Постановление суда № 140570109, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"14" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3554/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою, по справі

за позовомШевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Харківської міської ради - Головне управління ДПС у Харківській області, м. ХарківдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінфорд-Україна", м. Харківпростягнення 6 249 374,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (прокурор) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінфорд-Україна» (відповідач) в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінфорд-Україна» (код ЄДРПОУ 31633985) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 1,7698 га, кадастровий номер 6310136300:14:005:0020, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43, за період січень-лютий, квітень-грудень 2020 року, 2021 рік, січень-лютий 2022 року та період з 07.05.2023 по 31.03.2024, у розмірі 6 249 374 гривень 48 копійок, на розрахунковий рахунок бюджету Харківської міської територіальної громади (код класифікації доходів бюджету 18010600, номер рахунку (IBAN) UA508999980334109812000020649, отримувач ГУК Харківської області/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача: Казначейство України).

Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Також, позивач просить залучити Головне управління ДПС у Харківській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Харківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за Договором оренди землі, який укладено 26.01.2007 між Харківською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінфорд-Україна» (орендарем), та який зареєстрований 07.03.2007 за № 140767100033 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах»

Ухвалою суду від 14.10.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Залучено Головне управління ДПС у Харківській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Харківської міської ради.

12.10.2026 разом із позовною заявою до суду від Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінфорд-Україна» (код ЄДРПОУ 31633985) на відчуження нежитлової будівлі літ. «А'-2» загальною площею 520 кв.м за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 1983931163101) та нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 381,8 кв.м за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 15820860).

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна, що належить відповідачу та знаходиться у нього прокурор, зокрема, вказує на те, що предметом даного позову є стягнення з відповідача грошових коштів з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 1,7698 га, кадастровий номер 6310136300:14:005:0020, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43.

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Вінфорд-Україна» (код ЄДРПОУ 32335239) зареєстровано право власності, на такі об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «А'-2» загальною площею 520 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 1983931163101); нежитлова будівля літ. «А-2» загальною площею 11884,6 кв.м, м за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 12631950); нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 28,1 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 13243861); нежитлова будівля літ. «Б-1» загальною площею 381,8 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 15820860). Відповідно до останньої оцінки нерухомого майна, яка визначена за допомогою сервісу електронної оцінки нерухомого майна «Єдина база даних звітів про оцінку» (evaluation.spfu.gov.ua), що генерує електронні довідки (е-Довідки) про оціночну вартість об`єктів нерухомого майна, вартість майна, що належить відповідачу становить: 117 736,61 грн вартість нежитлових приміщень 1-го поверху № 1,2,3 загальною площею 33,6 кв.м в літ. «БА-1», за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 2262425363101); 2 225 058,04 грн вартість нежитлової будівлі літ. «А'-2» загальною площею 520 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 1983931163101); 50 853 701,48 грн вартість нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 11884,6 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 12631950); 103 352,89 грн вартість нежитлової будівлі літ. «В-1» загальною площею 28,1 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 13243861); 1 739 982,40 грн вартість нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 381,8 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 15820860). Таким чином, способом забезпечення позову, співмірним із заявленими позовними вимогами, є встановлення ТОВ «Вінфорд-Україна» заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «А'-2» загальною площею 520 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 1983931163101) та нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 381,8 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 15820860).

Відповідно до позовних вимог, стягненню з ТОВ «Вінфорд-Україна» підлягає сума в розмірі 6249374,48 грн. Таким чином, вартість майна (нежитлова будівля літ. «А'-2» загальною площею 520 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 1983931163101) та нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 381,8 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 15820860) ТОВ «Вінфорд-Україна» є співмірною з розміром заборгованості, що підлягає стягненню з Товариства.

Тривала несплата ТОВ «Вінфорд-Україна» орендної плати за договором оренди земельної ділянки свідчить про його недобросовісну поведінку як сторони зобов`язання, що може мати наслідком вчинення відповідачем, як власником майна, правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги позивача, а також у подальшому унеможливить виконання судового рішення.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на належне відповідачу майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «А'-2» загальною площею 520 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 1983931163101) та нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 381,8 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 43 (реєстраційний номер 15820860), буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику до суду представника заявника для дачі пояснень та/або призначення для розгляду заяви про забезпечення позову судового засідання з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За підпунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи в інших осіб.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому суд підкреслює, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за Договором оренди землі, який укладено 26.01.2007 між Харківською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінфорд-Україна» (орендарем), та який зареєстрований 07.03.2007 за № 140767100033 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у загальному розмірі 6249374,48 грн.

Натомість, зі змісту заяви прокурора вбачається, що останній пов`язує необхідність вжиття запропонованого заходу забезпечення позову саме з можливим ускладненням виконання майнової вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, у разі задоволення позовних вимог та подальшого примусового виконання рішення суду.

При цьому, до металів заяви про забезпечення позову прокурором не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення. Доказів того, що відповідач має намір реалізувати своє майно до заяви не додано.

За змістом актуальних позицій Верховного Суду вбачається сталий правовий висновок про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Поряд із цим, фундаментальним положенням вказаної судової практики є те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав та законних інтересів інших сторін. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Також прокурором не наведено й інших фактичних даних щодо актуального майнового стану відповідача, наявності у нього невиконаних судових рішень, відкритих виконавчих проваджень, значної кредиторської заборгованості, податкового боргу, припинення чи істотного скорочення господарської діяльності або інших обставин, які в сукупності дозволяли б зробити обґрунтований висновок про існування відповідного ризику (див. постанову Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 916/1078/26) як і не наведено жодних тверджень та ознак, які вказують на спроби чи намір відповідача вчиняти саме дії, спрямовані на приховування коштів, майна чи його відчуження.

Отже, враховуючи те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 86, 136, 137, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, поданої разом з позовною заявою у справі № 922/3554/26, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст. ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 14 жовтня 2026 року.

Суддя Буракова А.М.