.1, 5 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження, зміну, запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

Водночас, ст. 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ризики відносно обвинуваченого, встановлені в попередній ухвалі суду, продовжують існувати й надалі.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки і оборони, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України, за який встановлена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання винуватим, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд не вважає слушними посилання прокурора щодо продовження існування ризику передбаченого статтею 177 ч.1 п.3 КПК України відносно ОСОБА_5 , а саме, що він може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів, оскільки свідки у вказаному кримінальному провадженні були раніше допитані судом.

Крім того, колегія суддів вважає, що відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків, суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики щодо обвинуваченого, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 1, 5 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.

У силу вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим; вік та стан здоров`я обвинуваченого; наявність у нього постійного місця проживання, відсутність судимостей ; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має місце проживання, наявні соціальні зв`язки. Разом з тим, слід зазначити, що наявні фактори особи обвинуваченого, жодним чином не зменшуються наявні відносно нього ризики, передбачені статтею 177 КПК України та не можуть свідчити про їх відсутність.

Суд не вважає слушними посилання адвоката на можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт з огляду на тяжкість скоєного кримінального правопорушення. При цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, суд не вважає вказані стороною захисту обставини настільки переконливими, що вони могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

Крім того, колегія суддів звертає на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX (з подальшими змінами) були внесені істотні зміни щодо запобіжних заходів. Зокрема, ст.176 КПК України було доповнено новою частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті».

Пунктом 5 ч.1 ст.176 КПК встановлено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За таких обставин в умовах введеного на території України воєнного стану, до ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України передбаченого статтею 111 ч.2 КК України, може бути застосований лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також, слід зазначити, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування останнього від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 судом не встановлено.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою). На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, слід зазначити, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», колегія суддів вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

При цьому колегія суддів вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Враховуючи вищезазначене, на теперішній час відсутні підстави для скасування чи зміни обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо визначення розміру застави обвинуваченому колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Так, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого в тому числі статтею 111 КК України.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе не визначити ОСОБА_5 розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину під час дії воєнного стану, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України, санкція якої передбачає довічне позбавлення волі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 182-183, 197 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч. 2 та 263 ч.1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 11 грудня 2026 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Судді Приморського районного суду м. Одеси

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3