Постановление суда № 140585553, 12.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31457/26

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «ВС-Сервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ВС-Сервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2025 №№13008077/34506837, 13008057/34506837, від 01.07.2025 №№ 13031842/34506837, 13031822/34506837, 13031830/34506837, 13031821/34506837, від 16.06.2025 № 12996985/34506837, від 01.07.2025 №№ 13031819/34506837, 13031865/34506837, 13031843/34506837, 13031868/34506837, 13031823/34506837, 13031825/34506837, 13031832/34506837, 13031820/34506837, 13031867/34506837 про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 14.04.2025 №98, від 15.04.2025 №99, від 15.04.2025 №101, від 16.04.2025 №102, від 17.04.2025 №104, від 18.04.2025 №105, від 18.04.2025 №106, від 22.04.2025 №107, від 23.04.2025 №108, від 24.04.2025 №109, від 24.04.2025 №110, від 25.04.2025 №112, від 28.04.2025 №113, від 28.04.2025 №114, від 28.04.2025 №115, від 28.04.2025 №116, складені Приватним підприємством «ВС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34506837), в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх фактичного подання.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3328 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд звертає увагу позивача, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява, яка була подана до суду містить вісім вимог немайнового характеру, а сума судового збору, яка має були сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 42598,40 грн (3328,00 грн х 8 х 0,8).

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі - 42598,40 грн.

Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року №657-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень (далі - Закон №657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85033140) відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Верховний Суд зазначив, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №1.380.2019.006517 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92997008) зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом позову у даній справі є вимоги про скасування рішень комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2025 №№13008077/34506837, 13008057/34506837, від 01.07.2025 №№ 13031842/34506837, 13031822/34506837, 13031830/34506837, 13031821/34506837, від 16.06.2025 № 12996985/34506837, від 01.07.2025 №№ 13031819/34506837, 13031865/34506837, 13031843/34506837, 13031868/34506837, 13031823/34506837, 13031825/34506837, 13031832/34506837, 13031820/34506837, 13031867/34506837 про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що оскаржувані позивачем у даній справі рішення комісії не були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Комісії ДПС України.

Отже, для оскарження у даному випадку має бути застосований шестимісячний строк звернення до суду, який позивачем, що звернувся до суду 07.10.2026 через підсистему «Електронний суд», із даним позовом пропущений.

Разом із позовною заявою позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що причини пропуску такого строку зумовлені об`єктивними обставинами, які істотно ускладнили своєчасне звернення до суду.

На обґрунтування заяви позивач посилається, що протягом квітнятравня 2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було безпідставно зупинено реєстрацію та в подальшому відмовлено в реєстрації 77 податкових накладних, що зумовило необхідність підготовки значного обсягу первинних документів, пояснень та скарг для адміністративного оскарження відповідних рішень.

Позивач зазначає, що внаслідок запровадження режиму неповного робочого часу та скорочення обсягів виробництва був змушений здійснювати господарську діяльність в умовах обмежених ресурсів, що ускладнило підготовку документів для звернення до суду. На підтвердження цих обставин до заяви додано копії наказів підприємства від 09.05.2025 № 9/05-В, від 26.07.2025 № 12/07-В, від 05.11.2025 № 14/10-В та від 03.02.2026 № 3/02-В про запровадження режиму неповного робочого місяця.

Крім того, позивач посилається на значний розмір судового збору, який, за його розрахунком, за оскарження 77 рішень становив 205 004,80 грн, а також на відсутність відшкодування судових витрат за попередніми судовими рішеннями. Як зазначає позивач, відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 30.06.2026 № 16-06-06/7988 виконання низки виконавчих документів щодо стягнення судових витрат не відбулося через відсутність бюджетних асигнувань у Головного управління ДПС в Одеській області.

На думку позивача, сукупність наведених обставин перешкоджала своєчасному зверненню до суду, а тому пропуск строку звернення з цим позовом зумовлений об`єктивними причинами, які не залежали від його волі. У зв`язку з цим позивач просить поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке, що поновлення строку звернення до суду пов`язане з наявністю об`єктивних перешкод, які унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне подання позову, та підтвердженням таких обставин належними доказами.

Суд враховує, що запровадження позивачем режиму неповного робочого часу, зменшення обсягів господарської діяльності та необхідність несення витрат на судовий збір могли зумовлювати певні організаційні й фінансові труднощі в діяльності підприємства. Водночас самі собою зазначені обставини не свідчать про об`єктивну неможливість звернення до суду в межах установленого законом строку.

Надані позивачем накази підтверджують запровадження режиму неповного робочого часу, проте не доводять наявності обставин, які унеможливлювали підготовку та подання позовної заяви протягом усього встановленого законом строку. Доказів того, що такий режим роботи фактично позбавляв підприємство можливості реалізувати право на судовий захист, до заяви не додано.

Так само лист Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 30.06.2026 № 16-06-06/7988 підтверджує відсутність виконання окремих виконавчих документів у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань у боржника. Водночас наведені відомості стосуються виконання попередніх судових рішень про стягнення судових витрат і самі собою не підтверджують неможливості звернення до суду з цим позовом у встановлений строк.

Крім того, посилання позивача на значну кількість оскаржуваних рішень та необхідність підготовки значного обсягу документів не є достатнім обґрунтуванням поважності причин пропуску строку без підтвердження конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Суд також бере до уваги, що оскаржувані рішення прийняті в період із 16.06.2025 до 01.07.2025, тоді як позовну заяву подано 07.10.2026. Наведені позивачем обставини не пояснюють об`єктивних причин неможливості звернення до суду протягом установленого шестимісячного строку.

Суд також враховує, що позивач звертався до адміністративного суду з позовами щодо оскарження інших рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних.

Водночас зазначена обставина сама собою не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Навпаки, звернення до суду з іншими позовами свідчить про реалізацію позивачем права на судовий захист у відповідних правовідносинах, однак не підтверджує неможливості подання позову щодо оскаржуваних у цій справі рішень у межах установленого законом строку.

Крім того, суд також враховує, що позивач уже звертався до суду з позовом щодо оскарження тих самих рішень контролюючого органу.

Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 420/23744/26 позовну заяву Приватного підприємства «ВС-СЕРВІС» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема подання доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

У подальшому ухвалою суду від 31.08.2026 зазначену позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позивач був обізнаний про необхідність дотримання встановленого законом строку звернення до суду та процесуальні вимоги щодо оформлення позовної заяви.

Водночас повернення попередньої позовної заяви не звільняло позивача від обов`язку дотримання строку звернення до суду під час повторного подання позову та саме собою не є поважною причиною його пропуску.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання позову, а тому не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду подано особою в установлений строк або якщо суд визнає неповажними підстави для поновлення строку, суд залишає позовну заяву без руху. При цьому особа має право протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для його поновлення.

Отже, позивачу необхідно надати можливість усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом наведення інших підстав для поновлення строку звернення до суду, якщо такі є, та подання відповідних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 241, 248, 256 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «ВС-Сервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.К.Василяка