Постановление суда № 140583963, 13.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/36357/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Радомишльської міської ради Житомирської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати (анулювати) рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.08.2024 №74612047 та №74612170.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що ним було скеровано документи до ЦНАП Радомишльської міської ради Житомирської області для реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1825084800:05:000:0440 та 1825084800:05:000:0439. Проте, спірними рішеннями позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на відсутність у них жодної обставини, яка б могла слугувати передумовою для відмови у проведенні реєстраційних дій за заявами позивача. Позивач наголосив, що спірні рішення не містять посилань на будь-який документ, з якого неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, не вказано, що подані позивачем документи не відповідають вимогам законодавства, є недостовірними чи підробленими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач неодноразово звертався до Радомишльської міської ради та ЦНАП з питання реєстрації права власності на земельні ділянки, проте у зв`язку з поданням відповідних заяв у неналежний спосіб йому надавалися роз`яснення щодо необхідності особистого подання документів.

Відповідач пояснив, що лише за результатами поданих позивачем 12.08.2024 заяв було прийнято оскаржувані рішення про відмову у реєстрації прав на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подані документи не давали змоги встановити набуття речових прав.

Крім того, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки спірні рішення існували та були внесені до Державного реєстру 16.08.2024, а позивач ще влітку отримував відповіді міської ради з повідомленням про відмову та вимогу звернутися особисто.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій повторно зазначено про відсутність у спірних рішеннях посилань на документи, які надавалися до заяв про реєстрацію права власності на земельні ділянки, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, не вказано, що документи не відповідають нормам законодавства. Крім того, позивач наголосив, що державним реєстратором від нього не вимагалося пояснень з приводу наданих документів, а у спірних рішеннях не наведено жодної обставини, яка б слугувала підставою для відмови у реєстрації права власності на земельні ділянки.

Щодо доводів відповідача про обізнаність з відмовою в реєстрації права власності на земельні ділянки влітку 2024 року позивач пояснив, що повідомлення міської ради не є рішеннями державного реєстратора у розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, позивач стверджує про неможливість оскарження неотриманих у встановленому порядку рішень.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Подана позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/9772/17.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Суд зауважує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №240/20245/25.

При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;

4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Водночас має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22, від 13.11.2024 у справі № 560/22224/23, від 02.07.2026 у справі № 560/5239/25.

При цьому, обов`язок доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається саме на особу, яка просить про його поновлення.

Судом встановлено, що 12.08.2024 позивачем подано державному реєстратору прав на нерухоме майно Радомишльської міської ради Житомирської області заяву за №62430375 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку кадастровий номер 1825084800:05:000:0439.

У заяві зазначено про її розгляд у термін 5 робочих днів, дата розгляду - 16.08.2024.

У графі «Спосіб отримання витягу з Державного реєстру прав» вказано - «у паперовому вигляді». Також в означеній графі вказано, що під отриманням витягу з Державного реєстру прав мається на увазі видача документа, сформованого реєстратором за результатами розгляду заяви. У разі обрання електронної форми отримання документів у паперовому вигляді такі документи не видаються.

Рішенням від 16.08.2024 №74612170 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

12.08.2024 позивачем подано державному реєстратору прав на нерухоме майно Радомишльської міської ради Житомирської області заяви за №62430961 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку кадастровий номер 1825084800:05:000:0440.

У заяві зазначено про її розгляд у термін 5 робочих днів, дата розгляду - 16.08.2024.

У графі «Спосіб отримання витягу з Державного реєстру прав» вказано - «у паперовому вигляді». Також в означеній графі вказано, що під отриманням витягу з Державного реєстру прав мається на увазі видача документа, сформованого реєстратором за результатами розгляду заяви. У разі обрання електронної форми отримання документів у паперовому вигляді такі документи не видаються.

Рішенням від 16.08.2024 №74612047 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Тобто, у заповнених та підписаних позивачем особисто заявах від 12.08.2024 чітко визначено дату розгляду таких заяв - 16.08.2024. позивач самостійно визначив спосіб отримання витягу з Державного реєстру - у паперовому вигляді. Крім того, в означених заявах позивача було проінформовано, що під отриманням витягу з Державного реєстру прав мається на увазі видача документа, сформованого реєстратором за результатами розгляду заяви.

Враховуючи, що позивачу була відома дата, на яку було призначено розгляд його заяв про державну реєстрацію, суд дійшов висновку, що він мав об`єктивну можливість з`ясувати результати їх розгляду та отримати відповідні рішення, зокрема шляхом звернення до державного реєстратора або суб`єкта державної реєстрації. Проте доказів вчинення таких дій упродовж тривалого часу після визначеної дати розгляду заяв позивач не надав. За таких обставин саме по собі неотримання позивачем рішень у день їх прийняття не може безумовно свідчити про відсутність у нього можливості своєчасно дізнатися про результати розгляду заяв, якщо об`єктивних перешкод для з`ясування цих обставин не існувало.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, відповідно до якої триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, якщо вона мала можливість знати про стан своїх прав та інтересів.

Верховний Суд у цій постанові також зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» охоплює випадки, коли особі відомі обставини прийняття рішення та відсутні перешкоди для з`ясування його змісту.

Отже, тривале невчинення позивачем дій, спрямованих на з`ясування результатів розгляду поданих ним заяв, за відсутності доведених об`єктивних перешкод, має оцінюватися судом як обставина, що свідчить про його пасивну поведінку та наявність реальної можливості дізнатися про прийняті рішення раніше, ніж у день їх фактичного отримання. Водночас сама лише обізнаність про дату розгляду заяв не є безумовним доказом того, що позивач уже знав про зміст відмов; для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно оцінити всі докази щодо його реальної можливості з`ясувати результати розгляду та наявності чи відсутності перешкод для цього.

Крім того, з долученої позивачем до матеріалів справи копії листа виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 10.09.2024 №0928/1630 вбачається, що позивача листом від 29.08.2024 вих. №01-28/1545 було повідомлено про те, що державним реєстратором виконавчого округу Радомишльської міської ради були розглянуті подані позивачем документи та прийнято відповідні рішення в установлені Законом про реєстрацію терміни.

Листом виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 15.10.2024 №01-28/1853 представника позивача повідомлено про прийняття рішень про відмову у проведенні реєстраційних дій за поданими позивачем заявами.

Виходячи з тексту означених листів, позивача було повідомлено про прийняття рішень за результатами розгляду поданих ним 12.08.2024 заяв, що також свідчить про обізнаність позивача про факт існування таких рішень.

При цьому, щодо доводів позивача про здійснення адміністративного оскарження, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи наказ Міністерства юстиції України від 11.12.2024 №1161/6 про відмову у задоволенні скарги адвоката Кремінця М.М. від 13.11.2024 №02, оскільки бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно Радомишльської міської ради Краєвської Тетяни Петрівни щодо надання результатів розгляду заяв від 12.08.2024 за №№ 62430375 та 62430961 відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Як убачається зі змісту зазначеного наказу, предметом адміністративного оскарження була бездіяльність державного реєстратора щодо надання результатів розгляду заяв позивача від 12.08.2024, а не правомірність рішень про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.08.2024 № 74612047 та № 74612170.

Отже, звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України стосувалося іншого предмета оскарження, ніж той, який заявлено в цій адміністративній справі.

За таких обставин саме по собі подання скарги на бездіяльність державного реєстратора та прийняття за результатами її розгляду наказу від 11.12.2024 № 1161/6 не свідчить про використання позивачем досудового порядку оскарження саме рішень про відмову в державній реєстрації, які є предметом цього позову.

Відповідно, підстав для обчислення строку звернення до суду за правилами частини четвертої статті 122 КАС України лише з огляду на зазначене адміністративне оскарження не вбачається. До спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк, установлений частиною другою статті 122 КАС України.

Додатково суд зазначає, що оскаржувані рішення містять відмітки про їх отримання позивачем особисто 16.12.2024.

До суду позивач звернувся 10.07.2025 шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта»).

Отже, навіть за умови обчислення шестимісячного строку звернення, виходячи з найбільш сприятливого для позивача підходу (з дати фактичного отримання рішень 16.12.2024) з визнанням судом поважною тривалу (близько 4 місяців) бездіяльність позивача щодо невчинення ним дій, направлених на отримання спірних рішень, шестимісячний строк звернення до суду з дати фактичного отримання оскаржуваних рішень - 16.12.2024, сплив 17.06.2025. Відтак, на дату направлення позовної заяви 10.07.2025 засобами поштового зв`язку позивач пропустив установлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду.

В свою чергу, у випадку підтвердження обізнаності позивача або його уповноваженого представника про порушення прав позивача спірними рішеннями, це може бути підставою для визначення більш раннього початку перебігу строку звернення до суду.

Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи вказане, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Згідно частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Керуючись статтями 161, 171, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати (вручити, надати) сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.