Решение № 140601095, 07.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4961/25

07.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.,

розглянувши в м. Козятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

До суду 26.09.2025 надійшла позовна заява від ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог позовної заяви

В обґрунтування поданого позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зазначено, що 21.07.2023 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1320248581925 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти для споживчих цілей, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Позивач зазначає, що на виконання умов кредитного договору відповідачу перераховано кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн на картковий рахунок. Однак відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»01.05.2024 укладено договір факторингу № 01052024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 1320248581925 від 21.07.2023.

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 24 500,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 17 500,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Заборгованість за штрафними санкціями, комісіями та пенею відсутня.

Позивач також зазначає, що на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги та досудову вимогу про погашення заборгованості, однак зобов`язання за кредитним договором залишилися невиконаними.

Ураховуючи викладене, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 500,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Також позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника та, у разі неявки належним чином повідомленого відповідача, провести заочний розгляд справи.

Відповідач відзиву до суду не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

До суду 04.05.2026 надійшла заява представника позивача про розгляд справи без їх участі, позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи до суду не з`явився, на його поштову адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою « адресат відсутній».

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що 21.07.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1320248581925 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Метою отримання кредиту визначено споживчі цілі. Договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно до встановлених договором умов.

Як зазначено в позовній заяві, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн на картковий рахунок, що підтверджується інформаційним повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне проведення операції з перерахування коштів за договором із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» на картку відповідача в сумі 7 000,00 грн.

Між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 01.05.2024 року укладено договір факторингу № 01052024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1320248581925 від 21.07.2023 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 24 500,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 17 500,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Заборгованість за штрафними санкціями, комісіями та пенею, відповідно до розрахунку позивача, відсутня.

Позивач також зазначає, що на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги та досудову вимогу про погашення заборгованості. Однак, за твердженням позивача, відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, заборгованість не погасила.

Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , пов`язаний з укладенням кредитного договору, наданням кредитних коштів, виникненням зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитом, а також переходом права грошової вимоги до позивача на підставі договору факторингу.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Окрім того, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», який регулює відносини між кредиторами, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит, в тому числі (ст. 3 Закону) передбачено права кредитодавця стягувати з позичальника комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили, перевіривши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 21 липня 2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1320248581925 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом 7 000,00 грн строком на 120 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 18 листопада 2023 року. Кредит надавався на споживчі цілі.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн підтверджується інформаційним повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішність операції з перерахування коштів за договором із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» на картку відповідача. Доказів повернення отриманих коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Таким чином, укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів зумовили виникнення між сторонами договірних зобов`язань, які підлягають належному виконанню.

Судом також установлено, що 01 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01052024, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1320248581925 від 21 липня 2023 року.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за умови підтвердження передання права вимоги саме за спірним кредитним договором позивач набув право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання в межах переданого права вимоги.

За розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальна сума заборгованості відповідача становить 24 500,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 17 500,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Вирішуючи вимогу про стягнення основної суми боргу, суд виходить із того, що факт укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн підтверджено дослідженими доказами. За відсутності доказів повернення зазначених коштів вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору дисконтна та базова процентні ставки становлять 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Дисконтна ставка застосовується протягом перших 20 днів користування кредитом, тоді як базова ставка передбачена для застосування після двадцятого дня користування кредитом.

Водночас пунктами 1.3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що рекомендованою датою оплати процентів є 09 серпня 2023 року, а в разі невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки проценти підлягають нарахуванню за базовою процентною ставкою з дати видачі кредиту.

Отже, умовами договору визначено порядок застосування процентної ставки залежно від виконання позичальником умов отримання знижки. При цьому сама по собі відмінність між дисконтною та базовою ставками не свідчить про неправомірність нарахувань, якщо їх здійснено відповідно до погоджених сторонами умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За змістом пункту 3.1 кредитного договору проценти розраховуються за період із дати перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника до дня повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії. Пунктом 3.5 договору передбачено здійснення розрахунку за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, а пунктом 3.6 нарахування процентів на залишок неповерненої суми кредиту.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися в розмірі 175,00 грн на день, що становить 2,5 % від суми кредиту 7 000,00 грн. Загальна сума процентів у розмірі 17 500,00 грн відповідає нарахуванню за 100 днів користування кредитом за зазначеною ставкою.

Разом із тим суд ураховує, що відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування становив 120 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 18 листопада 2023 року. Тому правомірність нарахування процентів має оцінюватися з урахуванням фактичного періоду користування кредитними коштами, умов застосування процентної ставки та встановлених законом обмежень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

При цьому пункт 3.4 кредитного договору передбачає нарахування після закінчення строку кредитування процентів за неправомірне користування грошовими коштами з посиланням на частину другу статті 625 ЦК України. Однак наявність такої умови договору сама по собі не надає кредитодавцю права продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування всупереч наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

У цій справі позивач заявив до стягнення 17 500,00 грн процентів, а з розрахунку вбачається, що їх нарахування припинено після досягнення зазначеної суми. Отже, заявлена сума процентів не перевищує результату нарахування за 100 днів користування кредитом за ставкою 2,5 % на день. Водночас суд оцінює правомірність такого нарахування з урахуванням умов договору щодо застосування дисконтної та базової ставок, строку кредитування й доказів виконання або невиконання відповідачем умов отримання знижки.

З огляду на викладене, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не має для суду заздалегідь установленої сили. Водночас його зміст у частині нарахування процентів підлягає оцінці разом із кредитним договором та іншими доказами, що підтверджують період користування кредитом і порядок застосування процентної ставки.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн та переходу до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за цим договором. Вимога про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою.

Висновок щодо вимоги про стягнення процентів у розмірі 17 500,00 грн має ґрунтуватися на оцінці всіх наявних у справі доказів, зокрема відповідності здійснених нарахувань умовам кредитного договору, установленому періоду користування кредитними коштами та вимогам законодавства.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останньої на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у повному розмірі, а саме 2422,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. На підтвердження зазначених витрат надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., відповідно до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року та додаткової угоди до нього.

Враховуючи документальне підтвердження обсягу та вартості наданих послуг, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт і час, витрачений на їх виконання, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн є обґрунтованими та співмірними, а тому підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 1048, 1050, 1054, 512, 514 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 280282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1320248581925 від 21 липня 2023 року в розмірі 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких: 7 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 17 500 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА