Постановление суда № 140577121, 14.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа № 293/1407/26

Провадження № 2/293/1151/2026

УХВАЛА

14 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі cудді Лось Л.В., розглянув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

22.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося з позовом до Черняхівського районного суду Житомирської області, відповідно до змісту якого просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором №16072025 від 16.07.2025 у розмірі 14 965,00 грн, з яких 4 100 грн заборгованість по тілу кредиту, 8815,00 грн заборгованість по відсотках; 2050,00 грн сума заборгованості по штрафам.

Відповідно до отриманої відповіді з ЄДДР №3373270 від 24.09.2026 за параметрами запиту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - особу не знайдено.

24.09.2026 суд у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

13.10.2026 на адресу суду з Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Черняхівської територіальної громади не значиться.

Суд, сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд" та отримав відповідь з ЄІССС № 3441798 від 13.10.2026 про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має фактичне місце проживання від 26.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 3506-7002256615 від 26.06.2025 - діюча).

Вирішуючи питання про прийняття справи до свого провадження, суд дійшов висновку про направлення справи за територіальною підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Місце проживання або місце перебування фізичної особи, визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною, особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Така позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22, провадження № 61-17499св23.

З огляду на відомість з ЄІССС, значиться що довідка 1 №3506-7002256615 від 26.06.2025 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання відповідачки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час вирішення питання відкриття провадження у справі, оскільки саме за вказаною адресою: АДРЕСА_1 на даний час перебуває відповідачка.

Зазначене також узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у листі № 435/0/208-26 від 23.02.2026 з питань правозастосування частини першої статті 27 ЦПК України.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що якщо у витягу з бази даних відомостей про взяття відповідача на облік як внутрішньо переміщеної особи немає, суд керується інформацією про останнє відоме зареєстроване місце проживання особи з Єдиного державного демографічного реєстру. У разі якщо зареєстроване місце проживання знаходиться на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій, справа розглядається судом, якому визначено територіальну підсудність справ цього району.

Якщо з Єдиної інформаційної про внутрішньо переміщених осіб суд установить, що фактичне місце проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване в іншому районі, справа має бути передана за підсудністю згідно зі статтею 31 ЦПК України.

Тобто відомості з ЄІССС про внутрішньо переміщених осіб є підтвердженням місця проживання особи для визначення територіальної підсудності.

Аналізуючи вказане можна зробити висновок, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61 -5805сво23) підсудність визначається саме за зареєстрованим місцем проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі.

Проте для внутрішньо переміщених осіб таким зареєстрованим місцем перебування є адреса, внесена до ЄІССС про внутрішньо переміщених осіб та підтверджена довідкою.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Що відповідає положенням частини 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Частиною першою статті 27 ЦПК України, яка визначає правила підсудності, встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Так, територіальна підсудність справи певному суду визначається за такими критеріями: по суб`єкту, по місцю, по правовідносинам. Є два види визначення підсудності: а) однозначно визначена законом підсудність б) альтернативна підсудність.

Щодо однозначного визначення підсудності, то процесуальним законом визначено підсудність за загальним правилом: за зареєстрованим місцем проживання/перебування відповідача. Така підсудність (ст.27 ЦПК України) встановлюється імперативно для всіх цивільних справ, окрім тих, для яких встановлено виключну підсудність (ст.30 ЦПК України), або конкретно передбачено іншу підсудність (ст.28, ст. 29 ЦПК України ). Щодо альтернативного визначення підсудності, то це означає, що у певних, конкретно передбачених законом випадках (і розширене тлумачення неприпустиме) позивачу надається право вибору підсудності: або за загальним правилом, встановленими ст. 27 ЦПК України, або за підсудністю, визначеною альтернативно в ст. 28 ЦПК України.

Позивачем позов поданий до Черняхівського районного суду Житомирської області, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи подання вказаного позову саме до Черняхівського районного суду позивач зазначив, що позов поданий за зареєстрованим місцем реєстрації проживання відповідача (с-ще АДРЕСА_2 )

Згідно частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Постанові від 29 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №369/238/15-ц дійшла правового висновку, що розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Як вбачається зі змісту поданого позову, позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів", звертається до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У той же час відповідно до інформації, отриманої судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована ВПО за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2025.

Отже, оскільки у даному випадку позивач звертається до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості, то при визначенні підсудності справи необхідно керуватись положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України та враховувати саме місце перебування відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що Черняхівський районний суд Житомирської області не є судом встановленим законом, в розумінні ст. 27 ЦПК України, оскільки в межах територіальної юрисдикції вказаного суду не знаходиться відповідач за пред`явленим позовом.

Отже, з огляду на положення статті 27 ЦПК України, вказана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, щодо якого вирішується питання про стягнення заборгованості зареєстрований за адресою, яка не відноситься до територіальної підсудності Черняхівського районного суду Житомирської області, справу слід передати на розгляд до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за загальними правилами підсудності згідно вимог ст. 27 ЦПК України.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.27,31,32,258-260,353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати за територіальною підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ( адреса: м. Олександрія, вул. Поштова, 30, Кіровоградська область, 28000).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 14.10.2026

СуддяЛюдмила ЛОСЬ