Решение № 140570469, 14.10.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/811/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №301136079, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на суму 5300 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності. 17 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/13, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 04 грудня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу №04/1225-01, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором та до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 15847 гривень 00 копійки. При цьому позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 13197 гривень 00 копійок, що складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 5300 гривень 00 копійок; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 7897 гривень 00 копійок.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.72).

Відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи.

07 серпня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту укладення з відповідачем кредитного договору у передбаченій законом письмовій формі, не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів саме від позивача, а сам факт можливого зарахування коштів на платіжну картку без підтвердження договірних підстав такого зарахування не може бути самостійною підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того зазначила, що вона є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, є вдовою та самостійно виховує малолітню дитину. Зазначила, що вказані обставини наводить для повного та всебічного з`ясування судом обставин справи (а.с.82-92).

11 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача з урахування поданого відзивну на позовну заяву просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі тіла кредиту 13197 гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 5300 гривень 00 копійок; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 7897 гривень 00 копійок. Також зазначила, що позивні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, в тому числі щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 2662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень 00 копійок (а.с.94-100).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, судове засідання для її розгляду у відповідності до норм ЦПК України не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву з додатками до нього, відповідь на відзив на позовну заяву, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №301136079 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У вказаному кредитному договорі між сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Сума кредиту 5300 гривень 00 копійок. Кредит надається шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 . Кінцева дата повернення кредиту 15 листопада 2029 року (а.с.14-19).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та здійснено переказ коштів на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 16 жовтня 2024 року, відповідно до якої відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_2 16 жовтня 2024 року зараховано грошові кошти в сумі 5300 гривень 00 копійок (а.с.33).

Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором 16 жовтня 2024 року відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про умови надання та повернення кредиту та здійснення платежів, передбачених укладеним між сторонами кредитним договором (а.с.13).

З доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача (а.с.36-37, 53), вбачається, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 15847 гривень 00 копійки та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5300 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за процентами 7897 гривень 00 копійок; заборгованість за штрафними санкціями 2650 гривень 00 копійок.

При цьому суд бере до уваги, що позивачем до загального розміру заборгованості не включено заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 2650 гривень 00 копійок, про зазначено у позовній заяві, а тому загальний розмірі заборгованості відповідача становить 13197 гривень 00 копійок, що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5300 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за процентами 7897 гривень 00 копійок.

На виконання ухвали суду від 28 липня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист, відповідно до якого на ім`я відповідача у вказаному банку було емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону, на який направляється інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою за період з 16 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року: НОМЕР_5 , був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних відповідача. По вказаному рахунку за період з 16 жовтня 2204 року по 21 жовтня 2024 року було зарахування коштів на суму 5300 гривень 00 копійок. До листа додано виписку за договором № б/н за період з 16 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року, якою підтверджується факт надання відповідачу кредиту в сумі 5300 гривень 00 копійок (а.с.103-104).

17 грудня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/13, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №301136079 від 16 жовтня 2024 року, укладеним між відповідачем та первісним кредитором (а.с.38-40), що також підтверджується реєстром прав вимоги від 17 грудня 2024 року до вказаного договору факторингу (а.с.41-42), довідкою про повну сплату ТОВ «Талон Плюс» фінансування згідно вказаного договору факторингу (а.с.43).

04 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем було укладено договір факторингу №04/1225-01, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №301136079 від 16 жовтня 2024 року, укладеним між відповідачем та первісним кредитором (а.с.44-48), що також підтверджується реєстром прав вимоги №2 від 04 грудня 2025 року до вказаного договору факторингу (а.с.49-50), актом прийому-передачі реєстру прав вимог №2 від 04 грудня 2025 року за вказаним договором факторингу (а.с.51), платіжною інструкцією №760 від 15 грудня 2025 року про сплату позивачем за відступлення прав вимог згідно вказаного договору факторингу (а.с.52).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справах № 761/1543/20 (провадження № 61-10389св21) від 23 лютого 2022 року, № 639/86/17 (провадження № 61-5039св21) від 19 січня 2022 року, № 554/8549/15-ц(провадження № 61-18460св20) від 14 липня 2021 року.

Оскільки, позивач ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитодавцем та відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договорами платежів у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України «Про електронні довірчі послуги», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора «UENT», що відповідає вимогам закону та підтверджується копією самого договору, наявного в матеріалах даної цивільної справи.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не доведено надання саме відповідачу кредиту у вище вказаному розмірі та взагалі позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, наявними в матеріалах справи доказами доведено факт підписання відповідачем 16 жовтня 2024 року кредитного договору №301136079, оскільки у договорі, зокрема, зазначено номер платіжної картки, на яку мають бути зараховані кредитні кошти, та належність відповідачу вказаної картки та рахунку до неї підтверджена листом АТ КБ «ПриватБанк» та випискою з рахунку відповідача, наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів. Також вказаним листом підтверджено належність відповідачу номеру телефону, який зазначений у кредитному договорі, та вказаний номер телефону є фінансовим номером телефону відповідача у АТ КБ «ПриватБанк» та знаходиться у анкетних даних відповідача у цьому банку.

Таким чином наявними в матеріалах справи підтверджується факт укладення кредитного договору №301136079 від 16 жовтня 2024 року саме між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки відповідачем не доведено зворотного належними, достатніми та допустимими доказами, а позиція відповідача ґрунтується лише на її доводах, зазначених у відзиві на позовну заяву, які не закріплені жодними доказами.

Таким чином, встановивши, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №301136079 від 16 жовтня 2024 року, а відповідач в свою чергу отримала кредитні кошти та не повернула їх у встановлений договором строк, суд дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надала своєчасно позикодавцю кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором.

Суд також приймає до уваги те, що на момент укладення договору сторін влаштовували його умови. Протилежного відповідачем суду не надано.

Також суд бере до уваги, що відповідачем зазначено у відзиві на позовну заяву про те, що вона є військовослужбовцем та зазначені обставини відповідачем наведені для повного та всебічного з`ясування судом обставин справи.

На вказане суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

В підтвердження проходження військової служби відповідачем надано довідку начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 за №641 від 29 червня 2026 року, відповідно до якої відповідач перебуває у вказаній військовій частині на службі за контрактом на посаді штаб-сержанта третьої категорії фінансової служби з 09 липня 2025 року (а.с.88).

Як вже було зазначено вище, кредитний договір №301136079 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено 16 жовтня 2024 року.

При цьому, відповідно до розрахунків заборгованості, сформованих первісним кредитором та позивачем, проценти за користування кредитом відповідачу нараховувалися в період з 16 жовтня 2024 року по 14 березня 2025 року, тобто, у той період, у який відповідач, враховуючи надані нею письмові докази, не перебувала на військовій службі та не мала статусу військовослужбовця, а п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що, зокрема, проценти з користування кредитом військовослужбовця не нараховуються саме на весь час їх призову.

З огляду на викладене, на відповідача не поширюється пільга, встановлена п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, враховуючи вище наведене, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 13197 гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 5300 гривень 00 копійок, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 7897 гривень 00 копійок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір в сумі 2662 гривні 40 копійок. До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію про сплату позивачем судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень 00 копійок.

Суд при вирішенні питання щодо витрат позивача на правничу допомогу приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

У своїй постанові № 686/28627/18 від 27 липня 2022 року Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №8 13/481/18, провадження № К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №6 40/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

В матеріалах справи наявні копія договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.62-63), протокол погодження вартості послуг до вище вказаного договору про надання правничої допомоги (а.с.63 зворотний), додаткової угоди №25771519110 від 21 січня 2026 року до вище вказаного договору про надання правничої допомоги, в якій погоджено надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.64), акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року (а.с.65), з сукупності яких вбачається розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000 гривень 00 копійок.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок, оскільки стягнення вказаних вище витрат у повному розмірі, який заявлений позивачем з огляду на встановлені вище обставини, на думку суду матиме надмірний характер та крім того, така позиція суду ґрунтується на тому, що відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг адвоката, однією з послуг зазначено підготовку клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів відповідачу, однак згідно матеріалів справи з таким клопотанням до суду звернулась представник позивача Кукса К.О. на підставі довіреності від 06 березня 2026 року, яка згідно наявного в матеріалах справи наказу директора ТОВ «Юніт Капітал» від 30 червня 2025 року переведена на посаду начальника юридичного управління за основним місцем роботи, тобто, є штатним працівником ТОВ «Юніт Капітал», а саме клопотання по свій суті не є складним у підготовці та є типовим. Також суд не погоджується з зазначеною у акті прийому-передачі наданих послуг адвоката вартістю послуг адвоката зі складання позовної заяви, оскільки така категорія справ фактично є типовою, позовна заява не має ознак особливої складності у її підготовці.

З огляду на наведені вище обставини, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором №301136079 від 16 жовтня 2024 року в розмірі 13197 (тринадцять тисяч сто дев`яносто сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 43541163, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43541163? місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333;відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 14 жовтня 2026 року, тобто дата складання повного судового рішення.

Суддя Желясков О.О.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.