Постановление суда № 140582289, 14.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/30887/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101000/2026/000026/2 від 14.08.2026 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2026/000495 від 14.08.2026 з підстав їх протиправності.

Суддя своєю ухвалою від 25 вересня 2026 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 09.10.2026 (вх. від 25.06.2026) надійшла заява Житомирської митниці у якій просить суд провести розгляд справи №240/30887/26 в судовому засіданні з викликом сторін. В обґрунтування вказує: "з метою пояснення позиції Житомирської митниці та обґрунтування такої позиції доказами в судовому засіданні при дослідженні судом товаросупровідних документів, які були додані до митної декларації №26UA101020023877U0 від 13.08.2026, та враховуючи положення частини п`ятої статті 262 КАС України, відповідно до яких за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суд може провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, просимо провести розгляд справи №240/30887/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці в судовому засіданні з викликом сторін".

Розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд приходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.5 та ч.7 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Так, у відповідності до положень ч.1, ч.2, ч.3 ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

При цьому, за приписами п.10 ч.6 ст.12 КАС України вбачається, що до справ незначної складності відносяться, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, питання про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами було вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження у даній справі, відповідно до вимог ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, під час призначення до розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суд виходив із того, що дана справа є незначної складності, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи згідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також виходячи з того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Таким чином, у суду відсутні підстави для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін згідно до п.2 ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, слід звернути увагу позивача та відповідача, що вони як учасники справи мають право до закінчення судового розгляду справи надавати суду додаткові пояснення та всі наявні у них докази щодо предмету доказування згідно до вимог ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України, правова оцінка яким буде надана судом при вирішенні справи по суті позовних вимог, у відповідності до положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-243, 256, 260 Кодексу адміністративного судочинства України

ухвалив:

У задоволенні клопотання Житомирської митниці про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Лавренчук