Постановление суда № 140593508, 14.10.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/680/26

Номер провадження 1-кп/717/91/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12025263100000140 від 27.11.2025 щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає по АДРЕСА_1 , учня 10-А класу Кельменецького ліцею опорного закладу загальної середньої освіти Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, не судимого, -

за ч.1 ст.125 КК України,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

неповнолітнього ОСОБА_3 ,

законного представника

неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

захисника неповнолітнього ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

психолога ОСОБА_11

представника служби в справах дітей ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2025 року приблизно 13-14 годині неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи на третьому поверсі Кельменецького ліцею опорного закладу загальної середньої освіти Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області в селищі Кельменці під час перерви між заняттями грався іграшковим водним пістолетом і потрапив в обличчя потерпілого ОСОБА_13 водою з іграшкового водного пістолета, з приводу чого між ними виник словесний конфлікт. В подальшому після закінчення уроків, приблизно о 15 годині 00 хвилин неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи на третьому поверсі Кельменецького ліцею опорного закладу загальної середньої освіти Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області неповнолітній ОСОБА_3 зустрів в коридорі потерпілого ОСОБА_13 підійшов до нього та почав вимагати від нього вибачення за висловлювання в його бік під час попереднього конфлікту. При цьому ОСОБА_3 завдав два удари кулаком руки в лобну частину голови потерпілого та два удари коліном ноги в обличчя потерпілого, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді синця та підшкірної гематоми чола, які згідно висновку експерта №03М/Д від 13.01.2026 року та додаткового висновку експерта №71 від 31.08.2026 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Факт вчинення ОСОБА_3 суспільно - небезпечного діяння, що має ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України доведено в судовому розгляді показаннями неповнолітнього ОСОБА_3 , показаннями потерпілого ОСОБА_13 , висновками експертів та іншими доказами, дослідженими судом.

Так, неповнолітній ОСОБА_3 дав суду показання про те, що 24 листопада 2025 року приблизно 13- 14 годині він перебував на третьому поверсі Кельменецького ліцею і під час перерви між заняттями грався іграшковим водним пістолетом, з якого випадково потрапив в обличчя потерпілого ОСОБА_13 водою, на що останній нецензурно висловився до нього, з приводу чого між ними виник словесний конфлікт. Після закінчення уроків, приблизно о 15 годині 00 хвилин він знову перебував на третьому поверсі Кельменецького ліцею, де зустрів в коридорі потерпілого ОСОБА_13 підійшов до нього та почав вимагати від нього вибачення за висловлювання в його бік під час попереднього конфлікту. Він відмовився вибачатися, тому він вдарив кулаком руки йому в обличчя та два рази вдарив коліном ноги в лобну частину голови. Після цього він впевнився, що зі ОСОБА_13 все гаразд, він пішов додому. Про вчинене щиро жалкує, розкаюється у вчиненому, шкодує про вчинене, обіцяє в подальшому не вчиняти подібних дій. Цивільний позов він визнає лише частково - те, що заплатив батько на лікування та 10000 гривень моральної шкоди, проте він не має власних доходів і перебуває на утриманні батьків.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 пояснив, що це вперше таке трапилося з сином. Він є спортсменом, виступає на змагання за ліцей, тому він з ним мав серйозну розмову і дитина обіцяла не вчиняти подібного. Дуже прикро, що він так вчинив, він заплатив матері потерпілого 10000 гривень на лікування та частково згідний з цивільним позовом - вважає, що матеріальну шкоду відшкодовано, і визнає позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

Потерпілий ОСОБА_13 дав суду показання про те, що 24 листопада 2025 року приблизно 13-14 годині ОСОБА_3 перебуваючи на третьому поверсі Кельменецького ліцею під час перерви між заняттями грався іграшковим водним пістолетом і умисно поцілив йому в обличчя водою з іграшкового водного пістолета, з приводу чого між ними виник словесний конфлікт. В подальшому після закінчення уроків, приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3 тут же - на третьому поверсі Кельменецького ліцею опорного підійшов до нього, поклав одну руку йому на ліве плече, а іншою завдав два удари в чоло, від чого він відчув біль, а потім ще двічі завдав ударів коліном ноги в обличчя, від чого він відчув біль. Після цього він пішов геть, а йому стало погано та він втратив свідомість. Птім йому надали першу медичну допомогу і направили в місто Чернівці в дитячу лікарню, де він лікувався. В подальшому після виписки, він мав погане самопочуття від даних травм, тому змушений був проходити обстеження та лікування в лікарні. Цивільний позов він підтримує повністю, оскільки йому спричинена матеріальна та моральна шкода, зокрема він відчував фізичний біль, мав пригнічений психологічний стан.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 пояснила, що батько неповнолітнього відшкодував їм на лікування сина 10000 гривень. Дитина вимушена була лікуватися тривалий час. Після побиття в нього погіршився стан здоров`я, він має головні болі та вимушений періодично проходити лікування. Він має до цього часу поганий психологічний стан жаліється на болі в спині та головні болі. Тому вони підтримують повністю цивільний позов та просять стягнути з цивільних відповідачів матеріальну та моральну шкоду в розмірі, зазначеному в позові.

З висновку експерта №03М/Д від 13.01.2026 року та додаткового висновку експерта №71 від 31.08.2026 року, вбачається, що при судово - медичній експертизі у неповнолітнього ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та підшкірної гематоми чола, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дані тілесні ушкодження виникли від щонайменше одноразової дії тупих твердих предметів, цілком можливо внаслідок травматичної дії кулаків рук або ніг, взутих в тверде взуття або колін нападника. По часу свого виникнення відповідають на 24.11.2025 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи характер тілесних ушкоджень, їх локалізацію та механізм утворення, то останні могли виникнути, коли потерпілий і нападник перебували в динамічному русі один відносно одного, крім того виявлені тілесні ушкодження не характерні для падіння потерпілого з висоти власного зросту на площину.

Крім того, виставлений в лікарні діагноз струсу головного мозку експертом не приймався до уваги, так як останній взагалі не підтверджений об`єктивною клінічною симптоматикою, а наслідки ЗЧМТ не є будь - яким нозологічним захворюванням, а також такі наслідки неможливі без підтвердження струсу головного мозку об`єктивними даними, інструментальними дослідженнями та даними в медичних документах, які досліджував експерт.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вчинив суспільно - небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Статтею 498 КПК України встановлено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.3) ч.2 ст.105 КК України неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.

Враховуючи те, що на момент вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_3 не досяг віку з якого можлива кримінальна відповідальність за ч.1 ст.125 КК України, вислухавши думку прокурора, неповнолітнього, законних представників неповнолітнього, захисника, потерпілого, законного представника потерпілого, представника служби у справах дітей, зважаючи на характеристики неповнолітнього, який позитивно характеризується за місцем навчання та місцем проживання, враховуючи умови його життя та виховання - проживає в благополучній сім`ї, суд вважає, що до неповнолітнього ОСОБА_3 слід застосувати, примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд його батькам строком на 1 рік.

Суд також вважає, що позов потерпілого ОСОБА_13 відшкодування моральної та матеріальної шкоди, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У зв`язку із тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_13 був змушений нести витрати на лікування, на посилене харчування, медичні обстеження та витрати понесені на придбання ліків в сумі 11359,62 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями про придбання ліків, оплату медичних обстежень та харчування потерпілим ОСОБА_13 в зв`язку з тілесними ушкодженнями, які були йому спричинені ОСОБА_3 в період його лікування з 24.11.2025 року по 01.12.2025 року та з 09.12.2025 року по 22.12.2025 року.

Суд відхиляє докази у вигляді квитанцій про оплату ліків за 23.12.2025 року, оплату харчування, продуктів харчування, квитанції про оплату за проїзд за 23.12.2025 року, за 24.02.2026 року та за період з 10.03.2026 року по 23.06.2026 року оскільки потерпілий та його законний представник та представник не довели, що ці витрати пов`язані з лікуванням потерпілого від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дій неповнолітнього ОСОБА_3 .

Суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_13 до неповнолітнього ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково.

При цьому суд бере до уваги, що в судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 своїми протиправними діями заподіяв потерпілому моральну шкоду, яка виразилася в тому, що останній переніс душевні страждання в зв`язку із фізичним насильством щодо нього, через що він втратив спокій, були порушені його нормальні життєві зв`язки та звичний для нього життєвий уклад, який існував до вчинення відносно нього суспільно небезпечного діяння з боку ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 та п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч.3-6 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вина неповнолітнього ОСОБА_3 у спричиненні потерпілому ОСОБА_13 моральної шкоди стверджується зазначеними доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.

Згідно ст. ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_13 суд враховує характер правопорушення, вчиненого неповнолітнім ОСОБА_3 , обсяг та глибину душевних і психічних страждань позивача, вимоги розумності, виваженості та справедливості, характер і тривалість страждань, які переніс потерпілий, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Оскільки в судовому засіданні доведено, що шкоду ушкодженням здоров`я потерпілому ОСОБА_13 своїми протиправними діями спричинив неповнолітній ОСОБА_3 , який є учнем ліцею та не має майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_5 , який є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 та який добровільно сплатив 10000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого лікування слід стягнути на користь потерпілого 1359,62 грн матеріальної шкоди в рахунок відшкодування витрат, викликаних необхідністю лікування, посиленого харчування, стороннього догляду та придбання ліків.

Оскільки в судовому засіданні доведено, що шкоду ушкодженням здоров`я потерпілому ОСОБА_13 своїми протиправними діями спричинив неповнолітній ОСОБА_3 , який є учнем ліцею та не має майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_5 , який є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_13 25000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на надіслання копій позовної заяви з додатками відповідачу та прокурору.

Оскільки КПК України не врегульовано дане питання суд застосовує в даному випадку такі норми ЦПК України.

Відповідно до п.4) ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач додав до позову копії опису вкладення до цінного листа та квитанцію про оплату даного поштового відправлення на суму 100 грн, тому суд вважає, що в частині стягнення витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду слід задовольнити частково та стягнути із законного представника неповнолітнього 23,11 грн даних судових витрат, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 97, 105 КК України, ст. ст. ст.23, 1166 -1168,1179,1195 ЦК України, керуючись, ст. ст. 133,141 ЦПК України, ст. ст.127,128, 395,498-501 КПК України суд, -

Ухвалив:

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у виді його передачі під нагляд батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька неповнолітнього ОСОБА_3 , на користь потерпілого ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1359 (одну тисячу триста п`ятдесят дев`ять) гривень 62 (шістдесят дві ) копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 23 (двадцять три) гривні 11 (одинадцять) копійок судових витрат пов`язаних з розглядом цивільного позову.

Речові докази по справі: оптичний диск ( а.с.73 Т.2) зберігати в матеріалах справи

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Суддя