Решение № 140576885, 13.10.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1011/26

РІШЕННЯ

іменем України

"13" жовтня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В.Дідус, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № 186761-КС-001 від 21.07.2025 про надання кредиту в розмірі 147911,36 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 35490,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 94076,36 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ 14565,00 грн., суми заборгованості по комісії 3780,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те що, 21 липня 2025 року між позивачем ТОВ «Бізпозика» та відповідачем укладено Договір про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 186761-КС-001 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9134, на номер телефону, що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, між ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем було укладено Договір про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 39000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

25.08.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №186761-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились внести зміні в п. 1 Договору та викласти «Термін дії договору» в новій редакції, а саме до 01.06.2026 року.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором кредиту, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість на загальну суму 147911,36 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив справу розглянути без участі позивача, вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання 15.09.2026 та 13.10.2026 не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи, шляхом направлення рекомендованим листом судових повісток, які повернулися до суду та розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Причини неявки суду невідомі, заяв чи клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 21 червня 2026 року між позивачем ТОВ «Бізпозика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 186761-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора UA-9134.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 39000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Строк, на який надається кредит - 16 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.

Пунктом 2.5 Договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 7800 грн.

Термін дії договору до 10.11.2025.

Сторонами в п.4 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 04.08.2025 по 10.11.2025.

Приймаючи умови договору, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з договором, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно їх дотримуватися.

З анкети клієнта слідує, що ОСОБА_1 вказала номер банківської картки НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданої ТОВ «ПрофітГід», вбачається, що на банківську картку № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в сумі 39000 грн.

25.08.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору № 186761-КС-001 про надання кредиту від 21.07.2025 року.

Умовами даної додаткової угоди визначено:

Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 25.08.2025 р., заборгованість Позичальника за Договором становить 47 885,60 грн. та складається з:- суми кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, що становить 35 490,00 грн. (далі Кредит);- суми нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом, що становить 3 647,00 грн. (далі Несплачені проценти);- суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу Кредиту, що становить 3 780,00 грн. (далі Несплачена комісія);- суми нарахованих пені/штрафів/інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань за Договором, що становить 4 968,60 грн.

Підписанням цієї Додаткової угоди Сторони домовились щодо реструктуризації зобов`язань Позичальника за Договором на наступних умовах:

Позичальник зобов`язується повернути Кредит, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти (у випадку їх наявності), Несплачену комісію (у випадку ї наявності), а також Несплачені пені/штрафи/інші платежі (у випадку їх наявності) у строки, передбачені цією Додатковою угодою.

Кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 281 днів.

Станом на 08.06.2026 за ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 147911,36 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 35490,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 94076,36 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ 14565,00 грн., суми заборгованості по комісії 3780,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21 липня 2025 року підписала Договір № 186761-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) за допомогою електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-9134, в якому, сторони погодили істотні умови кредитного договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування та відсоткову ставку.

Відтак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору № 186761-КС-001 від 21.07.2025 про надання кредиту (Споживчий кредит).

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність Договору № 186761-КС-001 від 21.07.2025 про надання кредиту (Споживчий кредит).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 186761-КС-001 від 21.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 08.06.2026 має заборгованість в розмірі 147911,36 грн., в тому числі сума прострочених платежів по тілу кредиту 35490 грн.; сума прострочених платежів по процентах 94076,36 грн., сума по комісії 3780,00 грн., сума відсотків по ст.625 ЦКУ 14565,00 грн.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 35490,00 за простроченими платежами по тілу кредиту.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків у сумі 94076,36 грн., суд зазначає наступне.

ТОВ «Бізнес Позика», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Судом встановлено, що позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, за період користування кредитом оплату здійснював частково, в установлені терміни не повернув в повному обсязі належні до сплати грошові суми, за користування кредитом та, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

Нарахування відсотків позивачем з урахуванням додаткової угоди від 25.08.2025 року проведено у межах строку дії кредитного договору з 21.07.2025 по 01.06.2026.

Відповідач розрахунок, виконаний позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав.

Оскільки, відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 94076,36 грн.

Щодо стягнення відсотків відповідно до ст.625 ЦКУ в розмірі 14565,00 грн.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, останній раз до 31.10.2026 року.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 14565,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії в розмірі 3780,00 грн.

Комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що відповідно до позиції суду, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч. 4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію з надання кредиту в сумі 870 грн., то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути кредитну заборгованість в сумі 129566,36 грн., яка складається з: 35490,00 грн суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 94076,36 грн заборгованості по відсоткам.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2332,26 грн., враховуючи часткове задоволення позову (87,60%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2332,26 грн. судового збору.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 186761-КС-001 від 21.07.2025 про надання кредиту в розмірі 129566 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн 36 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн 26 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239)

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун