Решение № 140576606, 13.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3797/26

2/154/2053/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

13 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 259,62 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 серпня 2018 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та відповідачкою укладено кредитний договір № 1001109984001 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

За умовами договору відповідачка отримала кредит у розмірі 21 453,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач зазначає, що банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином зобов`язання щодо їх повернення та внесення передбачених договором платежів не виконала.

Унаслідок порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка, за розрахунком банку, становить 40 259,62 грн, із яких 20 557,32 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 14,41 грн заборгованість за процентами та 19 687,89 грн заборгованість за комісією.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на невиконання відповідачкою кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 40 259,62 грн, а також понесені судові витрати, зокрема 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подала, заперечень щодо заявлених позовних вимог, доказів їх спростування чи власного розрахунку заборгованості суду не надала.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 15 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив розглядати справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання судового повідомлення. У судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подала.

З огляду на належне повідомлення відповідачки, її неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом відповідно до частини сьомої статті 85 ЦПК України проведено огляд офіційного вебсайту АТ «ПУМБ» у мережі Інтернет, зокрема архіву публічних документів банку, на який позивач посилається у позовній заяві, з метою встановлення змісту публічної пропозиції на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оприлюдненої до укладення спірного кредитного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

23 серпня 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», у межах якої оформлено кредитний договір № 1001109984001.

У заяві зазначені персональні дані позичальниці: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Підписанням заяви відповідачка підтвердила приєднання до публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщеної на офіційному вебсайті банку, та прийняття умов надання обраних банківських послуг.

Відповідно до умов заяви банк надавав відповідачці споживчий кредит на загальні споживчі цілі в розмірі 21 453,00 грн строком на 24 місяці, із датою остаточного повернення 23 серпня 2020 року.

Пунктом 4 заяви встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99 % щомісячно від початкової суми кредиту, пунктом 5 визначено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних, а пунктом 6 передбачено разову комісію в розмірі 0,00 %.

Відповідно до пункту 7 заяви кредитні кошти підлягали перерахуванню на відкритий у банку рахунок позичальниці № НОМЕР_2 .

За умовами пункту 8 заяви повернення кредиту, сплата процентів і комісії здійснювалися щомісячно відповідно до графіка платежів, починаючи з 23 вересня 2018 року до 23 серпня 2020 року.

Графіком платежів визначено строки та розміри щомісячного погашення основної суми кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У позовній заяві позивач зазначає, що правовідносини між банком і відповідачкою регулювалися договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який є публічною пропозицією банку та розміщений на його офіційному вебсайті.

На підтвердження змісту цього договору позивач посилається на його окремі положення, зокрема пункти 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5, 2.4.1, 5.1.4, 5.1.6 та 5.1.7 розділу І, а також на розміщений у відкритому доступі архів документів банку за адресою https://about.pumb.ua/support/archive.

При цьому в позовній заяві наведено електронне посилання на публічну пропозицію АТ «ПУМБ» у редакції від 02 березня 2026 року. Повного тексту договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору 23 серпня 2018 року, позивач до матеріалів справи не долучив.

Під час огляду офіційного вебсайту банку суд установив, що 03 липня 2018 року ПАТ «ПУМБ» оприлюднило повідомлення про внесення змін до публічної пропозиції на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якому зазначило про набрання чинності новою редакцією договору з 16 липня 2018 року.

За електронним посиланням, розміщеним у вказаному повідомленні, судом досліджено публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджену рішенням Правління ПАТ «ПУМБ», оформленим протоколом № 711 від 03 липня 2018 року, із зазначенням на титульній сторінці про набрання чинності цією редакцією з 16 липня 2018 року.

Вступною частиною публічної пропозиції передбачено, що її акцептування здійснюється фізичними особами шляхом оформлення заяви на приєднання до договору, а сама публічна пропозиція, додатки до неї, тарифи банку та заяви клієнтів на приєднання разом становлять договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2.2.1 розділу І публічної пропозиції договір вважається укладеним із моменту оформлення клієнтом заяви на приєднання за передбачених цим пунктом умов.

Пунктом 2.2.5 розділу І визначено, що підписанням заяви на приєднання клієнт підтверджує ознайомлення з повним текстом договору, включаючи тарифи, розуміння його змісту та згоду з усіма умовами.

Згідно з пунктом 2.4.1 розділу І договір комплексного банківського обслуговування діє протягом невизначеного строку та може бути розірваний у передбачених ним випадках.

У розділі ІІ «Послуги Банку», частині 5 «Умови надання Споживчого кредиту», визначено порядок надання споживчого кредиту, погодження його умов, повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісій та інших платежів.

Пунктом 5.1 передбачено надання споживчого кредиту клієнту, який акцептував публічну пропозицію та обрав відповідну послугу. Відповідно до пункту 5.2 кредит надається шляхом перерахування коштів за реквізитами, зазначеними клієнтом у заяві на приєднання, або шляхом видачі через касу банку.

Згідно з пунктом 5.4 датою надання споживчого кредиту є дата списання коштів із позичкового рахунку, відкритого банком для обліку операції з надання кредиту.

Пунктом 5.5 встановлено, що сума кредиту, строк користування ним, цільове призначення, розмір процентів і комісій, а також періоди сплати платежів визначаються сторонами в заяві на приєднання.

Відповідно до пункту 5.6 повернення кредиту та сплата процентів і комісій здійснюються за звичайною або ануїтетною схемою, обраною сторонами. Строки та розміри щомісячних платежів визначаються графіком, наведеним у заяві на приєднання.

Пунктом 5.7.1 передбачено щоденне нарахування процентів за користування споживчим кредитом залежно від обраної схеми погашення, виходячи із залишку заборгованості, строку користування кредитом та фактичної кількості днів у році.

Відповідно до пункту 5.7.2 у випадку порушення зобов`язань із повернення споживчого кредиту або сплати передбачених графіком платежів на суму простроченої заборгованості за споживчим кредитом нараховуються проценти за користування кредитом за ставкою 0,01 % річних до належного виконання відповідних зобов`язань. Умовою цього пункту передбачено поновлюваний характер його застосування.

Пунктом 5.7.3 визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів із метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касового обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Цим самим пунктом передбачено, що комісія сплачується щомісячно у строк сплати процентів за відповідний розрахунковий період, в розмірі, зазначеному в заяві на приєднання, від початкової суми кредиту. Комісія розраховується за повний місяць, у якому відбувається повернення заборгованості. Повним місяцем визначено період від попереднього до наступного строку платежу згідно з графіком.

У пункті 5.7.3 не визначено окремої вартості кожної із зазначених послуг, зокрема операцій зі списання та зарахування коштів, розрахунково-касового обслуговування, консультаційних та інформаційних послуг. Також у цьому пункті не встановлено окремого розміру плати за надання додаткової інформації на вимогу споживача.

Відповідно до пункту 5.7.4 разова комісія підлягає сплаті в дату переказу споживчого кредиту, якщо її встановлено заявою на приєднання.

Пунктом 5.7.5 передбачено окрему комісію за внесення готівкових коштів у касі банку без використання картки за визначених цим пунктом умов.

Згідно з пунктом 5.8 повернення кредиту, сплата процентів і комісії здійснюються шляхом внесення коштів через касу банку, банківського переказу або договірного списання коштів із рахунку клієнта відповідно до графіка платежів.

Пунктом 5.9 урегульовано порядок дострокового повернення кредиту, зокрема сплату нарахованих процентів і комісії за місяць, у якому здійснюється дострокове погашення.

На підтвердження видачі кредиту позивачем надано платіжну інструкцію № TR.30439412.46116.8810 від 23 серпня 2018 року, згідно з якою за кредитним договором № 1001109984001 від 23 серпня 2018 року проведено банківську операцію з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 21 453,00 грн.

Надана банківська виписка за період із 23 серпня 2018 року до 25 червня 2026 року містить запис про зарахування 23 серпня 2018 року на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , кредитних коштів у сумі 21 453,00 грн за операцією № TR.30439412.46117.8810.

Із банківської виписки також установлено, що 27 серпня 2018 року проведено поповнення кредитного рахунку на суму 1 750,00 грн.

23 вересня 2018 року банк зарахував 893,85 грн у рахунок погашення основної суми кредиту, 0,18 грн у рахунок сплати процентів та 855,97 грн у рахунок погашення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

23 жовтня 2018 року проведено погашення основної суми кредиту в розмірі 1,83 грн та процентів у розмірі 0,17 грн.

Надалі банківська виписка відображає операції з переведення несплачених щомісячних платежів за основною сумою кредиту до простроченої заборгованості протягом періоду з 24 жовтня 2018 року до 25 серпня 2020 року.

Позивачем подано розрахунок заборгованості, складений АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001109984001 станом на 25 червня 2026 року включно.

Відповідно до цього розрахунку загальна сума наданого кредиту становила 21 453,00 грн, фактично погашено основну суму кредиту в розмірі 895,68 грн, а залишок непогашеного основного боргу визначено в розмірі 20 557,32 грн.

У розділі розрахунку щодо процентів наведено їх нарахування за ставкою 0,01 % за окремими місячними періодами, починаючи з 23 серпня 2018 року.

За період із 23 серпня до 23 вересня 2018 року банк зазначив нарахування 0,52 грн процентів, із яких погашено 0,18 грн, а за період із 23 вересня до 23 жовтня 2018 року нарахування 0,51 грн, із яких погашено 0,17 грн.

Наступні записи розрахунку містять щомісячні нарахування процентів до 23 серпня 2020 року, а також окреме нарахування 7,93 грн процентів за період із 01 вересня до 01 жовтня 2020 року.

Загальна сума непогашених процентів за розрахунком банку становить 14,41 грн, із яких 7,93 грн зазначено за період після 23 серпня 2020 року дати остаточного повернення кредиту за договором.

У розділі розрахунку щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості наведено щомісячні нарахування в розмірі 855,97 грн за платежами зі строками внесення з 23 вересня 2018 року до 23 травня 2020 року включно.

За платежами зі строками внесення 23 червня, 23 липня та 23 серпня 2020 року банк зазначив комісію в розмірі 846,96 грн за кожний місяць. Крім того, розрахунок містить окремий запис про комісію в розмірі 27,61 грн із датою 25 червня 2026 року.

Загальна сума нарахованої комісії, зазначена в розрахунку, становить 20 543,86 грн, із яких погашено 855,97 грн. Непогашений залишок комісії визначено в розмірі 19 687,89 грн.

Надані позивачем розрахунок заборгованості та банківська виписка не містять розподілу щомісячної комісії за окремими видами банківських послуг, зокрема відомостей про те, яка її частина нараховувалася за списання та зарахування коштів, розрахунково-касове обслуговування або консультаційні та інформаційні послуги.

Також у поданих документах відсутні відомості про конкретні консультаційні чи інформаційні послуги, надані відповідачці за відповідні розрахункові періоди, та окреме визначення їх вартості.

За розрахунком банку загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 червня 2026 року становить 40 259,62 грн, з яких 20 557,32 грн основний борг, 14,41 грн проценти та 19 687,89 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

26 червня 2026 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступити новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними в Реєстрі боржників, а новий кредитор прийняти та оплатити їх.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна відступлення прав вимоги становила 100 000 000,00 грн, а згідно з пунктом 4.1 права вимоги переходять до нового кредитора в день надходження повної оплати на рахунок первісного кредитора.

Договір факторингу укладено в електронній формі та підписано уповноваженими представниками сторін 26 червня 2026 року, що підтверджується протоколом сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Згідно з платіжною інструкцією № 23 від 26 червня 2026 року ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перерахувало АТ «ПУМБ» 100 000 000,00 грн як оплату за договором факторингу № 1 від 26 червня 2026 року. Платіжна інструкція містить відмітку банку про її виконання 26 червня 2026 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року до переліку відступлених прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 1001109984001 від 23 серпня 2018 року в загальному розмірі 40 259,62 грн, з яких 20 557,32 грн прострочена заборгованість за основною сумою кредиту.

Мотиви суду.

Оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, перевіривши зміст кредитного зобов`язання, підстави переходу права вимоги, правомірність нарахування передбачених договором платежів і розмір непогашеної заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Щодо укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та переходу права вимоги.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Суд установив, що 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», якою погодила отримання споживчого кредиту в сумі 21 453,00 грн строком на 24 місяці.

Підписана заява містить відомості, які дозволяють ідентифікувати позичальницю, визначає суму та строк кредитування, процентну ставку, умови сплати комісії, реквізити рахунку для зарахування коштів і графік повернення кредиту.

Приєднання відповідачки до публічної пропозиції банку підтверджено її особистим підписом. Надана банком платіжна інструкція та виписка з рахунку підтверджують перерахування 23 серпня 2018 року на визначений у заяві картковий рахунок відповідачки 21 453,00 грн кредитних коштів.

Отже, укладення кредитного договору № 1001109984001 від 23 серпня 2018 року та виконання первісним кредитором зобов`язання з надання кредиту підтверджені належними і взаємно узгодженими доказами.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 610, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням визначених умов є порушенням зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у встановлений договором чи законом строк.

Банківська виписка та розрахунок заборгованості підтверджують лише часткове виконання відповідачкою обов`язку з повернення кредитних коштів. Визначений договором строк остаточного повернення кредиту закінчився 23 серпня 2020 року, однак непогашена сума кредиту залишилася.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Наданими договором факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, витягом із Реєстру боржників та платіжною інструкцією № 23 від 26 червня 2026 року підтверджено укладення правочину про відступлення грошових вимог, включення до його предмета права вимоги за кредитним договором відповідачки та виконання новим кредитором обов`язку з оплати відступлених прав.

З огляду на погоджений сторонами договору факторингу момент переходу прав вимоги, факт здійснення оплати та включення заборгованості ОСОБА_1 до Реєстру боржників суд установив, що ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло права кредитора у спірному зобов`язанні.

Водночас відступлення права вимоги не змінює змісту первісного кредитного зобов`язання і не створює для боржниці обов`язку сплачувати платежі, які не підлягали стягненню на користь первісного кредитора. До позивача перейшли лише ті права, які належали банку відповідно до договору та закону.

Тому розмір грошової вимоги, зазначений у Реєстрі боржників, не є самостійним доказом правомірності всіх складових заборгованості. Кожна заявлена до стягнення сума підлягає перевірці судом.

Щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач заявив вимогу про стягнення 19 687,89 грн комісії, нарахованої банком за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до пункту 4 заяви про приєднання та умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Оскільки кредитний договір укладено 23 серпня 2018 року, правомірність його умов щодо комісії підлягає оцінці відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII, який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом із тим законодавче передбачення можливості встановлення комісії не означає безумовної правомірності будь-якого платежу, визначеного кредитодавцем як комісія. Такий платіж повинен відповідати вимогам закону щодо змісту та оплатності відповідних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення договору, після його укладення кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутого кредиту, надавати виписки щодо погашення заборгованості, відомості про платежі, строки та умови їх сплати, а також іншу передбачену законом інформацію.

Частиною п`ятою статті 12 цього Закону встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору, укладеного після 10 червня 2017 року, про оплатність інформації щодо стану кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Велика Палата також зазначила, що комісія може включати оплату додаткового надання інформації на вимогу споживача частіше одного разу на місяць, проте така можливість не усуває імперативного обов`язку кредитодавця безоплатно надавати інформацію у встановлених законом межах.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20, у якій досліджувалися умови кредитного договору, укладеного саме з АТ «ПУМБ», зі ставкою 0,01 % річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99 %.

У цій постанові Верховний Суд погодився з висновком про нікчемність умови пункту 4 кредитного договору ПУМБ, якою встановлювався обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісію за послуги, що відповідно до закону повинні надаватися безоплатно. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що визнання такої умови недійсною судовим рішенням не вимагається, оскільки її недійсність прямо встановлена законом.

У справі, яка розглядається, судом досліджено не лише підписану відповідачкою заяву про приєднання, а й публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, яка набула чинності 16 липня 2018 року, зміст якої встановлено під час огляду офіційного вебсайту банку.

Пунктом 5.7.3 цього договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості визначена як єдиний щомісячний платіж за сукупність банківських операцій та послуг: списання і зарахування коштів із метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування, консультаційні та інформаційні послуги щодо споживчого кредиту.

Отже, договір прямо включає до складу щомісячної комісії інформаційне обслуговування позичальниці, не розмежовуючи інформацію, яку банк відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний надавати безоплатно, та додаткові інформаційні послуги, за які законом допускається встановлення плати.

При цьому умови договору не визначають окремої вартості кожного виду послуг. Незалежно від кількості звернень позичальниці за інформацією, фактичного обсягу консультацій, здійснення окремих розрахунково-касових операцій чи використання інших передбачених договором послуг банк установив єдину щомісячну комісію в розмірі 3,99 % від початкової суми кредиту.

Послуги зі списання та зарахування коштів для погашення кредиту, визначені пунктом 5.7.3, також не можуть самі собою підтверджувати правомірність усієї комісії. Виконання банком операцій, необхідних для прийняття платежів, ведення обліку та погашення кредитної заборгованості, не тотожне наданню позичальниці самостійних додаткових платних послуг.

При цьому пунктом 5.7.5 того самого договору окремо врегульовано комісію за внесення готівкових коштів через касу банку, що додатково підтверджує необхідність розмежування самостійних платних банківських операцій і загального обслуговування кредитного зобов`язання.

Суд враховує, що умова договору про абонентську плату не завжди передбачає обов`язкове підтвердження кожного окремого звернення споживача за послугою. Проте така обставина не усуває необхідності встановлення законної правової підстави платежу та не дозволяє включати до його складу плату за послуги, безоплатність яких прямо гарантована законом.

Установлена договором єдина комісія не дозволяє визначити, яка її частина могла припадати на самостійні платні послуги, а яка на звичайні операції з обслуговування кредиту та інформацію, що підлягала безоплатному наданню споживачеві.

Таким чином, умова про комісію в частині встановлення плати за обов`язкове безоплатне інформаційне обслуговування суперечить імперативним вимогам статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Водночас наявність у переліку інших банківських послуг не є підставою для стягнення всієї комісії, оскільки її розмір визначено сукупно, без установлення вартості окремих послуг. Суд не має підстав самостійно визначати замість сторін вартість можливої законної складової комісії або довільно виокремлювати її із загального платежу.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення 19 687,89 грн комісії, не надав доказів, які дозволяли б відокремити в межах установленої договором єдиної плати вартість законних додаткових послуг від оплати послуг, безоплатність яких гарантована законом.

Подані банківський розрахунок і виписка підтверджують факт нарахування комісії відповідно до застосованого банком графіка, однак не підтверджують правомірності включення до цього платежу всіх передбачених договором складових та не визначають самостійного розміру плати за можливі додаткові послуги.

Крім того, банківський розрахунок містить окреме нарахування комісії в сумі 27,61 грн із датою 25 червня 2026 року, тобто майже через шість років після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Пункт 5.7.3 договору передбачає щомісячне нарахування комісії за розрахунковими періодами відповідно до графіка платежів. Позивач не визначив розрахункового періоду, конкретної послуги або іншої договірної підстави виникнення додаткового платежу в червні 2026 року.

Сам факт існування непогашеної кредитної заборгованості після закінчення строку кредитування не є самостійною підставою для подальшого нарахування банком комісії за обслуговування кредиту.

Отже, позивач не довів належної правової підстави для стягнення заявленої комісії в розмірі 19 687,89 грн. Ця вимога задоволенню не підлягає.

Щодо визначення дійсного залишку основної суми кредиту.

Наслідки нікчемності умови щодо комісії мають значення не лише для відмови у стягненні її непогашеного залишку, а й для визначення дійсного розміру основного боргу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц зазначено, що нікчемність умов кредитного договору про сплату комісії зумовлює необхідність перерахунку складових кредитної заборгованості, а внесені позичальником платежі, безпідставно зараховані банком на погашення такої комісії, підлягають врахуванню в рахунок погашення загальної заборгованості.

Зазначений висновок застосовується судом при перевірці заявленого позивачем розміру основного боргу.

Із розрахунку та банківської виписки вбачається, що із загальної суми 21 453,00 грн кредиту банк зарахував у рахунок погашення його основної суми 895,68 грн, унаслідок чого визначив залишок основного боргу в розмірі 20 557,32 грн.

Водночас 23 вересня 2018 року банк окремо зарахував 855,97 грн із внесених відповідачкою коштів у рахунок погашення щомісячної комісії.

Оскільки нарахування такої нерозмежованої комісії не має підтвердженої законної підстави, вказані 855,97 грн не можуть залишатися виключеними з розрахунку виконання основного кредитного зобов`язання.

З урахуванням фактично сплачених коштів залишок основної суми кредиту становить 19 701,35 грн (21 453,00 грн 895,68 грн 855,97 грн).

Таким чином, наданий позивачем розрахунок основного боргу в розмірі 20 557,32 грн завищений на суму 855,97 грн, безпідставно зараховану первісним кредитором на погашення комісії.

За встановлених обставин вимога про стягнення основної суми кредиту підлягає задоволенню в розмірі 19 701,35 грн. У стягненні решти основного боргу належить відмовити.

Щодо процентів за користування кредитом.

Позивач заявив до стягнення 14,41 грн процентів за користування кредитом відповідно до розрахунку, складеного первісним кредитором.

Підписаною відповідачкою заявою про приєднання передбачено процентну ставку в розмірі 0,01 % річних та строк кредитування 24 місяці, із датою остаточного повернення кредиту 23 серпня 2020 року.

За змістом частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування грошовими коштами протягом установленого сторонами строку кредитування.

Пунктом 5.7.1 договору комплексного банківського обслуговування передбачено нарахування процентів із урахуванням залишку кредитної заборгованості, періоду користування кредитом та фактичної кількості днів у відповідному році.

Пунктом 5.7.2 цього договору передбачено продовження нарахування процентів за ставкою 0,01 % річних на прострочену заборгованість до належного виконання відповідних зобов`язань.

Разом із тим правова природа платежу визначається не лише формулюванням договору про тривалість його нарахування, а й тим, чи встановили сторони плату за користування кредитом або відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила правовий висновок щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування, зазначивши, що після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту нараховуються не проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, а проценти як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України.

Велика Палата також наголосила, що для вирішення питання про нарахування процентів після закінчення строку кредитування суд повинен установити, чи мали сторони намір погодити їх саме як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не як звичайну плату за користування кредитом.

Зміст пунктів 5.7.1 і 5.7.2 дослідженого судом договору ПУМБ свідчить, що обидві умови регулюють нарахування процентів за користування споживчим кредитом. При цьому пункт 5.7.2 встановлює ту саму ставку 0,01 % річних, яка була погоджена сторонами за правомірне користування кредитними коштами.

У договорі не визначено, що після закінчення строку кредитування ці проценти сплачуються саме як міра відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Не передбачено й окремої ставки процентів як відповідальності за невиконання остаточного обов`язку повернути кредит.

Тому наведені положення договору не дають підстав вважати, що сторони чітко та недвозначно погодили продовження нарахування процентів після 23 серпня 2020 року як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно право банку нараховувати договірні проценти за користування кредитом припинилося зі спливом установленого сторонами строку кредитування.

У розрахунку заборгованості банк окремо зазначив нарахування 7,93 грн процентів за період із 01 вересня до 01 жовтня 2020 року, тобто після закінчення строку кредитування.

Позивач заявив цю суму саме як проценти за користування кредитом, не визначив її як відповідальність за статтею 625 ЦК України та не навів окремого розрахунку процентів за прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, зазначене нарахування не відповідає погодженій ставці 0,01 % річних, за якою проценти за тридцятиденний період при залишку кредиту близько 20 тисяч гривень становили б приблизно 0,160,17 грн, а не 7,93 грн.

Додатково суд враховує, що у вересні 2020 року діяли спеціальні положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», якими на період карантинних обмежень передбачалося звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Таким чином, нараховані банком 7,93 грн за період після закінчення строку кредитування не мають належної договірної та законної підстави і стягненню не підлягають.

Решту заявлених процентів суд також перевірив на відповідність погодженій річній ставці, фактичному залишку кредитної заборгованості та встановленому строку кредитування.

Згідно з розрахунком банку за період із 23 серпня до 23 вересня 2018 року нараховано 0,52 грн процентів, тоді як за ставкою 0,01 % річних на суму 21 453,00 грн за 31 день нарахування становить 0,18 грн.

За наступний тридцятиденний період із 23 вересня до 23 жовтня 2018 року банк зазначив нарахування 0,51 грн, хоча навіть без урахування подальшого зменшення основного боргу погоджена річна ставка не могла зумовити нарахування процентів у такому розмірі.

Наведене підтверджує, що розрахунок процентів банку не відповідає погодженій сторонами ставці та не може бути прийнятий судом без перевірки.

Водночас матеріали справи дозволяють визначити суму процентів, належних до сплати за погодженими умовами кредитування, на підставі встановлених дат надання кредиту, проведених платежів, фактичного залишку основного боргу та ставки 0,01 % річних.

При цьому суд враховує, що здійснена відповідачкою 23 вересня 2018 року сплата 855,97 грн, безпідставно зарахована банком на погашення комісії, підлягає врахуванню при визначенні основного боргу та наступному нарахуванні процентів.

З урахуванням установлених платежів залишок основної суми кредиту після 23 вересня 2018 року становив 19 703,18 грн, а після 23 жовтня 2018 року 19 701,35 грн.

За результатами перевірки відповідно до ставки 0,01 % річних, із урахуванням фактичної кількості днів у 2018, 2019 та 2020 роках і відповідних залишків кредиту, загальна сума процентів за період із 23 серпня 2018 року до 23 серпня 2020 року становить 3,96 грн.

Із цієї суми відповідачкою сплачено 0,35 грн процентів, що підтверджується банківською випискою та розрахунком первісного кредитора.

Отже, непогашена заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого строку кредитування, становить 3,61 грн.

У стягненні процентів понад зазначену суму належить відмовити, оскільки їх нарахування не відповідає умовам кредитного договору та встановленому законом правовому режиму процентів за користування кредитними коштами.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінив кожний доказ окремо, а також усю сукупність наданих доказів з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку.

Суд установив факт укладення між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1001109984001 від 23 серпня 2018 року, надання відповідачці 21 453,00 грн кредитних коштів, невиконання нею обов`язку з повного повернення кредиту у встановлений строк та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ».

Водночас заявлена позивачем заборгованість у розмірі 40 259,62 грн не відповідає дійсному обсягу грошового зобов`язання відповідачки, оскільки включає комісію, законність стягнення якої не доведена, проценти, нараховані всупереч погодженій ставці та поза строком кредитування, а також не враховує необхідності зарахування раніше сплаченої комісії на погашення основного боргу.

Відсутність відзиву відповідачки не звільняє позивача від передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести правомірність і розмір кожної заявленої до стягнення складової заборгованості. Заочний розгляд справи не змінює встановлених законом правил доказування та не створює презумпції правильності розрахунку кредитора.

За результатами перевірки належними до стягнення є 19 701,35 грн основної суми кредиту та 3,61 грн процентів за користування кредитними коштами, нарахованих у межах строку кредитування.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 19 704,96 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін, поведінку учасників справи та інші визначені законом обставини.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення сторонами фіксованого гонорару не звільняє суд від оцінки обґрунтованості й пропорційності його відшкодування до складності справи, обсягу наданих послуг та значення спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат на правничу допомогу за правилами частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про розподіл таких витрат відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України.

Згідно з цим правовим висновком суд, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, може з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати на правничу допомогу або покласти їх частково. При цьому суд повинен конкретно визначити витрати, які не підлягають відшкодуванню, та навести мотиви такого рішення.

Суд також ураховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», відповідно до яких компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, фактичність і неминучість яких доведена, а їхній розмір є обґрунтованим.

Позивач заявив до стягнення з відповідачки 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» та адвокатом Рудзеєм Ю.В., акт наданих послуг від 30 червня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність представника.

Відповідно до акта від 30 червня 2026 року вартість наданої правничої допомоги визначено в розмірі 10 000,00 грн, із яких 2 000,00 грн правовий аналіз і консультація, 6 000,00 грн підготовка позовної заяви, 2 000,00 грн супровід цивільної справи під час судового розгляду.

Оцінюючи зазначений акт, суд установив, що наведений у ньому перелік робіт містить істотне змістовне дублювання окремих послуг, не забезпечує належного розмежування їх самостійного обсягу, а в частині супроводу судового розгляду не відповідає фактичному перебігу провадження.

Так, за першою позицією акта вартістю 2 000,00 грн адвокат зазначив комплексний аналіз первинних документів кредитних правовідносин, умов кредитного договору, розрахунок заборгованості, правову кваліфікацію спору, визначення способу захисту, оцінку доказів, аналіз потенційних процесуальних ризиків і формування правової позиції.

Однак такі дії за своїм змістом становлять звичайні підготовчі елементи складання позовної заяви. Визначення характеру спірних правовідносин, належного способу захисту, правових підстав позову, оцінка документів і формування правової позиції безпосередньо охоплюються роботою з підготовки відповідного процесуального документа.

При цьому розрахунок кредитної заборгованості, на який посилається адвокат у першій позиції акта, складений первісним кредитором АТ «ПУМБ» та наданий позивачем як окремий письмовий доказ. Документів, які підтверджували б самостійне здійснення адвокатом розрахунку заборгованості або його перевірку із визначенням інших результатів, не надано.

За другою позицією акта вартістю 6 000,00 грн адвокат зазначив розроблення правової конструкції позову, визначення його предмета та підстав, формування позовних вимог, застосування норм матеріального і процесуального права, аналіз судової практики, підготовку розрахунку судових витрат, направлення позовної заяви до суду та консультаційний супровід клієнта.

Зіставлення першої та другої позицій підтверджує, що визначення правової природи спору, вибір способу захисту, формування правової позиції, розроблення правової конструкції позову, визначення його підстав і формулювання вимог описують різні аспекти однієї роботи підготовки позовної заяви.

Наведення цих взаємопов`язаних дій у різних позиціях акта із самостійним визначенням їх вартості не підтверджує виконання двох відокремлених за своїм змістом та результатом обсягів правничої допомоги.

Зазначений у другій позиції аналіз судової практики та застосування норм матеріального і процесуального права також є складовими професійної підготовки позову. Окремих результатів такої роботи, які виходили б за межі сформульованої в позовній заяві правової позиції, позивач не підтвердив.

Підготовка розрахунку судових витрат у цій справі зводилася до визначення судового збору та зазначення вартості правничої допомоги за договором із адвокатом. Обсяг такої роботи не свідчить про необхідність її самостійної істотної оплати понад вартість підготовки позову.

Направлення позовної заяви до суду є процесуальною дією, необхідною для звернення за судовим захистом, однак за встановлених обставин не становить окремої складної правничої послуги, яка обґрунтовувала б додаткове збільшення витрат. Конкретних додаткових витрат на таке направлення, які підлягали б самостійному відшкодуванню, позивач не заявив і документально не підтвердив.

Консультаційний супровід клієнта, включений до другої позиції акта, за своїм змістом також перетинається з консультацією, уже зазначеною в першій позиції. Час, кількість, зміст або результати окремих консультацій, які дозволяли б розмежувати ці послуги, в акті не наведені.

Таким чином, зазначені в першій і другій позиціях акта роботи становлять переважно єдиний комплекс дій із підготовки позову. Поділ цього комплексу на окремі позиції вартістю 2 000,00 грн і 6 000,00 грн не доводить необхідності покладення на відповідачку витрат за кожну з них у заявленому розмірі.

Особливу увагу суд звертає на третю позицію акта вартістю 2 000,00 грн, яку визначено як супровід цивільної справи під час судового розгляду.

До цієї позиції включено аналіз доказів, поданих іншою стороною разом із відзивом, підготовку відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень, процесуальних клопотань, моніторинг стану розгляду справи, отримання ухвал суду та аналіз їхнього змісту.

Проте акт, яким зазначені послуги визначено як уже надані, складено 30 червня 2026 року, тоді як позовна заява надійшла до суду лише 09 вересня 2026 року, а провадження у справі відкрито 15 вересня 2026 року.

Отже, станом на дату складення акта судове провадження ще не було відкрито, а тому зазначені в третій позиції процесуальні дії, пов`язані з розглядом цієї справи, не могли бути виконані в заявленому обсязі.

До того ж під час судового розгляду відповідачка відзиву не подавала, нових доказів чи процесуальних заяв не надавала, а представник позивача в судовому засіданні участі не брав. Відповідей на відзив, заперечень або інших документів, підготовку яких зазначено в третій позиції акта, матеріали справи не містять.

За таких обставин акт від 30 червня 2026 року в цій частині не підтверджує фактичного надання правничої допомоги відповідного виду та обсягу. Формальне включення до акта переліку можливих процесуальних дій, потреба в яких може виникнути під час майбутнього розгляду справи, не є доказом їх фактичного виконання.

Відтак підстави для покладення на відповідачку 2 000,00 грн витрат за супровід судового розгляду відсутні.

Оцінюючи інші заявлені витрати, суд ураховує, що предметом цієї справи є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а позивачем виступає професійна фінансова компанія, яка здійснює діяльність із набуття та стягнення грошових вимог.

Підготовлена представником позовна заява має типову структуру та містить стандартне обґрунтування укладення кредитного договору, видачі коштів, невиконання зобов`язання та переходу права вимоги. Основні розрахункові документи складені банком, а документи про факторинг надані сторонами відповідного правочину.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про виконання адвокатом значного обсягу самостійних дослідницьких, розрахункових чи інших робіт, що виходили за межі звичайної підготовки позовної заяви за кредитним зобов`язанням.

Водночас суд визнає, що ознайомлення з кредитними документами, визначення предмета та підстав позову, добір правових норм, підготовка й оформлення позовної заяви є реальною професійною правничою допомогою, необхідною для звернення до суду.

Однак заявлені 8 000,00 грн за правовий аналіз і підготовку позову є непропорційними фактичному обсягу такої роботи та її складності, враховуючи встановлене дублювання послуг, типовий характер спору, обсяг доказів і ціну позову.

Суд ураховує, що погоджений адвокатом і клієнтом розмір гонорару визначає їхні взаємні договірні зобов`язання, проте не створює безумовного обов`язку іншої сторони спору компенсувати всі ці витрати.

Відсутність клопотання відповідачки про зменшення витрат за частиною п`ятою статті 137 ЦПК України не позбавляє суд повноваження під час їх розподілу застосувати критерії частини третьої статті 141 ЦПК України та не покладати на відповідачку витрати, необхідність і пропорційність яких не підтверджені обставинами справи.

Урахувавши реальний обсяг правничої допомоги, необхідної для підготовки та подання позову, встановлене змістовне дублювання першої і другої позицій акта, відсутність фактичного підтвердження робіт, зазначених у третій позиції, характер спірних правовідносин і ціну позову, суд вважає обґрунтованим покладення на іншу сторону витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн до застосування правила пропорційного розподілу.

Решта заявлених витрат у розмірі 6 000,00 грн не підлягає компенсації за рахунок відповідачки відповідно до критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 40 259,62 грн, із яких суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, 19 704,96 грн, що становить 48,9447 % ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених вимог із визначених судом 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на відповідачку належить покласти 1 957,79 грн.

Крім того, платіжною інструкцією № CF-1001109984001 від 08 вересня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 303,10 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які належить стягнути з відповідачки на користь позивача, становить 3 260,89 грн, із яких 1 303,10 грн судовий збір та 1 957,79 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 280284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 1001109984001 від 23 серпня 2018 року в розмірі 19 704 (дев`ятнадцять тисяч сімсот чотири) гривні 96 копійок, з яких:

- 19 701,35 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

- 3,61 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» судові витрати в загальному розмірі 3 260 (три тисячі двісті шістдесят) гривень 89 копійок, з яких:

- 1 303,10 грн витрати зі сплати судового збору;

- 1 957,79 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Іншу частину судових витрат залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки в порядку та строки, встановлені статтею 284 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене нею в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подано заяви про його перегляд або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303; рахунок IBAN НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ОТП БАНК».

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер