Решение № 140601090, 06.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4859/25

06.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дем`янової Ж.М.,

з участю секретаря Бірюкової Т.П.,

розглянувши в м. Козятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 25.12.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 23.05.2025 укладено кредитний договір № 184851, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом c047e205. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та 23.05.2025 ініціював переказ кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Між первісним кредитором та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 16.04.2025 укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 та Акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору загальна сума заборгованості перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 10 992,38 грн, яка складається з 10 589,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2,38 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом та 401,00 грн заборгованості за комісією. Позивач також зазначає про наявність штрафних санкцій у розмірі 900,00 грн, однак у прохальній частині позову просить стягнути 10 992,38 грн, без зазначеної суми штрафних санкцій.

Заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за період з 03.09.2025 по 01.11.2025.

Також позивач просить витребувати докази щодо належності відповідачу платіжної картки та факту зарахування кредитних коштів, а також стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Процедура судового розгляду

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.04.2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено порядок та строки подання сторонами заяв по суті справи.

Крім того, зазначеною ухвалою суду витребувано у банку-емітента АТ «А-БАНК» інформацію щодо зарахування на банківську картку відповідача кредитних коштів за кредитним договором, а також виписку про рух коштів за відповідним картковим рахунком за період, необхідний для розгляду справи.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

До суду 17.08.2026 року надійшла відповідь АТ «А-БАНК» на виконання ухвали суду від 24.04.2026 року, якою підтверджено факт емітування зазначеної в ухвалі карти на ім`я відповідача. Та зазначено про факт зарахування коштів в сумі 5,09 грн.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач був належним чином повідомленою про розгляд справи, на його адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «повідомлення залишено 12.08.2026».

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки належним чином повідомлений відповідач повторно не з`явився у судове засідання, а позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

Фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 23.05.2025 року між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 184851 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 59443272.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту та умов кредитного договору відповідачу було визначено кредит у розмірі 10 589,00 грн строком на 184 дні. Договором визначено порядок надання та повернення кредиту, розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність за невиконання зобов`язань.

Під час укладення кредитного договору відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, після чого приєднався до умов кредитного договору, що складається з індивідуальної та публічної частин, шляхом підписання індивідуальної частини договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 59443272.

Згідно з паспортом споживчого кредиту та індивідуальною частиною кредитного договору передбачалося, що частина суми кредиту у розмірі 8 995,56 грн спрямовується на погашення заборгованості відповідача за раніше укладеним кредитним договором № 173995 від 06.03.2025 року, 1 588,35 грн на сплату комісії за надання кредиту, а 5,09 грн на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача № НОМЕР_1 .

На виконання умов кредитного договору 23.05.2025 року первісним кредитором було ініційовано перерахування на платіжну картку відповідача № 5169-15ХХ-ХХХХ-5446 грошових коштів у сумі 5,09 грн. Факт такого перерахування підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про перерахування кредитних коштів.

Водночас доказів фактичного зарахування на банківський рахунок відповідача всієї суми кредиту у розмірі 10 589,00 грн матеріали справи не містять. Зокрема, на виконання ухвали суду про витребування доказів у АТ «А-БАНК» витребовувалась інформація щодо зарахування кредитних коштів на банківську картку відповідача та виписка про рух коштів за відповідним картковим рахунком за необхідний період.

За даним кредитним договором відповідач свої зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати нарахованих процентів належним чином не виконав.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 184851 від 23.05.2025 року становить 10 992,38 грн, яка складається з 10 589,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2,38 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 401,00 грн заборгованості за комісією.

Заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 900,00 грн зазначена у розрахунку заборгованості, однак у прохальній частині позовної заяви її стягнення позивачем не заявлено.

Наведений позивачем розмір заборгованості підтверджується долученими до матеріалів справи випискою з особового рахунку за період з 03.09.2025 року по 01.11.2025 року, детальним розрахунком заборгованості та Реєстром прав вимог.

Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 16.04.2025 року укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимог.

Пунктом 2.1 договору факторингу № 16042025 встановлено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акта приймання-передачі реєстру.

Згідно з Реєстром прав вимог № 6 від 03.09.2025 року до договору факторингу № 16042025 та Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 184851 від 23.05.2025 року.

Факт передачі права вимоги підтверджується також платіжною інструкцією щодо перерахування позивачем грошових коштів первісному кредитору за договором факторингу.

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору № 184851 від 23.05.2025 року, при цьому документально підтвердженим є фактичне перерахування на платіжну картку відповідача 5,09 грн кредитних коштів.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 16042025, Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 року та Акта приймання-передачі перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Отже, з урахуванням паспорта споживчого кредиту, умов кредитного договору, наданих доказів його укладення та документально підтвердженого фактичного перерахування коштів, суд встановив наявність у відповідача зобов`язання перед позивачем у межах фактично отриманих кредитних коштів та нарахованих на них процентів.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Оцінюючи встановлені у справі фактичні обставини та надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону. Укладений між сторонами кредитний договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 1048, 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, визначених договором.

Судом встановлено, що 23.05.2025 року між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 184851 у формі електронного документа із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 59443272.

Факт укладення кредитного договору та погодження відповідачем його умов підтверджується матеріалами справи, а саме кредитним договором, його індивідуальною частиною, паспортом споживчого кредиту, правилами надання фінансових послуг та іншими документами, які підтверджують волевиявлення відповідача на укладення договору та погодження його істотних умов.

Разом із тим при вирішенні питання щодо фактичного надання відповідачу кредитних коштів суд виходить із необхідності підтвердження такої обставини належними та допустимими доказами, оскільки саме факт фактичного отримання кредитних коштів породжує у позичальника обов`язок щодо їх повернення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до паспорта споживчого кредиту та умов кредитного договору сума кредиту становила 10 589,00 грн, при цьому частина зазначеної суми була передбачена для погашення заборгованості за попереднім кредитним договором та сплати комісії, а 5,09 грн підлягали перерахуванню безпосередньо на платіжну картку відповідача.

До суду 17.08.2026 року надійшла відповідь АТ «А-БАНК» на виконання ухвали суду від 24.04.2026 року, якою підтверджено факт емітування зазначеної в ухвалі суду платіжної картки на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Крім того, АТ «А-БАНК» повідомлено про факт зарахування на зазначену картку грошових коштів у сумі 5,09 грн.

Таким чином, матеріалами справи безпосередньо підтверджено факт зарахування на платіжну картку відповідача кредитних коштів у розмірі 5,09 грн.

Надана позивачем довідка первісного кредитора про перерахування кредитних коштів також містить інформацію про зарахування відповідачу коштів у сумі 5,09 грн, що узгоджується з відповіддю АТ «А-БАНК», наданою на виконання ухвали суду.

Водночас доказів фактичного зарахування відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі 10 589,00 грн матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що частина суми кредиту була спрямована на погашення заборгованості відповідача за раніше укладеним кредитним договором, саме по собі не є достатнім доказом фактичного надання відповідачу відповідної суми за новим кредитним договором. Так само зазначення суми 10 589,00 грн у розрахунку заборгованості, виписці з особового рахунку та Реєстрі прав вимог саме по собі не підтверджує фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у такому розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено фактичне надання відповідачу кредитних коштів лише у розмірі 5,09 грн, які підлягають поверненню відповідачем відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що 16.04.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Перехід права вимоги підтверджується Реєстром прав вимог № 6 від 03.09.2025 року, Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 року, а також платіжною інструкцією щодо перерахування позивачем грошових коштів первісному кредитору за договором факторингу.

Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є належним кредитором за кредитним договором № 184851 від 23.05.2025 року та має право вимагати виконання відповідачем грошового зобов`язання в межах доведеного розміру заборгованості.

Щодо вимоги про стягнення 2,38 грн заборгованості за процентами за користування кредитом суд виходить із того, що умовами кредитного договору сторони погодили обов`язок відповідача сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Нарахування процентів має здійснюватися на фактично надану відповідачу суму кредитних коштів та відповідно до умов кредитного договору.

Позивачем заявлено до стягнення 2,38 грн заборгованості за процентами. Зазначений розмір процентів підтверджується розрахунком заборгованості, відповідає умовам кредитного договору та періоду користування фактично наданими кредитними коштами, а належними доказами не спростований.

З огляду на те, що факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджено у розмірі 5,09 грн, суд вважає вимогу про стягнення 2,38 грн заборгованості за процентами обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 401,00 грн заборгованості за комісією.

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

Разом із тим саме по собі передбачення кредитним договором обов`язку споживача сплачувати комісію не є достатньою підставою для її стягнення. Позивач має довести не лише погодження такої комісії сторонами, а й те, що вона є платою за окрему послугу, яка фактично надавалася споживачу та має самостійну споживчу цінність.

У даному випадку позивачем не доведено, що за комісію у розмірі 401,00 грн відповідачу надавалися будь-які окремі додаткові послуги. Матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу окремої послуги, за яку передбачено сплату зазначеної комісії.

За таких обставин вимога про стягнення 401,00 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягає.

При цьому суд враховує, що позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено до стягнення 10 992,38 грн, а саме 10 589,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2,38 грн заборгованості за процентами та 401,00 грн заборгованості за комісією.

Заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 900,00 грн зазначена у розрахунку заборгованості, однак у прохальній частині позовної заяви її стягнення позивачем не заявлено, а тому питання щодо її стягнення судом не вирішується.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 184851 від 23.05.2025 року лише в частині фактично підтвердженої суми тіла кредиту та процентів.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 184851 від 23.05.2025 року у загальному розмірі 7,47 грн, з яких 5,09 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2,38 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 10 583,91 грн заборгованості за тілом кредиту та 401,00 грн заборгованості за комісією слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» слід стягнути 7,47 грн заборгованості за кредитним договором № 184851 від 23.05.2025 року.

В іншій частині позовних вимог - про стягнення 10 583,91 грн заборгованості за тілом кредиту та 401,00 грн заборгованості за комісією - відмовити.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві зазначено про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 000,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, які задоволено на суму 7,47 грн із заявлених 10 992,38 грн, що становить 0,06796 % від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4,76 грн.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі, пропорційному до задоволення позовних вимог, а саме 1,65 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають стягненню судові витрати, а саме 1,65 грн судового збору та 4,76 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 629, 1048, 1049, 1054, 512, 514, 1077 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №184851 від 23 травня 2025 року в розмірі 7 (сім) гривень 47 копійок, з яких: 5,09 грн заборгованість за тілом кредиту, 2,38 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 1 (одну) гривню 65 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 4 (чотири) гривні 76 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА