Решение № 140575231, 14.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5550/26

Провадження №2/442/2368/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого - судді Крамара О.В., розглянувши у приміщенні суду в м. Дрогобичі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами: №60375 від 02.12.2021; №100377830 від 27.08.2021 та судові витрати.

Щодо укладання кредитного договору №60375 від 02.12.2021.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 02.12.2021 між ТОВ «ФК «Авіа груп» (первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір №60375, відповідно до якого відповідач зобов`язується у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

05.01.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №05012024, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №60375 від 02.12.2021, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 05.01.2024 до договору факторингу №005012024 від 05.01.2024.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 13 700,00 грн та складається з: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 100.00 грн - заборгованість за відсотками, 600.00 грн - сума заборгованості по комісії.

Щодо укладання кредитного договору №100377830 від 27.08.2021.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27.08.2021 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір №100377830, відповідно до якого відповідач зобов`язується у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

16.07.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100377830 від 27.08.2021, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 6 074,00 грн та складається з: 6 074,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Покликаючись на викладене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаними вище кредитними договорами.

Ухвалою від 23.07.2026 у зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін 25.09.2026, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ця ухвала надсилалась сторонам у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. У матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу у межах заявлених вимог, доходить такого висновку.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися у встановлений строк, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом норми ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою у момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За правилами ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та ін

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладених кредитних договорів.

Щодо укладання кредитного договору №60375 від 02.12.2021.

Судом встановлено, що 02.12.2021 між ТОВ «ФК» «Авіа груп» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №60375. За його умовами сума кредиту становить 4000,00 грн строком на 18 днів з кінцевим строком повернення 19.12.2021. Відповідач узяла на себе зобов`язання повернути ці кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору у повному обсязі та у визначені строки.

Договір укладено у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Його підписано електронним цифровим підписом та електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження факту перерахування 4 000,00 грн на картку відповідача, позивачем надано копію інформаційної довідки вих. №130/05 від 29.05.2026.

Підписанням договору відповідач підтвердила ознайомлення з усіма умовами надання кредиту, свою повну згоду з ними та зобов`язання неухильно їх дотримуватися.

05.01.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №05012024, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №60375 від 02.12.2021, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 05.01.2024 до договору факторингу №005012024 від 05.01.2024.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 512 ЦК України, передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок відступлення права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Так, суду не надано належних доказів перерахування кредитних коштів ТзОВ «ФК» «Авіра груп» на рахунок відповідача, що могло б підтвердити факт виникнення заборгованості останнього за кредитом.

Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року, по справі № 278/2177/15-ц визначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 3 зазначеної статті Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Разом з тим, як зазначено у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім того, відповідно до п. 44.1 Податкового кодексу України, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, ведуть на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Банківські первинні документи залежно від виду операції та типу контрагентів поділяють на касові та меморіальні. Перші (прибуткові та видаткові) підтверджують здійснення операцій із готівкою, а другі використовують для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів із рахунків та внутрішньобанківських операцій (п.п. 4.5, 4.6). До них належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ).

Первинні документи банку складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі). До їх обов`язкових реквізитів віднесено: назву документа (форми); дату й місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст й обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) й інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Окрім них, до обов`язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (окрім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів); сума операції (цифрами й словами) суму операції може бути відображено лише цифрами, якщо цей документ формують за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами НБУ.

Інформацію, наведену в первинних документах, систематизують у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри бухобліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища й підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. До регістрів бухобліку належать й особові рахунки та виписки з них, які банки також повинні складати на паперових носіях чи в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Проте, таких документів у підтвердження видачі коштів та наявної кредитної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, позивачем не надано до суду будь-яких первинних документів, передбаченими наведеними законодавчими та нормативними актами, на підставі яких суд мав би можливість встановити факти надання та отримання відповідачем кредитних коштів, їх розміру, а також будь-яких документів, на підставі яких суд міг би перевірити правильність розрахунку заборгованості відповідача.

Оцінюючи надану позивачем на підтвердження видачі кредиту інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» (технологічного оператора платіжних послуг) від 29.05.2026 вих. №130/05, суд зазначає таке. Довідка технологічного оператора платіжних послуг за відсутності підтвердження банком-емітентом фактичного зарахування коштів на рахунок позичальника не може вважатися належним та достатнім доказом виконання кредитором зобов`язання з надання кредиту. Подання виключно інформаційної довідки комерційного сервісу (за відсутності банківських виписок за рахунками) викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності здійснення платіжної операції, а тому такий документ не є достатнім підтвердженням факту видачі кредиту за договором №60375 від 02.12.2021.

Отже, встановивши відсутність належних, достовірних та достатніх доказів щодо здійснення перерахування та зарахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача за кредитним договором №60375 від 02.12.2021, суд прийшов до переконання про недоведеність наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК» «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за цим договором на суму у загальному розмірі 13 700,00 грн, а отже у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо укладання кредитного договору №100377830 від 27.08.2021.

Судом встановлено, що 27.08.2021 між ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100377830. За його умовами сума кредиту становить 10 000,00 грн строком на 30 днів з кінцевим строком повернення 26.09.2021. Відповідач узяла на себе зобов`язання повернути ці кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору у повному обсязі та у визначені строки.

Договір укладено у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Його підписано електронним цифровим підписом та електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження факту перерахування 10 000,00 грн на картку відповідача, позивачем надано платіжне доручення №31646036 від 27.08.202.

Підписанням договору відповідач підтвердила ознайомлення з усіма умовами надання кредиту, свою повну згоду з ними та зобов`язання неухильно їх дотримуватися.

Відповідач своєчасно не повернула грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконала.

Доказів зворотного відповідачем надано - не було.

16.07.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100377830 від 27.08.2021, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024.

З досліджених доказів, вбачається, що умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором кредиту заборгованість не погашена. Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 100377830 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» становить 6 074,00 грн та повністю складається з заборгованості за основною сумою боргу.

Одночасно під час розгляду справи за позовом про стягнення заборгованості, на обґрунтування виконання зобов`язань позивачем (фінансовою компанією) до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд» з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) було подано електронну копію платіжного документа - платіжне доручення № 31646036 від 27.08.2021 року на суму 10 000,00 грн, де платником вказано ТОВ «Мілоан», а отримувачем ОСОБА_1 .

Водночас, з урахуванням доводів позивача та досліджених матеріалів справи, суд бере до уваги, що зазначений документ містить правильне посилання на реквізити кредитного зобов`язання та пов`язаний із рухом коштів у межах спірних правовідносин сторін.

Відповідно до положень статтей 76-80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

Незважаючи на дефекти оформлення розрахункового документа у вигляді відсутності фізичних підписів і печаток безпосередньо на тексті роздруківки, за відсутності належних і допустимих заперечень чи зустрічних доказів від відповідача ОСОБА_1 щодо спростування факту отримання чи руху коштів, суд оцінює цей документ у сукупності з іншими матеріалами справи (зокрема, даними систем дистанційного обслуговування та розрахунками заборгованості) і визнає його достатнім доказом для підтвердження обставин руху коштів у межах розгляду справи за відповідним кредитним договором.

Отже судом безспірно встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем зазначеного вище кредитного договору №100377830.

Відтак суд доходить висновку про те, що позов в частині стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №100377830 підлягає задоволенню, а саме сума 6 074,00 грн яка повністю складається з заборгованості за основною сумою боргу.

Відповідно до п. 6 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн за одну позовну вимогу, а за результатами розгляду справи судом відмовлено у задоволенні однієї з двох заявлених вимог та повністю задоволено іншу, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн за вимогу, що підлягає задоволенню, а саме за кредитним договором №100377830 від 27.08.2021.

При відмові в позові у частині вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 60375 від 02.12.2021 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача, відтак сума сплаченого судового збору за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №163977 від 23.06.2026 відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України: у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, оскільки розгляд справи відбувся без повідомлення (виклику) учасників справи, повне судове рішення складено 14.10.2026, а відтак, датою ухвалення рішення є 14.10.2026.

На підставі наведеного та ст. ст. 207, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077-1079 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 264-265, 268, 273, 274-279, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором №100377830 від 27.08.2021 - 6 074 (шість тисяч сімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави - 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2026.

Повне найменування учасників справи та їхнє проживання (місцезнаходження):

Позивач: ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, 2, електронна пошта: info@eadr.com.ua

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Крамар